Лісові трофеї

На календарі осінь – пора щедрого врожаю лісових дарів. Саме час вирушити на «тихе полювання» і повернутися зі здобиччю у кошику. А ще – звільнитися від буденної метушні, відчути себе частинкою природи і, звичайно ж, знайти грибні трофеї.

У нашій місцевості гриби збирають переважно у лісопосадках. Досвідчений грибник Володимир Волошин із с. Піщане Кременчуцького району каже, що там, де ростуть старі акації, можна назбирати лисичок, у березовому гаю – підберезників, у сосновому лісі – маслюків, а у дубовому – є сироїжки, але зустрічаються також і поганки з мухоморами. Після дощу найшвидше ростуть підберезники. Співрозмовник додає, що непоганий урожай грибів можна зібрати у лісах Власівки сусідньої, Кіровоградської, області та Недогарок на Кременчуччині.

— Головне – не проґавити дощові сезони. Тоді можна назбирати 2-3 відра грибів. Раджу складати їх в окремі мішки чи пакети, щоб не переплутати. Найсмачніші гриби – білі й маслюки, а лисички зручні тим, що їх не треба чистити. Білих грибів у нашій місцевості росте найменше. На вигляд вони тугі, пузаті, бо ніжка схожа на діжку, а шапка нависає аж на неї. У справжніх білих грибів надрізана м’якоть залишається світлою і не тьмяніє. А маслюки мають коричневу шапку, білу ніжку і вкриті липким слизом, – каже Володимир Волошин. – Підберезник цікавий тим, що має коричневу шапку, а товста біла ніжка вкрита такими смугами, як на стовбурі берези, лише коричневими. Колись я знайшов підберезник, шапка якого сягала близько 30 см у діаметрі, ніжка була завтовшки 7 см та висотою 15 см.

Наш співрозмовник насамперед радить навчитися розрізняти отруйні гриби, які можуть збити з пантелику навіть найдосвідченіших грибників. Володимир Волошин пропонує дієвий і роками перевірений спосіб – понюхати гриб: справжні гриби мають сирий, але приємний запах. Проте їстівну лисичку від отруйної можна відрізнити за кольором шапки: у справжньої вона оранжево-жовта з вигнутими краями, а в несправжньої – червонувато-оранжева з рівними краями. З досвіду чоловік знає, що найбільше лисичок з’являється у середині вересня.

— У вологій місцевості треба шукати гриби подалі від дерев, бо вони «виходять» на простір – там більше тепла. Під старими соснами грибів не знайдете, а під молодими – багато маслюків. Взагалі, їх більше на галявинах та узліссі. Пізньої осені, коли нападає чимало листя, не варто лінуватися розгортати його довгою палицею, бо гриби ховаються під листям, та й водяться у наших лісах чи то вужі, чи змії, – каже Володимир Петрович. – Аби не виривати гриби з грибницею, їх слід зрізати. Ніж має бути з нержавіючого металу, тонким і незатупленим.

А лосям мухомори до вподоби!

Хоч мухомор й отруйний, але там, де їх багато, ліс краще і швидше росте, бо коріння цього гриба забезпечує молоді дерева поживними речовинами і вологою. А лосі лікуються мухоморами від паразитичних хробаків.

На супчик

Досі в українських селах використовують старий спосіб сушіння білих грибів: їх нанизують на тоненькі скалочки, які порожнім кінцем встромляють у горщик, наче квіти у вазу, а горщик ставлять у помірно нагріту піч. Зберігатися такі гриби можуть близько року у сухому приміщенні.