Оживе древня Гілея

Такой  "благостный"  финал статейки, – озерцо, пастушок с дудочкой… Сказали бы лучше сколько списали из посаженных в 2008 культур? Сколько лежит не вывезенного и не проданного леса? Сколько еще стоит на корню? Каковы перспективы? Как там противопожарные дороги и водоемы?   Что касается, песков, то их давно остановли и сделано это в годы советской власти. В наше время площадь лесов на Херсонщине сокращается, а их состояние ухудшается. Проблем и трудностей у лесоводов Херсонщины масса, но видимо они  знают цену помощи из центра и слегка ее побаиваются, поэтому и публикуют в правительственной газете подобный материал. "Все хорошо, прекрасная маркиза…"  Пой дудочка, пой.. М.П.

"Якщо перейти Борисфен, ідучи від моря, то спершу буде Гілея…", – писав у другій половині V століття до нашої ери давньогрецький історик і мандрівник Геродот. За кількасот метрів від гомінкої траси і починається ця Гілея, у перекладі – "країна лісів".

ЗAГУБЛЕНІ В ПІСКAХ

Справді – країна, бо простягалася на сотні кілометрів уздовж Дніпра аж до древньоруського літописного Олешшя. І підпирали небо в тій країні липи й клени, в’язи і дуби, берести та ясени. І шуміли там осокори, явори, вільхи, і горнулася калина до верби… Не віриться, що була та Гілея, яку в однойменному романі у другій половині минулого століття описав відомий український письменник Микола Зарудний.

Гілея, за свідченням окремих історичних джерел, почала щезати з лиця землі з другої половини XVІІІ століття -тоді проходило освоєння звільненого від турків і татар Північного Причорномор’я. А вже у 1909 році до Таврійських Чергових Губернських Земських зборів із офіційним посланням звернувся старший таксатор Корпусу лісничих А. В. Пугачов. Фахівець нагадав депутатам про те, що площа пісків Таврійської губернії – 81407 десятин (1 десятина дорівнює 1,09 гектара – прим. авт.), Мелітопольського повіту – 10437. Та найбільша пустеля прописалася у Дніпровському повіті – 150260 десятин…

Таксатор А. В. Пугачов також повідомляв: "Починаючи з липня, ми приступили до організації закріплення пісків у губернії… З’ясувалося, що чимало сільських товариств сповна усвідомлюють шкоду і небезпеку пісків і бажали б приступити до закультивування пісків. У сільських товариствах володіють 37 відсотками орної землі, решта – піски та місцями плавні".

Після тривалих роз’яснювальних перемовин лісівників із мешканцями олешківської "пустелі" сільські товариства (Новомаяцьке, Раденське, Покровське, Кардашинське та інші) прийняли ухвалу: піски таки потрібно заліснювати. Землевпорядники запропонували селянам обміняти пустелю на "зерно-земну орну землю казенних оборотних степів". Так неозорий піщаний "острів" площею до 30 тисяч десятин, що належав Великокопанському, Козачелагерському і Раденському товариствам, став найбільшим полігоном для заліснення.

Ціною величезних зусиль, починаючи з 1949-го, наступ на піски вдалося організувати по всьому фронту. Зрештою, у 1970-ті роки 120 тисяч гектарів Олешківської арени вкрили ліси і переліски, сади й виноградники…

То справді був подвиг. Подвиг в ім’я сущих і грядущих поколінь. Але не одним подвигом живе людина. Тим паче – до науково обгрунтованої лісистості сучасна Гілея явно не дотягує. А щоб дотягувала, потрібен час і час, а ще більше – кошти і кошти!

Зважмо і на те, що останнім часом здебільшого через людську недбалість і зажерливість сотні гектарів лісів знищено підпільними лісорубами, тисячі – пожежами…

НOВЕ СТOЛІТТЯ – НOВІ ГOРИЗOНТИ

Щодня за будь-якої погоди близько трьохсот робітників виходять на трудову вахту. Їхні професії можна звести до двох основних груп – творці лісів і їх охоронці. Поле діяльності – від горизонту до горизонту.

– Територія господарства – 32 тисячі 475 гектарів, -каже директор ДП Віктор Мельниченко. – Із них лісова площа становить 22,7 тис. га, в тому числі вкрита лісом – 16,5 тис. га. На пісках найбільшої в Європі пустелі рости дереву непросто. Не всяке корінь пустить… Тому над проблемою билося не одне покоління лісівників. Тих дерев, які росли колись у древній Гілеї, більше не буде. Точніше, не всі породи дерев зможуть рости в цих екстремальних умовах. На сьогодні хвойні ліси займають 14,2 тис. га, листяні – лише 2,4 тис. га. Здавалося б, он скільки багатства, але бажаного показника лісистості (8 відсотків) ми ще не досягли.

І нагадав Віктор Васильович про страшну пожежу 2007-го, коли нищівний вогонь окупував сотні гектарів лісів на території Цюрупинського і сусіднього Голопристанського районів Херсонщини. Кадри суворої телехроніки обійшли тоді ледь не весь світ. І десятьма роками раніше вогонь теж лютував. І теж встиг натворити чимало бід. А до пожеж "підпряглося" ще одне нещастя – почав різко падати рівень грунтових вод. Дерева одразу ж всохли. Тож треба дати лад горілому сухому лісові на площі майже півтори тисячі гектарів. А коштів, як завжди, не вистачає.

– Знайшли кілька бригад зі сторони, які на взаємовигідних умовах рубають всохлі дерева, працюють на згарищах, – каже директор. – Ми ж основні зусилля спрямовуємо на насадження нових лісів. Посадковий матеріал свій – у Костогризівському лісництві організували базовий розплідник.

З МАЛЕНЬКОЇ НAСІНИНИ

Під керівництвом майстра Надії Ветдянчук кілька жінок плекають, починаючи із сівби, майбутні олешківські ліси.

– Переважно вирощуємо розсаду сосни кримської, -розповідає. – А для того, щоб вона добре росла, треба посіви мінімум двічі на місяць прополоти. Вирощуємо також акацію, гледичію, тополю…

– А також самшит вічнозелений, форзицію, деякі інші види, – додає лісничий Костогризівського лісництва Олександр Бекер. – Загальна площа розсадника – три гектари. Починали із десяти соток, краплинне зрошення провели. Забезпечуємо себе сіянцями стовідсотково, близько мільйона штук можемо реалізувати.

… У вогких пісках ще не зовсім перегнилі й зотлілі залишки того, що до пожежі лісом звалося.

– Ми в 64 кварталі, на площі згарищ 1998 року, – каже лісничий Цюрупинського лісництва Сергій Бущук, – сосну кримську садили вручну за допомогою так званого меча Колесова.

Старійшина лісового цеху області – Віктор Прокопець, лісничий Дніпровського лісництва – показує і своє господарство:

– Тут, на згарищі 2007 року, в лютому посаджена акація біла на площі 18,5 га. Листяні породи до пожежі більш стійкі.

Ні лісничі, ні директор не сумніваються, що вдасться зупинити наступ олешківських пісків. До речі, лише недавно Віктор Мельниченко став до "зеленого штурвала", а вже чимало встиг, бо ліс для нього – доля. Йому пропонували "хлібну" посаду в обласному центрі – відмовився:

– Я сумував за лісом, цей ліс мені снився. У цих сагах я малим пастушком пив воду, смак якої повік не забути. Тут моя мала батьківщина…

Василь ПІДДУБНЯК

Матеріали цього сайту доступні лише членам ГО “Відкритий ліс” або відвідувачам, які зробили благодійний внесок.

Благодійний внесок в розмірі 100 грн. відкриває доступ до всіх матеріалів сайту строком на 1 місяць. Розмір благодійної допомоги не лімітований.

Реквізити для надання благодійної допомоги:
ЄДРПОУ 42561431
р/р UA103052990000026005040109839 в АТ КБ «Приватбанк»,
МФО 321842

Призначення платежу:
Благодійна допомога.
+ ОБОВ`ЯЗКОВО ВКАЗУЙТЕ ВАШУ ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ 

Після отримання коштів, на вказану вами електронну адресу прийде лист з інструкціями, як користуватись сайтом. Перевіряйте папку “Спам”, іноді туди можуть потрапляти наші листи.