04/06/2009
0Втекти із запиленого міста, де в повітрі стоїть запах асфальту та газу, від машин, що, здається, заповнили кожен куточок… Втекти, хоча б на кілька годин. До лісу! Де кожна травинка говорить про одвічність природного буття. Де пахне хвоєю і смолою, де тьохкотом заливається якась пташка, і тобі стає так само гарно, як їй. Лежиш собі, простягнувши тіло до сонечка, затіненого зеленню, чи плаваєш у водах лісового озера, і всі погані, тривожні думки щезають. А в голові – свобода, радість і… спокій.
На Волині досить багато привабливих, обладнаних лісівниками куточків, де можна зупинитися. Чимало таких розташовані недалеко від трас: і зручно, і затишно. Загалом у державному лісовому фонді, який підпорядковується Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, нараховується 59 рекреаційних пунктів.
…Один із найпопулярніших, що розташований за 15 км від Луцька, – «Пролісок». На площі близько 1 га – кілька охайних альтанок, санзона, місця для безпечного розведення багать.
– У вихідні тут нараховується до сотні відпочивальників, – розповідає головний лісничий ДП «Ківерцівське ЛГ» Володимир Читкайло. – Заснований рекреаційний пункт у 70-х, щоправда, тоді не були настільки популярними пікніки. У наш час сезон розпочинають ще до Великодня. Так було і цього року. Люди все частіше надають перевагу відпочинку не біля телевізора, а на природі.
Але із підвищенням інтересу волинян і гостей області до зупинок у соснових борах та дібровах, у лісівників більшає клопотів, адже попри те, що нас змалечку вчать, як треба поводитися на природі, дотримуються цих правил далеко не всі. Нерідко й дорослі показують поганий приклад дітлахам, залишаючи по собі купи сміття.
У Ківерцівському ЛГ нараховується 6 обладнаних лісівниками відпочинкових зон «Пролісок» (Ківерцівське л-во), «Діброва» (Копачівське л-во), «Дуби» (Торчинське л-во), «Журавник» (Сокиричівське л-во), «Затишок» (Муравищенське л-во), «Дубок» (Рожищенське л-во).
– Цієї весни тільки навколо Ківерців три рази чистили територію, – каже директор Ківерцівського лісгоспу Олександр Рибчинський. – Влада ставить питання про те, що лісівники не займаються прибиранням. Але ми не двірники! Вісім людей не можуть охопити все. Де ж інші служби? Де ящики для сміття? У наших рекреаційних зонах вони є. А далі?
«Поляна казок», що розташована на території Колківського лісництва, розрахована на відпочинок із маленькими дітьми.
– Ми поновлюємо і реставруємо рекреаційні пункти щороку, – розповідає лісничий Колківського л-ва Андрій Турянський. – Кошти витрачаються чималі. Найменша альтанка з кругляка коштує приблизно п’ять-сім тисяч гривень. Дахи здебільшого робимо дерев’яні, інколи «ондулінові». Загалом, щороку на поновлення використовуємо 100 кілограмів фарби та 30-40 кілограмів вапна. І це лише на один рекреаційний пункт.
Проте досить часто відпочивальникам байдужі зусилля лісівників. Ось зовсім недавно зняли огорожу, яка мала б перешкоджати дітлахам вийти за межі облаштованої території. Для чого? Джипами не могли заїхати. Вичовгали колесами траву і поїхали…
Аби маленьким любителям природи було веселіше, майстри витесали прегарних коників і оздобили ними гойдалку. Але, напевно, дерев’яні тваринки подобаються людям настільки, що вони просто не можуть поїхати додому без них. Коники вже втретє зникають. У лісівників дилема: витесувати знову чи дати годі. Подібні проблеми у всіх рекреаційних пунктах Колківського лісгоспу: «Поляна казок» і «Рудня» (Колківське л-во), «Соснячок» (Тельчівське л-во), «Поліський гай» (Граддівське л-во).
«На узліссі», що розташовується на території Маневицького лісгоспу, на відпочивальників чекає п’ять закритих і одна відкрита альтанка. Два роки тому цей рекреаційний пункт повністю оновили. А заклали його ще 30 літ тому.
– Щороку витрачаємо приблизно 50-60 тисяч гривень на оновлення рекреаційних пунктів, – констатує головний лісничий Маневицького лісгоспу Володимир Радіон. – Кожна відпочинкова зона закріплена за відповідним лісництвом. Тут наглядають, прибирають, рубають дрова. На сезон (із березня по грудень) наймаємо робітників. Загалом «На узліссі» може розміститися понад 40 осіб. Приїздять різні. Були й такі, що вирішили залишити після себе дещо більше. Вирізали на старій сосні свої клички. За ними й знайшли порушників. Писаки виявилися неповнолітніми, отож батькам одного довелося сплатити 800 грн, іншого – 1000 грн штрафу.
Але, попри все, плани у керівництва – далекоглядні. Насамперед хочуть обладнати ще один рекреаційний пункт – «Карасин». Бо існуючий не може прийняти всіх бажаючих. На території Маневицького ЛГ на відвідувачів, окрім «На узліссі», чекають «Затишок» (Чарторийське л-во), «Барвінок» (Черевахівське л-во), «Холодок» (Маневицьке л-во), «Галузка» (Галузійське л-во), «Боровичок» (Новочервищанське л-во), «Ставок» (Вовчецьке л-во), «Тросне» (Карасинське л-во), «Озерце» (Оконське л-во), «Світлий» і «Троя» (Соф’янівське л-во). Як бачите, місць для відпочинку дуже багато. Відвідали ми й тутешній «Холодок».
– Це відносно молодий рекреаційний пункт, – представляє місцину лісничий Маневицького л-ва Іван Пацаманюк. – Плануємо розширяти територію, яка поки сягає гектара. Тут мішаний ліс. Глиниста земля, яка добре тримає вологу. Тут дуже рідко буває спекотно. Думаємо додати ще кілька альтанок, обладнати дитячий майданчик. Намагаємося звабити людей саме у рекреаційні пункти, адже ліси кругом Маневичів хвойні, горимість дуже висока. Достатньо недбало загашеного багаття – і може статися біда. Відтак дорогою виставили сім бесідок. Словом, відпочивати є де, але свідомість людей… Як на мене, без штрафних санкцій тут не обійтися. Саме таким шляхом пішли іноземці, зрозумівши, що лише просвітницькими заходами вплинути неможливо.
На трасі Любешів-Маневичі, біля села Прилісне причаївся рекреаційний пункт «Пролісок». Тут розташовані три великі і дві малі альтанки. Є дитячий майданчик, гойдалка. Стоянка для автомобілів. А ось тут присіли пообідати дальнобійники із Білорусії. Кажуть, їм подобається. Затишно, комфортно. Головний лісничий ДП «Городоцьке ЛГ» Віктор Романюк переконує, що з часом культура відпочивальників зростає, проте працювати ще є над чим.
– Кожен фантазує над ділянкою по-своєму, – посміхається Віктор Герасимович. – Ми, наприклад, вирішили зробити березові сходи. Вони й стали візитною карткою «Проліска». На території нашого лісового господарства можна завітати у «Боровичок» (Городоцьке лісництво) та «Суничник» (Борове лісництво).
«Сосновий бір» (Пнівненське л-во), «Озюрко» (Видертське л-во), «Узлісся» (Великообзирське л-во), «Соснячок» (Нуйнівське л-во), «Щирба» (Добринське л-во) – ось найпопулярніші рекреаційні пункти Камінь-Каширського лісового господарства.
Ми завітали до «Соснового бору», який розташувався поблизу траси обласного значення. Цей куточок заклали більше 30 років тому. Тепер тут нараховується сім альтанок. Є колодязь, місця для куріння, розведення вогнища.
А на озері Озюрко вже у розпалі купальний сезон. Діти пірнають, дорослі розмістилися хто в альтанках, хто на траві. Де-не-де трапеза вже закінчилася – і потому залишилися купи пляшок, пакетів та недоїдків. Ось неподалік – команда на скутерах. П’ють пиво, пляшки складають під дерево. Звісно лісівники приберуть, проте чи ж так важко після себе залишити чисте місце.
– З цього рекреаційного пункту сміття вивозимо машинами. І нічого не зробиш. Ні попередження, ні знаки не допомагають, – каже директор державного підприємства «Камінь-Каширський лісгосп» Роман Колісник. – Але у пожежонебезпечний період, коли погода сприяє поширенню вогню, такі пункти допомагають сконцентрувати люд у певних місцях. Лісівникам легше втримати ситуацію під контролем. Адже люди не йдуть далеко в ліс, а відпочивають у спеціально відведених зонах. Та й прибрати легше в одному місці, ніж зносити сміття з усього лісу. У кожній рекреаційній зоні ставимо колонки, аби вода була завжди під рукою. І зручно, і передбачливо. Проте більше тижня жодна не протрималася. Нищать. А ми знову відновлюємо…
В урочищі «Щирба» відпочиває дружна компанія. Сміються, веселяться, співають. На дашку однієї з альтанок спить кіт. У дуплі причаїлися двоє совенят. Під деревом спокійно бавиться горішком білочка. Старечий дуб розгорнув свої віти і стоїть наперекір вітрам. Уже б давно похилився, якби не лісівники, які підмурували його коріння. Нехай ще поживе, порадує людей. Ніхто нікому не заважає. Ні люди, які спокійно відпочивають, ні тварини. От тільки комарі у кінці травня та на початку червня надто люті. Але й то природно. Словом, гармонія. Але головне – не забувати, що цю гармонію треба вберегти, залишивши після пікніка чисте і охайне місце. Треба любити природу, поважати себе і працю лісівників, які створюють для нас затишок і комфорт.
