27/05/2009
0Народ говорить мудро: Йванка треба виховувати, коли він лежить поперек лавки. Тому так важливо зараз показати дітям справжню ціну лісу, велику роботу лісівників по збереженню живої природи.
Цього разу на душевну розмову з лісом в рекреаційну зону Михайлівського лісництва завітали учні 3-Г класу Вінницької школи № 22.
33 допитливих дітей «пасли» вчитель початкових класів Керцова Ірина Іванівна та група батьків.
– Ми щиро вдячні начальнику Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Бондарю А.О., директору ДП «Вінницьке ЛГ» Попельнюку В.І., лісничому Михайлівського лісництва Орлику В.Г. за запрошення відвідати це прекрасне місце, дати дітям можливість поспілкуватися з лісом, – розповідає Ольга Орел, тележурналіст Вінницької державної телерадіокомпанії, мама третьокласниці Лізи Круковської.
Тут, на природі, в цьому лісовому класі наші діти по-новому відкрили для себе життя лісу.
– Ми поставили перед собою завдання: попрацювати саме тут з найбільшою кількістю дітей, – ділиться планами Василь Григорович Орлик. Міські діти потребують уваги дорослих, працівників лісового господарства.
Адже сільські діти з народження спілкуються з живою природою. А міським цього бракує. Для Михайлівського лісництва, яке межує з Вінницею, проблема поведінки дорослих «любителів» (точніше губителів) природи є досить актуальною. Тому будемо працювати з дітьми, щоб вони вчили дорослих берегти ліс, не засмічувати його. Ви ж бачили, з яким вогником в очах діти слухали мою розповідь про народження дерева, його багаторічне й нелегке життя.
Діти з цікавістю оглянули розсадник декоративних культур, ознайомилися зі змістом інформаційних стендів, вивчали назви рослин, дерев, слухали тихий шепіт ніжних берізок, розгадували таємні думки дубів-велетнів. Вони вчилися розкладати багаття в спеціально відведеному для цього місці, спостерігали за життям птахів…
Третьокласники тепер знають, що ліс дозріває і рубається для того, щоб служити людям по-іншому, як ліки, меблі, папір, книги… Але є золоте правило: зрізав дерево – посади два.
А скільки історій і казок, пов’язаних з лісом, пригадали й розповіли діти.
Не зайве сказати, що самі дорослі були приємно здивовані красою цихмісць, чистотою й доглянутістю рекреаційної зони.
Ліс подарував дітям цікавий і насичений день: були пошуки скарбу, зустрічі з піратами, ігри, танці, змагання, смачний обід з печеною картоплею…
І при цьому всьому класна мама Ірина Іванівна постійно наголошувала на тому, що ліс любить увагу й тишу. Третьокласники зрозуміли, що така чарівна краса-диво, створене руками людей. А у деяких дітей дідусі, прадідусі виявилися працівниками лісового господарства.
Коли спостерігав за поведінкою дітей у лісі, їхнім відношенням до дерев, рослин, подумав: якби ж багато дорослих вели себе в лісі так, то менше було б і сміття, і пожеж…
Без сумніву, майбутнє лісу – в дитячих руках! (…а также в руках тех, кто их сегодня пасёт…М.П.)
