21/05/2009
0Позаторік керівні і спрямовуючі верхи Херсонщини двічі стояли на вухах: «До нас їде Президент!» Перший візит Глави держави відбувся 21 серпня. Саме того пам’ятного дня в Цюрупинському і Голопристанському районах загорілися ліси. Пам’ятається, голова облдержадміністрації Борис Сіленков висловив припущення, що тими пожежами хтось хотів зірвати візит. Та все ж Віктор Ющенко з народом поспілкувався. Але вже з літака він помітив окутані димами ліси і наказав пілотам негайно повернути назад. Президента і його столичну команду оперативно відвезли у Цюрупинський держлісгосп.
ТАМ УЖЕ розгорталася боротьба з пожежею. Глава держави підключився до подолання лиха: закидав вогонь піском, допомагав виштовхувати застряглий пожежний автомобіль тощо. Блискали об’єктивами телекамери і фотоапарати: нечасто і не в кожній країні таке побачиш! Вогонь таки загасили.
Вже восени Віктор Андрійович вирішив повернутися на місце серпневої пожежі. До осінньої лісової толоки область підготувалася капітально. Серед Олешківської піщаної арени постала навіть… трибуна. Таку в пустелі навіть в Африці не додумалися поставити! А у нас як заведено? Де трибуна, там і мітинг. Президент зазначив: «Цей ліс виріс за 50-70 років, а вигорів за 5 днів. Це морально-етична трагедія… Уроків багато…» За 6-8 місяців ліс має бути відновлений, наголосив Віктор Андрійович. Керівництву Держкомлісгоспу після закінчення встановленого строку велено особисто відзвітувати Президенту про повне відновлення згорілих лісових масивів на Херсонщині.
Віктор Ющенко, тодішні голова Секретаріату Президента Віктор Балога та секретар РНБО України Іван Плющ, працівники Секретаріату, представники місцевих адміністрацій інших областей України, студенти, громадськість Херсонщини, журналісти взялися до роботи. Такого ударництва навіть у сталінські часи «перетворення природи» ці піски не знали! Президент особисто висадив цілу смугу лісових красунь на лісосадивній машині.
Та посадити ліс не значить виростити його. Тим паче — у пустелі. Очевидно, деякі організатори дійства про це якщо не знали, то здогадувалися. Але команда «організувати на високому рівні» (ще й з трибуною, аякже!) виявилася сильнішою за здогадки, знання і здоровий глузд.
Минув місяць, другий, півроку… Як же почуваються «президентські діброви» на місці згарищ? Чи доповіли Главі держави про те, як вони шумлять?.. Відповідь на ці запитання громадськість таки почула. Але не від трибунопоклонників, а від КРУ в Херсонській області. Доскіпливі ревізори не оминули і «президентського» лісу. Побачене вразило навіть бувалих у бувальцях контролерів: понад 80 відсотків соснових посадок на місці згарищ, що утворилися на території державного підприємства «Цюрупинське лісомисливське господарство», загинуло. Матеріальний збиток становить 1,12 мільйона гривень.
Чому ж так сталося? Може, трибуну не в тому місці пустелі поставили? Може, не з того боку Главу держави на лісосадивну машину посадили?
Лісівники в цьому звинувачують екстремальні погодні умови: мовляв, спека, як навіжена, вологи в грунті катма… Та тут ніякі посадки не витримають!
Ревізори ж пояснюють, що грунт перед залісненням не обробляли препаратами для захисту рослин від шкідників, ось тому деревця й загинули. Це одна із офіційних версій. Є й неофіційні, але не менш авторитетні. Відомий у наших краях фахівець із 33-річним лісівничим стажем Ольга Полікарпівна Борщова наголошує:
— Щоб садити ліс у наших умовах, треба бути спеціалістом високого класу і добре знати, які саджанці підходять для цих грунтів. Перед переїздом на Херсонщину я відбувала практику на донських пісках, садила ліс і на Кавказі. Там пройшла школу заліснення в екстремальних умовах. Не випадково в Україні директор лісгоспу сказав: «Нижньодніпровські піски наче ждали саме вас!»
— Що він мав на увазі?
— Те, що я добре знала, який для цих пісків потрібен посадковий матеріал, як для нього готувати грунт. Зокрема, розпушувати піски потрібно на глибину 70 сантиметрів, корінець сосни повинен мати довжину 35-30 сантиметрів. Тільки за цих умов саджанці приживаються. Пам’ятаю, нам дали наряд на одержання посадкового матеріалу в Кобеляках, що на Полтавщині, — продовжує Ольга Полікарпівна. — Поїхали. Подивилась я на деревця і відмовилась від них. На мене дуже образилися: «Дівчисько, а права качає!» Та я не піддалася на умовляння. Пішла на пошту, зателефонувала міністру Анатолію Івановичу Солдатову і повідомила, що запропонований посадковий матеріал у нас не приживеться, при першій же засусі увесь загине… Міністр погодився з моїми аргументами і дав команду начальникові Полтавського управління лісового господарства, щоб я вибрала посадковий матеріал в інших розсадниках. Привезла і до першого квітня висадила його на 70 гектарах Пролетарського лісництва. Приживаність виявилася високою — 70 процентів. А у вересні приїхав міністр подивитися, що з моїх посадок вийшло. Залишився задоволеним. Відтоді на залісненні Нижньодніпровських пісків стали впроваджувати мою технологію. В її основі — глибоке спушування. Одночасно в грунт вносилися хімікати — проти личинок хруща. Коріння кожного саджанця вмочували у глиняний розчин.
— А що ви скажете з приводу невдалого насадження «президентського» лісу? Невже спека звела все нанівець?
— Спека на наших пісках була повік-віки! Це не пояснення…
— А у президентській лісовій толоці ви брали участь?
— Ходила дивитися. Ланки не підготовлені, люди, що приїхали з Ющенком, ніколи в тутешніх умовах лісу не садили. Кампанійщина…
Ось така трапилася історія в Олешківських пісках. Ненадовго перестояли молоденькі сосни новеньку трибуну. Видно, не все залежить від неї.
Херсонська область.
