Старий Замок №35-36 от 11 мая 2001

…Освоювати чужі місця колоністи погоджуються не заради честі або романтики. За розгадками не треба сягати глибин філософії – колоністи на нових місцях завше були привілейованим станом. Скажімо, якщо вірити Івану Ольбрахту, автору “Книги репортажів з Підкарпаття”, за Марії-Терезії для тих же німців було побудовано 152 трикімнатні будинки з подвір’ям, присадибною ділянкою та господарськими будівлями. Створюєш сім’ю – отримуєш присадибну ділянку в 600-700 квадратних метрів, 50 кубометрів лісу, два метричні центнери заліза! На додаток – у безкоштовне користування три ранкові покоси луки, цілорічний випас трьох голів худоби на державних пасовиськах, 24 кубометри дров для опалення щорічно, щомісяця – 50 кг житньої, 12 кг пшеничної муки, щоквартально – 6-12 кг солі. А коли працював кадровий робітник за ЧСР, йому платили додатково 18-24 коруни денної платні. Плюс безкоштовний лікар, ліки, священик і… три дошки для труни!

Словом, для німців були створені такі блага, що русину й не снилось. Нині ж… Невідомо, як щодо трьох безоплатних дощок для труни, але в горян було багато сподівань на Закон “Про гірський статус окремих населених пунктів”, який за правління Сергія Устича був сильно розрекламований у місцевій пресі. Проте вони “випарилися”, бо Закон діє тільки… на папері! Тож, порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Було б тільки створено щире конкурентне поле! Але діло тут тютюном пахне.

Пікет

…Тільки-но пікап із членами урядової екологічної комісії взяв напрямок до села Лопухово, як йому перегородили шлях робітники з нашвидкуруч виготовленими плакатами: “Учасникам урядової комісії – щасливої дороги!”, “Павлюк Йосип, Фабрицій Володимир, Золотарь Василь, Кухта Іван – не авторитети реґіону!”, “Розподіл лісфонду – справа держорганів, а не бажання наклепників-брехунів…” (і конкретні прізвища – І.Ж.), “Вимагаємо призупинити брудні перевірки, заплановані на замовлення ворогів народу…” (знову конкретні прізвища – І.Ж.), “Пани Павлюк, Фабрицій, Золотарь, Кухта: вийміть із своїх очей деревину, побачите в нашому оці скалку!”

З пікапа вийшов огрядний урядовець, було почав пояснювати мету перевірки. Проте мітинг є мітинг – йому швидко закрили рота!
Найбільше виступав Іван Фабрицій, директор МП “Ельдорадо”. І не даремно. Як вияснилось пізніше, він “вбухав” у лісовозну дорогу 60 тис. грн., аби вивезти свої нещасні 1,5 тисячі кубометрів лісу. А тепер після частих перевірок у нього все пішло шкереберть: фірма крахує, а працівники – без зарплати! Душить податкова, душать борги…

Плакат “Геть диктатуру монополізації виробництва та влади кланам Павлюка, Золотаря, Фабриція та Кухти!” тримав чоловік з обвітреним обличчям. Він, як виявилось із розмови, лісоруб із діда-прадіда. В нього четверо дітей. Старшому – вісімнадцять, інші – дітлахи. Жінка не працює, а він – чотири місяці без зарплати! Хто нагодує сім’ю?

– Невже, – питаю, – у вас і справді диктатура монополізації виробництва цієї четвірки?

– Так, часті перевірки – це справа їхніх рук! – зле буркнув чоловік і всю увагу зосередив на виступаючого урядовця.
Усть-Чорнянський реґіон нині, без перебільшення, з-поміж інших в області, знаходиться в найгіршому економічному стані. Через повені, зсуви ґрунтів сотні людей залишились без житла. І на додаток – повальне безробіття. Потужні підприємства “оборонки”, що успішно функціонували за Радянського Союзу, понищені, а малі підприємства душить не тільки неймовірний тягар податків, але й власні монополісти. А тут – перевірка за перевіркою. Чим же ж вони викликані?

– Всі ці перевірки, – каже директор Усть-Чорнянського держлісгоспу Іван Сойма, – здійснюються на замовлення певних зацікавлених осіб. Чотири місяці нас перевіряла обласна екологічна комісія. Пробули тут майже два місяці, але суттєвих порушень не виявили. Після – комісія Держкомлісу: знову факти не підтвердилися! Побачивши, що цей варіант не проходить, керівництво фірм “Берть” та “Гуцул”, яким від інших лісокористувачів потрібно щонайбільше лісу, продовжують “катати” скарги в столицю. І, на жаль, їх підтримує Міністерство екології, в тому числі міністр Іван Заяць. Він особисто, до речі, приїздив до нас, і без відома районного керівництва, держлісгоспу здійснював перевірку нашого господарства. Я вважаю, що це просто непорядно. Зустрівшись із керівництвом фірм “Берть” та “Гуцул”, команда пана Заяця знімала на відео факти п’яти-десятирічної давності, видаючи їх за нинішні біди, коли держлісгоспу ще навіть не існувало. І все це пускають на вітчизняний екран: ось, мовляв, як господарюють у закарпатському лісі! Я вважаю, що підхід перевіряючих до всіх лісокористувачів має бути однаковий. А то, розумієш, на держлісгосп “наїжджають” тричі, трясуть дрібних лісокористувачів і… нічого не виявляють! Тільки не фірми “Берть” і “Гуцул”. За які це раптом заслуги? Для нас, приміром, вже давно не новина, що ці дві фірми прагнуть тут вся і все монополізувати, усунути з ринку дрібних підприємців. Чому? Тому що робітники МП отримують зарплатню більшу, ніж у фірмах “Берть” і “Гуцул”, тому там і працюють охоче. Стосовно частих перевірок, то вони боляче вдаряють по нас економічно. Тільки за минулої ми втратили товарної продукції майже на 200 тис. грн. Нам нині зайнятися б наполегливо лісокультурною кампанією, бо запланували посадити 400 га лісопосаджень. А довкруж – бездоріжжя, до віддалених лісництв потрібно побудувати хоча б 20 км доріг. Отож, людям доводиться доставляти туди саджанці, що називається, на горбу. Втім, перевірки перевірками, а на власні 116 тис. грн. ми дороги побудували. Кілька разів нас перевіряло обласне КРУ. Тільки минулого року ми витримали 30 перевірок всіляких рангів! А коли ж працювати?

…Рись для горян завше вважалась найпідступнішим звіром. Нині ж… Утім, про це – в наступних номерах.