Старий Замок № 43-44 от 7 июня 2001

Свалявський лісокомбінат на початку 90-тих років був найбільшим підприємством в області з виробництва високоякісних меблів. У свій час вони за своїми художніми і якісними показниками не мали собі рівних не тільки на теренах України, але і всього Радянського Союзу.

Колись модерна і архітектурно завершена вулиця Алексія, що впирається у прохідну Свалявського лісокомбінату, нині нагадує Чорнобиль. Навколо лише пустка: через тротуарні бетонні плити щедро пробивається зелена трава, фасад помпезного колись будинку культури руйнується, заіржавілі вуличні ліхтарі – без електричних лампочок. Сумна і безрадісна картина. Що сталося?

ФАТАЛЬНИЙ КРЕДИТ

Розповідає директор товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська деревообробна компанія” Михайло Говдан: “Карпатська деревообробна компанія” створена на базі колишнього Свалявського лісокомбінату. Це паркетний цех, три сушильні цехи, розкроювальний цех, два лісопильні, три деревопереробні цехи, два побутові приміщення, склад готової продукції, лісозаготівельний комплекс, склади. В 1998 році болгарське ТзОВ “Мультігруп Пловдив” стало власником частини майна Свалявського лісокомбінату на основі Рішення Свалявського районного суду та Наказу і рішення Арбітражного суду Закарпатської області № 452/7 від 30 грудня 1996 року.

Передісторія цих подій для нас неприємна і сумна. У свій час Свалявський лісокомбінат взяв кредит на суму, еквівалентну 3 мільйонам німецьких марок. Борг так і не вдалося повернути. Правда, були спроби уникнути виплати боргу. На базі акціонерного товариства “Свалявський лісокомбінат” акціонери ВАТ “Свалявський лісокомбінат” створили чотирнадцять малих підприємств. Ситуація, як кажуть шахісти, стала патовою. Арбітражний суд зобов’язував повертати борг, а повертати було нікому. Справа докорінно змінилась, коли депутатами Верховної Ради стали Віктор Медведчук, а потім і Григорій Суркіс. Користуючись різними юридичними “крючками”, “партії юристів” вдалося досягти того, що всі малі підприємства знову були об’єднані в структуру лісокомбінату, а далі – справа за грамотним юридичним супроводом.

Колись потужний лісокомбінат був “розідраний” на дві частини. Власником більшої частини стала болгарська фірма “Мультігруп Пловдив”, представник якої Ангел Стефанов і створив товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатська деревообробна компанія”. З того все і почалось”.

Розмову з директором “КДК” ми продовжили у Свалявській райдержадміністрації. Питань було два: “Що отримали свалявці після зміни власника на Свалявському лісокомбінаті? Що дала бюджету “Карпатська деревообробна компанія”?”

КОМБІНАТ “ЗАКІЛКУВАЛИ” ПРО ВСЯК
ВИПАДОК

Кількість працюючих – 110 осіб. В першому кварталі 2001 року виготовили продукції на суму 9,2 тисячі гривень. Основний вид діяльності – первинна переробка деревини: різання необрізних хвойних дощок та виготовлення букової паркетної фрези. В 2000 році було виготовлено і реалізовано букової фрези на суму 107,1 тисяча гривень. Якщо врахувати те, що в минулому році на “КДК” працювало 170 чоловік, то на одну людину було виготовлено продукції на суму 630 гривень, а в розрахунку на один місяць 52,5 грн. Цифри говорять самі за себе.

На кінець травня 2001 року заборгованість із заробітної плати становила 161,8 тисячі гривень. В середині травня 2001 року власник компанії “КДК” Ангел Стефанов відвідав Сваляву, мав зустріч з керівниками Свалявської райдержадміністрації. У переддень приїзду у райдержадміністрацію надійшов колективний лист від працівників “Карпатської деревообробної компанії” такого змісту: “Працівники ТОВ “КДК” заявляють, що не допустять власників ТОВ “КДК” на територію підприємства, доки вони не видадуть заборговану зарплату”.

Коментарі – зайві. Невже власники “КДК” не думають про розвиток деревопереробного виробництва на своєму підприємстві? Зараз головне – “закілкувати” основні виробничі галузі на Закарпатті, так, на всяк випадок. В майбутньому, може, знадобиться. Чи не нагадує це сумну історію Мукачівського молокозаводу? Аналогічну ситуацію ми маємо і на колишніх структурах Свалявського лісокомбінату.

ПІДПРИЄМСТВО ЗА… 1 (ОДИН) ДОЛАР

Добре працювати, коли за твоєю спиною стоїть потужна партія “юристів” і декілька приватних структур в офшорних зонах. Можна придумати різні “юридично-комерційні” комбінації, як, наприклад, продаж нерухомості і основних засобів ТОВ “Мультігруп Пловдив” або ТОВ “КДК”. Всього… за 1 (один) долар США (!).

27 жовтня 1999 року в Ужгороді на світ “народжується” документ – “Доручення”. У ньому сказано, що “юридична фірма “МЕЛІСФОРД ЕСОУШІЕЙТЕД С.А.”, яка розташована за адресою: Паска Естейт, Роуд Таун, Британські Віргінські острови, від імені якої на підставі генерального доручення, посвідченого Егар А.С. Хьюліт – нотаріусом території Британських Віргінських Островів 4 листопада 1999 року, діють Ангел Стефанов та Віктор Дудка… (виділено автором – С.С.), уповноважує адвоката Колотуху Олексія Михайловича представляти інтереси фірми “Мелісфорд Есоушіейтед С.А.” на території України”. Отже, у процитованому юридичному документі “чорним по білому” написано, що Ангел Стефанов та Віктор Дудка є представниками фірми “МЕЛІСФОРД ЕСОУШЕЙТЕД С.А.”, яка зареєстрована в офшорній зоні – Британських Віргінських Островах.
І який це має стосунок до нашої теми? А ось яке. Цитуємо наступний документ – договір купівлі-продажу, який укладений 10 березня 2000 року в Ужгороді: “… з однієї сторони – товариство з обмеженою відповідальністю “Мультігруп Пловдив”, у подальшому “Продавець”, в особі Ангела Стефанова… і з іншого боку – “Мелісфорд Асоушиейтид С.А.”, Віргінські Острови Британії, у подальшому “Покупець”, в особі Віктора Дудки… уклали даний договір про таке:

1. ТОВ “Мультігруп Пловдив” продає, а “Мелісфорд Есоушейтед С.А.” купує нерухоме майно і обладнання, яке належить Продавцю на правах приватної власності і знаходиться за адресою: м. Свалява, вул Горького, 10… (від автора – далі йде перелік нерухомості, якою користується ТОВ “КДК”).

3. Цей продаж здійснений за 1 (один) долар США, який Продавець отримав від Покупця повністю до підписання даного договору…”, хоча, як сказано далі в документі,

“4. Залишкова вартість об’єкту нерухомого майна і обладнання, за домовленістю сторін, складає 3 000 000 (три мільйони ) німецьких марок…”

Згідно акту прийому-передачі, який датований теж 10 березня 2000 року, відбулась передача нерухомого майна та обладнання від ТОВ “Мультігруп Пловдив” фірмі Мелісфорд Есоушейтед С.А.” Віргінські Острови Британії.

23 березня 2000 року фірма “Мелісфорд Есоушіейтед С.А.” перераховує на рахунок державного виробничого підприємства технічної інвентаризації чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень за “виготовлення інвентаризаційної справи на будівлі та споруди в Сваляві, на вул. Горького, 10”, а також за “реєстрацію договору купівлі-продажу”.

Юридична сторона купівлі-продажу майна вартістю три мільйони німецьких марок за один долар США доведена до логічного кінця.
Але читач може запитати: “Для чого було створювати якусь юридичну головоломку, якщо інтереси обох названих фірм представляє всюдисущий Віктор Дудка, керівник ЗАТ “Центр сприяння розвитку Закарпаття?” Спробуємо, наскільки це можливо, розібратися з цим питанням.

КОЛОНІЗАТОРСЬКЕ СТАВЛЕННЯ НАРДЕПІВ

Розповідає директор ТОВ “Карпатська деревообробна компанія” Михайло Говдан: “Директором мене поставив Віктор Дудка, за що я йому вдячний. Болгарські власники Товариства практично не займаються виробництвом. І я вважаю, що вони і не думають встановлювати нове обладнання для глибокої переробки деревини. Головне для них – “застовпувати” виробничі потужності на майбутнє, не дати можливість потенційним конкурентам викупити комбінат. Лист від працівників Товариства я сам відніс у райдержадміністрацію. При такому бездіяльному підході до діяльності КДК навряд чи буде можливість в найближчий час розрахуватися з заборгованістю по заробітній платі”.

Розповідає начальник управління економіки Свалявської райдержадміністрації Володимир Монастирський: “Користі від діяльності “Карпатської деревообробної компанії”, яку заснували представники “Мультігруп Пловдив”, для бюджету – ніякої. Через відсутність оборотних коштів компанія не може освоїти навіть десять відсотків виділеного лісосічного фонду. “КДК” займається тільки первинною переробкою деревини – різанням кругляка на дошки. Ось і все, що залишилось від колись потужного лісокомбінату, меблі якого купували на теренах всього Радянського Союзу. Про продаж іншій фірмі нерухомості і обладнання, яким користується “КДК”, управлінню економіки нічого не відомо. Маю думку, що метушня навкруги лісокомбінату ніякої користі ні свалявцям, ні державі не принесе. Власники “КДК” не планують запускати виробництво з глибокої переробки деревини.”
Непривабливу ситуацію на колишньому Свалявському лісокомбінаті доповнив перший заступник голови Свалявської райдержадміністрації Михайло Воронич: “Глибока переробка деревини на Свалявщині зведена до нуля. Кожен має займатись своєю справою: держлісгоспи саджати, відтворювати і контролювати стан лісів, а лісокомбінати – займатись виготовленням виробів із деревини. Технологія має бути безвідходною, з мінімальною шкодою для лісонасаджень. Це все почало формуватись в останні роки існування Радянського Союзу, а потім – було свідомо зруйновано в перші роки незалежності України, дякуючи “реформаторській” діяльності “Закарпатлісу”, “Лісбанку” та їхнього керівника, колишнього народного депутата пана Герца.
Обравши народними депутатами Віктора Медведчука та Григорія Суркіса, ми сподівалися, що в лісопереробну промисловість Закарпаття будуть влиті солідні інвестиції, але, окрім прихоплення нашої промисловості за чисто символічну ціну комерційними структурами, які підпорядковані Медведчуку та Суркісу, ми нічого не маємо. Свалявський лісокомбінат цьому є яскравим прикладом.

В останній розмові з болгарськими власниками “Карпатської деревообробної компані” я не почув жодного слова про те, що вони збираються вкладати якісь кошти в модернізацію колишнього лісокомбінату. Згаданий договір купівлі-продажу між “Мелісфорд Есоушіетейтед” та “Мультігруп Пловдив” – це черговий юридично-комерційний трюк, бажання ухилитись від сплати податків”. Смішно, адже обидві фірми підконтрольні нашим нардепам. І навряд чи настануть якісь зміни на краще найближчим часом.
Котрий раз переконуємось, що ставлення наших нардепів Віктора Медведчука та Григорія Суркіса до області, в якій вони були обрані – чисто колонізаторське. В економіку Закарпаття практично не вкладено жодної копійки, але “застовплюється” все, що може в майбутньому бути використане для збагачення. Закарпатці для них – тільки потенційні голоси партії СДПУ(о) та її лідерів на виборах.