Старий Замок № 74-75 (279-280) четвер, 7 вересня

Дуб – перунове дерево

В Закарпатті створено програму відновлення дібров

Ф. Гербут,
заступник директора Карпатської
лісової науково-дослідної станції

Ще з сивої давнини дуб є символом лісу, його емблемою. Рідко яке дерево користується такою шаною в усіх народів. Слов’яни, стародавні греки, римляни ще на світанку своєї історії поклонялись йому, приписували чудодійні властивості, складали про нього міфи та легенди. На фоні тисячолітніх дубів Європи розгоралися трагічні та смішні сторінки історії багатьох народів. Зокрема, в Греції гілка дуба була емблемою могутності і знатності, а героїчні подвиги воїнів відзначали дубовими вінками. Його присвячували богу світла і покровителю мистецтв – Аполлону, верховному богу римлян – Юпітеру, богу грому і блискавки – Перуну, статую якого, витесану з колоди дуба, скинули в Дніпро наші предки за наказом Володимира Великого, коли прийняли християнську віру.

Не дивно, що наші предки так шанували це дерево. Вся історія стародавніх слов’ян пов’язана саме з ним. Дубова деревина та земля були тоді основними цінностями поселень.

Ще 400-450 років тому лісистість України складала 44% (зараз лише 14%), а основою лісів залишається дуб. В давнину, і навіть ще не так давно, він був основним будівельним матеріалом, з якого виготовляли звичні вже для нас вироби з бетону та заліза. Жолуді були першим хлібом людини, комбікормом для тварин. Навіть “болячки” дуба люди вміло використовували для своїх потреб: так із шарових наростів на листках виготовляли чорнило, яким писалася “Повість временних літ”. Хто бував у Києві в церкві ХІ століття на Берестові, де стоїть кам’яна крипта з прахом сина Володимира Мономаха – Юрія Долгорукого, той бачив багатовіковий сволок з дуба, який ще й зараз добре тримає купол храму.

Батьківщиною середньоєвропейських дубів є зона середземномор’я. Про те, що дуб був широко розповсюдженим деревом на більшій частині Європи, свідчать залишки пилку дуба в льодовикових моренах.

Але після третього льодовикового періоду він був витіснений на південь, а згодом поступово почав повертатися в центральну Європу, увібравши в себе генетичну основу старого і набираючи нових ознак нового.

Спочатку повернувся дуб звичайний. Він є родоначальником дубів. Латинська його назва – кверхус робур, що в перекладі означає красиве міцне дерево. Всі гололисті дуби пішли від вічнозелених. Як менш теплолюбна рослина, він почав обживати утворені льодовиками долини річок, низинну частину ландшафту з середньородючими грунтами.

Слідом за ним свою тисячолітню міграцію почав дуб скельний. Пізніше його повернення пояснюється тим, що він був витіснений на південь. З цим пов’язана його підвищена потреба в теплі. Він почав займати схили гір з фізично легкими грунтами.

Тепер на Україні росте в природному стані від 20 до 50 інтродукованих видів дуба, а в світі налічується понад п’ятсот. Найбільш поширеним та цінним у Карпатах серед дубів є звичайний та скельний.

Дуб звичайний – морозостійка порода і поширюється далеко на північ. Висота його в 300 років сягає 10,5 метра.
Основним природним бар’єром поширення дуба є температурний режим і сніговий пояс.

В Закарпатті низовина і передгір’я – до 400 м над рівнем моря – зайняті дубом звичайним площею 9,8 тис. га. Вище цієї границі починається царство дуба скельного, який тягнеться в окремих місцях до висоти 1000 і більше метрів над рівнем моря. Інші види дубів зустрічаються в нас дуже рідко і розповсюджені в зоні дуба звичайного.

Найбільш інтенсивно використовували деревину дуба у 18 столітті. Саме в цей час почали вперше створювати штучні діброви посівом жолудів. Дубові ліси різко почали скорочуватись. Зокрема в Закарпатті площа дібров лише за останні два століття зменшилася в три рази. Їх загальний стан далекий від потрібного, тому потребує постійної підвищеної уваги лісівників. Особливо трудомістким процесом є лісовідновні роботи. Адже, за словами класика світової лісівничої науки Г.Морозова, всяка спроба виростити дуб без догляду – марна справа.

Враховуючи надзвичайну цінність дубових лісів України, було прийнято рішення Мінлісгоспом розробити державну програму їх збереження. В кінці 1996 року така програма – “Діброва” – була розроблена обллісгоспом і Карпатською ЛНДС для нашої області.
Згідно програми об’єм щорічних посадок дуба має складати 55 га. Лісгоспами області, починаючи з 1997 року, створюється 70,6 га культур щорічно, що на 15,6 га (28,3 %) більше передбачуваного.

Після ревізії стану культур дуба за 20-річний період, для кращої оперативності та постійного контролю за здійсненням робіт програми спеціалістами держлісгоспів проводяться щорічні семінари.

Цього року вже третій такий захід провели на базі кращого Ужгородського держлісгоспу, де під керівництвом інженера по лісовідновленню С. Костіва створені хороші штучні насадження. Вимоги до лісівників постійно зростають. Звертається увага на якісний рівень культур дуба за рахунок використання насіння з кращою генетичною основою. Для цього виділено 538 га генетичних резерватів, 45,8 га постійних лісонасіннєвих ділянок, 41 плюсове дерево дуба, але використовуються ці об’єкти ще недостатньо.
Основою лісовідновних робіт кожного господарства є лісові розсадники та необхідний набір порід – супутників дуба. В цьому році на розсадниках вирощено до 40 порід.

Необхідним у роботі лісової охорони вважається створення індивідуальних розсадників в обходах кожного лісника. Першими започаткували цю важливу справу працівники Загатського лісництва – лісничий І. Делеган та лісник І. Драговецький.
Виконання всіх окреслених завдань дасть змогу підняти рівень господарства в дібровах нашої області.