Скандал у благородному сімействі

“Сільські вісті” 2003.02.28

Вибухнув він там, де, здається, ніхто його не чекав. Й ініціатором став чоловік, котрий, як вважалось, аж ніяк не міг так вчинити. І сталося це у Львові, який вважається бастіоном Аграрної партії України, оскільки саме там вона започатковувалась і набирала сил. А “скандалістом” став один з фундаторів партії – Орест Фурдичко, він же перший заступник голови Державного комітету лісового господарства України, нардеп-мажоритарник минулого скликання, а до цього – голова Львівської обласної ради.

На початку минулого тижня Орест Іванович заявив журналістам у Львові про свій вихід з Аграрної партії. Крок цей мотивував кількома причинами, хоча до цього ходили чутки про невдоволення Фурдичка перш за все тим, що партія не надала належної фінансової допомоги кандидатам-мажоритарникам під час минулих парламентських виборів.

Пече образа? Може, й так. Але Орест Іванович сказав ще: це партія без майбутнього. Натякнув про складні стосунки в її керівництві, додав, що хоче зайнятися глибше наукою, адже він ще й науковець. Справді, Орест Фурдичко – доктор економічних наук, професор, не один рік пропрацював у лісівничій галузі, обіймав посаду головного лісівника області…

Коментуючи свої подальші політичні плани, Орест Іванович заявив:

– Мене важко буде заманити в якісь політичні тенета. Однак, якщо колись і вступлю в якусь партію, то вона буде націонал-патріотична.

Як відреагувало на заяву недавнього колеги керівництво АПУ?

Мабуть, як і багато хто, було шоковане таким випадом. Припускаю це тому, що лише через кілька днів з’явилася з цього приводу заява прес-служби обласної партійної організації, в якій наголошувалося, що Орест Фурдичко сам винен у програші на виборах, адже – як мажоритарник – повинен був краще працювати з виборцями. “Про свою поразку йому потрібно розпитувати лише виборців і самого себе, а не партійне керівництво”, – сказано у заяві.

Та чому не склалися насправді у партійного керівництва нормальні стосунки з Фурдичком? Про це в заяві жодного слова. І це підштовхує до висновку, що партія безсила проти аргументів однієї людини.

Щоб не бути голослівним, я побував у двох районах області – Кам’янсько-Бузькому та Буському. В аграрному секторі Львівщини вони відіграють ключову роль. Розпитував у селян: скільки їх у рядах Аграрної партії та як відстоює вона їхні інтереси?

І почув: члени партії – в основному керівники деяких районних структур, перш за все працівники управлінь сільського господарства. А щодо захисту селянських інтересів з боку партії, то цього нема, цього не відчувається. Ось до весни справа йде, пояснювали, незабаром виходити в поле, а пального – катма, і нема за що купити. Торік, як і раніше, держава повелася з селянами так, що змушені були продукцію свою віддати за безцінь. Банківські кредитні ставки дуже високі, до того ж гроші вимагають повернути, коли ще й врожаю не зібрано. Пальне стає недоступним – ціни на нього дружно рвонули вгору. Ось би до чого докласти зусиль партії, щоб хоч якось захистити селян від ненаситних “партнерів”. Але ж ні, партія за це не береться. То питається, який авторитет у неї на селі? Отож і має рацію Орест Фурдичко, не довіряючи їй.

Признатися, я не намагаюсь сповна виправдати його, щоб ще раз зробити закид Аграрній партії. Скажімо, я повністю поділяю висновок з заяви партійної прес-служби: він сам значною мірою винен у своєму програші на минулих виборах. Багато що не імпонувало виборцям в його поведінці. Ото й віддали перевагу іншому кандидату.

Правда, причину нинішнього випаду Фурдичка проти Аграрної партії дехто вбачає в його дружбі з головою обласної податкової адміністрації Сергієм Медведчуком, братом Віктора Медведчука, голови СДПУ(о): мовляв, ця партія перспективніша, чого доброго, посприяє зайняти пост ректора Лісотехнічного університету або й губернатора.

Однак усе це здогади. Тому навряд чи слід дорікати людині, котра вирішила щось змінити у своєму житті. Але ясно одне: у керівництві АПУ – розкол.

Володимир КАРПІЙ, кор. “Сільських вістей”.