02/03/2017
7Представниками владної вертикалі та громадськими діячами в останні роки пропонуються різноманітні сценарії та механізми реформування лісової галузі. Мова йде про трансформацію системи управління лісовим господарством, удосконалення регуляторного інструментарію впливу на ринки лісопродукції, перегляд взаємовідносин між лісогосподарським та лісопереробним сегментом лісової галузі.
При цьому чи не основним гальмуючим реальні реформи в лісовому господарстві чинником є багаторічний, а точніше хронічний дефіцит інвестицій, що не дозволяє вчасно та повною мірою замінювати фізично спрацьоване й морально застаріле обладнання на переважній більшості лісогосподарських підприємств і забезпечувати нову якість готової продукції, більш конкурентоспроможної на вітчизняному та закордонному ринках.
Що ж нині гальмує процеси нарощення обсягів інвестування лісового господарства? По-перше, це захмарні проценти під кредитні ресурси комерційних банків, які роблять невигідними навіть не надто капіталомісткі проекти. По-друге, нерозвиненість вітчизняного фінансового ринку, що не дозволяє активізувати портфельне інвестування потреб лісового господарства. По-третє, постійні лісокористувачі крім традиційних прямих та непрямих податків змушені сплачувати до Державного бюджету України дивіденди, що звужує їх власні можливості стосовно збільшення обсягів реінвестування отриманих прибутків. По-четверте, відсутність інституціональних передумов для створення спільних підприємств з потужними суб’єктами деревообробного підприємництва.
Більше того, в разі повноцінної імплементації мораторію на експорт необробленої деревини виникне потреба в суттєвому нарощенні капітальних вкладень в оновлення і введення додаткових деревообробних потужностей лісогосподарських підприємств, оскільки наявні потужності були адаптовані до тих обсягів деревини, які спрямовувалися на переробку до введення мораторію. Інакше деревина буде псуватися на верхніх та нижніх складах або ж продаватиметься за значно нижчими цінами, ніж вона продавалася на експорт, що на порядок зменшить прибуткові надходження та інвестиційні можливості державних лісогосподарських підприємств.
Потенційно державні лісогосподарські підприємства є надзвичайно інвестиційно привабливими, оскільки мають прогнозовану лісосировинну базу на середньострокову та довгострокову перспективу (матеріали лісовпорядкування), що є дуже вагомим чинником для переконання іноземного та вітчизняного інвесторів фінансувати лісогосподарські проекти та проекти налагодження деревообробного виробництва. Прогнозована сировинна база є важливою передумовою для проектування потужностей первинної та поглибленої лісопереробки й планування виробничо-господарської та інвестиційної діяльності.
Більше того, лісогосподарські підприємства є державними підприємствами, що створює можливості для використання такого потужного для підвищення інвестиційної привабливості лісогосподарського виробництва інструменту, як державні гарантії. На сьогодні він майже не використовується, що консервує інвестиційний дефіцит і призводить до подальшого підвищення рівня зносу основних засобів лісогосподарських підприємств.
Враховуючи потенційно високу привабливість лісового господарства для стратегічних інвесторів як резидентів, так і нерезидентів і оцінюючи наявний дефіцит фінансування капітальних вкладень на державних лісогосподарських підприємствах, на державному рівні необхідно посилити дієвість стимулів щодо нарощення інвестиційних вливань у лісове господарство та деревообробну промисловість. Одним із таких стимулів, реалізованих адміністративним шляхом, може бути узаконення прямих довгострокових договорів між державними лісогосподарськими підприємствами та іноземними інвесторами щодо продажу останнім необробленої деревини при дотриманні вимог антимонопольного законодавства й забезпечення добросовісної конкуренції на ринку лісопродукції.
Приріст реальних інвестицій у лісогосподарське виробництво гальмується через зволікання прийняття законодавчого акту, який регламентував би зняття ввізного мита на сучасне високотехнологічне деревообробне обладнання, що так необхідне державним лісогосподарським підприємствам для збільшення обсягів виробництва продукції з високою часткою доданої вартості. Ця проблема актуальна й для приватних деревообробників. Тому потрібен здоровий лобізм щодо створення законодавчого підґрунтя для надання преференцій лісогосподарським та деревообробним підприємствам стосовно придбання обладнання сучасного технологічного рівня.
Вагомим чинником збільшення капітальних інвестицій у лісогосподарське та деревообробне виробництво стало б спрощення механізму використання лізингу, що прискорило б процеси оновлення парку виробничого устаткування та лісоексплуатаційної техніки і забезпечило б поступове зниження рівня фізичного спрацювання основних засобів державних лісогосподарських підприємств.
На початку 2000-х років в Україні на основі залучення значних іноземних інвестицій було створено ряд потужних деревообробних підприємств, особливо в Західному регіоні, які спеціалізувалися на глибокій переробці деревини. Поштовхом їх приходу в Україну й подальшого зміцнення позицій на ринку лісопродукції стали створені державою умови для гарантованого забезпечення лісосировиною через спецаукціони.
Для задоволення потреб виробництва цим підприємствам потрібна переважно технічна сировина та окремі породи деревини, що в умовах введення мораторію не вирішує проблему збуту державними лісогосподарськими підприємствами надлишкової сировини. Тобто назріла потреба у введенні додаткових лісопереробних потужностей, які забезпечать необхідний попит на ділову деревину, що дасть можливість державним лісогосподарським підприємствам компенсувати втрати у зв’язку із припиненням експорту необробленої деревини на зовнішній ринок.
З огляду на це на найвищих щаблях центральної та регіональної виконавчої влади по лінії управління лісовим господарством варто сформувати «дорожню карту» співпраці із всесвітньо відомими деревообробними компаніями країн Західної Європи, які мають успішно функціонуючі підприємства в країнах постсоціалістичного табору (Польщі, Румунії).
На основі використання державних гарантій та наявних переваг, які полягають у близькості багатолісних районів до кордонів Європейського Союзу, наявності достатнього обсягу сировини, дешевої робочої сили, у середньостроковій перспективі цілком реально завести в Україну великі деревообробні компанії, щоб позбутися тавра лісосировинного придатку та увійти в глобальні ланцюги лісогосподарської продукції з високою доданою вартістю.
Органам державної влади, на які покладено функції контролю й забезпечення раціонального ведення лісового господарства, необхідно принципово змінити підхід до інвестиційної політики, зокрема в частині залучення іноземних інвестицій, який полягатиме в законодавчому та адміністративному врегулюванні питань, пов’язаних з наданням гарантій щодо забезпечення потреб інвесторів у лісосировинні та формуванням рівноправних умов для всіх суб’єктів підприємницької діяльності. Суттєве нарощення обсягів капітальних вкладень у лісове господарство сприятиме розв’язанню ряду нагальних проблем не лише економічного, а й соціального та екологічного характеру.
7 коментарів
tigris
Дорубались із-за пониження грунтових вод.
Главу херсонского лесхоза поймали на взятке
3 марта 2017 | 16:30 0 17
В Херсонской области на взятке поймали директора государственного лесоохотничьего предприятия Каховского района. Об этом сообщает пресс-центр СБУ.
Чиновник требовал от бизнесмена 19 тыс. гривен за то, чтобы не мешать ему во время составления договора на вырубку и покупку леса. Взяточника задержали после передачи 14 тыс. гривен.
canada
А хто ж і за що буде вирощувати ліс для «технічно переоснащених» державних лісових підприємств, якщо тут про це навіть не йдеться? Стаття, якщо її можна так назвати і сказати м’яко, написана не професійно. Думки на рівні піддослідної собаки лауреата Нобелівської премії – фізіолога Павлова. Володимиру Нальковичу корисно було б хоч би передивитись посібник для починаючих лісівників з тим, чим повинні займатись і чим вони займаються в цивілізованому світі. Без цього публікація виглядає як тлумачення біблейського Даниїла сну Навуходоносора. Типовий підхід, коли за дужки під виглядом «об’єктивної оцінки» виносяться головні проблеми. Переоснащені підприємства, якби навіть таке трапилось, рано чи пізно через «приватизацію» потраплять в лапи тих, хто їх мріє переоснастити і «зарахувати» у власні активи. Відхилюсь від теми. Для прикладу і порівняння. Наприкінці 90-х років і на початку 2000-х мене дуже цікавили проблеми української шарикопідшипникової індустрії. Зокрема, 28-й державний підшипниковий завод в Луцьку – останній підшипниковий гігант, збудований на теренах колишнього СРСР. Покійний вже, мій добрий приятель, колишній його директор Володимир Меркулов привів на підприємство інвестора (покупця) – відому в світі корпорацію СКФ, яка придбала 98,3% акцій підприємства. До цього була проведена колосальна робота по «сватанню нареченої». Меркулов вмів це робити і за те його шанувала уся Європа. Підприємство процвітає і належить до числа флагманів підшипникової продукції серед 110 заводів СКФ (мережа підприємств по усіх континентах), і Мюнхенського дивізіону СКФ зокрема. Паралельно ставилось вирішення проблем з Вінницьким ДПЗ №18, де працювали 9 тисяч чоловік. Обласні мужі Вінниці вперлись рогом і не «сходились» на ціну, згодом привівши «інвестора» з Росії. Серпень 2009 року став останнім місяцем «панахиди» цього підприємства. Нині там в одному з цехів випускають сайдинг, пластмасові прищепки для білизни і цікавий предмет дачної «індустрії» – алюмінієві розкладушки. Штат – 160 чоловік. Решту цехів обвив плющ. Підприємство стало хорошою площадкою для знімання американських гостросюжетних трилерів. Представник СКФ з Лондона рекомендував продати завод навіть за 1 гривню, але в добрі руки. Не склалось. Таких рук не знайшли. Не шукали. Щоб плющ не обвив «деревообробні» цехи держлісгоспів, їх треба продати в добрі руки по одній гривні (я вже писав про це). Від цього виграє держава. Зробити це треба негайно!!! Продати тим приватним фірмам, які показали, як треба обробляти деревину і як продавати продукцію найвищих переділів у 20-30 разів дорожче, ніж продається куб «дров» в румунські офшори. Такі підприємства вже є в Україні. Їх вже чимало. А, тим часом, першокурсник лісового вузу Володимир Налькович Бондар описує «ситуацію» українського лісового «титаніка», в якому він разом з Христиною хоче врятувати буфет. Шановний Володимире Нальковичу, дорогий мій земляче! Коли ви сиділи в кріслі голови Волинської ОДА, я зрідка відвідував ваші понеділкові так звані «оперативні наради». Коли мова доходила до якоїсь аргументації, то улюбленим вашим висловом були слова «…відділити котлети від мух». Якщо по аналогії зробити таку, не вельми приємну «кухонну» операцію і за мухи в цій статті прийняти вирощування лісу, а за котлети – переробку деревини, то ці «мухи» і котлети» давно настав час розділити. Зініціюйте на київських пагорбах такий благородний жест і сучасна приватна деревообробка України ще при вашому житті поставить вам пам’ятник з золота проби 988. Завжди до ваших послуг Петро Чечелюк.
Sorbus7
" …..Не вірю, що заступник голови Держлісагентства не володіє інформацією про залишки на ділову деревину і тех. сировину. Останню, до речі, не заборонено експортувати."
admin
Совершенно официально, Госкомстат привел данные о структуре заготовленной в Украине в 2015 году древесине, где техсырье было указано отдельной строкой в составе раздела "дрова топливные", ТО ЕСТЬ ОТНЕСЕНО К КОДУ 44011. Это следствие любимой хитрости "папирчиков" из Гослесагентства,, – вкладывать новый смысл в устоявшиеся понятия. Они, со своим не испорченным книжками умом, "задурили" всех: и таможню, и соседей из Госстата, и работников лесного хозяйства, особенно молодых….
Украина не Швеция: все мальчики, которые могли сказать, что "король -голый, а слуги -дятлы" или давно уехали на ПМЖ в другие страны, или стоят в очереди за следующей инкарнацией…
Однако, бросаться фразами типа "Останню, до речі, не заборонено експортувати." я бы конечно не рекомендовал….: таможня обязана придерживать международной классификации товаров, а не "бессрочным" ДДУ давно почившего Минлесхоза, символично размещавшегося на улице Воровского…
Branch
З усією повагою, але Володимир Налькович або не орієнтується, або свідомо вводить в оману:
"Для задоволення потреб виробництва цим підприємствам потрібна переважно технічна сировина та окремі породи деревини, що в умовах введення мораторію не вирішує проблему збуту державними лісогосподарськими підприємствами надлишкової сировини. Тобто назріла потреба у введенні додаткових лісопереробних потужностей, які забезпечать необхідний попит на ділову деревину, що дасть можливість державним лісогосподарським підприємствам компенсувати втрати у зв’язку із припиненням експорту необробленої деревини на зовнішній ринок".
З його слів виходить, що тех. сировина у нас переробляється, а ділова в надлишку?
Я не вірю в те, що В. Бондар не знає про потужності хоча б трьох найбіл ших лісопилень, які побудовані або будуються в Україні, не кажучи про нові "дрібніші" на фоні "Українських лісопилень" підприємства.
Не вірю, що заступник голови Держлісагентства не володіє інформацією про залишки на ділову деревину і тех. сировину. Останню, до речі, не заборонено експортувати.
А про те, що падіння турецького ринку буде використано як аргумент проти мораторію та для витискання з ринку "недержавних" підприємств, я писав ще три місяці тому.
P.S. Яка мета ведення лісового господарства в Україні – екологія чи лісопиляння??? Зверніть увагу, що йдеться на 99% про деревообробку у лісгоспах. Про лісогосподарське виробництво – лише згадка – . А сусіди-білоруси вже давно і з успіхом залучають інвестиції саме в лісогосподарську техніку, а віднедавна – у вирощування сіянців із ЗКС.
tigris
Це можливо нагадує Африку після розвалу колоній і Африка здобула незалежність. Де стратегія розвитку Л/Г, а не псевдореформ? Ми там були і вже чули, що підприємства не прибуткові.
Фото на фоні:
Відповідь Відповідно до частини третьої статті 10 Закону державний службовець не має права бути членом політичної партії, якщо такий державний службо- вець займає посаду державної служби категорії «А». На час державної служби на посаді катего- рії «А» особа зупиняє своє членство у політичній партії. Крім того, підпунктом 9 пункту 3 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного За- кону внесено зміни до статті 6 Закону України «Про політичні партії в Україні», у зв’язку з чим членами політичних партій не можуть бути державні служ- бовці у випадках, передбачених Законом. Враховуючи викладене, у зв’язку із набранням чинності Закону державні службовці, посади яких віднесені до категорії «А» та які є членами політич- них партій, мають зупинити своє членство у полі- тичних партіях. Водночас відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону України «Про політичні партії в Україні» по- рядок зупинення членства у політичній партії ви- значається її статутом. Питання 23 Чи має право державний служ бовець бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду дер жавної служби категорії «А»? Відповідь Відповідно до частини другої статті 10 дер- жавний службовець не має права демонструва- ти свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть за- свідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісно- сті і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей. Стаття 10 Закону передбачає вимоги до політичної неупередженості державно- го службовця, що полягають у неупередженому виконанні своїх службових обов›язків незалежно від партійної належності та особистих політичних переконань. Питання 24 Чи має право державний служ бовець висловлювати свої полі тичні погляди?
admin
Что касается оценок Владимира Нальковича, то их односторонность очевидна. Очень четкую оценку этой стратегии пару лет назад дал Виктор Червонной – "инвестируют в деревообработку прибыль лесного хозяйства с тем, чтобы потом по дешевке приватизировать деревообрабатывающие мощности." Такое действительно уже было….
Об этой проблеме ещё будет много разговоров и не только в комментариях УЛ. Показательно, что все это делается вопреки действующей концепции развития и реформирования лесного хозяйства (2006) и без всякого официального обоснования, распоряжения или приказа. Впрочем допускаю, что обоснование есть: думаю его подготовили радники, которые фактически и рулят отраслью. Полагаю их доводы очень убедительны, но публично о них лучше помолчать..
Что касается государственных мужей то они должны разговаривать языком приказов и распоряжений, беря на себя ответственность за принятые решения. Как Вы думаете существует в Природе приказ Гослесагентства рекомендующий лесхозам инвестировать прибыль в лесопильное оборудование?
О том как из дров лесхозы делают паркетную и мебельную загтовку мы все давно знаем. К сожалению, это ноу-хао нельзя повторить в других странах: оно возможно только в Украине.
Comments are closed.