Бігме, смішно дивитися, як володарі керівних кабінетів чернівецького будинку з левами побираються різними міжнародними форумами і молитовними сніданками, заманюючи в область грошовитих інвесторів. Бо поки вони марнують бюджетні кошти на презентаціях з нульовим (для суспільства) коефіцієнтом корисних дій, наші люди самі собі інвестори. Ще й які!
Днями на Буковині трапилася непересічна подія, яка чомусь не потрапила в рубрику «Новини з громад» чи «Головне за добу». А дарма. Бо завершилася реалізація потужного інвестиційного проекту із серії «куди вгатити черговий мільйон?».
Фантазії наших мільйонерів обмежені. Нові виробництва їх не цікавлять. Благодійність і меценатство (не зайві у війну) також. Тому вгатили в черговий ресторан.
Його назву ШІ перекладає як «Великий і вражаючий» – Mira Grand.
Прямо на українсько-молдавському кордоні. Там колись була станція «Сокиряни». Курсували потяги, вирувало життя. А тепер давно — глушина.
І ось станція знову засяяла вогнями і феєрверками вже в новому амплуа як ресторанно-розважальний комплекс — обнесений глухим парканом, подалі від людських очей.
Проте всюдисущий ШІ так і не зміг дати відповідь на елементарне питання — хто ж потурбувався про нас, а також про гостей Буковини і «з хвилюванням, любов’ю та великим натхненням» відкрив двері такого потрібного зараз закладу, обіцяючи нам те, чого не може пообіцяти жодний політик і владник, навіть із Сокирян. А саме — «попереду багато смачних моментів, теплих зустрічей і гарних спогадів!».
«Спалили» хату запрошені на відкриття артисти розважального жанру. «Василь Борисович, Мирослава Василівно, найщиріші вам вітання з нагоди цього прекрасного свята й побажання, щоб хотілося й моглося!» (відео в коментарі).
Хочеться усім — можеться обраним.
Такий девіз нашого сьогодення. Кому війна, горе, біль і невимовні страждання. А кому — шоу, креветки і шампанське з ікрою дністровських рибин.
Інтернет уточнює: Гончар Мирослава Василівна саме шукає офіціантів у новий заклад в Сокирянах.
Тож привітаємо депутата Чернівецької обласної ради, директора Подільського лісового офісу ДЕРЖАВНОГО підприємства «Ліси України» Василя Борисовича Гончара з новими горизонтами його масштабного і різнопланового бізнесу.
До речі, Василь Гончар увійшов у десятку претендентів на крісло генерального директора ДП «Ліси України» не тільки завдяки потужним політичним зв’язкам Василя Козака, але й завдяки не менш потужним інвестиціям у вирішення цього важливого для всієї країни кадрового питання.
Тож буде де відмітити нову посаду.
Якщо правильно зійдуться зірки не тільки на коньячних ресторанних пляшках.
