18/10/2026
029 вересня 2026 року у Львові у приміщенні Національного лісотехнічного університету України відбувся семінар «Перший досвід використання ділянкового методу в рамках підготовки багатофункціонального плану лісовпорядкування в Україні: особливості проєктування та перспективи впровадження».
Цей захід підсумував півторарічну співпрацю між ФАО та НЛТУ України в межах проєкту GCP/021/UKR/EC «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні», який імплементувало ФАО в межах фінансованого Європейським Союзом проєкту «Інклюзивне, конкурентоспроможне та стале функціонування і розвиток ланцюгів доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарстві».
Участь у семінарі взяли представники урядових організацій, науковці, практики, експерти та інші зацікавлені особи. Із вітальним словом на початку семінару виступили ректор НЛТУ України, професор Володимир Загорський, начальник департаменту Офісу Президента України із зв’язків з Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України Богдан Тирусь, представник Міністерства аграрної політики та продовольства України Анатолій Борсук, заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України з питань цифрового розвитку та цифровізації Валентин Бачурний, програмний менеджер сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні Джузепе Арістей та старший міжнародний експерт з лісового господарства офісу ФАО в Україні Альберто дель Лунго.
Передумови проєкту
Семінар став майданчиком для професійного діалогу, адже для експертів проєкту було важливо не просто представити отримані результати, але й почути думку представників всіх зацікавлених сторін щодо запропонованих методів і підходів та обговорити питання практичного впровадження ділянкового методу в лісовпорядкуванні в Україні, адже, хоча ділянковий метод лісовпорядкування вже імплементований в українській регуляторній рамці, його практично не використовували.
Власне, метою проєкту «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні» було перейти від загальних умов наявної нормативно-правової бази до реального використання ділянкового методу в лісових екосистемах, вивчати можливості, які він надає, а також технічні і інституціональні обмеження, на які треба звернути увагу, і зробити все це в спосіб, який враховує євроінтеграційний контекст і процес гармонізації української лісової політики з підходами Європейського Союзу.
Як розповів Василь Лавний, координатор робіт з підготовки пропозицій щодо реформування системи лісовпорядкування в Україні, проректор НЛТУ України, поштовхом до реалізації проєкту стала, зокрема, й постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2024 року №454, яка забороняє суцільні рубки в Карпатському регіоні і вимагає до 2027 року перейти на вибіркові системи рубок, тобто саме на ту модель господарювання, за якої ділянковий метод підходить найкраще.
Ділянковий метод лісовпорядкування
Кожен український фахівець із лісовпорядкування знає: чинна нормативна база вже не перший рік передбачає в Україні два методи лісовпорядкування, а саме: метод класів віку, який залишається основним і найбільш практично відпрацьованим, та ділянковий метод, орієнтований на індивідуальну оцінку кожного насадження, формування постійних господарських ділянок як первинних одиниць планування.
Другий метод методологічно ближчий до практики багатофункціонального наближеного до природи лісівництва – підходу, який дедалі більше визначає лісову політику Європейського Союзу, і який успішно застосовується в лісовому господарстві Німеччини, Австрії, Франції, Швейцарії, Словенії та інших країн. В Україні ж ділянковий метод дотепер не отримав повноцінного практичного застосування – жодного повного циклу лісовпорядкування від польового обстеження до затвердженого проєкту за цим методом здійснено не було.
Але проєкт ФАО та НЛТУ України, до якого була залучена низка науковців та експертів із провідних лісівничих інституцій нашої країни, це змінив. Практична апробація ділянкового методу відбулася на модельній території поблизу м. Сколе в межах НПП «Сколівські Бескиди» на висотах від 600 до 900 м над рівнем моря з переважанням північно-східних і південно-західних експозицій схилів.
За словами Василя Лавного, вибір не був випадковий – дослідна територія охоплює практично всі основні типи лісу, характерні для Сколівських Бескидів, поєднує господарську зону з обмеженим режимом користування і зону регульованої рекреації, тобто дає змогу апробувати ділянковий метод одразу в умовах природоохоронних обмежень, для яких він згідно з чинним порядком ведення лісовпорядкування, є пріоритетним. Статус національного природного парку водночас дав змогу враховувати багатофункціональність лісокористування – це і збереження біорізноманіття, і екосистемні послуги, і рекреаційний потенціал та заготівля деревини.
Роботи розпочалися з аналізу наявної лісоінвентаризаційної бази модельної території, таксаційних описів, планово-картографічних матеріалів, наявних геоінформаційних шарів. Вже на цьому етапі стало очевидно, що для ділянкового методу цих матеріалів недостатньо: він вимагає суттєво детальнішої просторово пов’язаної інформації про ґрунтово-типологічні умови, ніж та, що традиційно фіксується під час звичайної таксації. Тому наступним і найбільш ресурсозатратним етапом стали польові роботи, які зробили фахівці кількох установ: ґрунтово-типологічне обстеження території – команда Львівського національного університету ім. І. Франка під керівництвом професора Андрія Кирильчука, флористичне обстеження території – фахівці Ботанічного саду Львівського національного університету ім. І. Франка під керівництвом Любові Борсукевич, лісову інвентаризацію модельної частини території, польову таксацію за ділянковим методом здійснили фахівці Львівської державної лісовпорядної експедиції під керівництвом головного технолога Львівської державної лісовпорядної експедиції Володимира Савчина. Також було проведене соціологічне опитування місцевих мешканців і відвідувачів парку, адже багатофункціональне лісове господарство неможливо спроєктувати, спираючись лише на таксаційні та ґрунтові показники, – потрібно розуміти й те, як саме територію використовують і оцінюють люди, які з нею повсякденно взаємодіють. Результати цього опитування лягли в основу підходів до врахування рекреаційної та соціальної цінності лісу та оцінки екосистемних послуг.
Отримані польові дані, зокрема, ґрунтово-типологічні, геоботанічні, таксаційні, соціологічні, було зведено в єдиний геоінформаційний масив, на основі якого виконано просторовий аналіз території засобами ГІС. Саме цей аналіз дав змогу перейти до наступного змістовно найважливішого етапу проєкту – планування постійних господарських ділянок як первинних одиниць планування, оцінювання їх сучасного стану, визначення цільового стану лісів і, зрештою, проєктування комплексу лісогосподарських заходів для поступового переходу від існуючої структури деревостанів до цільової. Цю частину роботи виконала робоча група НЛТУ України під керівництвом виконавчого координатора робіт з розробки типового плану багатоцільового лісогосподарювання з використанням ділянкового методу, доцента НЛТУ України Віктора Куриляка.
Сам Віктор Куриляк, розповідаючи під час семінару про ділянковий метод та методичні засади його застосування, зазначив наступне:
«Основна ідея нашої роботи полягала в переході від переважно нормативного планування за усередненими характеристиками деревостанів до планування, яке враховує конкретні лісорослинні умови, структуру деревостану, функції лісів, його фактичний стан і бажаний напрям подальшого розвитку. Потреба в такому переході визначається насамперед багатофункціональністю сучасних лісів. Друга передумова – навіть в межах відносно невеликої території деревостани істотно відрізняються за лісорослинними умовами, видовим складом, віковою та просторовою структурою, тому однакові нормативні рішення не завжди відповідають їхньому фактичному стану. Окрім того, середні таксаційні показники (вік, діаметр, повнота та ін.) не дають повної інформації про структуру деревостану. Тому планування має орієнтуватися не лише на призначення певного заходу, а передусім на визначення цільового стану деревостану та його розвитку. Це також відповідає принципам наближеного до природи лісівництва та дає можливість адаптувати рішення до кліматичних та інших природних ризиків».
Сутність ділянкового методу експерти проєкту розглядали як систему планування, у якій рішення формуються з врахуванням конкретного стану лісу та його функціонального призначення. За словами Віктора Куриляка, принципова відмінність полягає в тому, що відправною точкою стало не питання, який захід потрібно провести, а питання, яким має бути цей деревостан в майбутньому і наскільки сучасний стан відповідає визначеному. Тому при ділянковому методі лісовпорядкування спочатку визначається цільовий стан, потім оцінюється фактичний, встановлюється характер і величина відхилення між ними і лише після цього приймається рішення щодо доцільності та виду лісогосподарського заходу. При цьому цільовий стан не розглядається як жорстко заданий нормативами єдиноможливий – це діапазон допустимих станів, в межах якого деревостан може виконувати визначені для нього функції та зберігати свою стійкість.
Методичні принципи застосування ділянкового методу базуються на відповідності видовому складу деревостану та його структури для конкретних лісорослинних умов, безперервності лісового вкриття, використанні природного поновлення, формування різновікової та просторово неоднорідної структури, підтримання біологічного різноманіття.
Віктор Куриляк наголосив на двох принципах:
1. Багатофункціональність – це рішення, які проєктуються відповідно до головних функцій, які ці ліси виконують.
2. Адаптивність – запроєктоване рішення не вважається незмінним на весь плановий період. Воно може і має коригуватися за результатами моніторингу та відповідності фактичного стану деревостану цільовому.
Основою планування при ділянковому методі є традиційна повидільна база даних лісовпорядкування, зокрема, типологічна характеристика, дані про видовий склад, вік, походження, запас і повноту. Але до цих даних також додається інформація про природнє поновлення, просторову структуру, результати польових досліджень на тимчасових і постійних пробних площах, а також геоботанічні дослідження і ґрунтові дані, ГІС-інформація, дані про екосистемні функції та встановлення обмежень. Тобто інформаційна база переходить від переважно таксаційної характеристики деревостану до комплексної характеристики стану лісової екосистеми.
При ділянковому методі таксаційні виділи об’єднуються в господарські ділянки не за однією ознакою, наприклад, переважаючим видом чи віком, а за результатом комплексного аналізу природніх умов, сучасного стану, функцій лісу та цілей лісоуправління і ведення лісового господарства. Таким чином формується система господарських ділянок.
29 вересня 2026 року у Львові у приміщенні Національного лісотехнічного університету України відбувся семінар «Перший досвід використання ділянкового методу в рамках підготовки багатофункціонального плану лісовпорядкування в Україні: особливості проєктування та перспективи впровадження».
Цей захід підсумував півторарічну співпрацю між ФАО та НЛТУ України в межах проєкту GCP/021/UKR/EC «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні», який імплементувало ФАО в межах фінансованого Європейським Союзом проєкту «Інклюзивне, конкурентоспроможне та стале функціонування і розвиток ланцюгів доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарстві».
Участь у семінарі взяли представники урядових організацій, науковці, практики, експерти та інші зацікавлені особи. Із вітальним словом на початку семінару виступили ректор НЛТУ України, професор Володимир Загорський, начальник департаменту Офісу Президента України із зв’язків з Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України Богдан Тирусь, представник Міністерства аграрної політики та продовольства України Анатолій Борсук, заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України з питань цифрового розвитку та цифровізації Валентин Бачурний, програмний менеджер сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні Джузепе Арістей та старший міжнародний експерт з лісового господарства офісу ФАО в Україні Альберто дель Лунго.
Передумови проєкту
Семінар став майданчиком для професійного діалогу, адже для експертів проєкту було важливо не просто представити отримані результати, але й почути думку представників всіх зацікавлених сторін щодо запропонованих методів і підходів та обговорити питання практичного впровадження ділянкового методу в лісовпорядкуванні в Україні, адже, хоча ділянковий метод лісовпорядкування вже імплементований в українській регуляторній рамці, його практично не використовували.
Власне, метою проєкту «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні» було перейти від загальних умов наявної нормативно-правової бази до реального використання ділянкового методу в лісових екосистемах, вивчати можливості, які він надає, а також технічні і інституціональні обмеження, на які треба звернути увагу, і зробити все це в спосіб, який враховує євроінтеграційний контекст і процес гармонізації української лісової політики з підходами Європейського Союзу.
Як розповів Василь Лавний, координатор робіт з підготовки пропозицій щодо реформування системи лісовпорядкування в Україні, проректор НЛТУ України, поштовхом до реалізації проєкту стала, зокрема, й постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2024 року №454, яка забороняє суцільні рубки в Карпатському регіоні і вимагає до 2027 року перейти на вибіркові системи рубок, тобто саме на ту модель господарювання, за якої ділянковий метод підходить найкраще.
Ділянковий метод лісовпорядкування
Кожен український фахівець із лісовпорядкування знає: чинна нормативна база вже не перший рік передбачає в Україні два методи лісовпорядкування, а саме: метод класів віку, який залишається основним і найбільш практично відпрацьованим, та ділянковий метод, орієнтований на індивідуальну оцінку кожного насадження, формування постійних господарських ділянок як первинних одиниць планування.
Другий метод методологічно ближчий до практики багатофункціонального наближеного до природи лісівництва – підходу, який дедалі більше визначає лісову політику Європейського Союзу, і який успішно застосовується в лісовому господарстві Німеччини, Австрії, Франції, Швейцарії, Словенії та інших країн. В Україні ж ділянковий метод дотепер не отримав повноцінного практичного застосування – жодного повного циклу лісовпорядкування від польового обстеження до затвердженого проєкту за цим методом здійснено не було.
Але проєкт ФАО та НЛТУ України, до якого була залучена низка науковців та експертів із провідних лісівничих інституцій нашої країни, це змінив. Практична апробація ділянкового методу відбулася на модельній території поблизу м. Сколе в межах НПП «Сколівські Бескиди» на висотах від 600 до 900 м над рівнем моря з переважанням північно-східних і південно-західних експозицій схилів.
За словами Василя Лавного, вибір не був випадковий – дослідна територія охоплює практично всі основні типи лісу, характерні для Сколівських Бескидів, поєднує господарську зону з обмеженим режимом користування і зону регульованої рекреації, тобто дає змогу апробувати ділянковий метод одразу в умовах природоохоронних обмежень, для яких він згідно з чинним порядком ведення лісовпорядкування, є пріоритетним. Статус національного природного парку водночас дав змогу враховувати багатофункціональність лісокористування – це і збереження біорізноманіття, і екосистемні послуги, і рекреаційний потенціал та заготівля деревини.
Роботи розпочалися з аналізу наявної лісоінвентаризаційної бази модельної території, таксаційних описів, планово-картографічних матеріалів, наявних геоінформаційних шарів. Вже на цьому етапі стало очевидно, що для ділянкового методу цих матеріалів недостатньо: він вимагає суттєво детальнішої просторово пов’язаної інформації про ґрунтово-типологічні умови, ніж та, що традиційно фіксується під час звичайної таксації. Тому наступним і найбільш ресурсозатратним етапом стали польові роботи, які зробили фахівці кількох установ: ґрунтово-типологічне обстеження території – команда Львівського національного університету ім. І. Франка під керівництвом професора Андрія Кирильчука, флористичне обстеження території – фахівці Ботанічного саду Львівського національного університету ім. І. Франка під керівництвом Любові Борсукевич, лісову інвентаризацію модельної частини території, польову таксацію за ділянковим методом здійснили фахівці Львівської державної лісовпорядної експедиції під керівництвом головного технолога Львівської державної лісовпорядної експедиції Володимира Савчина. Також було проведене соціологічне опитування місцевих мешканців і відвідувачів парку, адже багатофункціональне лісове господарство неможливо спроєктувати, спираючись лише на таксаційні та ґрунтові показники, – потрібно розуміти й те, як саме територію використовують і оцінюють люди, які з нею повсякденно взаємодіють. Результати цього опитування лягли в основу підходів до врахування рекреаційної та соціальної цінності лісу та оцінки екосистемних послуг.
Отримані польові дані, зокрема, ґрунтово-типологічні, геоботанічні, таксаційні, соціологічні, було зведено в єдиний геоінформаційний масив, на основі якого виконано просторовий аналіз території засобами ГІС. Саме цей аналіз дав змогу перейти до наступного змістовно найважливішого етапу проєкту – планування постійних господарських ділянок як первинних одиниць планування, оцінювання їх сучасного стану, визначення цільового стану лісів і, зрештою, проєктування комплексу лісогосподарських заходів для поступового переходу від існуючої структури деревостанів до цільової. Цю частину роботи виконала робоча група НЛТУ України під керівництвом виконавчого координатора робіт з розробки типового плану багатоцільового лісогосподарювання з використанням ділянкового методу, доцента НЛТУ України Віктора Куриляка.
Сам Віктор Куриляк, розповідаючи під час семінару про ділянковий метод та методичні засади його застосування, зазначив наступне:
«Основна ідея нашої роботи полягала в переході від переважно нормативного планування за усередненими характеристиками деревостанів до планування, яке враховує конкретні лісорослинні умови, структуру деревостану, функції лісів, його фактичний стан і бажаний напрям подальшого розвитку. Потреба в такому переході визначається насамперед багатофункціональністю сучасних лісів. Друга передумова – навіть в межах відносно невеликої території деревостани істотно відрізняються за лісорослинними умовами, видовим складом, віковою та просторовою структурою, тому однакові нормативні рішення не завжди відповідають їхньому фактичному стану. Окрім того, середні таксаційні показники (вік, діаметр, повнота та ін.) не дають повної інформації про структуру деревостану. Тому планування має орієнтуватися не лише на призначення певного заходу, а передусім на визначення цільового стану деревостану та його розвитку. Це також відповідає принципам наближеного до природи лісівництва та дає можливість адаптувати рішення до кліматичних та інших природних ризиків».
Сутність ділянкового методу експерти проєкту розглядали як систему планування, у якій рішення формуються з врахуванням конкретного стану лісу та його функціонального призначення. За словами Віктора Куриляка, принципова відмінність полягає в тому, що відправною точкою стало не питання, який захід потрібно провести, а питання, яким має бути цей деревостан в майбутньому і наскільки сучасний стан відповідає визначеному. Тому при ділянковому методі лісовпорядкування спочатку визначається цільовий стан, потім оцінюється фактичний, встановлюється характер і величина відхилення між ними і лише після цього приймається рішення щодо доцільності та виду лісогосподарського заходу. При цьому цільовий стан не розглядається як жорстко заданий нормативами єдиноможливий – це діапазон допустимих станів, в межах якого деревостан може виконувати визначені для нього функції та зберігати свою стійкість.
Методичні принципи застосування ділянкового методу базуються на відповідності видовому складу деревостану та його структури для конкретних лісорослинних умов, безперервності лісового вкриття, використанні природного поновлення, формування різновікової та просторово неоднорідної структури, підтримання біологічного різноманіття.
Віктор Куриляк наголосив на двох принципах:
1. Багатофункціональність – це рішення, які проєктуються відповідно до головних функцій, які ці ліси виконують.
2. Адаптивність – запроєктоване рішення не вважається незмінним на весь плановий період. Воно може і має коригуватися за результатами моніторингу та відповідності фактичного стану деревостану цільовому.
Основою планування при ділянковому методі є традиційна повидільна база даних лісовпорядкування, зокрема, типологічна характеристика, дані про видовий склад, вік, походження, запас і повноту. Але до цих даних також додається інформація про природнє поновлення, просторову структуру, результати польових досліджень на тимчасових і постійних пробних площах, а також геоботанічні дослідження і ґрунтові дані, ГІС-інформація, дані про екосистемні функції та встановлення обмежень. Тобто інформаційна база переходить від переважно таксаційної характеристики деревостану до комплексної характеристики стану лісової екосистеми.
При ділянковому методі таксаційні виділи об’єднуються в господарські ділянки не за однією ознакою, наприклад, переважаючим видом чи віком, а за результатом комплексного аналізу природніх умов, сучасного стану, функцій лісу та цілей лісоуправління і ведення лісового господарства. Таким чином формується система господарських ділянок.
Таксаційний виділ залишається основою обліку, але центром прийняття довгострокових і господарських рішень стає господарська ділянка. Вона вирішує завдання, яким має бути ліс і як ним слід управляти в межах установлених режимних обмежень. Якщо функціональна зона передусім відповідає на питання, що дозволено, то господарська ділянка відповідає на питання, якого лісу ми прагнемо досягти і якими заходами. Саме таке розмежування дозволяє поєднати прироохоронний режим національного парку з активним довгостроковим та тривалим розвитком екосистем.
Для конкретного таксаційного виділу визначається одна пріоритетна функція, інколи дві. Саме функція стає критерієм оцінювання стану об’єкту управлінського рішення. В межах проєкту таксаційні виділи були об’єднані в господарські ділянки за природоохоронною, водозахисною, ґрунтозахисною, рекреаційною, ресурсною, кліматорегуюючою, науковою та екоосвітньою функціями.
Як зазначив Віктор Куриляк, особливо важливим при ділянковому методі є відмова від уявлення про один ідеальний деревостан – природні ліси динамічні, тому ціль задається діапазоном допустимих значень і структурних характеристик. Вибір лісогосподарських заходів визначається не лише сучасним станом деревостану, а характером його відхилення від цільового. Залежно від цього можуть плануватися рубки переформування, догляду та інші види впливу для того, щоб сформувати цільовий багатофункціональний і складний деревостан.
В майбутньому обов’язково потрібно проводити моніторинг, щоб дослідити розвиток деревостану. Повторні обстеження та закладені пробні площі дають змогу контролювати зміну деревних видів та структури деревостану й інші показники. Основне питання – чи наближається деревостан до визначення цільового стану. Якщо так – обраний напрям зберігається. Якщо ні або змінилися природні умови чи щось інше – рішення коригується. І цей процес повторюється по колу.
«Ділянковий метод доцільно розглядати не просто як інший спосіб поділу території, а як циклічну систему адаптованого планування», – зауважив Віктор Куриляк.
Дослідження лісорослинних, ґрунтово-типологічних та флористичних умов
Доцент кафедри лісової таксації та лісовпорядкування НЛТУ України Петро Хомюк під час свого виступу на семінарі дав комплексну характеристику НПП «Сколівські Бескиди» та передумовам застосування ділянкового методу лісовпорядкування.
Якщо коротко підсумувати виступ науковця, загалом у лісовому фонді модельної території НПП «Сколівські Бескиди» найпоширеніші букові і ялицево-букові деревостани вологої смереково-ялицевої субучини і бучини, які характеризуються високими I і вище класами бонітету, середньою відносною повнотою. Займають переважно висоти 400-800 м над рівнем моря, добре поновлюються природнім шляхом, формують складні за будовою і змішані за складом насадження, перебувають у задовільному санітарному стані та мають добрі естетичні характеристики.
Доктор географічних наук, професор Львівського національного університету ім. Івана Франка Андрій Кирильчук доповів про ґрунтово-типологічні дослідження частини території НПП «Сколівські Бескиди». Він розповів, зокрема, про те, як відбувалися рекогносцирувальні дослідження ґрунтового вкриття модельної території НПП «Сколівські Бескиди», великомасштабне ґрунтово-географічне обстеження ділянки, відбір індивідуальних зразків ґрунту та проб лісової підстилки (було закладено 27 ґрунтових розрізів). Були проведені лабораторно-діагностичні дослідження модальних ґрунтів, при яких враховували також польську практику щодо дослідження ґрунтів для лісоінвентаризації, викладену у польській інструкції лісовпорядкування, зроблено додаткові аналізи для встановлення стандартизованих показників лісової підстилки. Також паралельно відбувався збір геопросторових даних у програмі Locus Map та створення цифрової планово-картографічної основи. Наступним етапом стало створення єдиної бази по трансектах, систематизація та узагальнення морфогенетичних властивостей типів ґрунтів. Відтак команда під керівництвом професора Кирильчука уклала нормативний список ґрунтів, повністю інтегрований з WRB, та здійснила завершальне коригування карти ґрунтів на охоплену дослідженнями ділянку. У підсумку було складено карту ґрунтів модельної території НПП «Сколівські Бескиди» у масштабі 1:25000.
За словами Андрія Кирильчука, ґрунти НПП «Сколівські Бескиди» входять до складу Карпатської гірсько-буроземної лісової області і для них внаслідок їхніх особливостей характерний промивний тип водного режиму. Фоновими (домінантними) ґрунтами у межах проєктної території НПП «Сколіські Бескиди» (понад 2000 га) є буроземи гірсько-лісові кислі короткопрофільні (1135,4 га або 55,48%). Решта лісогосподарських ділянок находяться під буроземами гірсько-лісовими кислими всіх інших кваліфікаційних видів від слаборозвинутих до потужних включно. Тільки незначні площі у долинах гірських річок і струмків зайняті гірсько-буроземними ґрунтами, а круті схили обабіч них – мозаїками цих та інших ґрунтів з ініціальними ґрунтовими утвореннями.
Андрій Кирильчук наголосив на тому, що саме домінантні буроземи гірсько-лісові кислі визначають типологію деревостанів і саме осадовий фліш і його характеристики, які впливають на скелетність, а саме на щебенистість і кам’янистість цих ґрунтів, є визначальними для мозаїчності ґрунтового вкриття, а, відтак, і лісорослинних умов. Наступна особливість: якщо є схил – оглеєння мінімальне, якщо є вирівняні або увігнуті ділянки на плакорних ділянках хребтів – обов’язково ґрунти будуть оглеєні, а там умови ґрунтоутворення, умови засвоєння поживних речовин і всього іншого різко змінюються – більшість елементів стають токсичними для живлення рослин.
Ще одна особливість картографування – неможливість виділення монолітних контурів. Ареали на карті – це генералізовані мікромозаїки. За словами професора, як би на карті не намагалися детально відобразити ґрунтове вкриття, все одно залишається мікромозаїчність і в межах модельної ділянки саме вона буде визначати на невеликих ділянках лісорослинні умови. Це варто враховувати при плануванні.
Провідний спеціаліст Ботанічного саду ЛНУ ім. І. Франка Любов Борсукевич доповіла, що в межах проєкту було виконано комплекс підготовчих, польових та камеральних робіт з дослідження різноманіття трав’янистої рослинності проєктної території НПП «Сколівські Бескиди» та складено карту ботанічних видів цієї території у масштабі 1:25000.
Дослідження проводилося маршрутним методом і охопило всі типи лісів. Фітоценотичні описи здійснювали з використанням методики Браун-Бланке. На основі обробки 105 власних геоботанічних описів була складена синтаксонімічна схема рослинності. Було виявлено 7 асоціацій, які належать до 4 союзів і всі вони належать до одного класу Carpino-Fagetea, який найпоширеніший на території Європи. Це асоціації, які приурочені до бідних ґрунтів з великою кількістю ацедофільних видів, далі йдуть нейтральні бучини та угруповання з участю явору, вільхи, які приурочені до найбагатших ґрунтових умов та найбільш зволожених. Також було виявлено похідні березові та ялинові угруповання, ялинові вітровали, пов’язані із всиханням ялини, та складено перелік рідкісних оселищ раритетної рослинності.
Лісова інвентаризація за ділянковим методом лісовпорядкування
Головний технолог Львівської лісовпорядної експедиції Володимир Савчин розповів про проведену лісову інвентаризацію за ділянковим методом лісовпорядкування. За його словами, підготовчі роботи складалися з аналізу повидільних баз даних лісового фонду підприємств Карпатського регіону для вибору пілотної території. Аналізувалися структура лісового фонду, логістика та соціально-побутові умови, наявність матеріалів за попередні періоди, історико-культурні особливості регіону, зацікавленість громад та населення. Виявилося, що оптимальною є територія НПП «Сколівські Бескиди», на якій виділили три кластери, проаналізували по них видовий склад лісів, типологічну структуру, орографічні та інші чинники і зупинилися на ділянці поблизу Сколе, яка врешті й стала проєктною територією.
Відтак спеціалісти Львівської державної лісовпорядної експедиції за підтримки НЛТУ України закупили в межах проєкту нові космічні знімки і зробили камеральні польові роботи, дешифрування, створили цифрові карти на мобільні пристрої для навігації і провели польові дослідження. При натурній таксації лісу фахівці визначили основні лісівничо-таксаційні показники деревостану, було докладно описано всі елементи лісу (підріст, підлісок, трав’яне вкриття), оцінено санітарний стан насаджень, виявлено ресурси недеревних та побічних лісових користувань, цінні для збереження види флори та фауни. Спеціалісти Львівської державної лісовпорядної експедиції визначили території, важливі для громад, і запроєктували господарські заходи, зокрема, рубки догляду, санітарні рубки і рубки переформування.
Під час полекамеральної обробки, маючи вже введені попередні бази даних лісовпорядкування, а також інформацію, що надали колеги, які проводили фітоценотичні та ґрунтові дослідження, фахівці виділили низку ділянок, де можна буде провести детальніші дослідження, і заклали кругові постійні пробні площі для моніторингу (56 пробних площ), а також постійні лісотаксаційні пробні площі (10 шт). Для постійних пробних площ, підібраних в буково-ялицевих насадженнях в діапазоні від 40 до 155-річного віку, за допомогою технології Field Map було закартовано кожне дерево, для кожного дерева описували наступні параметри: деревний вид, категорія технічної придатності, санітарний стан, клас Крафта, ступінь дефоліації, основні таксаційні показники (діаметр, висоту) та інші додаткові показники (наявність мікрососелищ, злам крони тощо – загалом більше 20 додаткових показників). На постійних пробних площах також було оцінене природне поновлення, мертву деревину, також було взято керни для дослідження приростів і оцінено для модельних дерев зміна діаметрів стовбура у висоту за допомогою приладу Criterion.
Як результат польових робіт було отримано повидільні бази даних, тематичні лісові карти, що стали підставою для остаточного виділення двох постійних господарських ділянок.
Проєктування цільового стану лісових насаджень
Проєктування цільового стану лісів виявилося досить складним завданням, адже перед експертами проєкту постали два питання: по-перше, як перейти від традиційного планування на рівні окремого таксаційного виділу до формування господарських ділянок і, по-друге, яким має бути цей цільовий стан лісів у межах таких ділянок, щоб забезпечити одночасно виконання природоохоронних, захисних, рекреаційних та інших функцій.
Отож, експерти проєкту взяли за основу 8 функцій, які виконують насадження на проєктній ділянці, і кожну з них оцінили за 5-бальною шкалою, адже не можна просто визначити, який видовий склад деревостану потрібно отримати, а потрібно встановити, для яких функцій формується той чи інший деревостан і змінюються вимоги до нього.
На рисунку нижче представлена цільова вертикальна структура насаджень.
Для більшості цільових буково-ялицевих деревостанів експерти проєкту орієнтуються на складну вертикальну структуру. У верхньому ярусі залишаються найбільші і найстаріші дерева, середній ярус – основна частина намету, і нижній ярус – це природнє поновлення, яке може формувати наступне покоління. Таким чином, забезпечується безперервність лісового вкриття. Важливо, що цільова структура – це динамічна модель, в якій дерева постійно переходять із нижніх структурних рівнів до вищих.
Визначено також конкретні параметри цільового стану – задано не один показник, а систему параметрів: видовий склад, діапазон діаметрів, запас, повноту, наявність природного поновлення, великих і старих дерев та інших структурних елементів. При цьому цільовий стан не повинен сприйматися як жорсткий норматив, до якого кожен виділ потрібно звести за один прийом – це швидше напрям довгострокового розвитку деревостану.
Важливою є і горизонтальна структура цільових деревостанів, адже у природному різновіковому лісі дерева розміщуються нерівномірно, формують групи, біогрупи, невеликі прогалини – саме така мозаїчність створює різноманітність мікроумов і підвищує стійкість лісової екосистеми. Тому метою не є формування абсолютно рівномірного розміщення дерев по площі, а навпаки – потрібно підтримувати структурну неоднорідність в межах параметрів, які забезпечують стійкість і безперервність деревостану. Ці параметри експерти проєкту встановили за даними матеріалів постійних пробних площ та лісоінвентаризації й на основі міжнародного досвіду ведення лісового господарства в таких лісах.
Враховуючи, наскільки фактичний стан насаджень відповідає цільовій структурі, були прийняті 4 черги заходів із формування цільової структури. I черга – це ті деревостани, які найбільше не відповідають природній структурі насаджень. Варто відзначити, що до I та II черги належить понад половина території, тобто, потрібне активніше коригування видового складу або структурне переформування.
Експерти проєкту розробили критерії та методичні вказівки, за якими можна визначити частку відповідності деревостану до цільового і вже залежно від цього приймати господарські рішення. Цільові параметри букових і ялицевих деревостанів для основних типів господарських ділянок представлені на рисунку нижче.
Велике значення надається цільовому екологічному стану. Адже це не лише характеристика деревного запасу, це – модель функціонуючої лісової системи, здатної тривалий час виконувати комплекс екологічних, соціальних і ресурсних функцій.
Проєктування екосистемних послуг
Про те, як проєктувалися екосистемні послуги для дослідної ділянки НПП «Сколівські Бескиди», розповіли Божидар Нерой, міжнародний експерт ФАО з лісовпорядного планування, та Андрій Білоус, професор Сумського національного аграрного університету.
Божидар Нерой консультував українських колег щодо розроблення методики оцінювання екосистемних послуг з точки зору соціального впливу, опираючись на свій багатий досвід лісовпорядкування лісів у Польщі, проведення лісової інвентаризації та ведення лісових баз даних. Він також розповів про сталу багатофункціональну модель лісового господарювання та BDq метод, який активно використовується в польському лісовпорядкуванні.
В оцінці екосистемних послуг експерти проєкту керувалися класифікацією екосистемних послуг за CICES v.5.2. Таким чином робота була зосереджена на оцінюванні забезпечувальних, регулювальних і підтримуючих та культурних екосистемних послуг. Експерти розглядали НПП «Сколівські Бескиди» як соціоекологічну систему, де ліси і люди мають існувати збалансовано і забезпечувати сталий розвиток на майбутнє, тому думка місцевих жителів і відвідувачів парку стала ключовою, зокрема і щодо оцінювання екосистемних послуг.
Для оцінки екосистемних послуг було проведено соціологічне опитування, протягом якого опитали 219 респондентів із різних соціальних груп. Для подальшого розуміння важливо відзначити, що 50% опитаних були місцеві жителі, а решта 50% відвідувачі парку з інших місць. Більшість людей, яких опитували з метою ранжування екосистемних послуг, надали перевагу природному різноманіттю, чистому повітрю, біорізноманіттю, регулюванню клімату, водночас для більшості респондентів виробництво деревини не є важливим і взагалі краще, щоб його не було. Що цікаво, люди, які працюють в НПП «Сколівські Бескиди» або живуть поблизу парку, давали вищу оцінку критерію заготівлі деревини, але чим далі від лісу мешкали респонденти, тим менше значення надавали цьому. Мешканці великих міст взагалі відповідали, що це неважливо.
Регулювальні послуги респонденти оцінили вище за культурні і значно вище за виробництво деревини. Загалом 84,5% опитаних підтримують мішані ліси, природнє відновлення й вибіркове лісогосподарювання, 47% обирають багатофункціональний компроміс як бажану модель управління лісом. 93,6% респондентів відзначають позитивний вплив лісу на власний добробут і майже 96,8% оцінюють стан лісу як задовільний, добрий, або дуже добрий, що стало основним для планування заходів.
«Ці висновки слід адаптувати до плану ведення лісового господарства, враховуючи місцепроживання респондентів, адже план ведення лісового господарства розробляють радше для місцевих жителів», – зазначив Божидар Нерой, маючи на увазі те, що відповіді місцевих жителів і немісцевих респондентів значно різнилися. Також Божидар Нерой порадив більше розмовляти з людьми при затвердженні плану лісовпорядкування, щоб вони більше розуміли мету проведення запроєктованих заходів, і більше пояснювати роль заготівлі деревини.
Андрій Білоус також розповів про багатоцільове використання лісів і зазначив, що саме соціологічне опитування та аналіз, який зробив Божидар Нерой, дали відправну точку для аналізу екосистемних послуг. Він наголосив, що при розробці оцінки екосистемних послуг експерти проєкту намагалися об’єднати всі наукові напрацювання щодо оцінки екосистемних послуг і в той самий час адаптувати і гармонізувати це з діючою системою лісовпорядкування в Україні та намірами й ініціативами щодо майбутнього реформування
За словами Андрія Білоуса, одна лісова інвентаризація дала змогу отримати дані про запас вуглецю в біомасі (345438 т С), загальну кількість продукованого кисню та накопиченої енергії в біомасі. Отож, в забезпечувальних функціях екосистемних послуг дослідники мали змогу розглянути деревну біомасу, оцінили потенційний потік ділової і дров’яної деревини (75% ділової деревини за результатами польової перевірки на 10 пробних площах), щоб зрозуміти, яка цінність деревостанів. Було також оцінено генетичні ресурси, стан і спроможність лісу до відновлення та саморегулювання (70% деревостанів мала підріст), недеревні та водні ресурси. Також на пробних площах виявили високі запаси мертвої деревини – 47,7 м3/га, що показує багатство екосистем і високу спроможність підтримувати біорізноманіття.
Також було оцінено соціально-культурні послуги, зокрема, рекреацію та естетику лісових деревостанів. Дуже детальна рекреаційна оцінка показала досить низьку стійкість до навантаження, але загалом рівень дигресії – найлегший і потенціал для проєктування рекреації залишається високим. В майбутньому важливим буде дослідити духовні цінності, «відчуття місця».
Важливим елементом в соціо-культурних послугах є наука та освіта. Андрій Білоус наголосив, що сам проєкт з апробації ділянкового методу став важливим для продовження дослідження впровадження цього методу лісовпорядкування. Також важливо проводити підтримувальні заходи для формування і охорони оселищ в рамках соціо-культурних екосистемних послуг – ця концепція має стати основою підтримки біорізноманіття як ключової екосистемної послуги національного парку.
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації щодо розробки плану багатоцільового ведення лісового господарства за ділянковим методом представив Віктор Куриляк. Головна новизна полягає в тому, що об’єктом планування стає не окремий захід, догляд чи відновлення, а довгостроковий розвиток господарської ділянки. Для кожної такої ділянки формується індивідуальний довгостроковий план щодо наближення її до цільового стану із можливістю постійного оновлення.
Розроблені методичні рекомендації охоплюють повний цикл робіт: від підготовки вихідних матеріалів та польової інвентаризації до визначення цільового стану, проєктування господарських заходів, моніторингу й адаптивного управління.
Основна сфера застосування – гірські багатофункціональні ліси Українських Карпат, території природо-заповідного фонду та ліси, де застосовують принципи наближеного до природи лісівництва.
Використовуючи цю розроблену методику, для букових і ялицевих лісів НПП «Сколівські Бескиди» було запроєктовано комплекс лісогосподарських заходів за ділянковим методом, де основним інструментом формування цільового стану деревостанів стали рубки переформування та метод BDq. Рубки догляду теж стали вагомим елементом проєктування, адже саме за їх допомогою на ранніх етапах можна формувати складну мозаїчну різновікову різноструктурну схему цільових деревостанів. Також було запроєктовано ландшафтні рубки для збереження мальовничих ландшафтів, було розраховане регулювання рекреаційного навантаження та обсяг лісовідновних заходів на перше десятиліття, визначені рекомендовані показники збереження старих дерев і мертвої деревини для типових ділянок та запроєктовано моніторинг на перше десятиліття.
Пропозиції щодо реформування українського лісовпорядкування
Під час підсумкового семінару Любов Полякова, міжнародний спеціаліст з лісового господарства ФАО в Україні, презентувала еталонний звіт ФАО з лісовпорядного планування в Австрії, Словаччині та Польщі та пропозиції для України. Ці три різні підходи та плюси і мінуси цих моделей можна побачити на рисунках нижче. До слова, цей звіт ФАО дуже допоміг українським експертам при розробці лісовпорядного планування за ділянковим методом в рамках проєкту.
Також із низкою пропозицій щодо вдосконалення нормативного та методичного забезпечення українського лісовпорядкування виступив Віктор Мельниченко, генеральний директор ВО «Укрдержліспроект». Він зазначив, що на сьогодні українське законодавство, в тому числі й те, яке регламентує лісовпорядкування, є достатньо зарегульованим і не гармонізованим з відповідним законодавством ЄС. Окрім того, лісовпорядкування в Україні застосовує низку застарілих нормативних документів, які не враховують сучасні методики, що теж вимагає перегляду. Достатньо великою проблемою є й кадрове забезпечення – середній вік інженерів-таксаторів, яких налічується 80 осіб, становить більше 50 років. За словами Віктора Мельниченка, нині потрібно близько 200-300 таких сертифікованих фахівців, які повинні мати гідну оплату. Ще великою проблемою Віктор Мельниченко назвав ізольованість програмного забезпечення, яке немає доступу до API та інтероперабельності. Тому є потреба у розробленні єдиної ГІС-платформи з відкритими геосервісами (практичний фундамент уже є – портал ВО « Укрдержліспроект» на базі ArcGIS Enterprise із загальнодержавним покриттям кадастру лісового фонду). Також є низка питань, пов’язаних із міжнародною звітністю, оскільки через застарілість є розбіжність даних. Наразі ВО «Укрдержліспроект» працює над тим, щоб забезпечити регулярну звітність, яка б була збалансована між різними організаціями, куди передається інформація.
У відповідь на всі ці виклики Віктор Мельниченко представив дорожню карту реформування лісовпорядкування в Україні, яка містила оновлення норм відповідно до вимог європейського законодавства, зокрема регламенту EUDR, перегляд організаційно-виробничої структури лісопорядних підрозділів та методики, цифровізацію, а також забезпечення міжнародної відповідності даних.
Підбиваючи підсумки семінару та проєкту «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні», усі учасники заходу дійшли висновку, що була пророблена величезна робота.
Експерти проєкту підготували:
1. Модельний план багатоцільового лісового господарства модельної території НПП «Сколівські Бескиди», розроблений із застосуванням ділянкового методу.
2. Проєкт методичних рекомендацій щодо розробки такого плану, яким за потреби може скористатися будь-яке лісогосподарське підприємство України.
3. Пропозиції щодо дорожньої карти подальшого реформування системи лісовпорядкування в Україні включно з напрямами вдосконалення нормативно-правового забезпечення.
Учасники проєкту сподіваються, що методика ділянкового лісовпорядкування запрацює не лише в руках її авторів, але й в руках інших спеціалістів. Вони пропонують оцінити значення тієї роботи, яка була зроблена, для української системи ведення лісового господарства, і визначити, як досвід, який був отриманий протягом цього пілотного проєкту, можна використати в українському лісовпорядкуванні.
