06/10/2026
0Офіційно вважається, що головним досягненням Лісової реформи 2021 р. є поділ управлінських та господарських функцій ДАЛРУ та створення спеціалізованого державного підприємства «Ліси України» (ДПЛУ) на базі об’єднання 158 держлісгоспів з метою підвищення ефективності лісового господарства.
Теоретично у цьому є сенс. Це модель відповідального управління: регулятор (Мінсільгосп, ДАЛРУ) – формує правила і слідкує за їх дотриманням, а оператор (ДПЛУ) – господарює та генерує дохід. Це робиться, щоб уникнути конфлікту інтересів “сам собі продавши – сам собі перевіривши”. Контроль/аудит – незалежно перевіряє обох.
Але критично важливо: розділення працює лише тоді, коли регулятор має реальні інструменти впливу на оператора, є жорсткі KPI і публічна підзвітність, є незалежний аудит і конкуренція. Якщо цього немає — ви отримуєте не розділення, а втрату керованості. Саме це ми й спостерігаємо практично. Регулятор не має інструментів впливу на оператора. Оператор має єдиний KPI – максимізація доходу, який він сам собі встановив та закріпив у Статуті.
На практиці в українській моделі виникли 3 ключові перекоси:
- Розрив “ресурс – відповідальність”
- ДАЛРУ: має політичні/соціальні зобов’язання (забезпечити переробку), але не має ресурсу
- ДПЛУ: має ресурс та гроші, але не має таких зобов’язань
Це класична профанація відповідального управління:
- той, хто відповідає — не контролює ресурс
- той, хто контролює ресурс — не відповідає
- Надмірна централізація без конкуренції:
Створення одного оператора замість 100+ може працювати (див. Польщу чи Фінляндію), але там:
- сильні наглядові заради, а не свої у дошку хлопці
- жорсткі публічні звіти
- реальна політична відповідальність
В Україні ж:
- монополія без незалежного контролю
- біржі — не класичний ринок, а регульований доступ
- відсутність альтернативного постачання
У підсумку: монополіст + слабкий контроль = рентна модель, а адміністрація ДПЛУ у ролі рантьє. “100% акцій належить державі” – мантра для заспокоєння громадськості, а фактично лісовий ресурс став комерційним активом держкорпорації для отримання ренти, оскільки держкорпорація діє за своїм статутом і має інтереси, що не збігаються з державними, що і закріплено у його статуті.
- Псевдоринкова модель торгівлі
Ідея біржі – нормальна. Але:
- обмежений доступ
- ручні правила
- відсутність довгострокових контрактів
- пріоритет короткострокового доходу
Це стимулює:
- волатильність цін
- витіснення переробки
- переорієнтацію на експорт/напівекспорт
Система створює високі ризики централізованого захоплення ренти
Це не обов’язково означає, що вся система замислювалася як корупційна.
Але її архітектура:
- концентрує ресурс
- послаблює контроль
- створює непрозорі канали монетизації — і це є об’єктивно сприятливим середовищем для злоуживань.
Наслідки рентно-сировинної моделі для деревообробки
Це логічний наслідок моделі:
- ДПЛУ максимізує короткостроковий дохід
2. Переробка потребує:
- стабільної ціни
- довгострокового ресурсу
3. Біржова модель дає:
- нестабільність
- конкуренцію з трейдерами
У підсумку виробник програє спекулянту
Як виправити інституційні помилки
Тут важливо не “зламати все”, а перебалансувати систему.
- Повернути зв’язок “ресурс → відповідальність”
Варіанти:
- або ДАЛРУ отримує право впливу на політику продажу ресурсу
- або ДПЛУ отримує зобов’язання перед внутрішнім ринком (через закон/KPI)
Наприклад:
- % ресурсу для внутрішньої переробки
- формульне ціноутворення
Реформа моделі продажу деревини
Змішана модель:
- 30–50% — довгострокові контракти для переробки
- 20–30% — аукцион, біржа (spot)
- решта — спецсегменти (соціальні, енергетика)
Без цього переробка не виживає в принципі.
Проблеми та зовнішні ознаки «прихованої приватизації»
- Централізація в ДПЛУ створює де-факто корпоратизацію державних лісів, із відокремленими бізнес-інтересами від держави.
- Виведення торгівлі на приватні біржі замість державної ЕТП «Прозорро.Продажі» виглядає як механізм перерозподілу ринку на користь великих гравців.
- Перехідні положення Закону №13277-д (2025) вже передбачають підготовку закону про ліси приватної форми власності, що відкриває шлях до легальної приватизації.
- Малі та середні деревообробні підприємства дедалі більше витісняються через високу ціну і недоступність круглих лісоматеріалів.
Виникає ситуація, коли ліси фактично розглядаються як комерційний актив ДПЛУ, а не як загальнонаціональний природний ресурс.
Висновок: Лісова реформа 2021–2025 рр. формально декларувала модернізацію управління, прозорість та ефективність. Але за змістом і практичними результатами вона створила передумови для корпоратизації та можливої приватизації лісів, монополізації ринку деревини великим бізнесом і обмеження доступу для малого та середнього бізнесу.
