В Україні сформувався унікальний природний ресурс – більше 1 мільйона гектарів самосійних лісів. Це закинуті сільськогосподарські землі, які за останні десятиліття заросли деревами. Переведення цих ділянок до лісового фонду – найдешевший і найбільш екологічний спосіб збільшити лісистість країни. Проте через економічні фактори та бюрократичні колізії ці екосистеми незахищені і часто втрачаються.
Як інтегрувати європейську практику збереження самосійних лісів говорили під час зустрічі заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тараса Висоцького з німецькими партнерами проєкту «Сприяння плануванню та впровадженню багатофункціонального сталого ведення лісового господарства в Україні» (SFI).
У європейській практиці, зокрема в Німеччині, поводження із самосійними лісами регулюється дуже чітко. За останні 30 років загальна площа лісів у цій країні збільшилася на понад 200 000 гектарів (зараз ліси вкривають 32% території країни). З них 55% з’явилися шляхом природного самозаліснення на покинутих аграрних землях та військових полігонах. Якщо необроблювані ділянки природно заростають деревами, після досягнення визначених критеріїв вони офіційно набувають статусу лісу. Щоб власники не втрачали економічний інтерес, держава застосовує систему фінансової підтримки. Вона передбачає компенсацію витрат на догляд за молодими насадженнями, щорічні виплати за втрачений дохід від сільськогосподарського використання землі, а також винагороди за збереження лісів як природних поглиначів вуглецю.
Такі ліси краще пристосовані до місцевих умов, мають вищу стійкість до посух і вітровалів, і обходяться вони дешевше, ніж штучне заліснення.
«Самосійні ліси – це значний екологічний та фінансовий ресурс для регіонів. Щоб перетворити його на реальний економічний актив, нам необхідно усунути законодавчі суперечності: узгодити норми Земельного та Лісового кодексів щодо комунальних лісів і спростити перехідний статус таких земель», – зазначив Тарас Висоцький
Німецький досвід є важливим для формування української моделі управління самосійними лісами. Пошук рішень є частиною комплексної реформи лісового господарства. Німеччина активно підтримує Україну на цьому шляху. Співпраця здійснюється за сприяння Федерального міністерства сільського господарства, продовольства та регіональної ідентичності Німеччини. Вона триває з 2017 року, коли в межах «Німецько-українського аграрно-політичного діалогу» було започатковано відповідний напрям технічної допомоги. Наразі триває другий рік реалізації проєкту SFI, який розрахований до вересня 2027 року.
Проєкт допомагає Україні вирішити ще три масштабні завдання у реформуванні лісової галузі:
- Адаптація до вимог EUDR: приведення українського законодавства у відповідність до Регламенту ЄС щодо запобігання знелісненню, який вимагає повної цифрової простежуваності походження деревини для експорту.
- Інвентаризація лісів: розвиток технологій дистанційного зондування лісів (космічних знімків) за підтримки спецпрограми SFI, яку німецька сторона профінансувала для відновлення втраченого через війну обладнання.
- Екологізація лісівництва: перехід від радянської практики суцільних рубок до наближеного до природи ведення лісового господарства.
У зустрічі взяли участь міжнародний керівник проєкту SFI Фолькер Зассе та перший секретар, радниця з питань сільського господарства, продовольства та регіональної ідентичності Посольства ФРН в Україні Івонн Галль.

1 коментар
Viktor Maurer
Слід вітати авторів матеріалу, які на фоні засилля використання терміну «наближене до природи лісівництво» застосували правильний фаховий термін “екологізація лісівництва”, яка забезпечується за використання технологій притаманних екоадаптаційному лісівництву… Окрім нього у практиці ведення лісового господарства можуть бути застосовані й інші лісівництва: традиційне та трансформаційне або плантаційне, що базується на трансформації природи Лісу.
Автори публікації, замість терміну “наближене до природи лісівництво” (бо не може бути лісівництва не наближеного більше або менше до природи Лісу, оскільки то уже буде не «лісівництво», а щось інше), використано термін “наближене до природи ведення лісового господарства” – до природи Лісу, до екології Лісу.
Лісівникам загальновідомо, що термін «лісівництво» включає дві складові: теоретичну – лісознавство і практичну – лісове господарство, яку ще називають «практичним лісівництвом»… Виникає питання: «Наближене лісівництво до чого? До лісознавства, чи практичного лісівництва?»
А може аби не плутати внести ясність, що можна, і для України вкрай важливо, застосовувати три підходи до ведення лісового господарства: традиційний, екоадаптаційний і трансформаційний або плантаційний. Бо саме їх науково обгрунтоване використання дозволить малолісній Україні прискорити перехід до сталого і збалансованого ведення лісового господарства – однієї з головних цілей Лісівників держави.