21/05/2026
0Ещё не успел подробно ознакомится с работой Юрия, но смело советую всем это сделать. Подход новаторский, а главное, – самостоятельный. Это радует. М.П.
Сьогодні оприлюднено результати комплексного дослідження Економічної платформи Wood Industry UA Федерація роботодавців України: «Чому Україна нарощує імпорт деревини?». Нижче — ключові висновки.
Заготівля деревини в Україні впала з історичного піку 22,5 млн м³ у 2018 році до 14,1 млн м³ у 2025 — мінус 37% за сім років. Це мінімум за чверть століття: обсяги відкотились до показників початку 2000-х, опустившись нижче рівня 2002 року. Темпи падіння безпрецедентні — за 7 років галузь втратила 8,4 млн м³, перекресливши результати 16 років стабільного нарощування (+6,4 млн м³). Швидкість руйнування перевищує темпи історичного зростання.
Україна — друга за площею лісів серед сусідніх держав (10,4 млн га), але має найнижчу у групі інтенсивність використання ресурсу — лише 1,54 м³/га. Це в 4 рази менше, ніж у Чехії, і в 3,5 раза менше, ніж у Німеччині.
Україна різко відхиляється від європейського тренду. У той самий період Польща наростила заготівлю до понад 40 млн м³, Чехія заготовляє понад 17 млн м³, Румунія — понад 15 млн м³, Німеччина — понад 60 млн м³. Сусіди нарощують обсяги — Україна їх скорочує. І це не вичерпання ресурсу: розрахункова лісосіка використовується лише на 50–54%. Падіння — наслідок адміністративних, регуляторних та воєнних чинників, які підлягають усуненню через системні реформи.
Дефіцит внутрішньої заготівлі закономірно породжує імпорт сировини. Маючи власні ліси, Україна змушена ввозити те, що має сама: імпорт необробленої деревини (кругляка) зріс у 5,2 раза за 2023–2026, пиломатеріалів — у 6,6 раза. Прогноз 2026 року робить сумарний імпорт пиломатеріалів абсолютним історичним рекордом за весь період спостережень.
Найгостріший парадокс — дубовий ланцюг. Україна має значні власні дубові ресурси у Поліссі та на Закарпатті, але прогноз імпорту дуба на 2026 рік — 21,9 млн USD, що на 53% перевищує попередній рекорд 2022 року. Причини: цінова неконкурентоспроможність української дубової сировини, низька якість сухого пиломатеріалу на внутрішньому ринку та обмежений доступ малих і середніх переробників до офіційних каналів закупівлі.
Окрема критична залежність — сосна: 97% імпорту соснових пиломатеріалів припадає на одну країну, Республіку Польща. Це структурний ризик постачання для всієї будівельної галузі. А найшвидший темп зростання серед усіх плитних позицій демонструє листяна фанера (+40% у 2026 до 2025) — і це попри повну власну сировинну базу березово-вільхових кругляків Поліського регіону.
Важливо: по низці позицій Україна вже досягла самозабезпеченості. Внутрішнє виробництво ДСП, OSB, тонкого і середнього MDF та хвойної фанери наростилось до конкурентоспроможного рівня — імпорт тут є лише точковим доповненням. Це базис, на якому має будуватися подальша промислова політика лісопромислового комплексу.
Кожен мільйон кубометрів заготівлі — це 2,12 млрд грн брутто-внеску до бюджету (податки + ЄСВ), з яких 1,07 млрд грн — зарплатні платежі. Саме зарплатні податки (ЄСВ + ПДФО + військовий збір) є найкоректнішим індикатором: вони підтримують 119 тисяч працівників галузі та прямо фінансують оборону і соціальну сферу.
Ціна бездіяльності вимірюється конкретними цифрами. За 2021–2025 роки галузь недоотримала 14,5 млн м³ сировини — це 30,8 млрд грн втраченого брутто-внеску, з яких 15,5 млрд грн зарплатних податків. Середньорічна втрата перевищує 6 млрд грн.
Держава фактично канібалізує власну промисловість. Приріст дивідендів єдиного держпідприємства за 2025 рік (+4,6 млрд грн) зумовлений зміною норми відрахувань, а не ефективністю. Водночас лише за 2025 рік втрати брутто-внеску переробної галузі через недозаготівлю 4,4 млн м³ склали 9,33 млрд грн — удвічі більше за приріст дивідендів. Зростання надходжень від однієї державної компанії не компенсує системних втрат від падіння всієї переробної галузі.
Висновок дослідження — час переходити від консервації втрат до стратегії відновлення. Дорожня карта включає п’ять кроків: Закон «Про ринок деревини», каскадний продаж із пріоритетом вітчизняним переробникам, оновлення Лісового кадастру, реформу процедур ОВД та довгострокові контракти між держлісгоспами і переробниками. Мета — відновлення заготівлі до 22,0 млн м³ до 2030 року, що гарантує +16,8 млрд грн фіскального внеску щорічно.
Деревина — це фундамент економічної стійкості. У країні з одним із найбільших лісових ресурсів Європи штучне стримування заготівлі коштує бюджету мільярди, робочі місця і додану вартість. Ресурс для відновлення існує — він просто заблокований.
