Порівняння трьох моделей ринку деревини

У більшості країн основний обсяг заготовленої деревини реалізується за прямими контрактами між лісовласниками та переробниками (60-90%). Аукціони використовуються для балансування ринку та реалізації частини ресурсу (10-40%). Біржова торгівля як домінуючий механізм практично не застосовується (0-5%).

Чому біржі майже не використовуються

1. Деревина є неоднорідним товаром.
2. Інвестиції в переробку потребують прогнозованого забезпечення сировиною.
3. Виробники потребують довгострокових контрактів (3–10 років).
4. Біржа добре виявляє поточну ціну, але погано забезпечує стабільність поставок.
5. У більшості країн застосовують індексне або формульне ціноутворення в межах довгострокових контрактів.

Торгівлю деревиною за прямими договорами в Україні реформаторами було заборонено з перших днів реформи, оскільки прямі договори були оголошені корупцією. Дурнішого аргументу важко знайти, оскільки носієм корупції є дія суб’єкта, а не аркуші паперу. Проте такого безглуздого аргументу в усній формі виявилося цілком достатнім для фактичної заборони торгівлі за прямими договорами, незважаючи на Цивільний кодекс України.

Постановою КМУ від 26 липня 2022р. № 834 «Деревина (лісоматеріали)» було визначено біржовим товаром, що підлягає реалізації виключно на біржових торгах через ліцензійні товарні біржі УЕБ, УУБ – основні та 2 невеликі другорядні.

Цією ж ухвалою автоматично усувався з ринку деревини державний оператор «Прозорро.Продажи», оскільки він біржею не є, а також аукціонна форма торгівлі, а регулятором ринку деревини став НКЦПФР. Ринок деревини із багатоканального стає одноканальним біржовим, на якому є конкуренція серед покупців, але усунена конкуренція серед продавців. Правила торгівлі деревиною стають уніфікованими, розробленими приватними комерційними біржами, а чи не КМУ.

Ціноутворення стартових цін здійснюється за єдиними всіма регіонами індексами середньозважених цін реалізації деревини, без урахування регіонів, логістики та індексів цін у країнах ЄС. Стартові ціни спочатку вже завищені, а в ході торгів вони стрімко зростають на 50-70% і більше, за рахунок значного зменшення обсягів заготівлі деревини та штучного створення дефіциту деревини та ажіотажного попиту.

Внаслідок стрімкого зростання цін на деревину, вона для багатьох підприємств стає недоступною саме з цієї причини, виробництво втрачає сенс через економічної недоцільності, підприємства зупиняють виробництво чи закриваються, відбувається деградація МСБ. Экономика ЛПК в целом слабеет.

Планована фінансова вигода від постійного зростання цін виявляється пасткою і для лісової галузі. Обсяги реалізації падають, деревина повторно виставляється на торги, нереалізовані залишки деревини на складах зростають, якість деревини погіршуються, фінансові збитки зростають, ефективність використання лісових ресурсів падає.

Всі описані вище проблеми та невдачі економіки ЛПК виникли внаслідок неправильної розстановки пріоритетів її розвитку. Головною метою Лісової реформи 2021-2025 років стало створення ДПЛУ з метою максимізації його доходів. А чому реформа тільки лісова, якщо лісова галузь є суміжною з деревообробною галуззю і становлять єдиний сектор ЛПК, подібно до сіамських близнюків? Лісовий ресурс єдиний усім із рівними правами з його володіння відповідно до ст. 13 Конституції України. Однак ДПЛУ, будучи оператором національних лісових ресурсів, несподівано отримує право власності на заготовлену деревину та всю отриману від її реалізації виручку в повному обсязі, при цьому продаючи її втридорога вже не як ресурс, а як свій комерційний актив підприємствам ЛПК без будь-яких зобов’язань і КПІ, так і не встановлених КМУ.

І це при тому, що переробка ЛПК із високою доданою вартістю дає мультиплікативний ефект із х5-10 кратним збільшенням доходу порівняно з торгівлею необробленою деревиною. Максимізація доходів ДПЛУ не є автоматичною максимізацією доходів держави. Розрахунки показують, що за нинішніх обсягів заготівлі деревини та за зниження цін реалізації до реальних ринкових цін ДПЛУ міг би отримати дохід на 8 млрд грн менше, а держава отримала б на 30 млрд грн більше за рахунок розвитку переробки з високою доданою вартістю. Але як не дивно, ні КМУ, ні мінекономіки на це жодної уваги не звертають через відсутність інституції ЛПК у державному управлінні. Немає інституції – немає політики розвитку ЛПК, немає реального розвитку економіки ЛПК. Тому основним експортним продуктом лісопродукції країни, як і раніше, залишаються пиломатеріали, напівфабрикат.

Виникає гамлетівська дилема: Бути чи не бути переробки з високою доданою вартістю? Пріоритет високої ціни кубічного метра деревини сьогодні чи процвітаюча економіка завтра?

Вибрана архітектура діючого монопольного біржового ринку деревини також не сприяє вирішенню проблемної дилеми. Що вона означає для розвитку деревообробки з високою доданою вартістю, про яку йдеться у Стратегії-2030?

Біржа ефективна, коли товар стандартизований, є ліквідність, є можливість арбітражу. Торгівля круглими лісоматеріалами має власну специфіку. Кожен лот унікальний, а біржа стає “аукціоном з зайвими шарами”.

Ціна формується “в середньому по лікарні”, не враховується відстань та витрати доставки. У ході торгів виникає спекуляція, перекоси регіонів.

Біржова модель стимулює трейдинг, не вимагає переробки і в результаті ресурс іде не туди, де створюється додана вартість.

Проблема не в інструменті, біржа або аукціон, вони можуть використовуватися і спільно, а в архітектурі ринку. Але в межах цієї архітектури ЕТП-аукціон є більш адекватним базовим механізмом розподілу кругляка, ніж ліцензійна біржа.

Чому:

• кругляк — різнорідний товар (порода, діаметр, якість, логістика)
• відсутня справжня стандартизація (як для зерна/газу)
• критична роль локальних ринків
• потрібна конкуренція за конкретний лот, а не абстрактний індекс

Розглянемо три діючі моделі ринку деревини Baltpool vs Прозорро.Продажі vs товарна біржа саме як механізмів дизайну ринку круглих лісоматеріалів (а не ІТ-платформ як таких) з фокусом: відповідність природі товару, контроль доступу, стимулювання переробки та керованість політики.

1. Baltpool (лісова ETP-модель, “еталон галузевого аукціону”)

Це по суті галузева електронна платформа, заточена під деревину: продаж конкретних лотів (порода, діаметр, якість, склад), поєднання споту + довгострокових контрактів, вбудована логіка пріоритету переробників

Сильні сторони:

• Максимальна відповідність природі кругляка: лот представляет собой фізичний ресурс, цена определяется локальной конкуренцией, мінімум викривлень.
• Контроль структури попиту: кваліфікація учасників, обмеження трейдерів, ресурс іде в переробку.
• Інтеграція довгострокових контрактів: не окремо від ринку, а всередині нього,стабільність для інвестицій
• Прозора аналітика: відкриті ціни, історія торгів, реальний індикатор ринку

Слабкі сторони: потребує сильної інституції управління, складніше у впровадженні (ніж універсальні рішення), ризик “ручного дизайну правил”, якщо слабкий регулятор

2. Прозорро.Продажі (універсальна ETP)

Це по суті Універсальна державна ETP для продажу активів: добре працює для прозорості, але не спеціалізована під ліс

Сильні сторони:

• Максимальна прозорість: відкритий код логіки торгів, публічність, сильний антикорупційний ефект.
• Простота масштабування: швидкий запуск, зрозуміла інфраструктура
• Конкуренція: широкий доступ учасників

Слабкі сторони (критично для лісу):

• Немає галузевої логіки, не враховує: сортимент, логістику, переробку“універсальний молоток для складного механізму”
• Відсутність контролю якості попиту, легко заходять: трейдери, “прокладки”, повторює проблему біржі
• Погано інтегрує довгострокові контракти: система заточена під разові аукціони

3. Товарна біржа (поточна логіка України)

Це по суті фінансово-ринкова модель: акцент на ціні, слабкий контроль структури попиту

Сильні сторони:

• Формує ціновий індикатор: швидка реакція на попит
• Висока ліквідність (теоретично)

Слабкі сторони (ключові):

• Невідповідність товару: кругляк не є стандартизованим товаром, біржа працює гірше
• Стимулює спекуляцію: перепродаж, “паперовий ринок”
• Не керує структурою економіки, не відрізняє: мебляра, перекупа, втрата доданої вартості

4. Порівняння (суть дизайну)

Ключовий висновок:

Baltpool-подібна модель — єдина, яка поєднує:

• ринок
• контроль
• індустріальну політику

Правильна архітектура для України

Не «вибір однієї» моделі, а комбінація,  ядро якої складає галузева ETP (Baltpool-логіка)

Доповнення:

• Прозорро для окремих типів активів / прозорості
• Біржа як індикатор (обмежена роль)

Як це сформулювати для КМУ

“Створити спеціалізовану ETP ринку деревини з функціоналом Baltpool, інтегровану з національною інфраструктурою Прозорро”

Чому це критично

Бо вибір платформи означає вибір:

• хто отримує ресурс
• де створюється додана вартість
• скільки податків отримує держава

Якщо максимально жорстко

• Біржа – ринок трейдерів
• Прозорро – прозорий, але “сліпий” ринок
• Baltpool – ринок для економіки