08/05/2026
0Лісова реформа в Україні – це не лише про рубки, посадки чи продаж деревини. Її справжня суть – у зміні моделі управління лісами: від розпорошеної, часто непрозорої системи до централізованого, цифрового, фінансово відповідального та екологічно збалансованого управління.
Формально реформа стартувала ще з ухвалення Державної стратегії управління лісами України до 2035 року у 2021 році. Документ чинний і визначає довгостроковий курс галузі.
У 2022 році Кабмін ухвалив постанову про реформування управління лісовою галуззю: замість 24 обласних управлінь було передбачено створення 9 регіональних офісів, а 158 лісогосподарських підприємств – об’єднання в єдине державне підприємство «Ліси України».
По суті, держава намагається вирішити чотири системні проблеми: розпорошеність управління, корупційні ризики, слабкий контроль за походженням деревини та низьку економічну ефективність частини лісгоспів. У 2025 році було запущено новий операційний план реалізації Лісової стратегії на 2025–2027 роки, де акцент зроблено на прозоре управління, відновлення лісів, кліматичну стійкість і цифровізацію.
Стан лісової галузі: потенціал великий, проблеми ще більші
Україна не є надто лісистою країною. Загальна площа лісового фонду становить близько 10,4 млн га, з яких 9,6 млн га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість країни – лише 15,9%, що значно нижче, ніж у багатьох європейських країнах. Ліси розташовані дуже нерівномірно: основні масиви – у Поліссі та Карпатах, тоді як степові області мають критично низьку лісистість.
Водночас лісовий ресурс має значний економічний потенціал. Запас деревини оцінюється приблизно у 2,1–2,3 млрд м³, а середній щорічний приріст — близько 35 млн м³.
За підсумками 2025 року заготівля лісоматеріалів від усіх видів рубок становила 11,7 млн м³, реалізація — 11,4 млн м³ на майже 30 млрд грн, чистий дохід галузі — 30,4 млрд грн, чистий фінансовий результат – 6,9 млрд грн, а податкові платежі — 16,1 млрд грн. Це свідчить – реформа вже дала фінансовий ефект. Але фінансовий результат не може бути єдиним критерієм успіху. Ліс – це не просто товарна деревина. Це водний баланс, кліматична стабільність, біорізноманіття, рекреація, захист ґрунтів, безпека громад і частина національної екологічної інфраструктури.
Які ж головні проблеми галузі сьогодні має галузь?
Перша – війна. Частина лісів недоступна через бойові дії, мінування, пожежі та окупацію. Урядові матеріали прямо вказують на воєнні ризики, недоступність частини лісів, кадровий дефіцит через мобілізацію, слабку дорожню інфраструктуру та технічне забезпечення як фактори, що стримують використання потенціалу галузі.
Друга – пожежі та екологічна деградація. У 2024 році пожежі в Україні стали рекордними за останні десятиліття: за супутниковими оцінками, майже 9 тисяч пожеж охопили близько 965 тис. га різних ландшафтів, значною мірою через бойові дії, артилерійські обстріли та мінування.
Третя – довіра. Українське суспільство часто сприймає будь-яку рубку як незаконну. Частково це наслідок реальних зловживань минулих років, частково – слабкої комунікації держави. Навіть офіційні джерела визнавали наявність незаконних рубок і необхідність громадського контролю за документами, лісорубними квитками та походженням деревини.
Четверта – баланс між економікою та екологією. Україна потребує деревини для будівництва, енергетики, оборони, експорту й деревообробки. Але збільшення заготівлі без посилення контролю, природоохоронних обмежень і відновлення лісів може зруйнувати саму основу галузі.
Що вже зроблено
Найбільший інституційний крок – створення єдиного ДП «Ліси України». Це дало можливість централізувати фінанси, уніфікувати закупівлі, посилити контроль і зменшити кількість слабких лісгоспів, які фактично жили за інерцією.
Другий важливий напрям – цифровізація. В Україні діє електронна система обліку деревини, яка дає змогу маркувати деревину, вести електронний облік, контролювати походження та рух деревини від місця заготівлі до споживача. Держлісагентство вказує, що така система є інструментом боротьби з незаконними рубками та підвищення ефективності виробництва.
Третій напрям – підготовка до європейських правил. ЄС запроваджує Регламент щодо продукції, вільної від вирубування лісів — EUDR. Його вимога проста: компанії мають довести, що деревина, кава, какао, соя, пальмова олія, каучук та інші товари не походять із земель, де після 2020 року відбулася вирубка або деградація лісів. Для великих і середніх операторів регламент почне застосовуватися з 30 грудня 2026 року, для мікро- і малих операторів — з 30 червня 2027 року.
Важливо, що Україна отримала від Єврокомісії статус країни з низьким ризиком за класифікацією EUDR. Це позитивний сигнал для експорту деревини та деревообробної продукції, але він не є індульгенцією. Низький ризик треба постійно підтверджувати прозорістю, геолокацією ділянок, цифровим обліком і незалежним аудитом.
Четвертий напрям – майбутня корпоратизація. У 2025 році уряд оголосив про початок процесу перетворення ДП «Ліси України» на акціонерне товариство. Задекларована мета – оновити матеріально-технічну базу, впровадити сучасні технології, підвищити ефективність виробництва та фінансові результати.
Чого реформі ще бракує
Нинішня реформа має сильну адміністративну й фінансову логіку, але їй бракує повноцінної суспільної легітимності. Люди мають бачити не лише доходи підприємства, а й стан лісу, якість відновлення, зменшення незаконних рубок, захист старовікових лісів, доступність рекреації та користь для громад. Головна небезпека — перетворити реформу на централізацію без належних запобіжників. Єдине велике державне підприємство може бути ефективним. Але воно також може стати надмірно закритою монополією, якщо не матиме незалежного нагляду, публічної звітності, екологічного аудиту та реальної участі громад.
Тому наступний етап має включати такі кроки:
1.Створення сильної наглядової ради після корпоратизації. Вона має включати фахівців з корпоративного управління, екології, деревообробки, фінансів, місцевого розвитку та євроінтеграції. Бажано без іноземців, яким все потрібно довго пояснювати.
2.Повна відкритість даних. Громадяни мають бачити не лише карти рубок, а й тип рубки, підставу, лісорубний квиток, геолокацію ділянки, обсяг деревини, покупця, ціну та відновлення після рубки.
3.Перехід від “посадили саджанці” до “виростили стійкий ліс”. Показник успіху – не кількість висаджених дерев, а приживлюваність, біорізноманіття, мішаність насаджень, стійкість до пожеж, шкідників і зміни клімату.
4.Захист старовікових і природних лісів. Комерційна логіка не повинна поширюватися на ліси, які мають унікальне природоохоронне значення.
5.Розвиток деревообробки в Україні. Економічна мета реформи – не просто продати кругляк, а створити вартість усередині країни: меблі, будівельні матеріали, дерев’яне домобудівництво, біоекономіка.
6.Підтримка громад. Частина доходів від лісокористування має залишатися на територіях, де розташовані ліси: дороги, протипожежна інфраструктура, рекреація, місцеві робочі місця.
7.Окрема програма для прифронтових і деокупованих лісів. Там потрібні інвентаризація, розмінування, протипожежні заходи, відновлення екосистем, а не звичайна господарська логіка.
Міжнародний досвід: що варто взяти Україні
Європейський підхід дедалі більше розглядає ліс як багатофункціональну систему. Нова Лісова стратегія ЄС до 2030 року робить акцент на збільшенні кількості та якості лісів, їх захисті, відновленні, кліматичній стійкості, біорізноманітті, моніторингу та підтримці лісової біоекономіки в межах сталості.
Фінляндія показує приклад поєднання державного управління, бізнесу, сертифікації та багатофункціонального використання лісів. Державна компанія Metsähallitus управляє державними землями, поєднуючи економічну, екологічну, соціальну та культурну сталість. Її модель передбачає сертифікацію, природоресурсне планування, взаємодію із зацікавленими сторонами та контроль походження деревини.
Швеція демонструє важливість точних даних про власність, структуру лісокористування та поведінку власників. Офіційна статистика Шведського лісового агентства відстежує структуру власності, розміри ділянок, кількість власників і динаміку управління лісами. Це урок для України: без якісних даних немає якісної політики.
Польща цікава для України тим, що має сильну традицію державного лісового управління та трирівневу структуру управління державними лісами. Водночас польський досвід також показує ризик слабкого розвитку приватного й дрібного лісокористування, якщо держава не створює ефективної системи консультацій, об’єднань власників і фінансових стимулів.
Якою має бути українська лісова політика
Перспектива лісової галузі України залежить від відповіді на одне питання: чи зможемо ми перестати бачити ліс лише як джерело деревини? Правильна модель – це ліс як стратегічний актив держави. Він має одночасно працювати на економіку, клімат, оборону, екологію, громади та майбутні покоління. Україні потрібна не “реформа рубок”, а нова лісова політика. Її формула може бути такою: прозоре управління + цифровий контроль + екологічна відповідальність + розвиток деревообробки + участь громад + європейські стандарти.
Фінансові результати 2025 року демонструють, що галузь може бути прибутковою. Але справжній успіх буде тоді, коли одночасно зростатимуть не лише прибуток і податки, а й площа здорових лісів, довіра суспільства, якість відновлення, частка переробки деревини в Україні та стійкість лісів до війни й кліматичних змін. Маємо ситуацію, коли Лісова реформа в Україні – це тест на зрілість держави. Бо ліс не можна реформувати лише наказом, постановою чи укрупненням підприємств. Лісова політика потребує довгого горизонту, професійного управління і моральної відповідальності.
Держава має довести суспільству: ліс – це не “нічий ресурс”, який можна тихо розпиляти. Це національне багатство, яке має працювати для економіки, природи, громад і майбутніх поколінь. Саме в цьому і полягає справжня суть лісової реформи.
Автор: Богдан Данилишин, академік НАН України, екс-голова Ради по вивченню продуктивних сил України
