03/05/2026
0У першому кварталі 2026 року Україна заготовила 3 306 тис. куб. м деревини. На 15,5% більше, ніж торік. Якби я прочитав лише цю цифру — порадів би. Але я підготував комплексне дослідження для наради при Закарпатській ОВА, і коли розклав цю цифру на складові — побачив зовсім іншу історію. Історію про те, як зростання заготівлі не вирішило жодної проблеми переробної промисловості. Бо все зростання забрали дрова для населення.
Шість постанов, які врятували галузь від зупинки
Щоб зрозуміти контекст, потрібно повернутися на рік назад. У 2025 році деревообробна галузь стояла на межі колапсу. Корпоратизація ДП «Ліси України» — перехід з державного підприємства в акціонерне товариство — створила правовий вакуум: лісорубні квитки перестали видаватися, заготівля зависла. Одночасно закінчувалися терміни дії матеріалів лісовпорядкування, без яких лісгоспи не мають права рубати ліс. А необроблена деревина продовжувала витікати за кордон.
Кабінет Міністрів ухвалив шість антикризових постанов. Постанова №1316 від 22 жовтня 2025 року розблокувала видачу лісорубних квитків. Постанова №1399 від 31 жовтня запровадила тимчасове квотування експорту необробленої ділової та дров’яної деревини. Постанова №1550 від 28 листопада врегулювала зміни щодо корпоратизації. Постанова №1551 того ж дня продовжила дію матеріалів лісовпорядкування на час воєнного стану. Постанова №1552 запустила експериментальний проєкт EUDR з електронним кабінетом експортера. І нарешті, постанова №1795 від 31 грудня 2025 року запровадила нульове квотування на експорт необробленої деревини за кодами 4403 та 4401 11 00 00.
Без цих шести рішень заготівля деревини в Україні зупинилася б повністю. Це не метафора — це був реальний сценарій. Вовнішній, Житомирській, Рівненській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях тисячі підприємств залишилися б без сировини. Десятки тисяч людей — без роботи. Ми відвернули цей сценарій. Економічна платформа Wood Industry UA Федерації роботодавців України працювала над кожною з цих постанов — від підготовки аргументації до участі в робочих групах.
Заготівля зросла — але не там, де потрібно
І ось результати першого кварталу 2026 року. Загальна заготівля — 3 306 тис. куб. м. Порівняно з першим кварталом 2025 року — плюс 15,5%. Порівняно з довоєнним 2020 роком — все ще мінус 15%. Тобто навіть із зростанням ми не повернулися до довоєнних обсягів. Але це загальна цифра. Вона маскує головну проблему.
Заготівля круглих ділових лісоматеріалів — тих, що йдуть на пиломатеріали, меблі, плити, фанеру, шпон — становила у першому кварталі 2026 року 1 522 тис. куб. м. Це 73% від довоєнного рівня 2020 року. Мінус 27%. Чверть сировинної бази промисловості просто зникла і не повернулася. Відновлення відбувається, але повільно — приріст до 2025 року становить лише 4,9%.
А тепер головне: куди пішло зростання? Дров’яна деревина промислового використання зросла на 9% і майже відновила довоєнний рівень — 915 тис. куб. м. Це та деревина, яку використовують для виробництва пелетів, тріски, біомаси. Але справжній стрибок — у дров’яній деревині непромислового використання: плюс 55,8%, до 845 тис. куб. м. Це на 30% перевищує довоєнний рівень 2020 року.
Чому? Відповідь проста і трагічна: паливно-енергетична криза. Систематичні обстріли українських електростанцій та ТЕЦ змусили мільйони людей шукати альтернативні джерела опалення. Дрова стали стратегічним ресурсом для виживання населення. І ліс відповів на цей попит. Але ця деревина не потрапляє на жодний завод. Вона згоряє в печах. Фактично все збільшення заготівлі було поглинуте потребами населення в опаленні, а не потребами промисловості.
Ціновий шок: деревина дорожчає швидше за інфляцію
Тепер цінова ситуація — і тут дані ще тривожніші. Я проаналізував динаміку цін на біржових торгах ДАЛРУ за перше півріччя 2025 та перше півріччя 2026 років. Ціни зросли по всіх 11 породах круглих лісоматеріалів без жодного винятку.
Ясен подорожчав на 106,2% — вдвічі. Інші твердолистяні — на 51,8%. Інші м’яколистяні — на 44,3%. Ялиця — на 40,2%. Сосна, основна промислова порода України, — на 36,8%. Дуб — на 33,4%. Модрина — на 29,6%. Бук — на 29,3%. Береза — на 27,6%. Ялина — на 26,9%. Вільха — на 18,9%. Середньозважене зростання по всіх породах — плюс 35,5%.
На дров’яну деревину промислового використання ціни зросли ще стрімкіше — в середньому на 82,2%. Береза подвоїлася — плюс 100,2%. Інші хвойні — плюс 90%. Вільха — плюс 89,5%. Інші твердолистяні — плюс 86,1%. Ясен — плюс 85,6%. Дуб і сосна — по 81,1%. Ялина — плюс 51,7%.
І ось ключовий індикатор, який пояснює природу цього зростання: обсяг продажів деревини на біржових торгах зріс лише на 3,6%. Ціни злетіли на 35–82%, а обсяг продажів збільшився менш ніж на 4%. Це класичний дефіцитний ринок: попит зростає, пропозиція стоїть на місці, ціна летить угору. Переробники платять більше — і отримують стільки ж або менше.
Є один позитивний сигнал. У другому кварталі 2026 року розпочалася квартальна корекція цін на круглі лісоматеріали по всіх породах. Береза впала на 33,1%, дуб — на 23%, ясен — на 18,5%, сосна — на 15,7%. Ця корекція стала наслідком розширення пропозиції на торгах — плюс 31% обсягу. Але ціни другого кварталу все одно залишаються суттєво вищими за рівень 2025 року. Корекція — це не повернення до нормальних рівнів, а лише уповільнення зростання.
Експорт: менше тоннажу, більше доларів
Тепер найцікавіший блок — експорт деревообробної та меблевої продукції. Я проаналізував 44 товарні позиції УКТ ЗЕД за даними Державної митної служби за 2021–2026 роки.
Сумарний експорт у першому кварталі 2026 року — $648 млн. Порівняно з першим кварталом 2025 року — плюс 8,3%. Здавалося б, зростання. Але фізичний обсяг експорту впав на 21,9% — з 922 до 720 тис. тонн. Ми продаємо значно менше, але значно дорожче. Середня ціна тонни експорту зросла з $472 у 2021 до $900 у 2026 році — плюс 90,7%, майже вдвічі.
Топ-12 товарних позицій за вартістю експорту у першому кварталі 2026 року виглядає так: меблі інші — $141,7 млн, сидіння — $87,7 млн, пиломатеріали — $83 млн, шпон — $74,2 млн, столярні вироби будівельні — $43,5 млн, фанера — $40,2 млн, дров’яна деревина, тріска, пелети — $33 млн, ящики та піддони — $28,8 млн, плити ДСП/ОСП — $23,6 млн, інші вироби з деревини — $19,9 млн, деревне вугілля — $17 млн, матраци — $15,8 млн.
Але найважливіше — структурний зсув. Меблева галузь — єдина субгалузь, яка одночасно зберігає фізичний обсяг експорту і нарощує виручку. Вартість меблевого експорту зросла на 14,2% — з $220 млн до $251,6 млн, а фізичний обсяг залишився практично незмінним — 89,7 тис. тонн. Середня ціна тонни меблів зросла з $2 449 до $2 804 — плюс 14,5%.
Деревообробка нарощує виручку на 5,2%, але фізичний обсяг падає на 24,4%. Середня ціна тонни зросла з $572 до $795 — плюс 39%. Паливна деревина (код 4401) — виручка плюс 11%, обсяг мінус 21,8%, ціна зросла з $143 до $202 за тонну.
Продукція глибокої переробки демонструє зростання виручки: шпон — плюс 35,1%, сидіння — плюс 19,7%, фанера — плюс 18,7%, інші вироби з деревини — плюс 18,4%, плити МДФ/ДВП — плюс 17,4%, меблі інші — плюс 13,2%.
Продукція базової переробки падає: пиломатеріали — мінус 8,9%, деревне вугілля — мінус 9,9%, плити ДСП/ОСП — мінус 20,6%.
Висновок очевидний: експорт переходить з кількісної до цінової моделі. Ті, хто виробляє продукцію з високою доданою вартістю — зростають. Ті, хто залежить від обсягу дешевої сировини — падають.
Вимушена трансформація
Усі ці цифри складаються в одну картину: галузь переживає вимушену трансформацію. Не за планом, не за стратегією — а під тиском обставин. Сировини менше, вона дорожча, значна частина йде на опалення. Модель «купив кругляк — розпиляв — продав за кордон» перестає працювати. Виживають ті, хто створює максимальну вартість з кожного кубометра.
Але ця трансформація не може відбуватися стихійно. Без державної підтримки вона перетвориться не на модернізацію, а на вимирання — спочатку малих лісопильних підприємств, потім середніх, потім регіональних ринків праці.
Державі потрібно діяти у двох напрямках одночасно. Перший — відновити сировинну базу до довоєнного рівня і рухатися до 22 млн куб. м заготівлі до 2030 року. Для цього потрібне прискорення лісовпорядкування, розмінування 1,3 млн гектарів лісів і залучення приватних інвестицій у машинізовану лісозаготівлю. Другий — стимулювати глибоку переробку всередині країни: пільгове кредитування, гранти на модернізацію та автоматизацію, підтримка енергозабезпечення виробництв, розвиток індустріальних парків деревообробної спеціалізації.
Проект Стратегії розвитку деревообробної та меблевої галузі до 2030 року вже направлено на погодження з ЦОВВ. У ньому закладено саме ці пріоритети. Але стратегія — це рамка. Без наповнення конкретними інструментами, без бюджетів, без відповідальних — вона залишиться документом у шухляді. А деревообробники продовжать конкурувати з пічками за кожен кубометр українського лісу.
Галузь, яка генерує $2,7 млрд валютної виручки навіть під час війни, яка входить у топ-6 експортних секторів країни, яка забезпечує 141 тисячу робочих місць у лісових регіонах — заслуговує на те, щоб держава побачила в ній не проблему, а стратегічний актив. І поводилася з нею відповідно.
