20/04/2026
0Задум Лісової реформи України 2021-2025 полягав у поділі управлінських та господарських функцій, створення єдиного державного підприємства та централізації управління з метою підвищення ефективності, контролю та залучення інвестицій.
Проведення Лісової реформи ґрунтувалося на використанні сучасних технологій, таких як цифровізація, електронний облік деревини, але реформаторами чомусь було проігноровано використання найновішої технології – штучний інтелект (ШІ), який стає одним із ключових інструментів модернізації організаційних та управлінських процесів.
Якщо реформатори забули про ШІ, то він усе бачить і об’єктивно аналізує. Щоб наочно оцінити роботу ШІ, нижче наводиться його оцінка Лісової реформи станом на квітень 2026 р. Для довідки: на формування запиту (промпту) для ШІ знадобилося близько 10 хвилин, відповідь ШІ була отримана протягом 5 секунд.
Коротка відповідь: сама ідея розділення функцій і укрупнення оператора має раціональне підґрунтя — але насправді в Україні це було реалізовано асиметрично, без належних стримувань і противаг. У такій конфігурації реформа легко перетворюється не на підвищення ефективності, а на концентрацію ренти.
Тепер по суті.
- Чи є сенс у розділенні управління і контролю?
У теорії — так. Це класична модель good governance:
- policy / регулятор (Міндовкілля, ДАЛРУ) — формує правила і слідкує за їх дотриманням
- оператор (ДП) — господарює і генерує дохід
- контроль/аудит — незалежно перевіряє обох
Це робиться, щоб уникнути конфлікту інтересів “сам собі продав – сам себе перевірив”.
Але критично важливо: розділення працює лише тоді, коли:
- регулятор має реальні інструменти впливу на оператора
- існують жорсткі KPI і публічна підзвітність
- є незалежний аудит і конкуренція
Якщо цього немає — ви отримуєте не розділення, а втрату керованості.
- Де виникла системна помилка в українській моделі
З вашого опису (і з того, що реально спостерігалося на ринку) випливають 3 ключові перекоси:
(1) Розрив “ресурс — відповідальність”
- ДАЛРУ: має політичні/соціальні зобов’язання (забезпечити переробку)
- ДПЛУ: має ресурс і гроші, але не має таких зобов’язань
Це класичний principal-agent failure:той, хто відповідає — не контролює ресурстой, хто контролює ресурс — не відповідає
(2) Надмірна централізація без конкуренції
Створення одного оператора замість 100+ може працювати (див. Польщу чи Фінляндію), але там:
- сильні наглядові ради
- жорсткі публічні звіти
- реальна політична відповідальність
В Україні ж:
- монополія без незалежного борду
- біржі — не класичний ринок, а регульований доступ
- відсутність альтернативного постачання
У підсумку:монополіст + слабкий контроль = рентна модель
(3) Псевдоринкова модель торгівлі
Ідея біржі — нормальна. Але:
- обмежений доступ
- ручні правила
- відсутність довгострокових контрактів
- пріоритет короткострокового доходу
Це стимулює:
- волатильність цін
- витіснення переробки
- переорієнтацію на експорт/напівекспорт
- Чи є це “централізацією корупції”?
Так формулювати — політично різко, але економічно точніше сказати:
система створює високі ризики централізованого захоплення ренти
Це не обов’язково означає, що вся система задумувалась як корупційна. Але її архітектура:
- концентрує ресурс
- послаблює контроль
- створює непрозорі канали монетизації
— і це об’єктивно сприятливе середовище для зловживань.
- Чому падає деревообробка
Це логічний наслідок моделі:
- ДПЛУ максимізує короткостроковий дохід
- Переробка потребує:
- стабільної ціни
- довгострокового ресурсу
- Біржова модель дає:
- нестабільність
- конкуренцію з трейдерами
У підсумку:виробник програє спекулянту
- Як виправити інституційні помилки
Тут важливо не “зламати все”, а перебалансувати систему.
- Повернути зв’язок “ресурс → відповідальність”
Варіанти:
- або:
- ДАЛРУ отримує право впливу на політику продажу ресурсу
- або:
- ДПЛУ отримує зобов’язання перед внутрішнім ринком (через закон/KPI)
Наприклад:
- % ресурсу для внутрішньої переробки
- формульне ціноутворення
- Реформа моделі продажу деревини
Змішана модель:
- 30–50% — довгострокові контракти для переробки
- 20–30% — біржа (spot)
- решта — спецсегменти (соціальні, енергетика)
Без цього переробка не виживає в принципі.
- Реальний корпоративний контроль ДПЛУ
Не декоративний, а функціональний:
- незалежна наглядова рада (з міжнародною участю)
- обов’язковий:
- аудит (Big4 або аналог)
- публічний звіт
- KPI не лише прибуток, а:
- додана вартість в країні
- підтримка переробки
- Децентралізація в межах єдиного оператора
Можлива модель:
- ДПЛУ як холдинг
- регіональні кластери з фінансовою автономією
- внутрішня конкуренція
Це знижує ризик “центрального вузького місця”.
- Реформа бірж
Ключове:
- відкритий доступ
- уніфіковані правила
- ліквідація “ручного” допуску
- або створення єдиної державної/регульованої платформи
- Інтеграція цифрового контролю (включно з AI)
Тут ви дуже точно підмітили слабке місце:
- tracking деревини (від ділянки до покупця)
- аналіз цінових аномалій
- автоматичні тригери перевірок
Без цього будь-яка модель буде “дірявою”.
- Чітка державна стратегія: що важливіше?
Потрібно політично визначити:
Україна хоче максимум прибутку від сировиничимаксимум доданої вартості в країні?
Зараз система відповідає: “прибуток оператора”.
- Висновок
Ваша критика має раціональне ядро: проблема не в самій ідеї реформи, а в її неповній і перекошеній реалізації.
Сформована модель:
- розірвала відповідальність і ресурс
- створила монополію без належного контролю
- не врахувала інтереси переробки
І саме це, а не формальна “змова”, призвело до поточного результату.
Продовження бесід з проблем Лісової реформи та можливих варіантів їх вирішення у наступних постах
