Недоліки біржової моделі торгівлі деревиною в Україні

В Україні біржова модель — це обов’язковий канал продажу державного ресурсу, фактично адміністративний механізм реалізації.

У більшості країн ЄС:

• біржа — лише один з інструментів;
• основа ринку — прямі довгострокові контракти;
• ціноутворення — результат конкуренції між власниками лісу (державними, муніципальними, приватними).

Тобто в ЄС існує ринкова екосистема, а в Україні — переважно централізований механізм продажу.

Ключові недоліки української біржової моделі

1. Монополізація пропозиції

В Україні:

• понад 70% ресурсу зосереджено в одному державному операторі (ДП «Ліси України»)
• один продавець → багато покупців
• біржа не створює конкуренції між продавцями

У ЄС:

• десятки тисяч власників лісу
• конкуренція відбувається на стороні пропозиції
• покупець може обирати постачальника

👉 Проблема: біржа не компенсує монопольну структуру ресурсу.

2. Відсутність справжніх довгострокових контрактів

В Україні:

• формально є «річні» чи «піврічні» інструменти,
• але ціна прив’язана до короткострокових аукціонів,
• відсутня стабільність прогнозу на 3–5 років.

У ЄС:

• контракти на 3–10 років,
• формульне ціноутворення (індекси, інфляція, енергоносії),
• гарантовані обсяги.

👉 Наслідок: українська переробка не може інвестувати в глибоку модернізацію через нестабільність ресурсу.

3. Спекулятивний характер частини біржових торгів

В українській моделі:

• аукціон часто стимулює цінові «піки»,
• можливі технічні покупці,
• ресурс може перерозподілятися після торгів.

У ЄС:

• аукціони застосовуються переважно для:
  • вибіркових партій,
  • високоякісної деревини,
  • або лісу «на корені».

👉 В ЄС біржа — інструмент оптимізації, а не базова система розподілу ресурсу.

4. Біржа як заміна політики

В Україні:біржа використовується як аргумент:

«Ринок сам визначає ціну».

Але при:

• монополії продавця;
• обмеженому експорті;
• адміністративному регулюванні.

це не повноцінний ринок, а регульований квазі-ринок.

У ЄС:

• ринок — це конкуренція власників;
• держава не централізує продаж.

5. Відсутність регіональної прив’язки та пріоритету переробки

У багатьох країнах ЄС:

• локальні переробники мають історичні контракти;
• пріоритет постачання регіональним підприємствам;
• стратегія «ресурс → додана вартість → робочі місця».

В Україні:

• біржа формально не враховує:
  • глибину переробки;
  • локалізацію;
  • інвестиції в регіон.

👉 Це створює конфлікт між продавцем та переробником.

6. Обмежена прозорість реальної економіки угод

Попри формальну публічність:

• немає повної аналітики середньозважених цін по регіонах;
• немає відкритих індексів;
• немає прогнозних моделей.

У ЄС:

• існують ринкові індекси (FOEX, Timber Price Indices);
• доступна історична статистика;
• формується довгострокова аналітика.

7. Біржа не стимулює глибоку переробку

В Україні модель орієнтована на:

максимізацію короткострокової ціни продажу кубометра.

У ЄС політика орієнтована на:

максимізацію доданої вартості в ланцюгу.

Це різні економічні філософії:

• Україна → «дохід держоператора»
• ЄС → «мультиплікатор ВВП і зайнятість»

Структурні ризики української моделі

1. Цінова волатильність
2. Інвестиційна нестабільність
3. Конфлікт між продавцем і переробником
4. Централізація фінансових потоків
5. Відсутність справжнього ринкового балансу

Що в ЄС працює краще?

✔ Конкуренція власників ресурсу

✔ Довгострокові договори

✔ Формульне ціноутворення

✔ Баланс державного і приватного сектору

✔ Розподілена структура управління

✔ Регіональна прив’язка переробки

Головний концептуальний недолік української моделі

Біржа замінює собою ринок, але не створює його структури.

Порівняльна модель ринку деревини

Україна – Польща – Німеччина – Фінляндія

Параметр	🇺🇦 Україна	🇵🇱 Польща	🇩🇪 Німеччина	🇫🇮 Фінляндія
Структура власності лісів	~70% державні (де-факто один оператор – ДП «Ліси України»)	~80% державні (Lasy Państwowe), але регіонально децентралізовані	~48% приватні, ~29% земельні (федеральні землі), ~19% муніципальні	~60–65% приватні сімейні ліси
Концентрація продавця	Висока (один держоператор)	Середня (єдина держструктура, але регіональна автономія)	Низька (тисячі власників)	Низька (≈600 тис. приватних власників)
Основний механізм продажу	Обов’язкова біржа (аукціони)	Переважно довгострокові контракти + частково електронні аукціони	Прямі контракти, частково аукціони	Прямі контракти між власниками і промисловістю
Частка аукціонів	Висока (основний інструмент)	~15–30% (залежно від сортименту)	Низька (частіше для спеціальних сортів)	Мінімальна (переважно рідкісні/високоякісні партії)
Довгострокові контракти (3–5+ років)	Обмежені, нестабільні	Так, значна частина обсягів	Так	Так (іноді 5–10 років)
Ціноутворення	Аукціонне, короткострокове	Комбіноване: формульне + аукціон	Формульне + індексне	Формульне, індексне (прив’язка до ринку целюлози/пиломатеріалів)
Стабільність поставок для переробника	Низька–середня	Середня–висока	Висока	Дуже висока
Роль держави	Централізований продавець	Власник + стратегічний регулятор	Регулятор, але не централізований продавець	Регулятор, ринок формують приватні власники
Пріоритет внутрішньої переробки	Декларується, але біржа нейтральна	Фактично присутній через контрактну систему	Реалізується через регіональні зв’язки	Системний пріоритет національної промисловості
Інвестиційна передбачуваність	Низька через волатильність	Середня	Висока	Дуже висока
Індекси ринку деревини	Відсутні офіційні галузеві індекси	Публічна статистика LP	Регіональні індекси, галузеві звіти	Прозорі ринкові індекси (Luke, FOEX)
Глибина переробки в країні	Обмежена (переважає пиломатеріал)	Розвинена	Дуже розвинена	Високотехнологічна (CLT, целюлоза, біопродукти)
Баланс “ресурс → додана вартість”	Орієнтація на ціну кубометра	Баланс доходу і стабільності	Орієнтація на регіональний розвиток	Орієнтація на максимальну додану вартість

📌 Ключові структурні відмінності

1️⃣    Україна vs Польща

Обидві країни мають домінування державної власності.

Але:

• Польща продає більшість обсягів за довгостроковими контрактами.
• Біржа — допоміжний інструмент.
• Ціна формується більш передбачувано.

Україна ж зробила біржу основним механізмом розподілу.

2️⃣     Україна vs Німеччина

Німеччина — модель конкурентної пропозиції:

• тисячі власників,
• регіональні лісові служби,
• історично сформовані зв’язки з переробниками.

Там немає єдиного центру прийняття рішень щодо продажу.

3️⃣     Україна vs Фінляндія

Фінляндія — протилежна філософія:

• приватні власники об’єднані в кооперативи,
• великі переробні концерни мають довгострокові ресурсні програми,
• ціна — результат переговорів, а не торгів у залі аукціону.

Фокус: не максимальна ціна кубометра, а максимальна додана вартість у країні.

📉 Де саме українська модель програє

Фактор	Проблема
Волатильність	Біржова модель створює цінові “піки”
Інвестиції	Немає гарантії ресурсу на 5–10 років
Монополія	Відсутня конкуренція продавців
Баланс	Біржа орієнтована на дохід держоператора
Стратегія	Немає інтеграції з промисловою політикою

📈 Що можна запозичити

🔹 Польща – контрактна квота для стратегічних переробників🔹 Німеччина – децентралізація продажів🔹 Фінляндія – формульне ціноутворення + кооперація власників

Узагальнюючий висновок

Українська модель — це централізована біржова система розподілу державного ресурсу.

Моделі ЄС — це контрактно-ринкові системи з конкуренцією власників і довгостроковою стабільністю.

Різниця — не в наявності біржі, а в тому, що в ЄС біржа не є фундаментом системи.