11/02/2026
0Реформа лісового господарства призводить до зупинки підприємств і погіршення економічного стану громад, де розміщені ліси. Це очевидна річ, яку не бачить ДП “Ліси України” і керівництво держави. Ми читаємо про мільярдні цифри доходів ДП “Ліси України”, але наші очільники вперто не хочуть чути і реагувати, що це гроші вилучені від громад і деревообробників, а не результати роботи лісокористувачів.
Державна монополія на ліси виглядає непорушною з огляду того, що ніякі звернення від областей не розглядаються в Києві. А з другого боку, області десятиріччями відучені від того, що саме вони власники лісів і саме ми повинні питати в Лісів України чому така ситуація склалася. Я пробувала в часи формування лісфонду Лісів України виступити з побажанням не передавати закарпатські ліси до Лісів України, але наші очільники боялися навіть таке чути, та це і зрозуміло)
Різні консультанти призивають нас шукати способи залучення коштів в громади, альтернативні шляхи розвитку. Але на питання – чому ми не можемо користуватися наявним джерелом – лісами, чомусь ховають очі. При цьому ліси в території гірських громад займають 70-80% площі. Нас призивають придивитися до дикорослих ягід та рослин, до екологічного туризму. Це зрозуміло, є такі варіанти. Але громадам потрібно тисячі робочих місць і десятки мільйонів надходжень в бюджет. Такого не буває з дрібного бізнесу.
З приводу ситуації в Чернівецькій області стаття кращої журналістки держави з питань лісового господарства та місцевого самоврядування Світлана Ісаченко У нас ситуація аналогічна, але немає журналістів такого масштабу, які б писали про місцеві проблеми.
“Вилучити лісове господарство зі Стратегії розвитку Буковини — це однаково, що виключити вугілля з економіки Донбасу.
Облрада Гуйтора несподівано завдала моцного удару ОВА Запаранюка-Осипенка своїм зверненням до Верховної ради і Кабміну, випрошуючи гірським громадам додаткову дотацію з державного бюджету, без якої вони, бач, не виживуть і приречені на «голодні» бунти.
Депутати засвідчили, що ОВА як власник багатющого лісового ресурсу Буковини не забезпечує його використання на благо громад області.
У чотирьох високогірних громадах — Путила, Конятин, Усть-Путила і Селятин — порожні скарбниці з багатомільйонними боргами.
Це при тому, що за два останні роки вони отримали 2 млн грн з обласного бюджету і ще 32,2 млн грн додаткової дотації з бюджету державного, призначеної (увага!) на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на окупованих, деокупованих та територіях, що зазнали негативного впливу від збройної агресії орків.
Тобто в далекому, дякувати долі, від фронту колишньому Путильському районі ситуація з грошима настільки погана, що держава вимушена відривати для його громад кошти від скалічених війною українських міст і сіл.
«Проте цих коштів недостатньо, — зазначають депутати облради у своєму зверненні до центральної влади щодо підтримки гірських громад через розподіл базової дотації, яке вони ухвалили 29 січня на пленарному засіданні 22-ї сесії.
Щоб закрити потреби 2025 року, 4м гірським громадам на утримання бюджетної сфери потрібно ще 9,4 мільйони, які неможливо мобілізувати у місцевих бюджетів».
На думку депутатів, єдиний вихід для вирівнювання бюджетних диспропорцій, а також уникнення соціальної напруги і «голодних» бунтів працівників бюджетної сфери Путильщини полягає в тому, щоб уряд стабільно включив її бідолашні гірські громади в окремий напрям надання відповідної додаткової дотації в частині держбюджету, що призначена громадам, постраждалим від війни. Інакше доведеться в наших горах закривати школи і лікарні.
Все це можна було б сприйняти за щире вболівання обласної ради за долю горян, якби її депутати на цій пропозиції і заспокоїлись. Але вони почали, свідомо чи ні, пояснювати центральній владі причину злиднів гірських громад Буковини, порівнюючи їх з сусідами. І це порівняння виставляє Чернівецьку ОВА як власника лісового ресурсу в дуже непривабливому світлі.
«Не всі громади Українських Карпат потребують фінансової підтримки з боку держави, окремі з них у Львівській та Івано-Франківській областях є самодостатніми та економічно розвинутими», — йдеться у зверненні.
Як так? Чому при тих самих природних ресурсах, при таких самих, а може ще й кращих, аніж у сусідів, гірських лісах 4 громади Буковини хронічно є (цитую звернення) «територіями з низьким рівнем економічного розвитку і потребують фінансової підтримки з боку держави», а громади Прикарпаття, що буквально через кладку на Черемоші, є самодостатніми і економічно розвинутими?
Чому наші сусіди-галичани якщо вже звертаються з висоти прикарпатських гір до столиці, то з конкретними вимогами щодо розв’язання проблемних питань розвитку своїх лісозаготівельних, деревопереробних підприємств, діяльність яких наповнює їх бюджети і робить фінансового спроможними?
Натомість наші громади через своїх представників в облраді, не червоніючи, простягають руку за дотацією з державного бюджету України. Це у війну, коли реально кожна копійка — для фронту, для знедолених українців, що залишилися без домівок і роботи, для утримання життєво важливої інфраструктури держави.
Як взагалі сталося, що громади Путильщини з багатющим лісом докотилися до такого ганебного стану, щоб волати Києву: «Дайте нам гроші хоча б на підтримку штанів, ми бідуємо!» Про розвиток реально ніяк не йдеться.
Ініціатори звернення з Чернівецької обласної ради у розробленому ними документі на повному серйозі називають причиною злиднів Путильщини її «географічні, кліматичні, економічні, соціальні та інші особливості». А головне, «у зазначених гірських територіальних громадах до 80% всієї території займають лісові землі, які перебувають у користуванні лісогосподарських підприємств ДП «Ліси України».
(На замітку депутатам Івану Шевчуку, Олександру Шкурідіну та їхнім колегам по мандату: немає більше в нашій області лісогосподарських підприємств, забудьте про них, оскільки проведена у війну лісова реформа ліквідувала лісгоспи, наразі усі експлуатаційні ліси області перебувають в постійному користуванні одного підприємства-монополіста — столичного ДП «Ліси України», яке скоро стане акціонерним товариством).
Однак, у самодостатніх і економічно спроможних гірських громадах Львівщини і Прикарпаття той самий постійний лісокористувач, такі самі природні умови і така сама ставка земельного податку на лісові землі, як і у нас, — 0,1% від нормативно-грошової оцінки площі ріллі (до слова, в Кіцманській громаді, згаданій у зверненні облради, лісові землі оподатковані за таким самим відсотком).
Єдине, що у нас з ними відмінне, це власник ресурсу. Точніше, інші спеціалісти ОВА, які зобов’язані забезпечити використання лісів саме в інтересах області та її громад.
Але ж недарма сказано «Який віл — такий стіл». Який власник лісів та їх користувач — така з них і віддача.
А віддача для буковинських громад — реально ніяка. Громади сплачують лісівникам за дрова на опалення комунальних шкіл і лікарень в рази більше грошей, аніж отримують від них в місцевий бюджет за промислову експлуатацію ресурсу на своїй території. Вже не кажучи про вічно розбиті лісовозами дороги, суттєве зменшення робочих місць через ліквідацію у війну лісгоспів разом з деревопереробними цехами.
У своєму зверненні депутати облради слушно зазначають, що володіючи багатством лісових земель, громади отримують з них мізерні доходи. От з начальника ОВА Руслана Осипенка, як власника всього лісового ресурсу області, і з директора Подільського офісу «Лісів України» Василя Гончара і слід питати за ліси, за неефективне використання державного лісфонду в мінус для громад. Найперше тих, що в горах.
Проте наші депутати звикли з найелементарніших питань, навіть із забезпечення дровами, бігом писали листи одразу у Верховну раду і кабмін.
До всього Василь Гончар — депутат обласної ради від Аграрної партії, ще й керівник постійної комісії з розвитку підприємництва і земельних відносин. Хоч раз бюджетна комісія Івана Шевчука (ЄС) чи комісія з місцевого самоврядування Світлани Фочук (Батьківщина) питали Гончара за мінусові місцеві бюджети лісових громад? За знищену державну деревопереробку? За під корінь зруйноване побічне лісокористування, яке якраз може приносити громадам фінансові прибутки? Ніколи.
Чи може ОДА\ОВА хоч раз зібрала лісівників на предметну конструктивну розмову про виконання ними завдань лісокористувачів з економічно ефективного використання лісового ресурсу області? А право землекористування лісівники, до речі, отримали якраз з рук обласної адміністрації, яка зобов’язана контролювати їх роботу.
Про яке наповнення місцевих бюджетів з лісового ресурсу ми можемо говорити, коли ухвалена на тій самій сесії облради Стратегія розвитку Чернівецької області, якою так вихваляється зараз Руслан Осипенко, взагалі не згадує промислове використання лісів, залучення їх в економіку краю.
А вилучити лісове господарство зі Стратегії розвитку Буковини — це однаково, що виключити вугілля з економіки Донбасу.
Лісове господарство в цьому документі не згадане взагалі — ні як окрема галузь економіки, ні у тандемі з суміжними галузями деревопереробки і випуску товарів сільгоспвиробництва, на чому споконвіку базується економіка якраз гірських районів. Бо лісокористування — це зовсім не тільки кубометри лісозаготівлі. (Цікаво, які це експерти, а їх, за словами Руслана Івановича, було більше ста, могли підготувати лісистій області таку безлісу Стратегію?)
Не в останню, а може якраз у першу чергу через недбайливого власника ресурсу ми і маємо жебрацький стан горян Буковини, які живуть серед лісів — високоякісних і високопродуктивних.
Хоча от парадокс: громади бідують, їхні скарбниці порожні, і водночас самі лісівники, що ліс рубають і продають, почувають себе як сир у маслі з преміями у мільйон і пів мільйонними зарплатами.
Вирішення проблеми не в збільшенні на порядок ставки земельного податку, як пропонують у своєму зверненні депутати облради. Хоча це, звісно, ніяк не завадило б. Тим більше не в принизливих листах до центральних органів влади.
А у тому, щоб з ресурсного прокляття перетворити державні лісові масиви для гірських та усіх інших громад області в джерело розвитку і процвітання. Як от у сусідів по Карпатському регіону.
Коли нарешті в будинку з левами це зрозуміють?
фото, бо фейсбук має такі алгоритми)
