Ліс крадуть… з державною дотацією

Петро ГОРЩАРУК. депутат Волинської облради. спецкор “Сільських вістей “”Сільські вісті” 2001.06.01

Зародився цей злодійський механізм у другій половині 90-х років, коли Поліссям пронісся шалений ураган і поклав дерева на великій площі. Особливо постраждав Камінь-Каширський район. Тоді для розчищення завалів були залучені численні бригади, і лісгоспи розраховувалися з ними деревиною. Ціну її встановили досить низьку: людей треба було зацікавити. З рання до смеркання завивали бензопили, цюкали сокири. Заготовлено було багато деревини. Підприємливі люди не забарились, уклали угоди з лісогосподарськими підприємствами на придбання лісу в дуже великих обсягах.

Частину дерева підприємці вивезли, а решту свідомо залишили, щоб через певний час повернутися. Звичайно ж, тоді, коли деревина добре підгнила. Гадаєте, підприємці зазнали збитків? Нічого подібного. За проплачений, але своєчасно не забраний товар донараховується копійчана пеня, і товар відпускається покупцеві. Але не той, що зіпсувався, а свіжий. В даному випадку підприємці, які на той час платили 15 гривень за кубометр деревини, отримали свіжозрізаний добротний і дешевий лісоматеріал.

На розчищенні завалів працювало здебільшого місцеве населення. Люди заробили багато деревини, кожен отримав документи на неї та на право її реалізації. На Волинь ринув потужний потік перекупників, які прибирали до рук цей зароблений ліс. При цьому документів на нього у селян не забирали. Бо вони, документи, у цій оборудці – пришийкобиліхвіст. Для перевезення деревини достатньо мати завірену сільським головою довідку, що лісоматеріали куплено в Грицька, Василя чи в іншого мешканця села.

За проданими лісоматеріалами влягалася курява, гроші в кишені. Глуха ніч, але в селі мало хто спить. Грицько з Василем запрягають коника – і до лісу поповнювати оголені запаси тепер уже краденою деревиною. Покупці знову приїдуть до хати, то чому б не заробити? Лісничий “свій у дошку”, також хоче жити по-людськи. А документи на ліс ось на руках, комар носа не підточить.

Ось і пішло-поїхало обвальне розкрадання лісу, активізоване людськими злиднями і хабарництвом чиновників. Особливо завзято потрошать ліси, які належали колишнім міжгосподарським лісгоспам. Протидії цьому мародерству з боку влади практично немає.

Торік із Волині вивезено за кордон мільйон кубометрів лісу. За перший квартал цього року підприємствами Ковельського, Турійського, Маневицького, Камінь-Каширського районів за межі держави (в Чехію, Польщу, Німеччину) вивезено 3,6 тисячі кубометрів пиломатеріалів. Для отримання такої кількості пиломатеріалів потрібно було переробити втричі більше кругляку. Згідно ж з наданими лісгоспами згаданих районів офіційними документами населенню за перший квартал цього року реалізовано менше тисячі кубометрів ділової деревини. Де ж тоді береться кругляк для переробки? Різниця між обсягами купівлі лісу і його реалізації вражає. Вона ще більше вражатиме, коли долучити сюди показники вивезення лісу підприємствами, які декларують лісоматеріали на митному посту “Доманово”, та той ліс, який реалізовується в межах нашої держави. Ось ця “різниця” і показує обсяги розкрадання лісу.

У Ковельському, Турійському, Камінь-Каширському районах діють 32 підприємства, які акредитовані на Волинській митниці і займаються вивезенням лісопродукції за межі України. Згідно з аналізом їхньої роботи за перший квартал цього року вималювалися лідери: ПП “СТ” вивезло майже тисячу кубометрів пиломатеріалів за кордон. ТОВ “НЗК” – близько 500, МПП “Вероніка” – 300 кубометрів. МПП “Альфа” відправило за “бугор” п’ять вагонів кругляка. Фірми “Даллас” та “Фон Хеесен енд Партнер”, створені на базі ВАТ “Ковельський меблевий комбінат”, вивезли на експорт майже 500 кубометрів чорнових меблевих заготовок. Заправляє на комбінаті громадянин Німеччини Маріан Людвіг фон Хеесен. Він, занедбавши основне виробництво комбінату, створив заготівельний плацдарм для відправки лісосировини на Захід. Про це та інші неподобства на підприємстві німецького хазяїна автор цих рядків розповідав на березневій сесії облради, але, як кажуть, віз і нині там. “Інвестор” сповна освоїв і використав наше “африканське” правове поле, невігластво населення, податливість чиновників перед доларом.

Я ні в якому разі не стверджую, що саме названі підприємства експортують крадений ліс. Але оскільки Волинню гуркоче чутка, що, купивши, скажімо, 10 кубометрів ділової деревини, із лісу можна вивезти його вдвічі, а то й утричі більше, варто було б відповідним органам відстежити цей процес. Не зайвою буде перевірка правильності нарахування прибуткового податку з громадян при закупівлі в них сировини, яка використовується для виробництва експортних пиломатеріалів.
Силові органи почуваються безпомічними, бо законодавство, за їхніми словами, не дає можливості ефективно розвернутися. Нещодавно правоохоронці затримали на території Ковельського району два “софіки”, навантажені заготовками до європіддонів. З усього було видно, що лісоматеріали не мають законного походження. Але силовики вантаж повернули його власникам, ще й вибачилися: не вдалося довести “момент розкрадання лісодеревини на першій стадії”, тобто не спіймали злодія в лісі за спилюванням деревини. Без цього суд інші чинники до уваги не бере. Отож, за нашим химерним законодавством, злодій є злодієм лише тоді, коли рубає дерево, а коли вже поклав колоду на воза – відступись і перехрестись.

І ще одна цікава деталь. Після проведення експортних операцій податкові органи відшкодовують підприємцям сплачений ними податок на додану вартість (20 відсотків вартості продукції). Таким чином, викрадений у держави і вивезений за її межі ліс вона, держава, частково ще й оплачує. Така собі дотація.