23/09/2016
3Фраза російського біолога Івана Мічуріна: «Ми не можемо чекати милості від природи, взяти її в неї – наше завдання» стала головним лейтмотивом споживацького ставлення до природи. І хоча з часу Івана Володимировича (1855-1935) минулоло чимало років, його постулат сповідує багато людей.
Відтак міліють ріки, безжалісно використовуються природні ресурси, вибираються надра, вирубуються ліси, деградують поля.
А між тим, ми все більше акцентуємо увагу на екологічних продуктах, що говорить лише про те, що їх стає все менше і менше. Нерідко ми не знаємо, що і якої якості споживаємо. В погоні за достатком виробники не гребують використовувати заборонені речовини для більших врожаїв, швидкого росту худоби і птиці, кращих надоїв і так далі. Деякі міста стають схожими на макети, де зрідка височіє деревце, а повітря стає все більш забрудненим, бо місця, виділені під забудову, це теж чиїсь гроші, покладені у чиїсь кишені. І про те, що ці люди дихають тим же повітрям, що й інші, вони задумаються лише тоді, коли, як і інші, почнуть задихатися. А поки рахуються статки…
Моя знайома, яка дозволила собі відпочити із онуками у санаторії, що розташований у сосновому лісі, біля річки, недалеко від Луцька, де співають пташки і з дерев стікає первозданна смола, розповіла, що їй важко було перші дні перебувати у місцині, настільки насиченій киснем. Чи не нонсенс?
У контексті усього цього вимальовується роль лісівника як охоронця планети. Бо якщо людина на своєму місці, якщо вона сповідує не принцип Мічуріна, а накази Екзюпері, то наша планета ще матиме чим дихати багато років. Роль лісівника сьогодні надзвичайна. Чесного, такого, який дорожить своїм ім’ям, своєю батьківщиною і майбутнім своїх дітей та онуків.
Головний редактор «ЛВ»
Оксана ЧУРИЛО
"ЛВ" №8-9 2016р.
3 коментаря
canada
За фразу Івана Мічуріна: «Ми не можемо чекати милості від природи, взяти її в неї – наше завдання» – основоположника наукової селекції плодових рослин, вирвану з контексту його наукових праць, яка «гуляє» в літературі вже сотню років, можу посперечатись, вважаючи її образою вченого. За його плечима – селекція 350 сортів яблунь, абрикосів, вишень, груш, черешень. Він нічого поганого не мав на увазі, як крім допомогти природі прискорити природній відбір. Мічуріна, як вченого, високо ставив беззаперечний авторитет радянської селекційної науки Микола Вавілов. Для переконання приведу ще одну цитату Мічуріна, яка вносить ясність в банальну попередню фразу про «милості» природи і доводить те, що Мічурін був поза споживацькими інтересами від неї: «Давно пора образумиться людям, поумерить свое самомнение и осознать, что каждый живой организм существует исключительно лишь для себя, а вовсе не для пресловутого царя природы – человека. Нужно помнить, что всякий культурный сорт яблони, груши и т.п., выведенный человеком и разводимый за его чрезмерно ожиренный околоплодник по большей части в ущерб должному развитию настоящего семени, для природы есть особь уродливая и по закону природы обреченная к уничтожению. Природе, очевидно, нет никакого дела – нравится ли тот или другой организм другому. Она заботится создать устойчивые, способные к совершенству своих достоинств и к дальнейшему развитию и совершенству, а вовсе не думает, будут ли годны для пищи плоды одной особи для другой. Пора выйти из области сказок, сочиненных зазнавшимся человечеством, и ясно понимать, что если нравится то или другое уродливое уклонение, то его надо искусственно поддерживать, иначе природа постарается вычеркнуть из жизни эти особи или переделать их». «Обогащайте природу!», – мав на увазі вчений, чому і присвятив своє життя. Ми часто звертаємось до цитат відомих людей як до чогось святого, непорушного, як скеля, нерідко спотворених, які давно втратили свій початковий сенс, аби розсипати свиней перед бісером, чи то, пак, виставити на передній план свою «ерудицію». Наприклад, фраза Леніна про те, що «Каждая кухарка должна уметь управлять государством» в такому вигляді йому не належить. У своїй праці «Удержат ли большевики государственную власть» (жовтень, 1917р.), він писав: «Мы не утописты. Мы знаем, что любой чернорабочий и любая кухарка не способны сейчас же вступить в управление государством… Мы требуем, чтобы обучение делу государственного управления велось сознательными рабочими и солдатами и чтобы начато было оно немедленно, т. е. к обучению этому немедленно начали привлекать всех трудящихся, всю бедноту». Цілком очевидно, що «гегемон світового пролетаріату» мав на увазі спочатку навчити кухарку. Як бачиться, в цих двох фразах теж абсолютно різні смисли і цілі.
Іван Скрипка
Так, Мічурін правий у плані селекціїї плодових рослин. Але я використала його фразу у контексті підходу до природи, як організму самодостатнього. Зараз досить мало використовують наукові підходи у примноженні природи, а більше працюють, використавши фразу Мічуріна, не у науковому, а в споживацькому контексті. Розумію, Петре Ананійовичу, я вас зачепила, як людину, яка роками плекається у вирощуванні рослин у себе на дачі, якою по праву пишаєтеся. Але у колонці редактора говорила зовсім не про те, на що звертаєте увагу у своїй репліці. Та й ви прекрасно самі це розумієте.
canada
Пані Оксано, я не ставив за ціль когось скривдити. Ми порозумілись. Якщо винен, вибачай. І вчений правий, і ми з тобою. Але іноді кома або її відсутність перевертає смисл сказаного. Як, наприклад, "казніть нельзя поміловать". Творчих успіхів!.
Comments are closed.