06/12/2008
0 Як їх лише не називають в народі – цих величезних чорних птахів, які зграями кружляють над нашими головами, наганяючи своїм карканням сум і депресію. З давніх-давен вони і віщуни смерті, і провісники невдачі. Для мисливців або рибалок, які вирушають на промисел, крик цього птаха, наприклад, означає невдачу, тому слово "ворон" вони стараються не вимовляти. Утім, і пересічні люди особливою прихильністю до цих птахів не відзначаються. Йдучи, приміром, восени чи весною парком, народ з острахом поглядає на обсілі чорними зграями дерева, звідки на голови падають малоприємні "сюрпризи".
У вісімдесятих роках, як пригадує завідуючий відділом природи Чернівецького краєзнавчого музею, провідний орнітолог Буковини Ігор Скільський, у тому ж чернівецькому парку ім. Шевченка та інших місцях масового скупчення ворон, їх розганяли з допомогою брандспойта. Руйнували також гнізда та вдавались до інших непопулярних заходів. На захист ворон стали екологи і відтоді цих птахів більше не чіпають. За словами директора цього парку Юрія Венгренюка, останнім часом чернівчани, які люблять в осінню пору прогулятись парком, терпеливо ставляться до каркаючих пернатих, що надійно завоювали собі місце під сонцем, себто на крислатих гілляках віковічних дерев. Пан Юрій каже, що ворони облюбували частину парку в районі вулиць Головної-Гузар, де здебільшого й селяться і особливих незручностей людям не створюють. В усякому разі за останні кілька років від відвідувачів не надійшло жодної скарги.
Ворони звіріють
Тим часом люди, бачачи зграї ворон, що здіймаються й кружляють над головою, бояться не стільки бути заляпаними, скільки агресії з їхнього боку – по телевізору та й в газетах все частіше з’являються повідомлення про напади чорного воїнства на людей. Нещодавно у селі Колінківці на Хотинщині ворона напала і двічі клюнула у голову жінку, яка поверталась додому з поля. З вікна шостого поверху жителька чернівецького мікрорайону "Гравітон" Людмила Лупу бачила, як, за її словами, "ці сволочі клювали на дереві безпомічне кошеня, яке видряпалось на самий вершечок, тікаючи від собак"…
Напади ворон на людей у парках, біля шкіл та дитсадків були зафіксовані нинішнього літа у Феодосії, Чернігівській області, а також Ризі, Вологодській області Росії тощо. "Токіо захопили зграї ворон", "У Німеччині зграя голодних воронів заклювала 17 овець", "Ворона ледь не виклювала дитині очі" – такі заголовки останнім часом можна зустріти не лише у вітчизняних інтернет-виданнях, а й закордонних. Перелякані люди викликають хто МНС, хто міліцію, хто телефонує в приймальні мерів та губернаторів. У Чернівцях та області такі випадки, за свідченнями завідуючого кафедрою зоології ЧНУ Володимира Череватого та кандидата біологічних наук, орнітолога Ігоря Скільського, наразі невідомі. В усякому разі до медиків, як запевняє лікар травмпункту Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги Ігор Олійник, з травмами, завданими воронами, люди не зверталися.
Був, щоправда, випадок, коли на Ігоря Скільського біля села Чагор напала сойка, коли він окільцьовував у гнізді пташенят. Пан Ігор каже, що птахи (батьки потомства) били крилами і кричали так, "ніби їх різали". Така поведінка зумовлена тим, що сойки захищали гніздо і своє потомство. За його словами, у гірській місцевості дуже небезпечна для людини й агресивна довгохвоста сова. Відомі факти, коли захищаючи своє гніздо, цей птах видирав людям очі, спричиняв жахливі травми обличчя та інших частин тіла.
На Буковині живе півмільйона ворон
Щодо наших рідних буковинських ворон, які мешкають поруч із нами, і яких не назвеш рідкісним маловідомим видом, то, як стверджує орнітолог, птахи, які живуть на теренах Буковини, насправді не є… чорними воронами. На території Буковини поширені представники родини воронових – сойка, сорока, кедрівка (або горіхівка), галка, грак, крук, дуже рідко – сіра ворона.
– Чорні ворони на території України не зустрічаються, за останні 200 років було хіба що 1-2 випадки. У музеї природи Хмельницького є опудало чорної ворони, а живих птиць у природі нашого краю немає. "Чорні ворони живуть на Уралі, в Португалії тощо", – каже Ігор Скільський.
За його словами, у парку ім. Шевченка, приміром, стабільно гніздяться граки, які на зиму відлітають у теплі краї. У нас же зимують граки північних популяцій, яким дуже підходить наш клімат. Усього, як стверджує орнітолог, на Буковині живе до півмільйона особин, понад 200 тисяч – на території міста. Це більше, ніж в будь-якій іншій області України (ну, хоча б у чомусь маємо першість!). Утім, це краща ситуація, ніж, приміром, в Німеччині, де ворона (чи вороноподібні птахи) занесена до Червоної книги. Причина банальна: воронам там нема чим харчуватися.
Щодо нашої території, то, за словами пана Ігоря, цим птахам живеться дуже і дуже комфортно: харчів на міських смітниках та полях, де повно незібраного зерна, для них більш ніж достатньо.
Незважаючи на це, птахи, як бачимо, проявляють агресію. Причини такої поведінки ще треба досліджувати. Ігор Скільський вважає, що це може бути як відповідь на переслідування, захист потомства та те, що, перекочувавши у міста, ближче до людей, вони сприймають нас як своїх конкурентів. Утім, є думка вчених про те, що це не що інше як реакція на екологічний дисбаланс планети, спроба вплинути на людей, які безжально нищать природу.
Клара вкрала корали…
82-річний Микола Скорейко, який живе по сусідству з автором цього матеріалу, філософськи каже, що цим птахам просто немає чого робити, тому вони сидять групами на деревах і шукають чим би зайнятись, а знічев’я іноді нападають на людину та інших живих істот. Дідусь Микола, який усе життя проходив з рушницею, вважає ворон розумними істотами і закликає людей не нищити їх, а любити, бо вони є санітарами навколишнього середовища.
Ворон небезпідставно вважають провісниками стихійних бід. На Путильщині, приміром, цього літа спостерігали, що у деяких селах ворони геть пощезали. Гуцули тепер згадують, що перед повінню на дерева дряпались ящірки та лізли гадюки. Очевидно, за допомогою живих творінь Бог попереджав людей про біду.
Щодо ворон, то про їхню метикуватість і розум свідчать факти. Наприклад, люди є свідками того, як ворони перед споживанням розмочують хліб у калюжах, щоб подрібнити сухар, крадуть окрайці перед рухом поїзда на рейки…
Ну, а коли перната Клара вподобає собі якусь блискучу цяцьку – тримайтесь! У воронячих гніздах, як будівельний матеріал, можна зустріти що хочете: шкіряні гаманці та ремені, золоті ланцюжки та прості шнурівки, різноманітні купюри та рукописи віршів і романів…
