За згодою 50 студенток випускних курсів лісового коледжу провів спільне дослідження як викладач соціології щодо проблеми чоловічого насильства. Вік респонденток — 18-25 років, незначна частина (із заочного відділення) заміжні. Оскільки анкети зазвичай були анонімними, а опитувані самі зводили результати в навчальних цілях, то відповіді можна оцінити як відверті і щирі.
Отже, із 10 класифікованих соціологами форм насильства панянки зустрічались з усіма, але найчастіше (74 відсотки) — з емоційним (образи, докори, погрози, невиправдані ревнощі). Кожну п’яту дівчину обзивали, лаяли, а кожну десяту — і били. У такій же мірі економічно обмежували (в грошах, покупках), ставили поведінку в певні рамки, перешкоджаючи спілкуватись із друзями. Траплялись і сексуальні домагання. Серед насильників називають найближче оточення — друзів, знайомих (62 відсотки) і родину (30 відсотків). Дехто із респонденток прямо вказує: батько, брат, чоловік. Кожна п’ята дівчина потерпає від принижень зовсім незнайомих людей, що свідчить про нечемні стосунки в нашому суспільстві.
Які ж наслідки насильства для тих, хто хоче любити і прагне бути коханою? Дві третини відчувають біль та образу, а третина оцінює свій стан як психічну травму. Деякі почувалися зруйнованою особистістю, розцінювали особисті стосунки як втрачені і навіть вказували на розладнане здоров’я. Однак протидія насильству не завжди була адекватною. 40 відсотків опитаних зізнаються: стерпіла і переплавила в собі, ще стільки ж висловлювали гнів на образу і лише кожна шоста принижена пробувала владнати конфлікт із насильником переговорами, стільки ж скаржились рідним і близьким. А в одиничних випадках дівчата зізнаються: пробувала відомстити фізично, а то й вдавалась до заспокоєння алкоголем.
А хто винен у насильстві? Свою вину у всіх випадках визнала одна із півсотні, четвертина ж не відчуває своєї вини. Щоправда, половина визнає, що провокує збиткування над собою своєю поведінкою, мовою, але в третині випадків це робиться інколи і частково, а в кожному десятому випадку провокують скандали знайомі, друзі.
Із 10 варіантів пояснень чоловічої агресивності, поданих в анкеті, були заповнені всі, причому відмічались по кілька разом, а одна із респонденток так і вибрала всі 10 варіантів. На перші місця в причинах насильства опитувані ставлять дурний характер і пристрасть сильної статі до алкоголю. Далі називаються за черговістю фізична сила, невихованість, невміння уладнати конфлікти м’якими способами, родинна спадковість, нереалізовані життєві можливості, підбурювання зі сторони. Кожна восьма з опитуваних звинувачує суспільство, що сформувало тип чоловічої зверхності над жінкою.
Однак найпершими миротворцями у впливі на насильників панянки називають себе (самим розібратися — 42 відсотки). В один ряд ставляться і в рівній мірі можуть повпливати на збиткувальників родина, правоохоронні органи, церква (по 11 відповідей), меншою мірою — друзі. Майже ніхто не вірить у виховний вплив трудових колективів, ЗМІ. Лише кожна десята покладає надію на окультурення насильників під впливом суспільства і кожна десята вважає, що в цій справі ніхто і нічого не допоможе.
Так що пояснення, чому розплетена коса, а на очах блищить сльоза, містить в основі не романтичну причину, а замовчувану проблему насильства, яку в нас чомусь звужують до побиття, матюків і зґвалтування. На жаль, і в осучасненому нашому суспільстві вкрай повільно утверджується гендерна рівність: типово чоловічий образ претендує на необмежену соціальну поведінку, а типово жіночому відводять роль емоційної підтримки чоловіка. У той же час давня народна мудрість повчає: жінка чоловіку — подруга, а не прислуга. Якби ж то мужня стать завжди оточувала доброзичливістю прекрасну, а не тільки в пору закоханості.