Так что же делают лесники? “Рятують сотні гектарів самосійних лісів” или навеки отбирают у местных громад сотни гектаров бывших сенокосов, пастбищ и пашен? В лесной зоне, человек земли для ведения сельского хозяйства всегда отвоевывал у леса. Эта война шла веками, причем с переменным успехом. Во время войн и других катаклизмов, когда из деревень уходили люди, – лес наступал, но приходили другие времена и возвратившиеся хозяева ремонтировали коровники и расчищали поля, огороды, выпасы и сенокосы…И жизнь на селе возрождалась…
Сегодня, под звуки военных сводок и разрывы ракет и отключения электричества, лесники убеждают селян, что лучше уже не будет и стремятся ласково отжать у них лес, благо для этого народное вече проводить не надо. Пройдет время и , пользуясь правом собственности на заготовленную древесину и доходы от её реализации, лесники будут в три дорога продавать местным дрова, в их лесах заготовленные и выдавать сервитуты и лесорубочные билеты на исконно бесплатные права пользования дарами и благами их леса…

И все это делается ещё до разработки планов территориального развития громад, руководству которых сейчас то ли сильно мешает бесплатный лес, то ли очень хочется красивую грамоту от самого Юрия Болоховца – “великого и ужасного” реформатора и талантливого сказочника, который с самим ЗЕЛЕНСКИМ на брусьях отжимался. Почему-то хочется уточнить: а эти руководители, раздающие не свои земли, точно украинцы? Не могу себе представить украинца добровольно отказывающегося от земли на которой можно траву косить, коров пасти, а в трудные годы лес сам растёт. Я всегда считал, что лидеры территориальных громад с исконно украинским менталитетом должны собирать, улучшать и эффективно использовать доставшиеся им земли, а не передавать их в подарок будущему Акционерному обществу – монополисту, которое по определению ориентировано на максимизацию прибыли и будет работать по законам частного бизнеса.
Кстати, когда лесников заставляют отдавать подобные территории, они всегда требуют финансовой компенсации за потери лесного хозяйства. Интересна за земли добровольно передаваемые громадами они сами компенсацию платят? А кто получит компенсацию, если завтра на этих “никому не нужных” землях, полученных ДП за грамоту и смаколики, решат ветрогенераторы установить, дорогу или линию электропередач построить?
ДП “Ліси України” взяло на себе відповідальність за збереження самосійних лісів та «нічийних» земель. Любит и умеет Юрий Витальевич “пристраивать” всё “нічийне”. Это я задолго до войны понял, когда он контору лесничества у моря (Херсонская область) содержательнице сети приморских отелей пристроил… М.П.
Лісівники разом з місцевими громадами Буковини, Тернопільщини та Хмельниччини з початку року врятували вже 348 га самосійних лісів та земель під лісорозведення. Зараз вирішується доля ще 33 ділянок.
ДП “Ліси України” взяло на себе відповідальність за збереження самосійних лісів та «нічийних» земель.
Такі ділянки є у кожній громаді. Зазвичай вони захаращені і не охороняються. У результаті там з’являються стихійні сміттєзвалища, самовільні рубки і, найгірше, виникають пожежі, які несуть загрозу всьому лісовому фонду регіону.
Відповідальні громади Буковини, Тернопільщини та Хмельниччини, які у рамках міжнародної програми «Forest Recovery» підтримали передачу ділянок ДП «Ліси України», уже відчули позитивні зміни. Адже лісівники навели на цих землях порядок, десь уже ростуть нові ліси, а на більш людних територіях облаштували сучасні рекреаційні зони. Ми провели досить об’ємні і затратні роботи, однак це ніщо у порівнянні із сотнями гектарів врятованого лісу. Дякуємо кожній громаді, яка пішла нам на зустріч!
Лише від початку 2024 року до держлісфонду вдалося залучити 348 га нових територій
А загалом у ході проєкту «Forest Recovery» громади передали ДП «Ліси України» 381,7 га насаджень. Зараз на розгляді місцевих рад перебувають 33 клопотання від філій Подільського лісового офісу.
При цьому, є окремі громади, які без вартісних аргументів відмовляють лісівникам у передачі земель або взагалі не надають відповіді на клопотання. Серед них Підгаєцька міська рада, Нараєвська сільська рада, Мельнице-Подільська селищна рада Тернопільської області, Смотрицька селищна рада Хмельницької області. У свою чергу ми продовжують комунікацію з органами місцевого самоврядування і сподіваємося, що депутати врешті змінять своє відношення до цієї надважливої процедури з порятунку лісу. Очікуємо схвальних рішень.
На фото – ще одна із таких ділянок. Майже 40 га березово-соснового лісу (так-так, справжнього повноцінного лісу) простягнулися на околицях Маківської громади Хмельницької області. У 2005 році дерева висадили місцеві лісівники, однак тоді через паперову тяганину виникла проблема із оформленням правовстановлюючих документів. Відтак ліс залишився у межах села. За останні 2 роки лісівники вже чотири рази зверталися із клопотаннями до голови та депутатів Маківської сільської ради, втім раз у раз отримували відмови. Від таких затягувань у першу чергу страждають молоді берези та сосни.
«Тут негайно потрібно проводити лісогосподарські заходи, робити розрідження насаджень. Адже через відсутність належного догляду молоді дерева починають всихати і обвалюватися. Завдяки грамотному підходу стан дерев можна значно покращити», – каже головний лісничий філії «Кам’янець-Подільське лісове господарство» Олександр Шевчук.
Ба більше, на цій ділянці уже двічі виникали займання. Звісно ж, лісівники допомагали їх ліквідувати. Втім аби повністю захисти цей ліс від вогню, потрібно провести цілий комплекс протипожежних заходів, зокрема облаштувати мінералізовані смуги та під’їзди до водойм. Це зможе забезпечити лісова філія.
Лісівники продовжують нагадувати громадам про важливість проєкту «Forest Recovery»
Налагоджуємо співпрацю та сподіваємося на підтримку місцевої влади, адже від цього залежить безцінне лісове багатство нашої країни.
