Що не згорить, те зрубають?

Когда-то Олег был убежденным врагом лесников. Прошли годы его  работы в проекте ФЛЕГ, общения и публичных споров с лесниками по самым разным проблемам лесного сектора. Сегодня я размещаю его статью и искренне радуюсь тому, что в Украине есть журналист, который  зная  всю глубину и неоднозначность проблем лесного хозяйства, понимает что оно необходимо стране,  и открыто пишет об этом в правительственной газете. Это действенная и своевременная помощь. Писать об этом надо больше и на всех уровнях. Олег, спасибо от всех настоящих лесников. Ты один заменяешь все пресс службы ОУЛМГ,  которые продолжают "скармливать" обществу исключительно  "позитивні новини"… Очень надеюсь, что рядом с  Тобою на защиту леса встанут и другие представители СМИ. М.П.

Якщо країна й далі так економитиме на фінансуванні лісового господарства, наші ліси винищать уже цього року
Столиця задихалася від диму, в регіонах вогонь гудів і поглинав не лише окремі будівлі, а й цілі села та містечка. Завдані збитки сягали сотень мільйонів. Були людські жертви. Такою була картина в Росії влітку 2010-го внаслідок масштабних лісових пожеж. Це саме може статися в Україні влітку нинішнього року. Дуже хочу помилитися, але всі обставини вказують саме на такий розвиток подій. І цей прогноз не стільки через сухе і спекотне літо.

Причиною такої вогняної масовості в Росії тоді стала «реформа» лісового господарства. А саме ліквідація Рослісагентства, внаслідок чого ліси залишилися без лісників. Саме вони — працівники найпершої і найголовнішої ланки лісового господарства, люди, які працюють (нерідко і живуть) безпосередньо в лісі, — запобігають або гасять ще в зародку 90% загорань у підпорядкованих їм обходах.

Легальна деревина — поповнення бюджету, крадена — удар по демократії й довкіллю. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Немає лісника — немає лісу

Наше Держлісагентство поки що існує. Але лісників (зараз їх називають майстрами лісу) у наших гаях, дібровах, борах (як і в Росії часів 2010-го) немає. Принаймні на особливо чутливих до вогню територіях півдня й сходу.

Працівники держлісгоспів Херсонської, Одеської, Миколаївської й інших так званих нересурсних областей мають небагатий вибір: або перейти на одноденний робочий тиждень (з відповідним зменшенням зарплати у п’ять разів), або звільнитися. Причина — нестача бюджетного фінансування.

У 2014 році на ведення лісового і мисливського господарства, охорону і захист державних лісів бюджетом було передбачено 438 мільйонів гривень. Торік — 396 мільйонів. У 2016-му на це спрямували аж… 1,7 мільйона гривень. Тобто витрати на садіння нових лісів, відновлення зрубаних, догляд за насадженнями, протипожежні заходи, ведення обліку, планування, охорону лісу й зарплати лісівникам зменшено у 225 разів! Тож тепер немає кому і немає чим створювати мінералізовані протипожежні смуги, заправляти пожежні машини й спеціалізовані літаки (у складі Держлісагентства України є авіабаза, насамперед призначена саме для запобігання й гасіння пожеж). До речі, на функціонування безпосередньо апарату Держлісагентства, його обласних управлінь у головному бюджеті країни передбачено навіть дещо більшу суму, ніж торік.

Коли будуть гроші

На прес-конференції, яка відбулася днями в Укрінформі, я попросив першого заступника голови Держлісагентства Христину Юшкевич уточнити, в якому стані пожежна безпека в державних лісах. «Так, фінансування нам обмежено, і південні регіони справді в критичному стані, — сказала пані Христина. — Лісова охорона працює фактично на волонтерських засадах, бо люблять свою справу. Як виходимо з цієї ситуації? По-перше, надали поворотну фінансову допомогу нашим підприємствам південно-східного регіону. По-друге, передаємо у користування (у міру своєї можливості) техніку для протипожежних заходів, а також пально-мастильні матеріали — від ресурсних областей. Це можна робити у межах управління одного центрального органу.

Щодо бюджетного фінансування — неодноразово були наради у Мінфіні, з народними депутатами. Законопроект про надання 422 мільйонів гривень має незабаром розглянути бюджетний комітет Верховної Ради. Усі висновки ми зібрали, сподіваюсь на підтримку народних обранців».

Додам, що законопроектів про невідкладне надання коштів на ведення лісового господарства у парламенті зареєстровано навіть аж два. І чимало депутатів справді готові за них голосувати — виборці буквально закидали своїх земляків, які мають мандати, зверненнями й слізними листами.

Натомість позиція Мінфіну інша. Заступник міністра Роман Качур у листі до бюджетного комітету ВРУ від 9 березня 2016 повідомляє, що «Передбачене проектом закону збільшення у 2016 році видатків загального фонду державного бюджету на 422,6 мільйона гривень не забезпечено у поточному році ресурсними можливостями державного бюджету».

У кінці листа — висновок: «Проект Закону України «Про внесення змін до додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (щодо фінансування державних підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України) (реєстраційний № 4064 від 15.02.2016) як такий, що призведе до розбалансованості державного бюджету». Тут, вочевидь, перед «як такий» пропущено слово «відхилити», але й без цього позиція фінансистів зрозуміла.

Скільки зекономимо

У що нам обійдеться економія на догляді за лісом? Скільки втратимо, якщо пожежа піде гуляти від краю до краю? Приблизна вартість деревини на одному гектарі лісу в південних областях — сто тисяч гривень. Це переважно монокультурні штучно створені сосняки, посаджені після Другої світової. Звісно, деревина на гектарі діброви або тієї самої сосни, але яким понад сотня років віком, коштує набагато більше.

Посадити і виростити гектар сосняку хоча б до тридцятирічного віку — це ще майже 30 тисяч гривень. Але ці суми — лише вартість деревини і лісовідновлення. Без втрат від недоотримання екологічних послуг — пом’якшення клімату, захист від пилових бур, підвищення урожайності тощо; без урахування рекреаційної цінності. І якщо забути, що ліс — це домівка для комах, жаб, вужів, птахів, звірів…

Складно говорити й про інші потенційні втрати і витрати від масштабних лісових пожеж. Утім, назву деякі цифри та факти вже згаданого вогняного 2010 року в Росії: повністю згоріло селище Свєженькая на кордоні Рязанської області й Республіки Мордовія; у Луховицькому районі Московської області під час верхової пожежі згоріли села Каданок і Мохове (у Моховому загинули семеро місцевих жителів і один пожежник, згодом у лікарнях померли ще двоє пожежників, які зазнали важких опіків, ще одна людина зникла безвісти); у Центральному і Приволзькому регіонах згоріло 1170 будинків, 2178 людей залишилися без житла; у гасінні пожеж задіяли 238 тисяч осіб і 25 тисяч одиниць техніки; станом на 7 серпня 2010-го загинуло 53 особи, знищено понад 1200 будинків (остаточної статистики, адже пожежі тривали до кінця вересня, немає).

На 9 серпня 2010 року смертність у Москві сягала приблизно 700 осіб за день, тоді як зазвичай вона становить 360—380 щодня; виклики «швидкої» збільшилися до 10 тисяч на день (зазвичай 7,5—8 тисяч); загальна кількість госпіталізацій збільшилася на 10%, зокрема дітей — на 17%; основні причини звернень — серцево-судинні патології, бронхіальна астма, гіпертонічна хвороба, проблеми з легенями.

Згідно з доповіддю міністра регіонального розвитку Віктора Басаргіна, збитки від пожеж (на будівництво нового житла і компенсації погорільцям) перевищили 6,5 мільярда рублів.

За оцінками російських ділових видань, загалом ці пожежі завдали економіці Росії збитків на 15 мільярдів доларів. Площа вражених пожежами лісів становила 1,6 мільйона гектарів. Причому ця цифра охоплює лише прямі видатки і короткотермінові наслідки. Рослісгоспу пообіцяли у 2011 році надати 8,5 мільярда рублів: 3,3 мільярда на відновлення лісів, 5,3 мільярда — на покращення пожежної безпеки.

Справу довершить сокира

Тепер — про анонсовані у заголовку рубки, які можуть довершити справу нищення українських лісів. Точної статистики незаконних рубок ніхто не наводить. Пані Юшкевич повідомила, що «лівого» лісу в 2015-му нарубали 24 тисячі кубометрів. На тлі 15—17 мільйонів кубометрів легальних річних лісозаготівель — це просто мізер. Але є й інші оцінки. Ось що сказав торік у жовтні голова Держлісагентства Олександр Ковальчук: «Потенціал для зростання тіньового ринку колосальний. За різними даними, зараз він становить приблизно 20%. За умови загальної річної рубки 14—15 мільйонів кубів обсяг «чорного» лісу — у межах трьох мільйонів. У грошовому еквіваленті це понад два мільярди гривень. Разом із незаконною рубкою процвітає і тіньовий ринок документації на продаж лісу».

Кому ж вірити — голові чи заступникові? Як оцінюють тіньовий ринок деревини незалежні експерти? Наскільки грамотно ведуть офіційні лісозаготівлі і чи треба змінювати нинішні правила рубок? Чому в Україні досі немає лісового антикорупційного плану, хоч ми зобов’язалися створити його ще 15 років тому? Про все це поговоримо в наших наступних публікаціях.