17/03/2016
0Ниже не большая по объему, но очень емкая статья Светланы, которая давно пишет на лесную тематику и безошибочно определяет болевые точки развития лесного хозяйства Украины. На свой "страх и риск" добавляю несколько других статей Светланы, которые опубликованы во второй половине 2015 года и могли бы быть поданы на конкурс "единым пакетом". Все они размещены на УЛ. М.П.
Дванадцятий тезис про Фейєрбаха
Суддя не витримав і запитав напряму: хто ви така, що взялися позиватися до обласної ради?
Справді, чого це раптом? Відтоді як Чернівецька облрада ухвалила оскаржуване рішення, минуло 15 років. І тут з’являється журналістка, яка заявляє: мовляв, рішення незаконне — вона просить Чернівецький окружний адміністративний суд узгодити у правовому полі ситуацію в області із землекористуванням. «Де були прокурори з їхнім наглядом за дотриманням законодавства, врешті, голови агрофірм, яких безпосередньо стосується це питання? Чому вони не відреагували на порушення закону?» — допитувався служитель Феміди.
Не моє завдання оцінювати дії співробітників прокуратури і керівників сільськогосподарських підприємств. Попереду і з’ясування ролі в історії з агролісами багатьох нинішніх обласних високопосадовців.
А історія така. У червні 2000 року Чернівецька облрада, перевищивши свої повноваження, позбавила агроформування краю права користування землями лісового фонду. Для гірських районів це означало (так перегодом і вийшло) руйнацію агросектору, який за відсутності в горах ріллі традиційно має лісово-пастирський характер виробничо-економічних взаємин. Дії депутатів облради призвели до того, що в горах зникли колись процвітаючі тваринницькі ферми; полонинами, порослими чагарниками, сирітськи бродять нечисленні отари; працьовиті гуцули шукають заробіток у світах, а старші люди на самоті виживають у спустошених селах і хуторах.
Місцеві бюджети територіальних громад взагалі вмерли б без субвенцій і дотацій з області й столиці. А все тому, що держспецлісгоспи АПК, отримавши у 2000 році від Чернівецької облради щедрий дарунок у вигляді 67,8 тисячі гектарів лісових угідь, досі користуються ними без правовстановлюючих документів, а відтак — не сплачують належним чином земельного податку, що є базовим для скарбниць сільських територій. Але дивним чином ані керівники місцевих органів самоврядування, ані господарі кабінетів районних структур виконавчої та представницької влади не цікавляться питаннями недоотримання бюджетних надходжень. Вперто не бачать вони і тіньових фінансових схем, коли з елітних рубок головного користування держспецлісгоспи звітують про 45% дров, тоді як за європейськими нормами в таких самих за природним потенціалом лісах вихід дров’яної деревини становить усього 10%.
Під час свого журналістського розслідування написала на цю тему не одну статтю, підкріплену коментарями спеціалістів, статистичними даними, наголошуючи, що повернення землекористування у правове русло стане не тільки торжеством закону, але й поштовхом до економічного і соціального розвитку гірських сіл і селищ. «Хай там журналісти пишуть собі що хочуть: молоти словами — це їхня робота!» — на одному із засідань статечно махнув у мій бік рукою секретар постійної комісії Чернівецької облради з питань природокористування та земельних відносин, який у нульові роки також доклав зусиль до позбавлення гірських агропідприємств основного засобу виробництва — землі.
Це було останньою краплею, яка змусила перевести журналістську діяльність від споглядальності та описовості до конкретних дій. Тобто, за знаменитим тезисом про Фейєрбаха, не лише пояснювати дійсність, але й змінювати її. Позов до Чернівецького окружного адміністративного суду, підготовлений досвідченим адвокатом Денисом Дадукевичем, на основі пред’явлених беззаперечних доказів (суд з ними погодився) містив вимогу відновити режим публічного правопорядку та законності й скасувати незаконне рішення Чернівецької обласної ради.
Але представники відповідача судове засідання проігнорували. «Керівництво дало мені вказівку на суд не йти», — зізналася начальник юридичного відділу облради Марія Єленич.
На суді ж левову частку часу присвятили з’ясуванню мого особистого інтересу в цій справі: «Жодних меркантильних чинників, ваша честь. Тільки професійна честь, повага до закону і громадянська позиція поновити справедливість».
Проте так і не змогла донести вартовим закону суто процесуальний момент — об’єктивність обставин, через які порушила строки подання позовної заяви, прокинувшись аж через 15 років після ухваленого депутатами облради одіозного рішення. Як розповів мені нинішній голова Путильської облради Микола Шевчук (тоді — керівник Путильської райдержадміністрації), це був вимушений крок — передати колишні колгоспні ліси під захист озброєної охорони спеціалізованих держлісгоспів. Закинуті під час земельної реформи ліси незаконно вирубали під корінь мало не самі правоохоронці.
Тож, окрім подальших судових засідань, не завадить, певно, провести і суспільно важливі диспути на теми «Що робити з безпринципними посадовцями?» і «Чи може влада «вибивати» протизаконні дії іншими протизаконними діями?»
http://ukurier.gov.ua/uk/articles/dvanadcyatij-tezis-pro-fejyerbaha/
Навіщо хутору Генплан?
Розпочаті в області прокуратурою судові справи щодо зміни кордонів населених пунктів перекреслюють перспективи розвитку громад
Правоохоронці захопилися позовами на основі юридичних прогалин для збільшення показників своєї роботи. Але це гальмує розвиток багатьох сіл Чернівецької області і дає змогу скасувати кілька тисяч держактів на приватну власність.
На карті ліс, на місцевості — будинки
У 2009 році одне з найбільших на Буковині село Чудей подало на затвердження Чернівецькій облраді пакет документів, щоб встановити офіційні межі. Це питання депутати кілька разів знімали з розгляду (подейкують, що не поділили земельні ділянки), а через 4 роки у зв’язку зі зміною законодавства «сплавили» його колегам у район.
Сторожинецька райрада чи не першою у країні скористалася новими повноваженнями, навесні 2013 року ухвалила рішення про нові межі 14 населених пунктів, зокрема і Чудея. Землевпорядну документацію, розроблену на замовлення і за чималі кошти сільських рад, погодили всі держслужби разом з управліннями містобудування та земресурсів. Жодна контролююча інстанція не виступила проти.
Сільради на основі довгоочікуваних проектів землеустрою почали виготовляти нову грошову оцінку землі (що істотно збільшувало надходження в бюджет), укладати договори оренди, виділяти ділянки під будівництво і підприємництво. Жителі сіл отримали змогу оформити документи на свої будинки, підвести комунікації, легалізувати користування електроенергією, водою і газом.
Мало не через два роки столичні спеціалісти Державної сільгоспінспекції заявили про порушення вимог законодавства сторожинецькими депутатами і попросили Генпрокуратуру вжити заходів прокурорського реагування. Райпрокуратура звернулася до суду з позовом «скасувати незаконні(!) рішення райради». Головний аргумент: окремі села не мають генпланів забудови, а ті, що мають, не надали копій. Отже, не об∂рунтували, мовляв, необхідності встановлення нових меж. Прокурори обурюються, що село Чудей забрало собі держдороги і 35 гектарів лісу без згоди облавтодору й управління лісового господарства.
— Немає там ніякого лісу, є приватні будинки. Їх наприкінці 1990-х років жителі Чудея звели на законно отриманих земельних ділянках, які у паперах значаться поза межами села, хоч насправді стоять мало не в його центрі, — розповідає начальник юрвідділу Сторожинецької райради Олег Андрійчук. — Затверджена районними депутатами земельна документація дає змогу узгодити адміністративний і майновий стан цього та інших сіл із вимогами чинного законодавства. Проте за логікою прокурорів виходить, що житлову забудову потрібно знести і висадити натомість ліс. Але ж нема жодного документа, який би засвідчив, що ці 35 гектарів перебувають у держвласності й у користуванні лісогосподарських підприємств. Як, скажіть, село могло забрати у держави землі, на яких воно стоїть споконвіків?
Фото з сайту livejournal.com.
Крок до вибуху
До 2002 року землями у межах і за межами населеного пункту розпоряджалися сільські, селищні та міські ради. Межі були умовною лінією, яку малювали на карті від руки і на око. Проте, за словами Олега Андрійчука, сільські ради формували території під індивідуальну житлову забудову на законних засадах: з невитребуваних земельних паїв, земель запасу і загального користування, зокрема вулиць і польових доріг, які, зрозуміло, ніколи не були на балансі облавтодору. Жителі сіл отримали держакти права приватної власності на землю та свідоцтва права приватної власності на нерухоме майно, на ній збудоване.
Земельний кодекс 2002 року ввів поняття населеного пункту. Під час розмежування земель державної й комунальної власності земельні ділянки за його межами набували статусу державних. Тож місцеві ради повинні були зафіксувати адмінкордони своїх міст, сіл і селищ з усіма будівлями та землями резерву для майбутніх забудов. Закон зобов’язував також і державу в особі розпорядників і користувачів її земель визначити на місцевості конкретні ділянки і зареєструвати своє право власності на них.
— Сільські ради через проекти землеустрою прагнуть узаконити межі населених пунктів та розташовані в них земельні наділи в реальній системі координат із подальшим присвоєнням їм кадастрових номерів. Це основа успішної реалізації розпочатої адміністративно-територіальної реформи, яка вимагає повної інвентаризації земель об’єднаних територіальних громад, зокрема для визначення їхньої фінспроможності, — зауважує депутат Чернівецької облради Світлана Фочук.
Скасування цих рішень Сторожинецької районної ради перекреслює плани розвитку місцевих громад і вмикає зелене світло судовим процесам з анулювання держактів на право приватної власності. І так в усій країні. Буковинські правоохоронці вже почали подавати відповідні судові позови, мотивуючи їх тим, що все за межами населених пунктів належить, мовляв, державі. В обласній та ра йонній прокуратурах запевняють, що захищають інтереси держави. Але керівники сільрад та районних органів влади, а особливо громадяни, у яких відбирають законно набуте майно, іншої думки: не можуть інтереси держави суперечити інтересам народу.
— Ми за крок від містобудівного колапсу і соціального вибуху, адже на кону людські статки і долі, розвиток громад, — каже голова Сторожинецької райдерж адміністрації Ярослав Бартош.
Гальмо для адмінреформи
Усі райони області, спостерігаючи за діями прокуратури, зупинили затвердження проектів землеустрою із встановлення меж населених пунктів. Хоч нині майже всім селам і багатьом містам Буковини вкрай потрібен цей документ. Без нього неможливо забезпечити ефективне використання земель, їхній прозорий розподіл, реальні надходження до місцевого бюджету від сплати за землю, об’єктивність її нормативно-грошової оцінки, складення Генплану.
— Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не дарма дозволяє містам і селам, де менш як 50 тисяч населення, поєднувати генплани забудов з детальними планами територій. Села не спроможні заплатити 200—500 тисяч гривень за його розроблення. Він їм і не потрібен, — зазначає колишній начальник Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області Григорій Верденюк.
Згідно з чинним законодавством, саме проекти встановлення зміни меж населених пунктів — єдина документація, яка формує межі міст і сіл у державній системі координат, що дає змогу висувати їх у Державний земельний кадастр. Вони забезпечують ведення повноцінного землеустрою на місцевому рівні. Натомість Генплан потрібен містам і селищам із багатоповерховою забудовою, з підземними комунікаціями, розвиненою інфраструктурою, щоб під час зведення нових об’єктів усе гармонійно поєднати.
«Коли ж прокурори, земельники, архітектори починають вимагати генплани у сіл і хуторів, вони зумисне виводять земельні відносини на території цих населених пунктів за межі правового режиму — так легше потім «домовлятися» з керівниками місцевих рад», — констатує Григорій Верденюк.
Нині є завірені багатьма печатками проекти детального планування кількох невеличких сіл Герцаївського району, які хочуть ввести у свої межі цілі вулиці новобудов, щоб люди нарешті здали будинки в експлуатацію, отримали адреси та інвентарні справи. Але, за словами Г. Верденюка, архітектор району наполягає лише на Генплані. Це унеможливлює реалізацію в повному обсязі конституційних прав на майно та землю юридичних і фізичних осіб та громад. І такі приклади — у кожному районі.
Автор: Світлана ІСАЧЕНКО
Источник: Урядовий кур’єр, 30.07.2015
http://www.lesovod.org.ua/node/25458
Мінприроди забирає в Буковини експлуатаційні ліси, а місцева влада у вус не дме
05/08/2015
_0.jpg)
Ліс — це і прихисток для тварин, і добробут людей. Фото Володимира ЗАЇКИ
Українське товариство охорони птахів із розмахом хазяйнує на землях Буковини. Не питаючи думки територіальних громад та Чернівецької облдержадміністрації як розпорядника земель лісогосподарського призначення, столичні орнітологи спрямували на Міністерство екології та природних ресурсів клопотання вилучити в буковинських лісгоспів 35,7 тисячі гектарів лісу і передати їх місцевим національно-природним паркам.
Міністерство, ясна річ, прийняло такий щедрий дарунок, який забезпечує йому статус суб’єкта власності на цінні земельні ділянки, де зелень густо шурхотить у прямому й переносному значенні. Тож департамент екології та туризму Чернівецької облдержадміністрації отримав вказівку розширити межі природних парків за рахунок величезних лісових масивів, де понад два століття буковинці ведуть лісозаготівлю, а київські фахівці несподівано відшукали десятки тисяч гектарів ялинових і букових пралісів, куди нібито ще не ступала нога лісоруба.
Приміром, за проектами екологів, Путильський держлісгосп, який формує бюджет високогірної Путильщини, втрачає половину своїх лісових площ. Виконуючий обов’язки начальника обласного управління лісового господарства Роман Череватий ледь стримує емоції, зазначаючи, що думка лісівників не цікавить членів робочих комісій, у яких біологи з подачі орнітологів креслять нові лісові карти.
У цих комісіях взагалі немає представників місцевої влади. Хоч зміна власника і користувача великого масиву земель лісогосподарського призначення, які виводять з виробничої сфери у наукову, позначиться зменшенням дохідної частини місцевих скарбниць і скороченням робочих місць. Щоправда, Вижницька райдержадміністрація делегувала до пташників директора місцевого форелевого заводу вирішувати долю лісів району. Економічно-соціальну доцільність проекту ніхто не з’ясував. Керівництво облдержадміністрації запевняє, що взагалі нічого не чуло про наміри Мінприроди масштабно перекроїти земельну і промислову карту області.
— До чого економіка, коли йдеться про наукове вивчення унікальних природних куточків Карпат і виконання вказівки Євросоюзу істотно збільшити в Україні показник заповідності? — дивується заступник директора з наукової роботи НПП «Черемоський» Андрій Юзик.
— Ліс потребує догляду, охорони, але, як переконує досвід, парки забезпечити цього не в змозі, — каже Роман Череватий. — Зате під пишномовні заяви про збереження природного розмаїття в лісах природно-заповідного фонду триває масштабна легальна і нелегальна лісозаготівля, щорічні обсяги якої дорівнюють госпрозрахункові лісосіки одного з найбільших наших лісництв.
Більшість порушених обласною прокуратурою кримінальних справ за фактами незаконних рубок стосується якраз національно-природних парків, які перебувають у прямому підпорядкуванні Міністерства екології та природних ресурсів. Лісівників і громадськість краю цікавить також питання, куди зникли призначені для лісорозведення цілі плантації елітних дерев високоцінних порід, що опинилися у віданні місцевих НПП у перші хвилі їх територіального збагачення.
На територіях держлісгоспів здавна успішно існують заповідні території. Приміром, Сторожинецький лісгосп сформував і доглядає зоологічний заказник «Зубровиця», а Берегометський і Путильський держлісгоспи, оберігаючи «Лопушнянські водограї» та «Скелі Кінашки», розвивають довкола них туристські маршрути.
Автор: Світлана ІСАЧЕНКО
Источник: Урядовий курьер, 05.08.2015
http://www.lesovod.org.ua/node/25557
Хаос у землеустрої гальмує реформи
07/08/2015
Села Буковини вболівають за свою землю і знають, як краще нею розпорядитися
Провести повну інвентаризацію земельних ділянок, забезпечити їх ефективне використання і належне надходження земельного податку до місцевих бюджетів — ось найперший крок до сильних і заможних територіальних громад, до наповнених скарбниць, з яких розвиватимуться наші міста і села. Так вважає Андрій Приймак, сільський голова с. Замостя (Вижницький район, Чернівецька область).
Право оренди з аукціону
Торік Замостянська сільська рада першою на Буковині скористалася новими повноваженнями і провела аукціон з продажу права оренди 5 гектарів колишнього колгоспного двору. Переможець, оформивши належно усю документацію, облаштовує діяльність сільгосппідприємства на цій колись покинутій земельній ділянці. Скарбниця села вже отримала з неї 55 тисяч гривень орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Це удвічі перевищило надходження, які Замостя мало за рік зі своїх земель, залучених у господарське використання. У черзі на аукціон — інші вільні ділянки сільгосппризначення, а також ставки, орендувати які бажає чимало підприємців.
За додатково залучені до бюджету кошти провели 7 км вуличного освітлення, остаточно зробили всі гравійні дороги і розпочали прокладати асфальтовані.
— Проаналізувавши базу оподаткування, ми побачили, що маємо істотний фінансовий резерв. Доводиться ставити у рамки недобросовісних підприємців, які, користуючись прогалинами у законодавстві, ухиляються від сплати земельного податку, зумисне гальмуючи виготовлення правовстановлюючих документів на землю. Сільгоспінспекція чомусь тільки здатна виписати їм штраф 170 гривень, який вони, зрозуміло, раді сплачувати замість податку хоч щомісяця, — розповідає Андрій Приймак.
Після співбесід із сільським керівництвом почало платити за землю обласне науково-дослідне сільгосппідприємство, яке під виглядом банкрутства тривалий час у всіх на очах засівало і збирало багаті врожаї з 290 гектарів ріллі.
Ліси — у власність громад
Сусідні села, розташовані на центральних трасах, мало не на тисячу відсотків перевиконують дохідну частину своїх бюджетів завдяки акцизному податку, який тепер залишається у місцевих скарбницях. У Замості нема ні заправок, ні великих торговельних центрів з реалізацією спиртного і тютюну. Зате на території сільради шумить 360 гектарів лісу, з якого мала б багатіти громада. Натомість з лісових угідь карпатське село (як, втім, й усі інші) має лише розбиті лісовозами дороги і з початку року аж 560 гривень рентної плати. Це можна вважати досягненням, бо бувало, що Вижницький держспецлісгосп сплачував до сільського бюджету всього кілька десятків гривень податку з кількох сотень гектарів, на яких понад 15 років веде інтенсивну господарську діяльність (до речі, без будь-яких документів на право користування). Село ще й ходить до лісівників із простягнутою рукою по дрова, будівельні матеріали для малозабезпечених, багатодітних родин.
— Ліси не мають ефективного власника, а держлісгоспи тільки і знають рубати деревину, — зазначає Андрій Приймак. — Землі лісогосподарського призначення мають бути у комунальній власності об’єднаних тергромад. Лише тоді можна забезпечити ефективне комплексне використання природного ресурсу, розвивати переробку грибів та ягід, заготівлю лікарських трав, туристські послуги. Це робочі місця, доходи до місцевих бюджетів, а не тільки пеньки після вирубування, як тепер.
Сільська рада не може навіть розпорядитися 30 гектарами власного резервного фонду, переданого їй після роздержавлення місцевого колгоспу. Замостя розвивається, молодь залишається у рідному селі, хоче будуватися. Але землі запасу вважаються державною власністю, оскільки на картах лежать за межами населеного пункту, хоч насправді — мало не в його центрі.
Законодавчий парадокс: затвердити зміни меж село не може без нового генерального плану (який, між іншим, коштує кілька сільських бюджетів), а на старих межах, накреслених ще 35 років тому, неможливо розробити генеральний план.
— Нинішній стан землеустрою в країні гальмує розвиток громад і місцевого самоврядування, — зауважує Андрій Приймак. — Немає інвентаризації, чіткого розмежування земель за формами власності. Сільські голови не бачать у кадастрі нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, їхніх власників і користувачів. Як же тоді забезпечувати дохід місцевих бюджетів?
Тому не тільки у Замості сподіваються на ухвалення конституційних змін, які нададуть територіальним громадам широкі повноваження.
Як зауважує юрисконсульт Денис Дадукевич, доходи від плати за землю — фінансова основа місцевого самоврядування. Проте неузгодженість законодавства не дає змоги повною мірою залучати їх у місцеві бюджети.
Так, Земельний кодекс чітко зазначає, що використання землі платне, і забороняє проводити господарську діяльність на земельних ділянках без реєстрації речового права на них. А прикінцеві положення Лісового кодексу дозволяють держлісгоспам безстроково(!) працювати на землях лісогосподарського призначення лише на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Жоден закон не зараховує їх до правовстановлюючих документів. Не передбачивши конкретні строки для впорядкування документації щодо користування земельними ділянками і санкції у разі їх пропущення, законодавець зробив помилку, за яку тепер розплачуються тергромади низькими бюджетними доходами.
Податковий кодекс також суперечить нормам Земельного кодексу, коли «розчиняє» земельний податок у рентній платі за спецвикористання лісових ресурсів. Хоч ці два податки мають різну мету. Так, земельний спрямований на фінансове забезпечення громади, на території якої триває господарська діяльність. А рентний платіж компенсує народу України вартість природних ресурсів, конституційним власником яких він є.
Ось результат. Територіальні громади, на землях яких ведуть лісозаготівлю, мають із лісу лише копійки від санітарних рубок. І виходить, що оточені багатими лісами, села Карпат і Полісся депресивні й чи не найбідніші у країні.
Автор: Світлана ІСАЧЕНКО
Источник: Урядовий кур’єр, 7.08.2015
http://www.lesovod.org.ua/node/25589
ДРОВА СПОТИКАННЯ. /Між митником і короїдом/
28/01/2016
Заборона на вивезення деревини, незатребуваної місцевими деревопереробниками, обертається для Буковини екологічними та фінансовими збитками
Допоки я керую місцевою митницею, ніхто не вивозитиме з Буковини ділову деревину під виглядом дров, — відрубав на сесії Чернівецької облради генерал Микола Салагор, який був серед ініціаторів запровадження в державі мораторію на експорт необробленого лісу.
Відповідні поправки до закону про державне регулювання експорту лісоматеріалів чинні з листопада минулого року. Відтоді чернівецькі митники пропускають через свої пости до Румунії виключно транзитом російські ешелони з кругляком. А буковинські державні лісогосподарські підприємства вимушені працювати на склад. Тонкомір, який вони продавали за пристойні гроші європейським переробникам, тепер залишають на лісосіках. Вітчизняним деревопереробним підприємствам, орієнтованим на використання високосортних лісоматеріалів, він не потрібен. А нові виробництва для переробки сортиментів, які раніше прямували за кордон, так і не з’явилися, хоча розмов було багато.
— Наше підприємство через мораторій втрачає щомісяця 2 мільйони гривень, оскільки на внутрішньому ринку немає споживачів кругляку малих діаметрів, — зазначає перший заступник директора Берегометського лісомисливського господарства Іван Акришора. — Ми намагаємося хоч трохи виправити ситуацію, встановлюємо нові переробні лінії і сушильні камери, хоча переробка деревини — не наш профіль.
Така сама ситуація в усіх держлісгоспах краю.
Нерозумний також платить двічі
— Схоже, ми таки поквапилися з мораторієм на вивіз лісу. Треба було спочатку потурбуватися про збільшення в краї переробних потужностей під різні сортименти деревини, — погоджується тепер з лісівниками Марина Коняк, відома на Буковині еколог-активіст.
Проте працювати над створенням нових підприємств ніхто не збирається — ані влада, ані підприємці. «Зараз почнемо щось думати», — схаменувся голова обласної асоціації деревопере-робників Володимир Дорош.
А поки що незатребувані колоди лежать на верхніх складах просто неба. Навесні вони струхлявіють, що завдасть екології Карпат неабиякої шкоди. Однак постійну комісію облради з питань довкілля і природокористування це не обходить. «Є така проблема? Можливо, розглянемо її через місяць-друпій», — каже голова комісії Світлана Фочук.
Для фінансової стабільності підприємства, забезпечення виплати зарплат і бюджетних платежів Берегометське лісомисливське господарство експортує в Румунію дрова. Закон не забороняє. Але й тут спалахнув скандал. Чернівецькі митники відмовили лісівникам в оформленні документів на експорт партії дров паливних.
— Де ви бачили дрова по шість метрів? Вони хоча б покололи їх про людське око. На мою думку, це кругляк, і не треба мене переконувати держстандартами 1937 року в протилежному, — наполягає головний митник Буковини Микола Салагор.
Свою позицію митники доводять на пальцях, не поспішаючи давати офіційну експертну оцінку лісоматеріалам, що спричинили суперечку. Про готовність провести фахову незалежну експертизу заявляє Чернівецька торгово-промислова палата. Але ні лісівники, ні митники так і не надали її спеціалістам необхідних для цього документів. Воші сподіваються, що своє слово нарешті скаже СБУ і прокуратура. Правоохоронці ж мовчать, посилаючись на брак висновків офіційної експертизи.
Згноїти неможна продати
Проблема в тому, що 20 вагонів з конфліктними дровами подіти все одно немає куди.
— Попит на лісоматеріали, зокрема кругляк, не збільшився, — коментує ситуацію в. о. начальника Чернівецького обласного управління лісового господарства Роман Череватий. — Зараз виставили на продаж 37 тисяч кубів деревини, реалізували всього 3,5 тисячі. Що робити із зайвим ресурсом? Шукаємо споживачів на внутрішньому ринку, оскільки також зацікавлені у розвитку вітчизняної деревопереробної галузі Натомість іноземні підприємства готові платити за ці поки що зайві дрова і деревину малих діаметрів хорошу ціну.
А це забезпечить надходження валюти в країну, а нам — фінансовий ресурс для охорони і відновлення лісів.
Одначе лісівники марнувати незатребуваний деревопереробниками ліс на верхніх складах не збираються. Тому в Берегометському лісомисливському господарстві будуть змушені суттєво зменшити обсяги лісозаготівель, насамперед у всохлих ялинниках, звідки найбільше дров і тонкоміру. Проте це також погіршить екологічний стан лісів, призведе до поширення шкідників і деревних хвороб.
Автор: Світлана ІСАЧЕНКО
Источник: Урядовий кур`єр , 28 січня 2016 року № 17 (5637) 8 сторінка
http://www.lesovod.org.ua/node/27354
Роман ЧЕРЕВАТИЙ: «Популізм і політиканство шкодять лісу більше, ніж шкідники і буревії»
05/12/2015
В этом году лесная Румыния, впервые в истории стала основным импортером круглого леса из малолесной Украины, заметно опередив и Китай и Турцию. За 3 (три) квартала границу с Румынией пересекло 984 тыс.кбм кругляка и около 753 тыс. кбм (перевод веса в объем по коэффициенту 0.7) дров (которые в основном представлют собой техсырье, во всем мире, кроме Украины, учитываемое как балансы и в таможенной статистики имеющее код 4403, а не 4401). По сравнению с прошлым годом экспорт кругляка в Румынию вырос почти на 300 тыс.кбм (6000 вагонов), а так называемых "дров топливных" на 170-180 тыс.кбм . Это заметно не вооруженным глазом, вызывает внимание общественности и не всегда трактуется правильно. Что касается качества ведения хозяйства то об этом тоже говорят цифры. В области площадь выборочных санитарных рубок более чем в 4 (четыре) раза больше площади проходных рубок. При правильном ведении лесного хозяйства такого быть не должно, просто потому что проходные рубки должны опережать естественный отпад (выборочное усыхание деревьев). Площадь ССР тоже очень высока и в 2014 превысила 1000 га. Почти уверен, что в 2015 это рекорд будет побит. Для области где хозяйство традиционно велось на основе преимущественно постепенных рубок это весьма тревожный показатель. М.П.
Такої прискіпливої уваги громадськості, якою вона оточила буковинських лісівників, не знає, певно, жодне профільне управління країни. Кабмін навіть вимушений був призначити тотальну перевірку діяльності місцевих лісгоспів, щоб з’ясувати, чи правду кажуть активісти, що на Буковині лисі гори, а ліс мало не весь прямує за кордон.
Результати роботи численного контролерського десанту, до якого увійшли й столичні правоохоронці, офіційно засвідчили: галузеві підприємства краю ведуть лісове господарство на високому рівні. «Хочете побачити взірцеві лісосіки і насадження молодого лісу, їдьте у Чернівці», — каже Василь Парпан, директор Українського НДІ гірського лісівництва, що в Івано-Франківську.
Про досягнення і проблеми галузі — розмова з керівником Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Романом ЧЕРЕВАТИМ.
Керівник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Роман ЧЕРЕВАТИЙ.
— Романе Івановичу, на мітингах представники громадськості вимагають заборонити головне користування й залишити тільки рубки догляду за лісом. Для області це позитив?
— Зазначу, що ліс, — поновлюваний ресурс. У гірських районах це основне джерело фінансового добробуту територіальних громад, він забезпечує соціально-економічний розвиток, робочі місця, бюджетні надходження від багатьох підприємств, зокрема деревопереробних, меблевих. У разі заборони лісозаготівлі їх доведеться або закривати, або імпортувати деревину.
Вимоги заборонити рубки головного користування — суцільний популізм. Адже лісове господарство ведеться у спеціально визначених експлуатаційних лісах на наукових засадах, коли економічні аспекти узгоджено з екологічними. Енергію мітингів, громадську діяльність слід спрямовувати на розвиток, удосконалення галузевих норм, усунення конкретних недоліків.
Ми, лісівники, зацікавлені у співпраці з громадськими організаціями. У нас одна мета — багаті здорові ліси Буковини. Потрібно думати про загальні інтереси краю, оперувати фактами, а не емоціями і неправдивою інформацією.
— Які факти свідчать про досягнення лісівників області?
— Усі наші лісгоспи це бюджетоутворюючі підприємства. Цього року випустили продукції на 369 мільйонів гривень, що на 40% більше, ніж торік. Працюємо з прибутком, наповнюючи державний та місцеві бюджети. Багатьом територіальним громадам сплачуємо податків на кілька сотень тисяч гривень кожній.
На ведення лісового господарства спрямували власних 82 мільйони гривень. Окремі лісгоспи взагалі відмовилися від бюджетного фінансування. У повному обсязі виконуємо заходи з лісовідновлення, застосовуючи передові ефективні методи. Вчасно і якісно проведені рубки догляду дають можливість сформувати в буковинських лісах якісні та стійкі до хвороб і шкідників деревостани. Завдяки професіоналізму і працелюбству наших лісівників маємо чи не найкращі в Карпатському регіоні показники господарської й фінансової діяльності, зокрема і щодо боротьби зі всохлими ялинниками.
Зауважу, що кількість та обсяги незаконних рубок у Чернівецькій області найменші з-поміж західних областей. Але відсоток відшкодування завданої шкоди виявленими лісопорушниками — найвищий.
— Внутрішній ринок не міг забрати всю продукцію лісозаготівель навіть до запровадження мораторію на її експорт. Що тепер?
— Однозначно: весь ліс, заготовлений на Буковині, а відтак і в Україні, мають переробляти вітчизняні підприємства. Але ж ринок лісоматеріалів оперує не тільки загальними обсягами, а й сортиментами деревини. За зовнішньоекономічними контрактами ми відправляли низькосортну деревину, яка не мала збуту всередині країни. Це було великою підмогою для лісового господарства. Виручені з експорту кошти використовували на вчасне заліснення зрубів, на догляд за молодими насадженнями, розбудову лісових доріг, які, до речі, служать також нашим містам і селам.
Ми намагалися довести гарячим головам, що мораторій на вивіз деревини за кодон не сприятиме появі нових деревопереробних підприємств, але боляче вдарить по економіці окремих регіонів, якщо ухвалити його без перехідного періоду і повноцінної державної стратегії. Так і сталося. Де ці підприємства? Як ми і попереджали, вони з’являться нескоро. Але державні лісгоспи вже зараз матимуть суттєвий спад доходів. Відповідно й значних коштів не доотримають і місцеві бюджети. Кому за це мають подякувати наші села?
— Ви ж не споглядатимете злостиво чужі помилки?
— Лісівники — люди справи. Ми виправимо ситуацію, до якої призвели, м’яко кажучи, нерозумні дії політиків і керівників приватних бізнес-структур. Зараз наші лісгоспи активно модернізують свої переробні потужності. Хоча, зазначу, деревопереробка — не наше завдання. Високогірний Путильський лісгосп придбав заточний станок, відремонтував деревообробний цех та вводить в експлуатацію вже друге сушильне устаткування. Оновлює виробництво і Карпатський держспецлісгосп, запускаючи лісопильні лінії у дві зміни. У такому самому темпі виготовляти продукцію переробки прагнуть у Сторожинецькому лісгоспі. А у Берегометському лісомисливському господарстві відремонтували лісопильно-деревообробне обладнання, змонтували сушильну камеру та нові лінії з розкряжування низькосортної деревини. Хотинський лісгосп збільшує випуск дошки завдяки новій пилорамі.
— Днями ви відправили чергову допомогу в зону АТО.
— Це наш обов’язок. Допомагаємо нашим бійцям, чим можемо: коштами, технікою, продуктами, одягом. У Берегометському господарстві організували безкоштовний відпочинок і оздоровлення буковинців, що воювали на сході. Багато лісівників, уже мобілізованих і хрещених вогнем, зараз знову там, у зоні бойових дій. Ми відповідаємо за їхні сім’ї.
ЦИФРИ І ФАКТИ
Підприємства Чернівецького облуправління лісового господарства цього року виконали свої податкові зобов’язання на 68,5 мільйона гривень, з яких 24 мільйони гривень спрямовано в місцевий бюджет. Заплатили внесків у державні цільові фонди на 41 мільйон гривень.
У держлісгоспах краю працює понад 3 тисячі буковинців. Середньомісячна зарплата — одна з найбільших в області, майже 4 тисячі гривень.
ДОСЬЄ «УК»
Роман ЧЕРЕВАТИЙ. Народився на Глибоччині, що у Чернівецькій області. Закінчив Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю «лісове господарство».
На державній службі — понад 15 років. Працював у Чернівецькому обласному державному управлінні екології та природних ресурсів, заступником начальника відділу екологічного контролю Держекоінспекції у Чернівецькій області Мінприроди України.
З листопада 2014 року обіймає посаду головного лісничого Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, виконує обов’язки начальника управління.
Автор: Світлана ІСАЧЕНКО, «Урядовий кур’єр»
Источник: Урядовий курьер, 5.12.2015
http://www.lesovod.org.ua/node/26826
