Президенти змінюються, схеми залишаються. Як з державних підприємств виводять мільярди — розбір NV

У всіх схемах виведення грошей держпідприємств є спільний елемент — політичне прикриття (Фото:NV)

Схеми тіньового контролю фінансових, сировинних і товарних потоків великих держпідприємств України переходять у спадок від одних владних команд до інших. Ручні керівники, фірми-прокладки, штучні борги, маніпуляцї з цінами — все це досі працює.

Україна за рейтингом сприйняття корупції у 2023 році Transparency international покращила позиції одразу на три бали. За 10 років від Революції Гідності держава щорічно поліпшувала цей показник, навіть попри повномасштабну війну. Країни розташовуються у списку на основі оцінок підприємців та аналітиків за показником рівня корупції у держсекторі.

Але повільне покращення не допомогло Україні вибратись навіть до верхньої частини рейтингу Transparency international, адже країна посіла у ньому лише 104 місце (з 190 можливих). Її сусідами з такими ж балами стали Алжир, Бразилія та Сербія. На сходинку вище, тобто, маючи менший рівень корупції, опинились Албанія, Аргентина, Білорусь, Гамбія, Ефіопія та Замбія. Лідери рейтингу вже традиційні — Данія, Норвегія, Фінляндія, Нова Зеландія.

Одним з головних джерел корупцї часів Незалежності залишаються великі державні підприємства. За підрахунками громадського об’єднання StateWatch, що спеціалізується на моніторингу публічних фінансів, за 2020 рік близько 3 тисяч держпідприємств згенерували 50 млрд грн збитків державному бюджету. Ця сума, гривня в гривню, дорівнювала річному бюджету Києва або п’ятикратному кошторису Львова.

Центр Економічної стратегії в оприлюдненому дослідженні говорить, що державі невігідно керувати підприємствами з точки зору отримання прибутку, адже в українських реаліях ця форма власності, за деякими виключеннями, суттєво поступається приватній.

NV зібрав інформацію про найбільш типові схеми виведення коштів з великих підприємств, які досі залишаються у власності держави. Попри війну бажаючих порулити ними не поменшало, емоційно розповів NV Бізнес один з колишніх керівників Фонду держмайна: «До мене постійно ходять якісь „фунти“ про щось домовлятися. Я вже втомився їх виганяти».

За словами Володимира Дубровського, економічного експерта Case Україна, на підприємствах, що залишилися у державній власності (або досі мають суттєву держчастку) працюють універсальні корупційні моделі для збагачення представників правлячих угрупувань.

Схема 1. Неформальний контроль виконавчої влади або провладних олігархів

Центренерго. Дійна корова при трьох останніх президентах плюс Коломойський

Центренерго — це одна із найбільших енергокомпаній, що перебуває під контролем держави. У її складі три теплоелектростанції: Трипільська ТЕС у Київській області, Зміївська ТЕС у Харківській області, Вуглегірська ТЕС у Донецькій області (на тимчасово окупованій території) та підрозділ Ременерго. Перебування ВАТ Центренерго в державній власності має сумні наслідки. Компанія втрачає промислову базу та працює з обмеженою потужністю. В лютому 2023 року — лише на 13% від заявлених можливостей станцій (555 МВт, якщо проектна 4095 МВт).

Перша спроба приватизувати це акціонерне товариство відбулася у 2013 році, наступна — у 2018-му. Тоді майже 80% акцій виставили на продаж за 6 млрд грн. Покупця не знайшлося.

На початку опалювального сезону 2023−2024 держаудитслужба (ДАСУ) в ході перевірок з’ясувала, що збитки компанії за 2022 рік досягнули 7 млрд.

Додатково, аудитори знайшли фінансових порушень — на понад 5 млрд.

Про які порушення йдеться? Продаж електроенергії за заниженими цінами, закупівля мазуту та хімречовин через посередників із додатковою маржею.

«Компанія збиткова і перебуває у кризовому стані, у її діяльності немає економічного зростання та розвитку», — констатувала голова Держаудитслужби Алла Басалаєва у листопаді 2023 року за підсумками ревізії.

Олексій Козлов, експерт вугільної галузі: Зараз ситуація в Центренерго набагато гірша, ніж при менеджменті, пов’язаному з Коломойським / Фото: facebook.com/alexey.kozlov.7906

Але це не все.

Олексій Козлов, експерт вугільної промисловості, ексспівробітник Центренерго, засновник та керівник консалтингової компанії Карбон, спираючись на особистий досвід та розуміння галузі, вважає: збиток компанії станом на березень 2024 року може складати біля 10 млрд грн.

Козлов впевнений, що існує свідома бездіяльність керівництва генерації та багатошарова корупція, пов’язана з топпредставниками влади, яка може досягати найближчих осіб з оточення Володимира Зеленського. Експерт не вважає доцільним називати прізвища, бо, на його думку, це завдання правоохоронців. Водночас він впевнений, що розслідування зловживань в Центренерго свідомо не відбуваються в інтересах зацікавлених осіб.

За словами Козлова, Центренерго традиційно була «дійною коровою за трьох останніх президентів».

Експерт згадує, як пропонував прем’єр-міністрові Денису Шмигалю та топчиновникам з ОП план реформування вугільної галузі: скорочення кількості неперспективних шахт і побудова ефективного видобутку на спроможних підприємствах. Це вирішило б багаторічне питання отримання надійної ресурсної бази для ДП Центренерго і додало б привабливості для інвесторів у майбутній приватизації.

Ці пропозиції далі розмов з першими особами держави не просунулися. Все залишилося як було, — згадав у розмові з NV експерт.

За його розумінням, ключова корупційна схема на Центренерго може виглядати так: «У компанію заводять „фунта“ [підпорядковану особу] на посаду, який виконує завдання певних осіб. Це може бути приймання вугілля низької якості, змішування його з відходами вуглезбагачення, а також фінансовий контроль підприємства шляхом вкладання угод зі зручними підрядними організаціями. В результаті держкомпанія отримує збитки. Менеджерський склад змінюють після того, як він набере токсичності як в медіа, так і в результатах власної роботи», — пояснює Козлов.

Наявність на підприємстві «схеми з вугіллям» можна легко перевірити, каже Козлов. Згідно з нормативами, на вироблення 1 кВт електроенергії теплоелектростанції має витрачатися 370−380 грамів вугілля при планової калорійності близько 5,200 Ккал.

«Якщо ж взяти цифри виробництва електроенергії станціями Центренерго та порахувати витрати вугілля, то нас можут очікувати зовсім інші цифри», — уточнює він.

При цьому експерт здивований, що Центренерго замість використання вугілля, як профільного ресурсу, в опалювальному сезоні 2023−2024 років перейшла на коштовний газ. За його словами, йдеться про використання понад 300 млн куб. тільки за три місяці зими (еквівалент близько 500 тис. т вугілля). Тим часом, призначене станціям компанії вугілля чомусь накопичують на складах. Усе це відбувається прямо зараз.

«Згодом вони [керівництво] можуть показати, що на основі аналізів калорійність вугілля, яке накопичували, випарувалося через пролежування на складі», — прогнозує експерт.

Тим часом, вже навесні 2024 року у відеороликах Центренерго для соцмереж рапортував: «Цього року вугільні склади ТЕС Центренерго заповнені до даху. Вугілля їде з державних шахт та Європи».

На Центренерго, так і у Фонді держмайна, взяли запит NV до розгляду, однак не відповіли на редакційне запитання про те, чому використовується газ замість вугілля. Додатково редакція намагалась отримати фінзвіт діяльності державного підприємства, а також пояснення по збільшенню штату PR-відділу та заходи, вжиті компанією після жорстких оцінок Держаудиту. Впродовж 10 днів відповідей не надійшло.

Козлов у розмові з NV Бізнес приходить до парадоксального висновку. У період неформального контролю над підприємством олігарха Ігоря Коломойського, в Центренерго було більше ладу. І це при тому, що всім зрозуміло ставлення останнього до державної власності.

Крім того, на підприємстві за останні п’ять років змінилось вже сім керівників.

Скільки мільярдів збитків зазнало Центренерго після вигнання менеджерів, близьких до дніпровського бізнесмена? З цим запитанням експерт пропонує розібратися правоохоронцям. Після зміни влади в 2019-му на Центренерго заробляли фірми, пов’язані з Коломойським, — розслідувачі програми Схеми порахували, що сумарно з весни того року вони отримали 4 млрд грн.

Лише зараз, у березні 2024-го, НАБУ та САП скерували до суду справу проти кількох екскерівників Центренерго за співпрацю з компанією-посередником Юнайтед Енерджи. Її пов’язують з бізнес-партнером Коломойського Михайлом Кіперманом.

Укрнафта. За словами економічного експерта Дубровського, слід згадати того ж Коломойського на іншому держпідприємстві.

За даними Сергія Корецького, гендиректора Укрнафти, заборгованість компанії — це приблизно 30 млрд грн, і в Укртатнафті – до 40 млрд грн. Це суми, які залишились від попереднього менеджменту, пов’язаного з групою Приват.

NV Бізнес присвятив окремий матеріал двадцятирічному пануванню Коломойського над підприємствами Укрнафти.

Дубровський зазначає, що у кінці 1990-х Укрнафта, аби залучити інвестиції, випустила 25% акцій, що розширило коло акціонерів.

Фактично Коломойський був міноритарієм в Укрнафті, але зміг контролювати менеджмент, Через розмивання капіталу підприємство перейшло під ефективний контроль приватних власників без прозорої приватизації. «Той, хто контролює управлінську ланку, той „контролює потоки“, керує підприємством», — пояснив Дубровський.

Це дуже небезпечна схема, запевняє економіст Сase Україна, адже крім виведення прибутків, неформальний контролер може знищити виробничі потужності і з часом саме підприємство. Інтереси умовного Коломойського полягають у тому, аби підприємство залишалося державним та не було виставлене на продаж.

Дубровський каже, що неформальний власник має додатковий ресурс, аби вкластися в медіа та піар, щоб такий статус-кво не порушувався.

Схема 2. Закупівля сировини для держпідприємства за вищою ціною

Одеський припортовий завод. Йдеться про придбання ресурсів, необхідних для виробництва. Така сировина купується не за ринковою вартістю, а у маловідомих компаній-посередниць за завищеною ціною.

«Це часто відбувається під контролем директора такого підприємства», — каже Дубровський.

Прикладом такої схеми експерт вважає продаж природного газу Одеському припортовому заводу (ОПЗ).

У звіті НАБУ за півріччя 2017 року оборудки на ОПЗ потрапили у топ-5 справ по розмірах завданих державі збитків з сумою 200 млн грн.

Звинувачення у розтраті коштів тоді висунули Сергію Переломі, голові наглядової ради заводу, та Миколі Щурікову, першому заступнику директора ОПЗ.

Одеський припортовий завод був одним з провідних виробників мінеральних добрив в Україні. Головна сировина — природній газ. Власником заводу є держава, представлена Фондом держмайна. Підприємство також декілька разів невдало виставляли на продаж, однак через судову тяганину та претензії від постачальника газу OSTCHEM Holding Дмитра Фірташа, підприємство багато років відлякувало інвесторів.

Восени 2021 року Верховний суд України відмовився задовольнити скаргу з наданням дозволу виконати рішення Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма щодо стягнення з ОПЗ $ 250 млн на користь компаній Фірташа.

Згідно з даними БізнесЦензор, за часів президентства Віктора Януковича компанія Дмитра Фірташа постачала газ на ОПЗ, який той переробляв у добрива, тоді як інша структура бізнесмена здійснювала закупівлю цих добрив та їх подальше експортування. Наприклад, протягом усього 2013 року кіпрська компанія Ostchem Holding, що належала Фірташу, продавала газ ОПЗ за ціною $ 430 за 1 тис куб. м, при цьому вона закуповувала газ в російського Газпрому за $ 265 за 1 тис. кубів.

Операційний прибуток від цих угод накопичувався на рахунках кіпрських і швейцарських компаній олігарха, писало агенство Reuters у 2014 році.

А саме підприємство було введено у борги, які виключали участь в приватизації будь-якого інвестора, окрім кредитора.

Своєю чергою Олег Арестархов, директор з корпоративних комунікацій Group DF, нагадав, що OSTCHEM LIMITED тоді запропонував для ОПЗ найкращу на той час ціну газу — на $ 60 дешевше, аніж були попередні поставки газу на цей завод. «Експерти, які справді вивчали цю тему, мають це знати. Без нашого поставленого газу ОПЗ тоді просто зупинилося б, так само як і зараз ОПЗ стоїть без газу», — підкреслив представник Group DF.

І додав, що через певний час після старту поставок газу ОПЗ перестав з ними розраховуватись, тож група пішла в міжнародний суд в Стокгольмі і виграла його. Суд підтвердив борг і легітимність угоди з постачання газу на ОПЗ. «По ціні жодних питань не було, тому що вона була ринковою», — додає Арестархов.

Після Революції гідності новостворені антикорупційні органи знову знайшли зловживанння на ОПЗ.

У травні 2015 року у Переломи, голови наглядової ради ОПЗ, «виник умисел» розтрати коштів зазначеного товариства на користь Укрнафта, яку на той час контролювава Коломойський. Так описав стан справ на заводі тодішній керівник Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький. Через компанію Енергоальянс було здійснено закупівлю природного газу за завищеною вартістю на суму 205 млн грн, з яких 3% мали залишитися на рахунках зазначеного приватного товариства, а решта мала надійти на рахунки Укрнафти, додав він.

Микола Княжицький, тодішній депутат ВР від Блоку Петра Порошенка (зараз від фракції Євросолідарність), назвав справу проти Переломи замовною, а сам фігурант заявив, що не винний, пояснюючи, що усі операції з газом перевірялись Податковою службою. Наприкінці 2016 року САП скерувала до суду обвинувальний акт стосовно цих двох — Щурікова і Переломи.

Держменеджер Сергій Перелома, попри справу від НАБУ, продовжив кар’єру в енергетичній галузі як за президентства Порошенка, так і за Зеленського / Фото: radiosvoboda.org/a/news/28445973.html

Подальший розвиток справи у суді став типовим: перші кілька років суд, у цьому випадку — Солом’янський у Києві, майже не розглядав справу.

Передача її до Вищого антикорсуду (ВАКС) у 2019-му мало що змінила. За перший рік не вдалося навіть провести підготовчого засідання. І лише через два роки, у 2021-му, прокурори домоглися оголосити у міжнародний розшук Щурікова. А в 2023-му того заочно заарештували.

Наразі Щуріков жваво коментує новини економіки України у ФБ з-за кордону. Зокрема іронізує над планами приватизації на 2024 рік: «Рік бабака почався. Вангую — або нічого не приватизують, або хтось буде швидко та далеко бігти».

В Переломи все інакше.

Попри кримінальну справу, чиновник займав керівні посади у паливно-енергетичному комплексі як за президентства Порошенка, так і за Зеленського. На початку 2020-го він зміг отримати перепризначення у керівництво Нафтогазу на посаду заступника глави правління, а за пів року очолив Укртрансгаз (Оператор газосховищ України, підрозділ Нафтогазу), де працював до початку минулого року.

Схема 3. Продаж продукції через фірму-прокладку.

ОПЗ-2. Що відбувалось після Фірташа. Юрій Ніколов, співзасновник та редактор Наших грошей, у розмові з NV зауважив, що найкраще відображають цю схему «канонічні справи НАБУ по ОГХК та ще одна схема на Одеському припортовому заводі».

Вперше на ОПЗ оборудки з посередництва, за версією видання Цензор.нет, також реалізував Фірташ, ще у часи Януковича в 2013 року.

Одна з компаній, що належала Фірташу, постачала газ на ОПЗ для подальшої переробки у добрива (Схема 2), тоді як інша компанія з його ж орбіти — швейцарська NF Trading AG — експортувала аміак і карбамід з ОПЗ (Схема 3). При цьому, більшість угод були укладені із заниженими цінами.

«Продукція продається не на пряму споживачу за ринковими цінами, а фірмі-одноденці, яка далі продає товар вдруге по справжній ціні», — пояснює суть цієї моделі Дубровський. Він уточнює, що виробництво і торгівля — це різні види діяльності, тому іноді передача функцій продажу Торговим домам є резонною, однак це не нагадує випадок Фірташа та ОПЗ.

За рік такого партнерства в 2012—2013 роках, написав Цензор.нет, збитки заводу від 100 млн грн зросли до понад 1 млрд грн (за курсом 8 грн за $ 1).

Арестархов з Group DF запевняє, що йдеться про прозорі угоди, а не про «схеми».

Архітектура ринку добрив, за його словами, не дуже змінилася за 10 років. Тому 90% міжнародної торгівлі добривами йде через великих трейдерів, в цьому немає нічого дивного. Як «Тойота» чи «Кока-кола» продають свою продукцію через трейдерів та дилерів, так і виробники добрив часто торгують через трейдерів.

«Трейдери мають досвід, клієнтську базу, кредитні можливості, величезні склади, в них відпрацьована логістика, і за це, вони беруть свою націнку», — пояснює представник DF. Тільки великі трейдери, наприклад, можуть сконцентрувати 2−3 млн т добрив для участі в тендерах, які проводять Індія, Китай чи інші країни Азії. «Великі трейдери є маркет-мейкерами в великих хабах, вони домінують», — пояснив він.

До того ж, каже Арестархов, різні органи контролю пробували знайти заниження цін, але «тяжко знайти кішку в темній кімнаті, особливо якщо її там немає». За його словами, міжнародна ціна на добрива не є закритою інформацією, її можна перевірити, — є купа агенцій, які дають котування добрив в різних портах.

Наступний сумний етап в житті ОПЗ був пов’язаний з постмайданівською коаліцією Блоку Петра Порошенка та Народного Фронту Арсенія Яценюка.

У 2020 році детективи НАБУ звинуватили Ольгу Ткаченко, експомічницю депутата Олександра Грановського (БПП), та декількох інших людей в організації оборудки з продажу міндобрив заводу наперед визначеній компанії Newscope Estates Limited — за цінами, нижчими від ринкових. Лише через рік ії оголосили в розшук, але так і не знайшли.

Самого Грановського детективи назвали організатором цієї схеми і оголосили в міжнародний розшук лише восени 2022-го. Він теж перебуває за межами країни.

Детективи НАБУ 2015 році вважали, що ОПЗ продав Newscope карбаміду на суму 1,6 млрд грн.

Схема на Одеському припортовому заводі часів Петра Порошенка / Фото: НАБУ

Вартість добрив була занижена на 5%, а вигода, одержана компанією-покупцем, склала близько 100 млн грн (на схемі).

Далі, за версією НАБУ, Newscope перепродавала добрива за конкурентними цінами, але постачання забезпечував цим компаніям саме український виробник — ОПЗ. Підприємство продавало Newscope карбамід по $240 за 1 тонну. У той же час для інших клієнтів це добриво коштувало $ 251−266 за тонну.

Ткаченко призначили у 2015 році в ОПЗ за квотою Блока Петра Порошенка. До цього вона не мала досвіду роботи на хімічних підприємствах, а була помічницею Грановського, близького до Ігоря Кононенка — армійського товариша та бізнес-партнера Порошенка.

З рештою, фінансові справи ОПЗ, на тлі судових перепетій з Фірташем, кількох невдалих спроб приватизації, здійснених урядом Володимира Гройсмана, остаточно погіршилися у 2018 році.

Підприємство зупинило роботу на 16 місяців.

ОПЗ запрацював знову за декілька місяців після обрання Володимира Зеленського.

Це сталося після того, як підприємство уклало угоду на давальницькій схемі (замовник передає виробнику певну сировину, а той, зі свого боку, зобов’язується переробити її та виготовити продукцію) з АгроГазТрейдинг.

Схема, за оцінками НАБУ, полягала у тому, що ОПЗ уклав угоду з АгроГазТрейдинг на переробку аміаку та карбаміду, які заздалегідь були невигідні заводу. Завод ніс витрати на переробки газу в добрива, а компанія заробляла на продажу готового аміаку та карбаміду за рахунок менших витрат на переробку.

Через дії цієї групи, вважають у НАБУ, ОПЗ отримав збитки після зміни влади— понад 2 млрд грн.

За місяць до перезапуску заводу головою Фонду держмайна ВР призначила Дмитра Сенниченка. Відомо, що його кандидатуру запропонував прем’єр Олексій Гончарук, на той час член команди Зеленського.

У кінці листопада 2023 року з’ясувалось, що за цим запуском ОПЗ знову могла стояти фінансова афера, тільки тепер набагато масштабніша.

НАБУ вважає головним організатором самого Сенниченка.

Загалом по справі проходять 10 осіб, які займали посади в структурі Фонду держмайна, а також на ОПЗ і ОГКХ (Об’єднана гірничо-хімічна компанія). Зараз лише до двох учасників цієї історії — Миколи Синиці та Юрія Липці — застосовані запобіжні заходи у вигляді застави. Інші співучасники, як сам Сенниченко, Андрій Гмирін, Павло Присяжнюк, Микола Парсентьєв, Олександр Горбуненко, Артур Сомов та Володимир Колотило виїхали за кордон.

Примітно, що серед фігурантів немає жодного топпосадовця Кабміну, ВР, чи Офісу президента.

Видання ZN.UA стверджує, що головними організаторами схеми (крім Сенниченка) були також Андрій Гмирін та Сергій Байрак.

Богдан Устименко, адвокат Сенниченка, називає Байрака «топменеджером структур Фірташа», а Гмирін відомий як колишній податківець та помічник одного колишніх керівників ФМДУ Ігоря Білоуса.

Видання Наші Гроші з посиланням на власні джерела пов’язує Гмиріна з оточенням Андрія Єрмака, головою Офісу президента (ОП).

Як приклад, НГ розповідає, що ексзаступник керівника ОП Кирило Тимошенко позбавив участі в тендері на будівництво аеропорту Дніпра компанію Альтіс. Це збільшило напруження між Єрмаком і Тимошенком, яке з рештою завершилося звільненням останнього з Банкової.
Наші гроші повідомляли, що Гмирін є зятем власника будівельної компанії Альтіс Олександра Глімбовського, за якого начебто намагався заступитися Єрмак.

NV Бізнес звернувся до Єрмака з приводу ймовірних зв’язків з Гмиріним, однак в Офісі президента не надали відповідь на редакційний запит до моменту публікції.

За інформацією Forbes Україна, Гмирін був посередником між ФДМУ та АгроГазТрейдинг. Він також мав контакти з Офісом президента. А провів його туди, за версією видання, Олег Татаров.

Дмитра Сенниченка (ліворуч) на посаду керівника Фонду держмайна запропонував призначити Олексій Гончарук (праворуч) / Фото: kmu.gov.ua

Згідно джерел ZN.UA, за свою працю Байрак та Гмирін могли отримувати по 25% від неофіційного прибутку, Сенниченко — 50%.

Але є експерти, які сумніваються в тому, що справа лише в Сенниченко.

Експерт вугільної галузі Козлов, що певний час допомагав Сенниченку в якості радника в спробах реформування вугільних шахт, здивований, що саме ексголову Фонду держмайна «призначено» організатором цих схем. Однак, нехай остаточну крапку тут поставить судовий процес, зазначив Козлов.

Думки про те, що Сенниченко навряд є організатором, також притримується Віталій Шабунін, глава правління Центру протидії корупції. Після оприлюднення підозри Сенниченку антикорупціонер зазначив, що схема «може бути початком та привести в кабінети кураторів вищого рівня».

Наразі справа слухається в закритому режимі. Андрій Циганков, адвокат Сенниченка, в інтерв’ю РБК-Україна заявив, що це дозволить прокурорам маніпулювати фактами. Крім того, він певен, що справа проти його клієнта «нікчемна, вона має політичне підґрунтя».

Відомо, що у кінці 2023 року НАБУ зупинило розслідування справи у зв’язку з розшуком підозрюваних, а також спрямування запиту до США по їх екстрадиції. Через девять місяців ця справа згідно Кримінального кодексу має бути закрита (через так звані правки Лозового).

Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК)

У 2014 році було створено державне підприємство у складі Вільногірського гірничо-металургійного та Іршанського гірничо-збагачувальний комбінату — Об’єднана гірничо-хімічної компанія, один з найбільших видобувачів титанової руди у світі. Титан використовується у стратегічних галузях промисловості для виготовлення літаків, ракет та космічних апаратів.

Кадрова ситуація на підприємстві чимось нагадує стан справ у Центренерго. Фонд держмайна, як управитель підприємства, змінив на ОГКХ вісім керівників за три роки.

У лютому 2023 року Фонд звільнив Владислава Іткіна, т.в.о.керівника підприємства на підставі фінансово-економічного аудиту підприємства.

Функції керівника поклали на першу заступниця голови правління Ярославу Максименко, однак її згодом теж звільнили. Виданню Liga.net у Фонді пояснили, що є ознаки того, що «вона керована певними групами впливу, була противницею приватизації, ймовірно, могла сприяти доведенню компанії до технічного банкрутства».

У відповідь Максименко сказала, що станом на кінець вересня підприємство в технічному дефолті, бо не може експортувати продукції на понад 1,5 млрд грн ($ 40 млн) через брак залізничних спроможностей, а група DF намагається дестабілізувати ситуацію в компанії. За словами Максименко, один з колишніх менеджерів DF був присутній на нараді керівництва Фонду. У жовтні 2023 відвантажування продукції розпочались. А у січні нове керівництво ОГКХ заявило про вихід на ринки Італії, Іспанії та Німеччини.

За даними Forbes Україна, ще до початку повномасштабної війни, у 2021 році, у підприємства справи йшли добре. Воно принесло державі 4,6 млрд грн. Але вже у 2022-му дебіторська заборгованість ОГХК під керівництвом Іткіна зросла до 1,7 млрд грн.

У звіті, на який спирається Forbes, йдеться про низку контрактів з фірмами-посередниками, що нанесли держкомпанії мільйонних збитків, тому що підприємство реалізовувало продукцію за заниженими цінами. Згодом, Іткін в інтерв’ю Апостроф пояснював, що 1,5 млрд грн заборгованості — це спірні та безнадійні борги від нерезидентів Bolwerk та Deffessa. А сам звіт, на основі якого його звільнили, він назвав фальшивим.

НАБУ показало наочну схему із застосуванням фірм-прокладок для перепродажу титанової руди на світові ринки на ОГКХ

Фото: НАБУ

Про австрійську фірму Bollwerk стало відомо у 2017 році після розслідування НАБУ.

Ця компанія фігурувала в якості посередника між ОГКХ та ринком. Фірма купляла титанову руду за зниженими цінами і згодом реалізовувала її за ринковими цінами по всьому світу.

NV пов’язувало Bollwerk з Миколою Мартиненком.

У 2018 році НАБУ передало цю справу у суд, де йшлося про те, що протягом періоду з грудня 2014-го до квітня 2016 року підприємству завдано збитків на суму понад 300 млн грн ($13 млн станом на 2021 рік).

За даними детективів НАБУ, австрійська фірма купувала титанову продукцію за заниженими цінами, а продавала закордонному споживачу за ринковими. Хоча при цьому не мала достатнього персоналу з відповідним досвідом для проведення операцій із реалізації титанової сировини.

Колишня співробітниця НАБУ Олена Кроловецька наголошувала, що підприємство мало всі ресурси для самостійного продажу власної продукції, адже у нього були спеціалісти, що їздили до країн, яким необхідна була ця продукція. «Вони вели перемовини і могли напряму укладати контракти, але цього не робили», — підкреслила Кроловецька.

Ключовими звинуваченими у справі стали ексголова правління ОГКХ Руслан Журило та його ексзаступник з комерційних питань Юрій Перцев. Обидва вийшли під заставу. За Журила 12 млн грн вніс вже згаданий вище депутат Микола Княжицький.

Мартиненко по справі ОГКХ підозру не отримав.

Хоча ще у 2020 році його засудили у Швейцарії за відмивання коштів з покаранням у 28 місяців позбавлення волі. З 2019-го у ВАКС слухається по ньому аж три справи: заволодінні коштами Енергоатому та підприємства Схід ГЗК (окремо), а також хабар від компанії-постачальника на Енергоатом у понад $ 300 тис.

Статус цих справ Мартиненка на березень 2024 року такий: по Енергоатому і Схід ГЗК триває допит свідків.

«Останні п’ять місяців справи забуксували, бо ця трійка суддів слухає також ще одну справу», — пояснив NV Бізнес Вадим Валько, юрист з Центру протидії корупції.

Що ж до безпосередньо звинувачених по ОГКХ Журила та Перцева, Валько каже, що провадження по першому зупинили, бо він мобілізовувався в ЗСУ, а по другому продовжують слухати, хоч засідання відбуваються рідко.

«Досліджуються його відповіді в рамках Міжнародної правової допомоги. Там колегія повільно слухає і це довго ще буде тягнуться, бо він не в Україні, але бере участь по відеоконференції», — пояснив Валько.

Протягом років ОГХК залишалася предметом інтересу для фінансово-промислових груп. Напередодні повномасштабної війни приватизація компанії тричі зривалась через нестачу конкуренції під час відбору претендентів. В теперішніх реаліях реалізувати її буде ще складніше.

Схема 4. Державні закупівлі

Укрзалізниця. За словами Ніколова, Укрзалізниця (УЗ) протягом багатьох років залишалась одною з найбільш корупціогенних державних компаній у сфері закупівель.

Проект Зaлізниця без корупції (ЗБК) у 2020 році підбив підсумки своєї діяльності. Аналітики запевнили, що за чотири роки існування відшукали 1 тисячу закупівель з корупційними ризиками. Того ж року УЗ провела близько 20 тис. тендерів на суму близько 50 млрд грн.

Це величезна державна корпорація зі штатом у 190 тис. співробітників.

УЗ традиційно закуповує великі об’єми палива, мастила та деталей для ремонту, утримування колій і рухомого складу.

Одна з найбільш помітних оборудок, вперше виявлених на майданчику Prozorro, стосувалась Ярослава Дубневича, депутата минулого скликання Ради від БПП.

На той час він був головою комітету з транспорту ВР. Справа швидко перетворилась у кримінальна провадження НАБУ. Народного обранця звинуватили у створенні схеми по заволодінню коштами УЗ.

Як вважає слідство, у 2015 році він розробив план, згідно з яким тендер на закупівлю стрілочних переводів філією Центр забезпечення виробництва УЗ повинна була виграти фірма Арго.

Для цього Дубневич, за оцінками НАБУ, залучив свого знайомого Едуарда Пушкаренка, який керував цією філією, а також Сергія Тараненка, гендиректора Дніпропетровського стрілочного заводу. За їхніми вказівками підлеглі фальсифікували документи для перемоги у тендері фірми Арго. Завод продав стрілочні переводи фірмі Корпорація КРТ Ярослава Дубневича за 525 млн грн, а вона вже перепродала їх фірмі Арго за 631 млн грн, тобто, на 20% дорожче. Після цього Арго, за даними НАБУ, перемогла у тендері та продала ці товари філії УЗ за 637 млн.

Держава могла закупити стрілочну продукцію безпосередньо від виробника без переплати посередникам. Крім того, проєкт ЗБК вважає, що тендер міг бути розіграний між чотирма учасниками, які вступили у змову.

Справа була розглянута у першій інстанції ВАКС лише у лютому 2022 року. Зараз розглядаються нові клопотання захисту щодо закриття справи через закінчення строку розслідування.

У жовтні 2023 року Дубневичу було оголошено нову підозру в іншій справі у зловживанні газом на суму понад 2 млрд грн.

Після цього стало відомо, що він перетнув кордон між Румунією та Угорщиною, і наразі його місцезнаходження невідоме. Суд оголосив Дубневича у міжнародний розшук та вирішив накласти на того заочний арешт.

У кінці 2023 року УЗ провела закупівлю 10 тис. т залізничних рейок без застосування процедури електронних закупівель по процедурі воєнного часу вартістю 700 млн грн (16,8 млн євро).

Редакція Наші гроші вважає, що ціна «виявилась на рівні найвищої цього року». На початку 2023-го вартість придбаних УЗ рейок у естонської фірми вийшла помітно нижчою — 14,6 млн євро (620 млн грн).

«Укрзалізниця затягнула процес укладання договорів з переможцями аукціонів з вересня до грудня. І до кінця року переможці торгів при всьому бажанні вже не встигали зробити поставки», — пишуть Наші гроші.

Переможницями останнього рейкового тендеру УЗ стала компанія Мінерфін-транс.

Ланцюжок власності, як пише НГ, веде до кількох словаків (Томаш Хренек, Евжен Балко, Блашкова Марія і Ян Модер), які раніше співпрацювали як перевізники руди із заводом Запоріжсталь.

Підприємством тоді керував Ростислав Шурма, нинішній заступник голови Офісу президента. «Я хочу подякувати нашим словацьким партнерам, компанії Minerfin, яка продовжує, незважаючи на всі складнощі, вірити в нашу країну, вірити в нашу промисловість і інвестує сотні мільйонів гривень у розвиток Запорізького залізорудного комбінату спільно з меткомбінатом „Запоріжсталь“», — казав тоді Шурма.

Запоріжсталь за керівництва Шурми разом з словацькою фірмою імпортувала коштовий ільменіт (титановмістка руда, що ймовірно використовувалась у горні доменних печей для підтримки належного стану вогнетривкого шару внутрішніх стінок) з Єгипту. Це, за даними Наші гроші, стало причиною скандалу всередині групи СКМ Ріната Ахметова.

За версією Наші гроші, щойно дізнавшись про невигідні закупівлі ільменіту, у головному офісі донецького бізнесмена звільнили з Запоріжсталі низку менеджерів, у тому числі бізнес-партнера Шурми у відновлюваній енергетиці Руслана Божка. З рештою, і сам Шурма покинув компанію. Версія звільнення Шурми, яку розповів NV Бізнес співрозмовник у Метінвесті: особистий бізнес Шурми став настільки великим, що вже заважав йому керувати заводом.

NV Бізнес звернувся з запитом в Офіс президента з питанням про вплив Шурми на тендер для колишніх словацьких парнерів, однак на Банковій не надали відповідь.

У 2019 році експерт з логістики Валерій Ткачов озвучив сім пунктів порятунку УЗ. Серед них — реальна боротьба з корупцією всередині компанії, бо «мільярди гривень просто розкрадаються щорічно». Через рік Ткачов отримав призначення заступника директора у департамент комерційної роботи підприємства.

NV Бізнес спитав у нього, як майже за п’ять років вдалося просунутися в боротьбі з корупцією та в інших реформах?

Ткачов прокоментував ситуацію так: «Робота реально ведеться по чотирьох з семи пунктів». Зокрема держкорпорація поліпшила енергоефективність, продовжує скорочувати персонал, адже його станом на 2019 рік було біля 260 тисяч. Понад половина коштів йшла на зарплати працівникам.

Питання щодо податкового навантаження на УЗ, зокрема щодо підвищення земельного податку, вирішується поступово.

За словами Ткачова, Кабмін надає можливість частково не сплачувати дивіденди УЗ та спрямовувати ці кошти на підтримку інфраструктури у робочому стані. Також вперше у 2022 році УЗ отримало кошти з держбюджету на своє утримання (часткове). Це була разова акція, форсмажор воєнного стану, пояснив Ткачов.

Однак наразі не вдається здійснити зміни тарифної системи — зближення тарифних класів та уніфікації вартості порожнього пробігу вагонів, що дало б ресурси для початку модернізації залізничної інфраструктури.

«Особисто займався підготовкою пропозицій по зближенню тарифних класів, майже рік билися. Мінінфраструктури завернуло. Спрацювало лоббі гірничо-металургійний комплексу (ГМК). Питання заблоковано», — пояснив Ткачов.

Новий керівник УЗ Євген Лященко в інтервью NV в червні 2023 року так оцінив корупційні ризики в закупівлях очолюваної компанії: «Основний акцент [в роботі робимо] на найбільш ціннісній групі товарів, завдяки яким ми можемо заощадити більше грошей. Це електроенергія, дизель і природний газ, які сумарно займали більше 70% у загальній структурі закупівель. Укласти прямі контракти з виробниками за позиціями, де існують найбільші корупційні ризики, в першу чергу на постачання електроенергії — це було моє першочергове завдання».