ПІК №.44 (79) / 28 листопада – 4 грудня 2000 р.
www.crosswinds.net/~karpatia/people_citizens_right.htm

Яким “вірусом” вражені прадавні ліси Карпат?

Попри всі заяви – нищення “легенів України” триває.
З голови не йде фільм, знятий експедицією Жак-Іва Кусто на одному з островів Карибського архіпелагу. Гола вигоріла земля ядучо-червоного кольору, брудні потічки, що течуть з гір, рахітичні дітлахи, що п’ють воду просто з цих потічків – іншої тут просто немає… Важко повірити, що лише кілька десятиліть перед тим острівець був вкритий густим тропічним лісом, а струмки несли кришталево чисту вологу.
Як писали тоді у найправдивіших газетах найщиріші журналісти, іноземні хижаки від лісозаготівлі з благословення байдужих до всього, крім блиску золота, місцевих владарів за мізерний строк перетворили райський острів на пекло. Щось подібне може статися і в Закарпатті. Наше ж бо чиновництво гроші любить не менше за карибських князьків.

Промислові вирубки у Карпатах будуть припинені. Колись…

Нещодавно перший заступник начальника Державного управління екології і природних ресурсів у Закарпатській області Анатолій Поляновський повідомив: “Закон “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялівцево-букових лісах” спонукає до активніших дій. Рубки у високогірних лісах, а також у лісах в районі лавино- та селенебезпечних басейнів і на берего-захисних ділянках лісу виключені з матеріалів розрахункової лісосіки”. Водночас облдержадміністрація оголосила конкурс на отримання дозволу використовувати держлісфонди. Обіцяють, що коли минулоріч ліс вирубували понад 300 юридичних осіб, то у цьому році, до грудня, їх буде 108, а на початку тисячоліття ще менше (врешті, лісу теж не стане більше).

Слухаєш і душа радіє. Але разом з тим не покидає відчуття декларативності усіх керівних заяв. Факти ж бо свідчать про інше.

16 закарпатських сіл п’ють стічну воду. Отруєння Тиси золотодобувними підприємствами з Румунії часто перевищувало норму в 100, а то і в 500 разів. Скидами відходів місцевої промисловості забруднено 70% земельних угідь. Про лиховісні наслідки повені-98 – найбільшого за останнє століття – і говорити зайве. Але там, у районі найбільших руйнацій, і досі провадять концентровані вирубки лісу 13 іноземних фірм. Це перетворює кожну зливу на локальну повінь. На горі Синяк, скажімо, вирубують букові праліси, які навіть спішними лісопосадками не відновити і за сто літ.

У районі найбільших руйнацій лісу і досі провадять концентровані вирубки лісу.

Українські Карпати гинуть

В Амазонській сельві вирубку зупинили рішуче і швидко. Чому ж в Україні не так? Чи треба десяткові посадових осіб кілька разів з’їздити до цивілізованих країн за досвідом? А досвід на диво простий і банальний:
Швейцарія, єдина в Європі країна, чий лісовий фонд може бути аналогом закарпатського, припинила суцільні вирубування своїх лісів зразу ж після Другої світової війни. Але навіть швейцарці не володіють пралісами на зразок карпатських, із середньою густиною 348 кубометрів на гектарі.

Майже кожен четвертий гектар закарпатських лісів належить природно-заповідному фондові. Ще 57% – ліси першої групи, що мають виконувати суто екологічні функції і теж не підлягають знищенню. Та ні на це, ні на мораторій на вирубки й використання гусеничної техніки на гірських схилах у Закарпатті не зважають. Масштаби перерубів такі, що повноцінних дубових, букових, соснових лісів залишилось лише 10 відсотків, хоча, згідно лісівничих норм, має бути не менше 20-ти. То чи дивуватись зсувам та селевим лавинам, якщо зливи з одного гектара вирубки вимивають до 600 т ґрунту?

Карпатські ліси врятує пряме управління Києва?

– У Карпатах багато проблем, – б’є на сполох директор інституту ботаніки національної Академії Наук академік Костянтин Ситник. – Населення потерпає від безробіття. Деревообробні підприємства України, що колись переробляли 40 мільйонів кубів деревини, простоюють. А ліс-кругляк на очах у всіх за безцінь вивозять за кордон. Як можна було так догосподарюватися?.. Ліс потрібно рубати – але це мають бути рубки догляду, санітарні вирубки. Окремими природними об’єктами в Україні має опікуватися незалежний від місцевої влади орган, підзвітний Президентові та Верховній Раді. До цих об’єктів я, у першу чергу, зарахував би Карпати, що е легенями України та Європи.

Не менш категоричним є професор ботаніки Ужгородського держуніверситету Василь Коментар:
– Нещодавно я був у Швейцарії – незаймана чиста країна. Промислові рубки у масових масштабах там припинили близько 100 років тому. Адже й у швейцарців свого часу були катастрофічні повені, але там зуміли зробити правильні висновки. Наприкінці радянських часів це зрозуміли і в нас – відбулася реструктуризація лісокомбінатів, щоб, як і в Чехословацькій республіці 20-30-х, були дирекції лісів, які б займалися охороною і доглядом лісових насаджень, лісозаготівлею на науковій основі. За незалежної України теж збиралися проводити рубки в межах розрахункової лісосіки, але колишній голова облдержадміністрації усе перевернув з ніг на голову, домігшись, аби держлісгоспи займалися і рубками головного користування. Бо бачте, на рубки догляду не вистачало коштів. В результаті і рубки догляду, і посадки новолісся взагалі припинилися. І додає про те, як запобігати повеням:
– У Закарпатті 646 дамб, 245 км захисних берегів, 54 перекачувальні насосні станції. На жаль, ці захисні споруди не розраховані на руйнівну силу селевих потоків, що формуються в горах під час злив. Тому треба зміцнювати землі в прируслових частинах річок за рахунок посадки дерев, чагарників та трав’янистих протиерозійних рослин. Необхідно розробити генеральний план посилення захисних функцій карпатських лісів, бо жодні штучні дамби, які б могутні не були, не перешкодять виникненню руйнівних повеней. Рекреаційні ліси принесуть Закарпаттю вдвічі-втричі більше прибутків, аніж експлуатаційні. Потрібно створити незалежну інспекцію лісів, яка не тільки контролювала б, але й допомагала навести лад у нашому лісовому господарстві.

Місцева влада розписується в неспроможності припинити знищення Карпат

Люди, безпосередньо причетні до охорони карпатських лісів, мають свою думку про причини їхнього варварського знищення. Зупинити чужаків, які інтенсивно “грабують” лісові Карпати, просто – вважає іршавський лісник Іван Лакатош. – Потрібно лишень ліквідувати чи то п’яти- чи то десятикратний розрив між нашими та світовими цінами на ліс: і бажаючих нажитися на дешевинці стане значно менше, і бюджет буде наповнений.

Повінь 98-го була наслідком не так зливових дощів, як хижацького нищення українських Карпат

У місцевої влади оптимізму значно менше, “Ми не можемо зупинити варварської вирубки лісів – заявив на своєму першому брифінгу в. о. голови облдержадміністрації Ігор Кріль. – Адже працюємо в загальноукраїнському правовому полі. Будь-які спроби ОДА самовільно впливати на заборону винищення лісу зустрінуть спротив юстиції, антимонопольного комітету тощо. Щоб навести порядок у карпатських лісах, потрібно приймати рішення на рівні уряду. Верховна ж Рада – це велика маса депутатів зі своїми інтересами, і вони (інтереси) не завжди збігаються з державними…” А різні чужаки й далі господарюють в українських лісах. Свої ж лісокомбінати продовжують стояти “на приколі”.

У закарпатців зник патріотизм

В Ужгороді я зустрівся з радником Президента України з аграрних питань Василем Шепою. Академік Шепа відомий чіткою позицією щодо катастрофічної повені в листопаді 98-го.

– Повінь була наслідком не так зливових дощів, як хижацького нищення українських Карпат. Хіба цей катаклізм не можна було якщо не відвернути, то хоч пом’якшити дбайливим ставленням до довкілля? – запитав я. І почув у відповідь:

– Лихо від того, що у наших краян відсутній патріотизм. Колись він був, але судячи з фактів, минув. От у шведів, китайців є – чи не тому іноземці приїхали до нас за тисячі кілометрів, зі своєю технікою, вирубують наші ліси під корінь, а свої бережуть. Адже факт: коли в Рахові ріка Тиса вже прорвала греблі (цьому, до речі, сприяло те, що в Угорщині рівень дамб передбачливо вищий) і несла за течією мости, у Великому Бичкові (усього за 36 км від райцентру) навіть не били на сполох. Це звичайна наша неоперативність, невміння діяти в екстремальних умовах, і , крім того, злочинне недбальство. У моєму селі Барієвому Берегівського району, де дамбу прорвало уночі, тільки наступного вечора почали щось робити. Виявилося, що немає ні техніки, ні пального для неї, ні навіть мішків, у які можна було б насипати пісок та укріплювати ними дамби.

“Інвестори”, що замість грошей привезли з собою бензопили і трелювальну техніку, ладні знищити все живе й продати на Захід нашу деревину до останнього кубометра. В області вирубують ліс чи не три сотні фірм не лише з України, а й ледь не з усієї Європи. Епопея лісознищення, – народження якої збіглося з незалежністю нашої держави, – триває.