Рубка рідколісся: погляд на проблему

Нещодавно ЗМІ поширювали інформацію про те, що кількох сучасних та колишніх керівників лісогосподарських підприємств Львівщини правоохоронці звинуватили у проведенні незаконних «рубок рідколісся». Після цього почались активні обговорення: чи можна проводити рубки, яких немає в жодних правилах, та чому деякі лісівники вважають за потрібне зрізати такий ліс. Питання неоднозначне з лісівничної точки зору, тому ми вирішили теж доєднатись до обговорень і запропонувати альтернативний погляд на проблему.

Отож, згідно з діючим стандартом ДСТУ 3404-96 рідколісся – це деревостан, повнота якого менша ніж 0,3, а для молодняків – ніж 0,4. Тобто, простими словами, це дуже розріджене лісове насадження. Якщо лісівники вирішили його зрубати, значить вони побачили в цьому економічну вигоду. Тобто це, найімовірніше, не молодняки та не середньовікові НАСАДЖЕННЯ. 

Постає питання: як лісогосподарські підприємства, яким держава надала народну власність – ліс – у користування, ведуть свою діяльність і чому в них так багато рідколісь? Адже відповідно до статті 25 Лісового Кодексу України основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Чи не свідчить наявність рідколісся про: 

• неефективну охорону лісу; 
• неналежний його захист; 
• нераціональне використання;
• неякісне відтворення лісів? 

Якщо це так, то має виникнути ще більше запитань до лісівників, які намагаються «рубками рідколісся» приховати свою неефективну роботу. Насадження, які були створені та які лісівники доглядали впродовж пів століття, не можуть стати рідколіссям. Якщо розрідження лісу відбулося через хвороби та шкідників, то ділянку зрубали б, призначивши на ній санітарну рубку суцільну. Ліс не міг раптово самозріднути…

Лісівники намагаються обґрунтувати рубки рідколісся виконанням Лісового Кодексу України, а саме статті 83, у якій йдеться про те, що лісокористувач зобов’язаний з метою підвищення продуктивності лісів здійснювати заходи щодо зменшення площі земель, зайнятих чагарниками, рідколіссям, низькоповнотними та нестійкими деревостанами.

Але чому для виконання цих вимог не було створено піднаметових лісових культур ще в момент, коли ліс був рідкий, але значно молодший? Чому стільки часу тривала бездіяльність?

Чи, можливо, рідколісся – це незадовільно відновлені лісові ділянки, які все таки перевели у вкриту лісом площу, бо не було бажання реєструвати неатестовані лісові культури і вдруге витрачати кошти на відновлення лісу?

Питань багато. Гадаємо, що з-поміж зрубаних рідколісь могли бути й насадження, що створені в таких умовах, де ліс не може бути густим через дію абіотичних чинників, а саме – несприятливих умов для росту дерев (кам’янисті розсипи, заболочені ділянки, сухі та бідні ґрунти тощо). Проте у такому випадку на місці рідколісся знову буде рідколісся і проведення передчасної рубки, не дочекавшись настання віку рубок головного користування, не вирішить проблему.

А якою є ваша думка?