12/03/2016
511 березня в університеті розпочав свою роботу всеукраїнський круглий стіл, присвячений обговоренню правового режиму полезахисних лісових смуг.
На запрошення організаторів – ННІ лісового і садово-паркового господарства, кафедри лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів, кафедри дендрології та лісової селекції, ГО «Незалежне експертне партнерство» – участь у ньому взяли науковці, викладачі, представники профільного міністерства, обласних державних адміністрацій, обласних управлінь лісового і мисливського господарства Держлісагентства України, Асоціації сільських і селищних рад, Асоціації фермерів, авторитетних ЗМІ та виробничники. Під час доповідей і фахової дискусії вони спробували знайти відповідь на нагальне запитання, хто реальний господар полезахисних лісових смуг?
Від імені 30-тисячного колективу університету загал привітав ректор Станіслав Ніколаєнко. Він зазначив, що тематикою круглого столу стало життєве питання, що стосується кожного, але, разом із тим, на сьогодні реального господаря лісосмуг немає. Причина – у державній невизначеності, земельній та адміністративній реформі. Власне це і змусило фахівців зібратися за круглим столом та звернутися до органів державної влади. Підсумком стане напрацювання відповідного звернення, тож нинішній захід поза увагою не залишиться, зазначив ректор. А значущість круглого столу ще раз підкреслює той факт, що проведені минулого року два саміти ООН були присвячені збереженню природи. Тож Станіслав Ніколаєнко закликав присутніх до діалогу та побажав усім плідної дискусії.
Вітання продовжив директор ННІ лісового і садово-паркового господарства Петро Лакида. Він наголосив, що проблема збереження лісосмуг є державною, адже ними вкриті близько півмільйона гектарів земель. А от питання їхнього підпорядкування залишається відкритим. Тому попрохав учасників бути відвертими та конкретними.
Модератор заходу – завідувач кафедри дендрології та лісової селекції Юрій Марчук – висловив сподівання, що круглий стіл отримає суспільний резонанс. І зауважив, що ми маємо визначитися врешті-решт, чи працюємо у світлі міжнародних конвенцій.
Завідувач кафедри лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів Василь Юхновський розпочав з того, що Україна – батьківщина полезахисного лісорозведення. Він доводив, що лісосмуги позитивно впливають на мікроклімат, за рахунок утримання вологи, температурного режиму, захисту від суховіїв дозволяють збільшити врожайність зернових культур. Наукою обґрунтовано оптимальні параметри таких насаджень. І увесь цивілізований світ йде шляхом облямування полів лісосмугами. Однак після розпаювання маємо проблеми з бездоглядністю, засмічуванням тощо. Мало не щодня отримуємо інформаційні повідомлення про тотальне винищення насаджень та безконтрольну вирубку в комерційних цілях. Біда, що відповідальності за це, по суті, не несе ніхто. Але там, де дбайливий господар, зауважив доповідач, там усе доглянуте. Професор порушив питання дієвості законодавчих документів, що регламентують використання лісових смуг. Так, за роки незалежності прийнято низку законів, постанов, концепцій, проте ефективність їх виконання доволі низька. Та й пропозицій з удосконалення є багато, однак жодна з них детально не опрацьована, а тому не може лягти в основу прийняття рішення. Прикро, що мало уваги приділяється правовому режиму лісокористування, захисному лісорозведенню. Тому Василь Юхновський серед ключових позицій назвав потребу законодавчо визначити статус полезахисних лісових смуг та статус земель під ними. Крім удосконалення законодавчого поля, доповідач відзначив ще й необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців у цій галузі.
Дискусію розпочав представник департаменту землеробства та технічної політики в АПК Міністерства аграрної політики та продовольства України Віталій Степанюк. Він озвучив позицію свого відомства щодо заявленої проблеми. За його словами, питання підпорядкування лісосмуг порушувалося двічі на нарадах, тож доповідач зупинився на трьох варіантах його вирішення. Перший – провідна роль має належати органам місцевого самоврядування. Наступний – передати їх сільгоспвиробникам, але для цього слід створити економічні механізми, а не примус, мотивуючи це тим, що зазначені насадження підвищують урожайність. Останній – створення умов для притягнення до відповідальності осіб. Маємо зберегти лісосмуги та розвивати меліорацію, резюмував гість та запевнив, що міністерство, яке він представляє, готове до конструктивного діалогу.
Наразі дискусія ще триває, за результатами якої буде напрацьоване відповідне рішення.
5 коментарів
canada
Дискусія як така, закінчилась того ж дня о 16.00 годині. Просто, ініціативній групі зібрання запропоновано до 20 березня узагальнити надані пропозиції учасників і направити їх відповідним міністерствам, обласним адміністраціям, вузам, науковим організаціям. Був учасником. Працюю над газетною статтею, але забігаючи наперед, скажу: на заході було багато цікавих людей, цікавих думок, багато протилежностей за філософським принципом "заперечення заперечення", що цілком сприйнято і зрозуміло, адже саме в суперечці народжується істина. Вона й народиться, лише існують великі сумніви, чи вона буде виконуватись. Дехто вважає, що автор цих рядків ставиться до керівництва Держлісагентства упереджено, зокрема – до юриста Христини і торгівця мінеральними добривами. Зовсім ні! Але я коротенько прокоментую виступ Христини Юшкевич з трибуни «круглого столу». Ось її позиція (агентства): «вивчити ситуацію» і «надати смуги безоплатну власність сільським радам (громадам), фермерам, але не більше 5 га (в «одні руки», прим. автора). Нагляд і контроль залишити за агентством (в ролі жандарма(!!!), автор). Нехай читач вдумається в логіку таких «пропозицій: віддати в безоплатну власність, але приставити «смотрящего». «Внести зміни в Лісовий кодекс України, на основі яких смуги, які примикають до лісових масивів, віддати… (кому, як ви гадаєте?), агентству». Тобто, мотив наперсточників: віддати те, що не потрібне, зрізане, знищене, зі смітниками, спалене, розкрадене, і зняти «ренту». Нехай читач зважить, що в Україні під смугами перебуває 1 млн. гектарів землі. Як усе просто, як два пальці. Таку ж думку з трибуни прокукурікала пані Ревенко, слово в слово повторивши Христину. По домовленості. І зникла з зали, як зникає камфора з відкритої пляшки. Цікаво, як Христина разом з пані Ревенко бачать ініціативу селян по збереженню захисних смуг за 5-10 кілометрів за селом? А звідки фермери безробітні селяни візьмуть кошти на розробку проектів землеустрою, витрат на охорону, заходи по догляду, документи на лісовпорядкування? Христина не перестає мене дивувати в найгіршому розумінні цього слова.
admin
Кристина Васильевна "без году неделю" работает на должности и меньше года связана с лесным хозяйством. За это время разобраться в многочисленных лесных пророблемах просто не возможно. Остается верить "свите" и читать то, что напишут её представители… Идеологи правового решения проблем лесной мелиорации (Ведмедь, Ткач) мероприятие дружно проигнорировали, а Гладун отмолчался.
Я очень не люблю разбирать выступления по речи, воспринятой на слух: всегда рискуешь упустить что-либо важное. Было много спичей, в том числе и представителей системы Гослесагентства, которые я с удовольствием бы прочитал или прослушал ещё раз. Буду очень благодарен если их разместят в открытом доступе или вышлют на УЛ для размещения.
Тема может быть не самая больная на данный момент, но безусловно важная, поэтому давайте продолжим её обсуждение.
Что касается идеологов, которые пишут тексты новому руководству, то это представители постсоветского мыления, считающие, что успеха можно достичь контролируя и наказывая всех и вся. Их предложения однотипны и примитивны до крайности:
Кристина Васильевна озвучивает весь этот посткоммунистический бред, забывая при этом сказать людям о том, что делает руководство для решения проблем с финансированием бюджетнозависимых предприятий, и нарывется на незаслуженную и часто оскорбительную критику.
Кстати, я много раз просил Всех не выходить за рамки приличий, оставляя свои комментарии на сайте. Грубость и особенно пошлость – это очень слабые аргументы, которые заставляют игнорировать весь тот текст, который они "украшают" и воспринимать авторов как "завистников -злопыхателей".
canada
Михайле Юрійович, виходячи з того постулату, що скільки людей, стільки думок, я ніколи боляче не сприймаю критику. Ще раз перечитав свій коментар і не знайшов в ньому виходу «за рамкі прілічій». Але мені іноді незрозуміла ваша амбівалентність: мені ви пишете «о прілічії», а Христині адресуєте «посткоммуністіческій бред»? А ви запитайте Христину, чому вона озвучує цей «бред»? Чи вона у віці дівчинки старшої групи дитячого садка? Юшкевич і Ковальчук повинні негайно залишити галузь. Ці двоє людей – ракова пухлина українського лісу. Вона росте не по днях, а по хвилинах. Сьогодні людей, які мають здоровий глузд, абревіатура ДАЛР лякає більше, ніж до 1991 року лякали НКВС, КДБ і ЦРУ. Ці люди не залишать від галузі каменя на камені. Я цю думку не поміняю ні при яких обставинах. А щодо «проекту рішення», то нехай відвідувачі сайту висловлять свою думку. Типовий совковий набір радянських дієслів: «рекомендувати», «порушити», «клопотати», «погодити», «просити», «запропонувати», «розробити», врахувати», «вважати», «проводити», «розробити» і «узагальнити». На це піде десяток років, а віз буде «і нині там». Навіть не там: уже й воза не буде.
admin
Я понимаю, что КВ озвучивает не свои мысли, а также то, что у неё нет иного выхода. У неё нет своего мнения по лесополосам, нет времени его сформировать и будучи чиновником она вынуждена доверять более опытным коллегам, которые считают что прогресса можно достичь умножая число инспекций и патрулей. Кстати, это странно, так как сама Кристина Васильевна выросла в западном регионе, в семье патриотов Украины, где подобная позиция не популярна.
Слова про "рамки" сказаны не по поводу последнего Вашего комментария. Поводов было достаточно.
Вы пытаетесь "всех собак" повесить на двух человек, которые ещё и года не работают в отрасли и абсолютно никакого отношения к её правовому обеспечению не имеют. Я с этим абсолютно не согласен. Если два человека за несколько месяцев могут изменить к худшему целую отрасль – значит сама отрасль БАРАХЛО, а её правовой фундамент -ДРЯНЬ.
АПК на встрече команды ВБ с руководством Минагрополитики и Гослесагентства говорил о том, что отраслевые проблемы накапливались годами. Он сам того не зная, повторил одну из мыслей которые я высказываю постоянно. Действительно отрасль давно больна и к этому приложили руку все без исключения руководители прошлых лет. Я никогда не руководил коллективом более 10 человек, но с себя ответственности не снимаю: я знал что "нарыв вскроется" и "метастазы пойдут" много говорил об этом, но в "узком кругу ограниченных лиц
", а не публично…
На круглом столе в своем, кстати очень хорошем выступлении (если есть запись – вышлите), Владимир Романовский просто продолжал наш старый спор о том, являются ли лесные полосы лесами и стоит ли их относить к лесному фонду. Начиная с 2002 года, когда приступили к подготовке ЛК я был против этого. Но тогда процессом руководил Максимыч, а он решал все, как партия учит, – "кто не с нами, тот против нас"… Он не приводил никаких аргументов, придерживаясь принципа "я начальник – ты дурак". Для управления лесной наукой этого вполне хватало, но сейчас уже очевидно, что подобная позиция не выдерживает испытания временем ( по-моему в УкрНИИЛХА это ему уже продемонстрировали). Сейчас вся вина за положение дел с полосами лежит на лесниках…и за это, по большому счету, надо благодарить Максимыча и К0 … Возможно, сейчас когда у Николая Максимыча есть время он объяснит свою позицию?
Где то в архиве до сих пор хранится тетрадка с надписью "Медвежьи услуги лесному хозяйству" с записями, посвященными порокам, глупостям и коррупционным рискам заложенным в лесное законодательство… У меня никаких претензий к разработчикам ЛК 1994, которые действовали в страшном цейтноте, но работа тех кто "родил" ЛК 2006, никаких положительных эмоций у меня не вызывает. Они выдали "на гора" – явную халтуру. Отрасль до сих пор это расхлебывает. И именно к ним, относится реплика о "посткоммунистическом" бреде, хотя сам я ничего не имею против коммунистов, среди которых есть и были очень близкие мне люди.
Кстати, Вы обратили внимание на двойственность позиции: с одной стороны Гослесагентство заставило всех признать полосы лесами и лесным фондом, а с другой всеми силами пытается от них избавиться в том числе и передав специальной службе, создание которой в беднейшей в Европе стране с огромнейшим бюрократическим аппаратом, – утопия. Где логика. Во всем мире лесные полосы и иная древесная растительность на с.-х. землях лесом не считается, лесными законами не регулируется и лесными органами власти не управляется. Если Вы признали лесные полосы лесами, не подлежащими приватизации, то логично включать их в состав лесхозов и брать на себя всю полноту ответственности за охрану и восстановление… Впрочем об этом позже…
Я публично и резко был против всех "лесных" кадровых назначений Яценюка и много раз пояснял причины этого. И Черняков, и Ковальчук, и Юшкевич – это прекрасно знают. Но со всеми ими я общался, общаюсь и буду общаться, как с нормальными людьми… споря, представляя свои аргументы, стараясь уберечь от ошибок и подсказать правильные решения. Кстати у всех названных людей есть ярко выраженные положительные качества, которые заслуживают уважения.
Многократно слышал информацию о том, что эта команда пришла с единственной целью – заработать. Со всей серьезностью отношусь к этим сведениям, но железных фактов (косвенных много) их подтверждающих пока не видел…. Когда они будут и разговор будет другим…
Фразы типа "цю думку не поміняю ні при яких обставинах" я много раз слышал и отношусь к ним философски. Жизнь идет – всё меняется и Вы и Гослесагентство… Может ещё подружитесь…
Поддерживаю Ваш призыв к обсужднению рекомендаций…
canada
Михайле, дякую. Думки щодо того, що лісові смуги не повинні належати до лісового фонду і подвійну позицію щодо цього питання агентства я обовязково візьму ключовими в матеріал, який готую в "Дзеркало тижня". Це стиль роботи головного лісового відомства України майже при всіх керівниках: прихопити собі гарну кістку з добрим шматком мяса, а потім, вже обгризену, підкинути комусь іншому, дурнішому за себе.
Comments are closed.