ПРАВОВЕ ДИКУНСТВО ДЕПУТАТІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ І ДЕРЖРЕЄСТРАТОРІВ ПРИЗВЕДЕ ДО ВТРАТИ КОМУНАЛЬНИХ ЛІСІВ ГРОМАДАМИ ПРИКАРПАТТЯ

Оприлюднений ДАЛРУ проект закону про особливості роботи акціонерного товариства «Ліси України» (генеральний директор Юрій Болоховець) передбачає ліквідацію в один клік комунальних лісів і комунальних лісгоспів в рамках лісової реформи, що триває. Про це зараз багато розмов.

Такий однозначно протиправний крок немислимий і неможливий в правовій державі. Проте ці наміри публічно озвучені і запросто можуть бути реалізовані.Адже в комунальних лісах також не все узгоджено із законом. Цим і скористаються лісові реформатори.

Проект земельної експансії ПАТ «Ліси України» і тих, хто за ним стоїть, мав б змусити місцеве самоврядування нарешті взятися за розум і чимшвидше зареєструвати за собою право власності і користування комунальними землями лісогосподарського призначення. Тільки так можна захистити їх від, по суті, рейдерського захоплення лісовим приватним акціонерним товариством.

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6_60555-00#Text

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0156555-01#Text

Жодні звернення і протести асоціацій місцевих громад (тим більше юридично безграмотні) не допоможуть, якщо не проведена реєстрація цих земель в Державному земельному кадастрі і Держреєстрі речових прав на нерухоме майно, причому у відповідності до вимог законів, а не хто як собі це уявляє. Інакше нинішні лісові реформатори зможуть цілком правомірно оголосити юридично «завислі» комунальні ліси державними і преспокійно їх проковтнути.

Натомість практично в усіх областях місцеві ради досі не спромоглися не те що провести таку реєстрацію, а навіть розібратися в земельному і лісовому законодавстві. Я про це не один раз писала в «Дзеркалі тижня». (Посилання на статті – сразу за сегодняшней публикацией, ссылки на них ниже).

Чи потрібно передавати колишні колгоспні ліси у власність громад, якщо вони й так є їх власниками?

ЛІСОПОВСТАННЯ МІСЦЕВИХ РАД ПРОТИ ПЕРЕДАЧІ КОМУНАЛЬНИХ ЛІСІВ МОНОПОЛІСТУ

 Цього разу правовий нігілізм продемонстрували керівники і депутати Івано-Франківської обласної ради. На нещодавній 29й сесії вони шукали шляхи вирішення проблем з колишніми колгоспними лісами.

Проблеми ці створила сама ж облрада, яка вважає себе власником комунальних лісів і при цьому за 25 років навіть не провела їх остаточну інвентаризацію і не може надати жодного документа, який засвідчує набуття нею права власності на державний лісфонд колишніх колгоспів.

Її статус землевласника з самого початку – суцільна фікція. Як і усіх інших обласних і районних рад. Ні в земельному кодексі 1990 року, ані в наступному ЗК 2002 року обласні і районні ради не фігурують суб’єктами власності на землю.

Закони наділяють таким правом територіальні громади в особі їх органів місцевого самоврядування – сільських, селищних, міських рад. І навіть при формуванні ними спільної власності на землю їх статус землевласників нікуди не зникає.

Ст.8 ЗКУ надає облрадам лише право розпоряджатися землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад. Але в тому випадку, якщо, по-перше, така спільна власність утворена у визначний ЗКУ спосіб, по-друге, якщо місцеві ради зі своєї волі дозволили обласній раді стати розпорядником їхніх земель.

На згаданій сесії голова Івано-Франківської облради Олександр Сич запитував директора комунального підприємства «Івано-Франківськоблагроліс» Олега Олійника: «А як ви взагалі ставитеся до перспективи передачі комунальних лісів громадам?» «В принципі позитивно, – відповідав Олег Богданович, – якщо громади розуміють, що вони будуть робити з колишніми колгоспними лісами. Але я категорично проти вилучати якусь частку лісових земель, щоб не зруйнувати систему господарювання, що склалася».

В цьому короткому діалозі – уся проблематика питання власності і користування так званим колгоспним лісом. В першу чергу вона полягає в тому (і звідси усі біди), що ні керівники облрад, ані керівники громад в переважній своїй більшості не хочуть зрозуміти елементарне: ні про яку ПЕРЕДАЧУ громадам Івано-Франківської області комунальних лісів взагалі не може бути мови, оскільки громади, повторюю, вже є їх власниками в силу закону. Тим більше передача з рук обласної ради, яка не має до цих лісів ніякого законного відношення.

Взагалі цікаво розібратися, яким дивним чином на зламі тисячоліття 73 тис га колгоспних лісів Прикарпаття стали раптом землями запасу Івано-Франківської обласної ради? Адже «колгоспні» ліси в рамках реформи аграрного сектору зовсім не були геть усі безгоспними. Вони переважно мали законних власників і користувачів.

У відповіді на мій інформаційний запит, голова Івано-Франківської облради Михайло Сич, пояснюючи дивну метаморфозу з колгоспними лісами, посилається (як і усі в цій проблемі) на спільний наказ № 106/60 за 26 червня 2000 року тодішнього голови Держкомлісу Валерія Самоплавського і міністра агрополітики Івана Кириленка. Однак ні в цьому наказі, ані в інших наказах і законах, згаданих Олександром Максимовичем, нема ні слова про передачу державних лісів у власність облрад.

Немає про це ні слова і в наказі мінагрополітики № 156 від 11 червня 2001 року. (Посилання на згадані документи – в коментарях).

Відповідь на це питання губиться в далеких 90х роках. Я її знаю, оскільки бачила відповідні документи. Перехід цієї частини державного лісфонду в комунальний став можливий винятково завдяки умінню івано-франківських земельників працювати з довідкою 6-зем, куди вони вносили записи про землевласників і землекористувачів почасти на межі правового фолу.

Проте скажемо чесно – результат вийшов хороший для місцевого самоврядування. Воно отримало продуктивні землі, які можна було залучити у виробництво і базувати на них економічно-соціальний розвиток громад у відповідності до ст. 142 Конституції України. Але колишніми колгоспними лісами чомусь заволоділи і почали розпоряджатися обласні ради. Щоб якось пояснити свою в них присутність, облради оголосили комунальні ліси СПІЛЬНОЮ власністю громад. Хоча ніде і ніколи жодна громада не давала дозвіл іншим громадам сформувати спільну власність (причому обов’язково часткову) на її землях лісогосподарського призначення (механізм формування спільної земельної власності і права суб’єктів її виникнення чітко визначений ст. 86 – 88 Земельного кодексу).

Попри вимоги закону і здоровий глузд державні реєстратори безперешкодно реєструють саме Івано-Франківську облраду власником комунальних лісів в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно (див. файл до статті). Ні прокуратура, ні мінюст, ні самі громади не протестують з такого свавілля.

Ще можна зрозуміти, чому за протиправну спільну власність на комунальні ліси тримаються в Івано-Франківській облраді. Хто ж хоче випускати з рук фактично безконтрольне розпорядження великими лісовими масивами, вилученими з них колодами та виділеними на ліси мільйонами з обласного бюджету?

Але важко зрозуміти заступника голови Івано-Франківська Миколу Вітенка, який прилюдно наполягав на згаданій сесії порушувати законодавство і реєструвати комунальні ліси не за їх законними власниками – конкретними громадами, а за облрадою як спільну комунальну власність.

Навіть у статусі депутата обласної ради та однопартійця Олександра Сича (ВО «Свобода») пан Вітенко все одно серед перших зобов’язаний відстоювати інтереси міської громади Івано-Франківська. Вже не кажучи про неухильне дотримання чинних законів нашої держави.

Окрім Миколи Івановича серед депутатів облради є чимало представників місцевого самоврядування, причому керівного рівня, причому з дипломами юристів. Є навіть фракція ВО «Платформа громад», представник якої Назарій Іванів очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку області, в якому комунальні ліси, судячи з результатів діяльності КП «Івано-Франківськоблагроліс», відіграють вагому роль. Як можуть представники фракції з такою назвою не стати на захист законних прав громад та їх майнових інтересів?

Заплутаний пустопорожньою дискусією, яка вирувала на сесії довкола комунальних лісів, Олександр Сич врешті поставив питання руба: «То ми власники чи не власники цих лісів? Ми розпоряджаємося ними чи не розпоряджаємося?!»

Відповіді очевидні – в обох випадках «ні». На відміну від обласних рад, в ДП «Ліси України» це прекрасно знають і, з усього видно, тільки чекають моменту оскаржити незаконну реєстрацію земельних речових прав на Івано-Франківську обласну раду (так само, як і на Житомирську облраду, коли державні реєстратори вписують в Держреєстр власником комунальних лісогосподарських земель неіснуючу громаду міст, сіл і селищ Житомирської області. Стверджую це на підставі наявних у мене документів, які тут публікую).

Оскарження суб’єкта права власності на комунальні ліси (через правовий нігілізм місцевого самоврядування воно має усі шанси бути успішним) дозволить легко змінити їх форму власності – з комунальної на державну. А далі – безперешкодно поміняти законного суб’єкта права постійного користування цими лісами на приватне акціонерне товариство, вибивши з них комунальні підприємства системи облагролісу.

Саме це є основною метою лісових реформаторів – подарувати новоявленому лісовому ПАТ ще й кілька мільйонів гектарів комунальних лісових масивів.

Як не дивно і не дико, їм прекрасно підігрують самі депутати Івано-Франківської облради. Приміром, усе той самий Микола Вітенко, який наполегливо і неприховано домагається розірвати на шмаття дрібних угідь існуючу систему постійного користування комунальними лісами області.

До чого призведуть такі ігрища з правом постійного користування – в наступній статті.

Ранние статьи Светланы Исаченко на тему правоприменения по отношению к  коммунальным лесам

ГРОМАДИ БЛУКАЮТЬ МЕЖИ ХАТОЮ Й КОМОРОЙ

03 травня, 2021

© pixabay/free-photos

АвторСвітлана ІсаченкоКореспондент ZN.UA

 

 

Чи потрібно передавати колишні колгоспні ліси у власність громад, якщо вони й так є їх власниками?

В багатьох областях укотре загострилася боротьба за так звані ліси агропромислового комплексу. У 2000-х роках, всупереч усім чинним на той час законам, обласні ради своїми рішеннями вилучили їх у колективних сільгосппідприємств (правонаступників радянських колгоспів) і передали в постійне користування новоутвореним лісогосподарським підприємствам системи АПК. Перегодом над цими лісгоспами з’явилися суто управлінські надбудови у вигляді комунальних підприємств — так званих облагролісів (Житомироблагроліс, Чернігівоблагроліс, Галсільліс, Іванофранківськоблагроліс тощо).

І тепер ОТГ хочуть отримати у свою власність (!) цей природний ресурс разом із виробничими активами агролісгоспів, не відаючи, що закон уже давно подарував їм статус господаря комунального лісу, право управляти й контролювати його використання.

З пожежними лопатами — на материнську компанію

Активісти, діячі місцевого самоврядування Львівщини з гаслом «Доста грабувати наші ліси» вимагають негайно передати їх громадам. Під тиском громадськості голова Львівської обласної ради Ірина Гримак особисто ініціювала створення тимчасової контрольної комісії з реорганізації комунального підприємства облради «Галсільліс», пообіцявши активістам перевірити кожен озвучений ними випадок неналежного ведення лісового господарства.

«Реорганізація «Галсільлісу» допоможе зробити його діяльність ефективною і зменшити корупційну складову», — відверто зазначає пані Гримак у коментарях місцевим ЗМІ, не уточнюючи однак, про яку таку корупцію йдеться на підприємстві облради й чому її треба зменшити, а не повністю ліквідувати. Однак про передачу громадам області у власність 146,3 тис. га комунальних лісів — від облради ані слова.

Гучні лісові пристрасті вирують і на Чернігівщині. Чергова сесія Чернігівської обласної ради має розглянути питання, довкола якого місцева політична еліта ламає списи вже років п’ять. А саме — чи потрібно передавати об’єднаним територіальним громадам краю ліси та землі лісового фонду колишніх колгоспів, а з ними — й корпоративні права на райагролісгоспи? Нині ці галузеві підприємства у статусі дочірніх підпорядковані комунальному підприємству облради «Чернігівоблагроліс».

«Передача лісового ресурсу громадам зменшить корупцію в лісокористуванні, дасть місцевим деревообробникам доступ до лісосировини, а отже й можливість їм працювати, поліпшить охорону лісів і забезпечення населення дровами, ціна на які вже захмарна», — переконаний автор поданого на сесію проєкту рішення, місцевий фермер і депутат облради Іван Якуб.

У громад краю справді чимало претензій до «Чернігівоблагролісу». (Варто наголосити, що така сама ситуація в усіх областях, де є колгоспні ліси, промислова експлуатація яких зосереджена в руках облрадівських комунальних підприємств).

«Розпоряджання матеріальними благами від користування агролісами сьогодні явно не на користь громад і лісової галузі, — зазначає керівник Городнянської ОТГ Андрій Богдан, який майже 20 років очолює Городнянську міську раду. — Громадам передали чималі повноваження з утримання соціальної сфери. Але для цього нам потрібні й чималі фінанси. Натомість кошти, зароблені дочірніми підприємствами «Чернігівоблагролісу», йдуть на утримання його апарату, який розростається як на дріжджах».

Так, Городнянський райагролісгосп щомісяця вимушений скеровувати на утримання центрального апарату своєї материнської компанії понад 100 тис. грн, розповідають у міській раді. А таких лісгоспів в області 18. У добровільно-примусовому порядку, на розпорядження з області, вони перераховують чималі суми куди завгодно, тільки не на розвиток виробництва. Наприклад, на підтримку інших обласних комунальних підприємств. Тоді як допроситися лісоматеріалів на потреби громади — неможливо.

Виробничий конфлікт спалахнув з новою силою, коли торік обласне керівництво вирішило замінити успішного директора Городнянського райагролісгоспу Ігоря Надточія, бо той відмовлявся відпускати заготовлену лісгоспом деревину «потрібним людям» за схемами, збитковими для лісогосподарського підприємства. Директора «Чернігівоблагролісу» Олександра Клишту, який привіз лісгоспові нового керівника, городнянські лісівники зустріли з пожежними лопатами в руках.

«Тоді на виробничих зборах виклали все, що накипіло, — розповідає далі Андрій Богдан. — Про те, що лісгосп не може самостійно виходити на ринок лісоматеріалів, про вказівки рубати ліс поза матеріалами лісовпорядкування».

Закінчилися збори тим, що трудовий колектив райагролісгоспу заявив про свій вихід з-під управління обласної ради. А в Семенівському райагролісі нового директора взагалі винесли з кабінету разом зі стільцем аж на дорогу.

Золоті яйця несуть одні, а привласнюють — інші

Олександр Клишта називає своє підприємство найкращим з-поміж усіх 12 обласних комунальних підприємств, оскільки воно приносить 84% від загальних обсягів доходів комунального сектора обласного рівня.

За офіційними даними управління комунального майна Чернігівської обласної ради, «Чернігівоблагроліс» торік спрацював із прибутком 204,5 млн грн.

Для облради це справді курка, яка сидить на золотих яйцях. Але заковика в тому, що вона ці яйця не несе, а забирає в інших. Мільйонні надходження до бюджетів забезпечують райагролісгоспи, які є самостійними суб’єктами господарювання й ні в чому не залежать ні від материнської компанії, ні від обласної ради. Саме райагролісгоспи мають статус лісокористувачів. У їхніх руках перебувають планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які Лісовий кодекс навіть прирівнює до державної реєстрації права постійного користування.

Така господарська система діє в усіх областях з аграрними лісами (за винятком Буковини, де ліси й лісгоспи АПК залишилися у державній власності). Облагроліси — це паперові управлінські структури, які не орють і не сіють. Вони привласнюють та розподіляють те, що заробили своєю працею постійні лісокористувачі з реального сектора економіки. Їхній основний вид діяльності — надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, а також оптова торгівля деревиною, санітарно-технічними виробами, надання майна в оренду, управління хед-офісами.

Схоже, найкраща реорганізація облагролісів — взагалі усунути їх від лісової годівниці. Галузь від цього нічого не втратить. Вони потрібні тільки обласним радам, щоб керувати лісовим господарством і міжбюджетним розподілом прибутків галузевих підприємств.

 

Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства

Ось тут основний момент зіткнення інтересів органів місцевого самоврядування різних рівнів. Адже левова частка доходів лісогосподарських підприємств, а також уся заготовлена ними лісопродукція прямує повз громади. Тому ОТГ намагаються вибити собі можливість впливати хоча б на комунальні ліси й комунальні лісгоспи. Насамперед у Карпатах і на Поліссі, де лісовий ресурс — серед основних для розвитку економіки та підприємництва віддалених і депресивних територій, створення робочих місць і формування дохідних частин місцевих бюджетів.

Проте правовий нігілізм, який буйно квітне в місцевому самоврядуванні, не дозволяє керівникам територіальних громад зрозуміти своє місце в системі прав власності на лісовий ресурс. За давньою, ще з радянських часів, звичкою вони йдуть в обласні центри з простягненою рукою випрошувати собі хоч якісь на нього повноваження.

Білі плями на земельних картах

Переважна більшість голів чернігівських ОТГ разом зі своїми землевпорядниками вважають колгоспні ліси державною власністю, якою нібито мають керувати облдержадміністрації або Державне агентство лісових ресурсів.

«Ось переді мною державний акт від 1995 року, який засвідчує комунальному підприємству «Коропський райагролісгосп» право постійного користування цими державними лісами», — пояснює свою думку очільник Коропської об’єднаної громади Володимир Куніцин.

Проте ще у 2013 році законодавство змінилося. Закон про остаточне розмежування земель державної і комунальної власності відніс до комунальних земель ті ділянки, постійними користувачами яких є комунальні підприємства. А їх власниками визнав територіальні громади, в адміністративних межах яких ці землі перебувають.

Голови територіальних громад першими мали потурбуватися про посвідчення прав землеволодіння за своїми громадами відповідно до вимог чинного законодавства. Адже це — один із найважливіших ресурсів їхнього розвитку. І тоді всі важелі управління лісами, контроль за їх використанням та за роботою райагролісгоспів були б у їхніх руках. Але на кадастрових картах Козелецької, Новобілоуської, вже згаданих Коропської та Городнянської ОТГ (врешті, як і всіх інших) ці землі досі залишаються білими плямами.

Як повідомили в Чернігівській облраді, на сьогодні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право користування тільки на 0,3% від усіх лісових земель комунальної власності. Те саме, плюс-мінус, в інших областях.

У тих рідкісних випадках, коли справа все ж доходить до реєстрації земельних ділянок, державні реєстратори вписують їх власниками саме обласні ради, а не територіальні громади, як того вимагають чинні закони.

«Ні, комунальні землі лісогосподарського призначення належать обласним радам, бо є спільною власністю всіх громад, а не якоїсь одної», — впевнена голова Чернігівської обласної ради Олена Дмитренко.

Проте територіальні громади краю ніколи не утворювали спільну власність на комунальні земельні ділянки, у тому числі під лісами, й не наділяли обласну раду повноваженнями розпоряджатися ними від їхнього імені.

Певна річ, Чернігівська обласна рада, як і всі її посестри, не хоче випускати зі своїх рук вплив на райагролісгоспи й на 181 тисячу лісових гектарів. І навіть готова віддати ОТГ всі 40% лісової ренти й такий самий відсоток корпоративних прав на комунальні лісгоспи. Лиш би вважатися й далі їх власником.

ОТГ ж уперто б’ються головою об глуху стіну комунальних лісів, вимагають у облрад якихось поступок, замість того, щоб спокійно ввійти у право власності на цей ресурс, двері до якого давно перед ними навстіж відчинені.

«Ми намагалися довести до громад положення чинного законодавства, яке наділяє їх правом власності й розпоряджання комунальними землями, — розповідає начальник управління з питань реформи місцевого самоврядування і децентралізації влади Житомирської обласної ради Микола Ковтуненко. — Але чомусь у країні сформувалася загальна практика реєструвати ці землі за обласними радами. У тому числі землі лісгоспів системи АПК. Ні ОТГ, ні правоохоронні органи таку реєстрацію не оскаржують. Хоча вона явно помилкова Громади від цього втрачають значні ресурси свого розвитку».

Врегулювати правовий конфлікт нікому.

«Наразі немає загальнодержавного механізму передачі лісового фонду в комунальний фонд. Будемо звертатися до Кабміну, щоб допоміг нам вирішити цю правову проблему, яка тягнеться багато років. Це дуже складний шлях», — пояснює Олена Дмитренко, яка, перш ніж очолити обласну раду, керувала Козелецькою громадою, тож нібито мала змогу й час розібратися в усіх правових нюансах і механізмах поводження з комунальним майном у законних інтересах ОТГ.

Відтак, історія з комунальними лісами вдесяте зайшла на Чернігівщині на те саме замкнене коло. ОТГ вимагають передати їм ліси разом із райагролісгоспами, — обласна рада присягається, що ніяк не може знайти процедуру такої передачі.

https://zn.ua/ukr/internal/hromadi-blukajut-mezhi-khatoju-j-komoroju.html?fbclid=IwAR2F87gYr9D4R-oIv55MbwCpsNpQYdZoGN_RaL-jHtwQlT9qKgnTSD9-Pnw

ЛІСОПОВСТАННЯ МІСЦЕВИХ РАД ПРОТИ ПЕРЕДАЧІ КОМУНАЛЬНИХ ЛІСІВ МОНОПОЛІСТУ

12 березня, 2023, 17:00Поділитися© depositphotos/AntonMatyukha

АвторСвітлана Ісаченко

Кореспондент ZN.UA

 

Лише державних лісів батькам цієї «реформи» виявилося замало

Місцеві громади виступили проти намірів Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛРУ) змінити постійних користувачів у комунальних лісах і нашвидкуруч у війну передати весь експлуатаційний лісовий ресурс країни в монопольне господарювання новоствореному спеціалізованому державному лісогосподарському АТ «Ліси України», заради якого навіть перекроять діючі закони.

В одні руки — дев’ять мільйонів гектарів деревини

Івано-Франківська обласна рада днями доєдналася до семи облрад і більш як ста сільських і селищних рад, які направили звернення до центральних органів влади всіх гілок і повноважень з однією вимогою — не допустити позбавлення органів місцевого самоврядування законних прав володіти та розпоряджатися комунальним майном. А отже, виключити норми, які стосуються комунальних лісів, із запропонованого ДАЛРУ проєкту закону «Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України».

Це підприємство вже створене й розпочало свою діяльність… з ліквідації 158 державних лісгоспів, привласнення їхнього майна, грошей на рахунках і права користування державними експлуатаційними лісами на території у 7,6 млн га.

Утворення лісового монополіста у формі ПАТ в Мінекології називають реформою лісового господарства. Її запустила урядова постанова 7 вересня 2022 року без жодного обґрунтування й прогнозу соціально-економічних наслідків. Багато хто в галузі і поза нею, споглядаючи на масові скорочення в трудових колективах і далі процвітання правопорушень із кругляком, сумнівається, чи взагалі будуть позитиви.

Однак лише державних лісів батькам реформи виявилося замало. Вони вирішили віддати новому ПАТ не тільки в управління, а й у постійне користування 1,3 млн га лісів комунальних. Хоча в тих лісах є постійні користувачі — комунальні лісгоспи, засновані обласними або районними радами.

«Обізнані спеціалісти запевняють, що створення в лісовому господарстві монопольного підприємства призведе до тотального розкрадання державних лісів, — пояснив депутатам Івано-Франківської облради її голова Олександр Сич. — Але реформатори хочуть ще й комунальні ліси у нас поцупити».

А щоб місцеві ради не заважали процесу, Державне агентство лісових ресурсів пропонує вилучити зі статті 122 Земельного кодексу України вимогу отримувати дозвіл від землевласника на розроблення землевпорядної документації, необхідної для реалізації права постійного користування.

«Такі дії суперечать Конституції Україні, взагалі усім законам і цілковито нівелюють засади місцевого самоврядування, — приєднується до обговорення ситуації голова Чернігівської облради Олена Дмитренко. — Автори законопроєкту позбавляють територіальні громади права розпоряджатися своїми землями, а комунальні підприємства системи облагролісу — права здійснювати на них господарську діяльність. Відтак, будуть порушені права обласних рад як засновників комунальних лісгоспів. Їхня ліквідація як юросіб спричинить недоїмки до місцевих бюджетів і невиконання важливих для громад соціальних програм, включаючи допомогу військовим. То для чого така, з дозволу сказати, реформа?».

«Жигулі» не перетворяться на «Феррарі»

У Державному агентстві лісових ресурсів не забарилися з відповіддю облрадам. «Ліси, де проводять свою діяльність комунальні лісогосподарські підприємства, мають низький бонітет і малий вихід ділової деревини, загалом гірші показники, аніж з фонду державних лісгоспів», — переконаний заступник голови Держлісагентства з питань цифрового розвитку Віктор Смаль.

В обласних радах лист-відповідь, отриманий з ДАЛРУ, вважають непрофесійною відпискою.

«Порівнювати потенціал державних і комунальних лісів, а також діяльність державних і комунальних лісгоспів — це те саме, що порівнювати «Феррарі» і «Жигулі», — переконаний заступник голови Житомирської облради Володимир Ширма. — Так звані ліси АПК переважно штучно створені на малопродуктивних землях і виконують не лісозаготівельні, а захисні функції. У них об’єктивно низький рівень бонітету. Це природний показник. Тому і обсяги сплати податків комунальними лісгоспами об’єктивно не можуть бути співмірними з діяльністю державних галузевих підприємств, які господарюють у якісних експлуатаційних лісах із високим класом бонітету, призначених саме для вирощування ділової деревини».

Такої ж думки досвідчений лісівник з Прикарпаття Роман Олійник, який тривалий час перебував на керівних посадах Івано-Франківського обласного управління лісового господарства і за свою принципову позицію з відновлювання у лісовому секторі сили закону не раз мав конфлікти з київськими керівниками галузі.

«Породний склад, повнота і запаси, особливо стиглих і перестійних насаджень, об‘єктивно гірші в комунальних лісах, ніж у державних, — зазначає Роман Олійник. — Агентству лісових ресурсів краще порівняти роботу державних лісгоспів із показниками таких самих лісогосподарських підприємств Польщі чи країн Балтії. Однакові об’єми хвойної деревини наші поліські держлісгоспи продають з утричі гіршим фінансовим результатом, аніж їхні латвійські чи литовські колеги. Варто також пояснити парадокс утричі більшої суми реалізації від зрубаної деревини у турецьких лісівників при приблизно рівному з нами обсязі рубок».

На Чернігівщині голова Корюківської громади Ратан Ахмедов узагалі заявляє, що на їхній території комунальний лісгосп, який має в користуванні вчетверо менше лісів, аніж державний, сплачує до бюджету громади вдвічі більше податків у перерахунку на один гектар лісових насаджень. Втрачати таке підприємство громада ніяк не бажає.

Щоправда, не всі громади такі щасливі зі своїх комунальних лісів.

«Там мало не самі чагарники, вони нам задарма не потрібні, — каже голова Білоберізької територіальної громади Дмитро Іванюк в унісон зі своїми колегами з верховинських, косівських країв Прикарпаття. — Доведеться виділяти з бюджету громади дуже великі кошти, щоб навести там порядок, у тому числі з документами на землю. Хоча це давно мав би зробити місцевий комунальний лісгосп. А ми у цю важку годину маємо допомагати війську, переселенцям».

Комунальні лісгоспи справді загрузли у численних юридичних і господарських проблемах. Обласні ради як засновники мали б узяти на себе розв’язання цих проблем. Натомість лише їх поглиблюють. Зокрема, зумисне допускаючи незаконну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав комунальних земельних ділянок лісогосподарського призначення за вигаданою територіальною громадою області, якої не існує ні в природі, ні в правовому полі.

Ультиматум лісівникам

Поки обласні ради ведуть із лісівниками словесну суперечку, хто у лісі головний, Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпаття продемонструвала днями майстер-клас боротьби громад за свій природний ресурс.

Її голова Василь Щур поставив ультиматум лісівникам в особі директора Карпатського лісового офісу Володимира Бадзяна, спираючись на пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України.

Коротко суть у тому, що оскільки державне підприємство «Міжгірський лісгосп», який вів господарську діяльність на землях Міжгірської громади, ліквідований у рамках реформи ДАЛРУ, а вивільнені з користування земельні ділянки не сформовані відповідно до вимог законів, то вони переходять у комунальну власність громади, і громада тепер вирішуватиме їхнє подальше залучення в підприємницьку діяльність.

«Ліси займають 80% нашої території, це єдиний ресурс розвитку громади, і ми не можемо бути осторонь його використання, — пояснює свою позицію Володимир Щур. — Хочемо розвивати на їхній базі туризм, рекреацію, залучати в цілком реальні проєкти сільгосппідприємства, зокрема з розвитку вівчарства і дотичних до нього промислів, як це здавна було в наших горах. Ліси не мають слугувати тільки для рубок, тим більше коли цими рубками одноосібно завідує управлінський монополіст».

https://zn.ua/ukr/reforms/lisopovstannja-mistsevikh-rad-proti-peredachi-komunalnikh-lisiv-monopolistu.html?fbclid=IwAR2OV1kDnK9YM96MSQraqNh3i6UHlRh96mTdLYUHoWCEVpPjSDQ8vQi-9yo