УАМ в обличчях: в умовах воєнного стану кожен комплексний проєкт, який належить реалізувати меблевикам, – це виклик для кожної компанії.

УАМ в обличчях: в умовах воєнного стану кожен комплексний проєкт, який належить реалізувати меблевикам, – це виклик для кожної компанії.

УАМ в обличчях: в умовах воєнного стану кожен комплексний проєкт, який належить реалізувати меблевикам, – це виклик для кожної компанії.  Не виняток і компанія «TENTONI», про що розповіла її співвласниця Ірина Новикова.

Багатьох вітчизняних товаровиробників – і меблярі тут не є винятком – якраз війна, яка обвалила внутрішній ринок, особливо на її початку, примусила швидкими темпами шукати зарубіжні можливості збуту продукції. Одні, починали шукати такі можливості, що називається, з нуля, інші, котрі вже були з експортним досвідом, всіляко розширювали свої  експортні горизонти. 

Столична компанія «TENTONI», яка є сімейним бізнесом подружжя Ірини та Сергія Новікових, реалізацію першого зарубіжного проєкту «під ключ» розпочала фактично в перші тижні війни. Так, як його розпочала б,  і якщо не було б війни: бо все вже було готово для цього.

– Мабуть же, початок війни в Україні, не був байдуже сприйнятим вашим замовником. Невже не насторожив його, не налякав ризиком залишитися ні з чим? Не хотів він  розірвати контракт? – такими запитаннями розпочали розмову із пані Іриною.

– Звісно, замовник розумів, що ризикує. На початку повномасштабного вторгнення європейські банки рекомендували своїм клієнтам відмовитися від переказу валюти в Україну, таким операціям був присвоєний найвищий ступінь ризикованості. Але ні у зарубіжного клієнта, ні у нас не було в запасі, умовно кажучи, плану «Б», аби діяти по-інакшому. Вже були досягнуті домовленості щодо термінів доставки й монтажу, а відмова від контракту означала відтермінування проєкту на три й більше місяців, що клієнт не міг собі дозволити.

І ми, попри найнапруженішу фазу війни, були готовими свої зобовʼязання  виконати. При чому в обумовлені терміни, бо колектив ще був практично у повному складі. Тому клієнтом таки була зроблена ризикована передоплата, а нами закуплені матеріали й комплектуючі.

І компанія замовника не підвела. Ні з термінами виготовлення всього обсягу обумовленої продукції, ні з її якістю, ні в плані логістики й монтажу. Хоча на кожному етапі треба було долати певні перешкоди, зумовлені воєнним станом, в якому опинилася країна. Це збагатило нас ще й іміджевим капіталом, який допоміг отримувати й подальші замовлення. 

– Виконання комплексних проєктів передбачає використання різних матеріалів  – скла, металу, каменю, пластику, і, відповідно, роботи з ними. Компанія в цьому сенсі універсальна чи вдається до послуг підрядників?

– Базова спеціалізація компанії – деревообробка та корпусне меблярсто. Тому на партнерських засадах при реалізації комплексних замовлень працюємо з виробниками мʼяких меблів, металозварювальниками, обробниками штучного каменю тощо.

– Кожен проєкт під замовлення індивідуальний, отже завжди  чимось та не схожий на попередні. В умовах війни рівень індивідуальності замовлень зріс чи навпаки намітилася тенденція до спрощення, стандартизації, що могло б полегшити роботу виконавцям приватних замовлень? 

– Та ні, якихось явних тенденцій  у бік стандартизації індивідуальних проєктів не прослідковуємо. Та навіть якби вони й були, то навряд чи в нинішніх умовах нашу роботу це суттєво полегшило б. Маю на увазі  роботу в умовах обмежених ресурсів – торік енергетичних, нині кадрових, що стають все більш відчутними. Це кожен цікавий за змістом проєкт робить неодмінно більш складним, ніж він міг бути до війни. Зараз практично кожен проєкт – це виклик, бо постає стільки небажаних факторів, і таких, які часом важко й передбачити. 

– Крім того, що компанія за період війни здійснила зовнішньоекономічний прорив, якими ще позитивами могли б похвалитися?

– В першій рік війни ми доукомплектували виробництво необхідним деревообробним та іншим меблевим обладнанням, щоб повністю замкнути процес виробництва в межах однієї компанії та менше залежати від підрядників. Адже в такий турбулентний період гарантії мінімальні, а відповідальність занадто висока.

Розширила наші експортні перспективи торішня участь у торговій місії до Великобританії, яка для нас стала можливою завдяки членству в УАМ. На цей рік плануємо збільшити обсяг продажів, зокрема розраховуючи вийти на ринок Канади, де маємо свого представника.

– А поряд такий потужний ринок США…

– Так. Але не все одразу. Бракує інвестування для більшої амбітності. Меблярство, ясна річ, не серед нинішніх державних пріоритетів – як от армія, аграрний сектор, технології.  Хоча, варто зауважити, що і в нашій сфері достатньо грантових програм як від міжнародних донорів, так і державних, які є суттєвою підтримкою, особливо для компаній, що постраждали від війни найбільше.