Коли припиниться бардак у нацпарках

Вниманию наших читателей экологов. Владимир Стешук поднимает вопросы, основной аспект которых давно меня волнует. Свою давнюю работу по этому поводу, “Рубить нельзя заповедовать? Где поставить запятую” из цикла “Лесной тупик на пути в Европу” сегодня размещу на нашем сайте. Актуальности она не потеряла. Напротив, с течением времени проблема только обострялась. Ни в Минприроде, ни в Гослесагентстве решать её было не с кем, из-за многолетней отрицательной селекции при подборе руководителей. Давайте попробуем это сделать на уровне общественных организаций. Если захотите ответить в формате статьи, – высылайте на почту ГО “Открытый лес”, – openforest@ukr.net.

Горжусь тем, что у нас ещё есть такие люди, как Владимир. Они не только не жалеют себя защищая страну, но и заполняют пробелы в работе профильного Министра, которому давно пора разобраться в проблеме заповедания, защиты и эксплуатации лесов Украины. Для него и таких, как он в конце материала размещаю песню, которая зазвучала у меня в голове, когда я читал этот материал. Спасибо Тарасу Ткачук, который обратил на него моё внимание. М.П.

Демобілізований Володимир Стешук Новоорлицького лісництва філії “Кременчуцьке лісове господарство» втратив на війні ногу. Але улюбленої роботи не покинув.

Ми пропонували Володимиру допомогти з реабілітацією, але він сказав «не треба». Болить не тіло, а душа.

Лісівник не може спокійно дивитись у що перетворилась територія Регіонального ландшафтного парку “Нижньоворсклянський” на Полтавщині.

Парк знаходиться на островах посеред Кам’янського водосховища. Ситуація тут дійсно катастрофічна.

Занедбаний стан дерев

Дерева всихають. Одна з причин – шкідники. Зокрема, коренева губка. Її викликає грибок, який проникає в рослину через свіжі тріщини та ушкодження, а потім вражає коріння. Дерево помирає. Заражаються сусідні насадження. Щоб врятувати ліс, працівники парку мають проводити вибіркову санітарну рубку.

Небезпека лісових пожеж

Влітку люди, бажаючи відпочити наодинці з природою, розводять там багаття. Частина тліючого вогню вітром перекидається на всохлу траву, а потім на дерева. Є ризик, що у разі великої пожежі ліс згорить повністю.

Немає мінералізованих смуг

Володимир переконує, мінералізовані смуги допомогли б вирішити ситуацію. При спалахах вогню зорана смуга перешкоджає поширенню низової пожежі на інші ділянки лісового масиву. Або ж можна зробити опорну лінію, від якої буде проводитися зустрічний регульований підпал лісового насадження для зустрічного вогню.

Ситуація у “Нижньоворсклянському» не виключення, а скоріше правило

В сусідній Черкаській області схожі проблеми. На початку 2022 року на Черкащині Указом Президента було створено Національний природний парк “Холодний Яр”. В додаток до вищеперелічених проблем у парку не забезпечений проїзд пожежної техніки, бо не створювались лісові дороги. А як їх створити, коли все завалено поламаними деревами, а прибирати їх не можна? Так само, як і створювати лісову дорогу.

За електрику використану адміністрацією НПП “Холодний Яр” сплачує філія “Чигиринське лісове господарство”. У лютому 2023 року філія надала під адміністрацію НПП адміністративну будівлю Креселецького лісництва з надвірними будівлями. Наразі будівлі досі не присвоєно нову адресу – це повинна здійснити місцева Медведівська ОТГ. У звʼязку з цим, приміщення неможливо зняти з балансу філії і передати у власність парку.

Чому так відбувається

Зазвичай НПП та РЛП в межах ПЗФ створюються для рекреації, наукових досліджень, збереження історико-культурної спадщини, охорони червонокнижних тварин та рослин, відтворення флори та фауни, екосистем. На їх територіях є такі зони, як заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарська. Окрім заповідної зони, на решті ділянок працівники парку мають доглядати за деревами. Також в їх компетенції прокладання мінералізованих смуг та лісових доріг для проїзду пожежної техніки за дозволом Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Чому вони цього не роблять

Клята українська бюрократія! За процедурою після Указу Президента щодо створення нацпарку НПП або РЛП звертається в ДП за згодою на вилучення земельної ділянки. Потім її передають в ОДА з клопотанням на розробку проекту на зміну цільового використання. Далі НПП замовляє роботи землевпорядника. Готовий проєкт передають в Держгеокадастр. Фінальний етап – затвердження в Кабінет Міністрів України та розпорядження про припинення права користування.

Вже на етапі робот із землевпорядкування виникають проблеми. Зазвичай в новостворених ПЗФ наявні не усі документи, які регулюють діяльність. Тому ніяких робіт, навіть з прибирання сухостою, проводити вони не можуть. Філії ДП “Ліси України” з моменту згоди на вилучення ділянки теж вже не можуть вести лісогосподарську діяльність.

Ось так і виходить, що ніхто нічого не робить

На Івано-Франківщині у філії “Кутське лісове господарство” більша частина ділянок це ПЗФ – Національний природний парк “Гуцульщина”, деякі з 2002 року досі в процесі переходу. Ситуація ускладнюється тим, що гірські селища негазифіковані. А філія дровами населення повною мірою забезпечити не може. Місцевим доводиться купувати деревину за сто кілометрів і додатково витрачатись на доставку. Або ж масово починають звертатись до приватників, які здорожчують продукцію. А це спонукає до самовільних рубок, в тому числі і на території НПП.

Спілка далека від того, щоб шукати винних і давати поради, як краще розплутати цей бюрократичний глухий кут, від якого однаково страждають як люди, так і українські ліси.

Але принаймні до завершення війни треба припинити практику бездумної передачі лісових угідь до ПЗФ Якийсь еко-активіст повісив собі на груди медальку та отримав закордонний грант, а у підсумку на місцях страждають прості люди, деградує та вмирає ліс, держава зазнає шалені збитки від лісових пожеж.