19/03/2024
0- «Якби ви знали, паничі,
- Де люди плачуть живучи,
- То ви б елегій не творили…»
Т.Г. Шевченко
Ситуація в лісогосподарському комплексі змінюється з калейдоскопічною швидкістю. Керівництво ДАЛРУ та ДП «Ліси України» разом зі своєю командою красивими картинками в калейдоскопі прикриває кризову економічну та кадрову ситуацію, яку вони упереджено створили в лісогосподарському комплексі. І в даний час уже чітко проглядається істинна мета утаємниченого реформування.
Дана стаття написана на початку лютого місяця 2024 року, але по певних причинах не була закінчена і не готова до публікації та потребувала доопрацювання. Досить довгий період доопрацювання статті обумовив висвітлення в ній різних питань.
Останніми днями в ЗМІ опублікований проєкт Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», що викликає доцільність його вивчення та обговорення. Автор готує статтю «Поїзд реформування прибуває на кінцеву станцію», яка буде запропонована читачам найближчим часом. На думку автора, в статті буде висвітлена кінцева мета реформування та його можливі результати.
В січні місяці 2024 року керівництво ДП «Ліси України» урочисто доповіло ініціаторам реформування лісогосподарського комплексу, що деревообробка, як державний сектор економіки України успішно знищений.
Важко помирала деревообробка в лісгоспах – чого тільки не придумували керівники підприємства ДП «Ліси України» щоб прикриваючи свої справжні наміри і причини, упереджено, доказати недоцільність утримання деревообробних підрозділів в підлеглих їм філіях. Але, коли сила є, розуму не потрібно. Відійшла в минуле історія славнозвісних державних деревообробних підприємств України.
Отримавши свою знамениту перемогу в 279 році до нашої ери, цар Пірр сказав «Ще одна така перемога і я залишуся без війська». В нашій ситуації це означає, що ще одна така перемога наявної команди в реформуванні лісогосподарського комплексу зруйнує його вщент. І потрібна буде велика відбудова – створення АТ не допоможе.
Діяли за «Інтернаціоналом» – все зруйнуємо до основи, а потім будемо все заново будувати незалежно якою ціною та з якими наслідками. При цьому, ні за що відповідати не будемо.
При цьому отримали молодий ретивий непрофесіоналізм, при якому один раз відміряють, а сім разів обрізають, бо погано поміряли, і в кінцевому результаті заготовку викидають.
От ліквідатори деревообробки звечора з радощів з нагоди ліквідації деревообробки їли, пили, веселились, а на ранок очманілі пробудились – що ж ми наробили? В період смертоносної війни, коли дороге кожне робоче місце, викинули на вулицю тисячі працівників, зменшили використання економічного потенціалу країни та надходження податків, простіше іншими слова в такий важкий час нанесли шкоду державі.
От так оцінюють результати ліквідації деревообробки в лісгоспах працівники лісгоспів і відповідно будують своє відношення до керівництва ДП «Ліси України» і діють за принципом – дай Боже пережити таких друзів і керівників, а з ворогами ми вже справимось.
Підприємства згідно Господарського Кодексу України та своїх Статутів мають право самостійно визначати свою структуру, чим і скористались керівники ДП «Ліси України» при ліквідації деревообробних підрозділів. Нібито все зроблено в правовому полі, але по праву, а не по совісті.
А як можна оцінити ліквідацію деревообробки, як державного сектора економіки, працівникам лісогосподарського комплексу? А оцінити можна тільки двояко – або керівники ДП «Ліси України» не мають економічної та правової підготовки (знаходяться на рівні правового та економічного нігілізму) і не розуміли що творять або свідомо здійснена загальнодержавна економічна диверсія шляхом ліквідації діючої деревообробної державної галузі в період дії воєнного стану.
Автор статті не є юристом, але на рівні інженера лісового господарства знає, що диверсії бувають майнового, економічного, інформаційного, екологічного, інтелектуального та інших напрямків.
Якщо врахувати, що керівництво ДП «Ліси України» здійснюють працівники з найвищим в країні рівнем виробничої, економічної освіти та правової підготовки (вони так собі думають, хоча це часом дуже далеко від істини), то залишається друге, тобто умисна ліквідація деревообробки, як державного сектору економіки, без будь якого належного об’єктивного обґрунтування, іншими словами, на суб’єктивну думку автора статті, ліквідація має ознаки економічної диверсії. В цій ситуації не важливо як припинили деревообробку – чи підірвали деревообробні цехи, чи зупинили діюче виробництво і викинули на вулицю тисячі працівників, що викликало негативну оцінку роботи державних органів і нанесло значну економічну шкоду державі – результат негативно однаковий.
Автор статті вважає, що в той же час кожний працівник галузі має право мати своє бачення ситуації.
Деревообробні цехи лісгоспів до припинення їх діяльності мали можливість в період воєнного стану згідно вимог ГКУ виготовляти і реалізовувати для військових потреб в порядку державного замовлення пиломатеріали та вироби з деревини по самих найнижчих можливих цінах в плановому порядку як для будівництва оборонних укріплень, так і для відновлення та ремонту пошкоджених будівель та споруд, які відновлюються за рахунок бюджетних коштів. Така взаємодія забезпечувала їх значну економію, що так важливо для держави в період воєнного стану.
Парадоксальний приклад – в Рава-Руському лісгоспі згоріло приміщення господарського призначення. Для його відновлення потрібно близько 30—40 кубометрів різних пиломатеріалів – це дрібниці.
І в даний час по милості керівників ДП «Ліси України» філія «Рава-Руське лісове господарство» вимушене з корупційним ризиком провести тендер на закупівлю вказаних пиломатеріалів і якщо найменшу ціну навіть в насмішку запропонує приватник з Чернігівської або Херсонської областей, то лісгосп буде вимушений провести закупівлю пиломатеріалів в одного із цих підприємців. Законно, але безглуздо згідно з принципами діяльності ДП «Ліси України», яке ліквідувало деревообробку в лісгоспах Львівської області, в т.ч. і в Рава-Руському лісгоспі. І будуть ці пиломатеріали за рахунок логістики в 2-3 рази дорожчими порівняно з цінами в Львівському регіоні, але купленими на законних підставах.
Але до керівництва ДП «Ліси України» мабуть дійшло, що вони натворили, і в даний час ведеться певна робота по відновленню тим чи іншим способом використання виробничих деревообробних потужностей лісгоспів. Іншими словами, як кажуть на Буковині, коли вкрали коні, господарі стайню закрили.
Якщо ліквідували деревообробку по не розумінню, то це одна ситуація, але якщо робили це упереджено, передбачаючи негативні фінансові та суспільні наслідки, то уже відповідні структури можуть дати цим діям відповідну правову оцінку.
При цьому, автор статті хотів би привернути увагу читачів до наступного. В 1980-1990 роках Україна за рахунок власних лісосировинних ресурсів забезпечувала потреби деревообробної, лісохімічної, меблевої та целюлозно-паперової галузей промисловості всього тільки на 13%, а 87% сировини надходило з поза меж України. Враховуючи, що в даний час спостерігається не повне використання річного об’єму лісосировинних ресурсів, можна зробити висновок що їх споживання в країні за 30 останніх років зменшилось в 5 разів з відповідним зменшенням об’єму випуску готової продукції різного призначення з деревини. І для любого патріотично налаштованого розумного громадянина зрозуміло, що потрібно використовуючи наявний виробничий потенціал і наявність відносно незначних сировинних ресурсів ДП «Ліси України» необхідно було би раціонально збільшувати об’єм власної деревообробки, як прибуткової частини діяльності лісгоспів, і сприяти розвитку приватного деревообробного бізнесу з використанням наявного лісосировинного ресурсу.
Питання використання наявних лісових ресурсів України досить цікаве. От наприклад, чому не скасовується мораторій на експорт необробленої деревини і при цьому на неї не знижуються внутрішні ціни. А все пояснюється просто – лісосировинні ресурси України, як сказано вище, досить обмежені і їх повинно хватити наявним та майбутнім лісовим можновладцям. А якщо відкриємо ворота для масового експорту, то їм деревини самим не хватить. Для цього і всупереч законам ринкових відносин державним підприємством «Ліси України» штучно утримуються високі ціни на лісопродукцію з метою знищення малого та середнього деревообробного бізнесу (щоб не путався під ногами і не робив ніякої конкуренції). По цій причині потужним деревообробникам вигідна ситуація із забороною експорту необробленої деревини. Побачимо як зміниться ситуація в 2025 році, коли закінчиться термін дії норми про заборону експорту необробленої деревини, встановлений Законом України.
Війна в Україні та глобальне потепління в тій чи іншій мірі вплинули на економіку всіх європейських країн і призвели до суттєвого зменшення споживання деревної сировини експортованої з України. Але при цьому світові ціни в цілому збереглися, а в деяких випадках і підвищилися за рахунок зменшення експорту з Росії по причині накладення санкцій та незначного скорочення об’єму вирубки лісів по причині глобального потепління. І в цій ситуації, ДП «Ліси України», як реальний державний монополіст на ринку деревини в Україні, виходячи з державних інтересів, було зобов’язане, керуючись законами ринкових відносин, проводити гнучку внутрішню цінову політику на необроблену деревину, в т.ч і дрова, вигідну для приватних деревообробників та покупців дров’яної сировини, як частини єдиної цілої економіки країни, а не виступати в якості ворогів приватного малого та середнього деревообробного бізнесу по іншій стороні барикад отримуючи казкові прибутки за рахунок руйнації лісогосподарського та деревообробного комплексів країни.
Характерний приклад. В філії «Рава-Руський лісгосп» в даний час в наявності було до 10 тис. кубометрів дров паливних соснових минулих років заготівлі, які просто-на просто гнили і не мали належного товарного вигляду. Найближчим часом їх потрібно було б списувати. Адміністрація лісгоспу вчинила дію у відповідності до ринкових відносин і зменшила реалізаційну ціну дров в розумних межах, що дозволило в одноразовому порядку реалізувати партію дров 7 тис. кубометрів і уникнути значної суми збитків.
Це принесло користь і державному підприємству і приватному суб’єкту господарської діяльності і в кінцевому результаті державі в цілому.
А неписана істина говорить – чим багатший в державі кожен громадянин, тим багатша в цілому держава, в якій він живе і трудиться.
І виходить так, що ДП «Ліси України» не регулюючи ціни на продукцію фактично проти цієї істини.
По секрету можна сказати, що така ситуація викликала у значної частини працівників лісогосподарського комплексу в певній мірі почуття недоброзичливості і неповаги, якщо не сказати по іншому, до керівництва ДП «Ліси України». В українській мові близько 40 тис. слів, але для оцінки дій керівництва ДП «Ліси України» лісівниками і приватними деревообробниками находиться все більше недоброзичливих слів, яких не використовують в наявному словниковому запасі навіть на одеському Привозі.
В кінцевому результаті в умовах війни та кадрового голоду маємо те, що маємо, а саме – розвалену зусиллями ДП «Ліси України» деревообробну галузь країни, як в державному, так і приватному секторах економіки з відповідними негативними економічними наслідками. Це потрібно було вміти так зробити!.
При цьому виникає питання – коли ми вже не будемо вважати приватних деревообробників заробітчанами, а стануть вони частинкою нашого життя, які творять матеріальні блага не тільки заради власної користі, а і в інтересах держави, тобто всіх нас, в т.ч. і працівників ДП «Ліси України». Законослухняним підприємцям деревообробникам та лісозаготівельникам ми повинні подякувати за їхню не легку ризиковану працю.
Основною проблемою в лісопромисловому комплексі керівники бачать тільки корупцію та розкрадання деревини. Але при цьому забувають що корупційну систему в деревообробці та лісовому господарстві створили самі працівники декількох поколінь працівників лісового господарства і деревообробки, але патологічного апогею корупція досягла в останній період,
а особливо в період діяльності ДП «Ліси України», яке в даний час створює видимість активної боротьби з нею.
На думку автора статті, поки не пізно, необхідно терміново поки що відновити деревообробку, як державний сектор економіки з одночасним регулюванням доброзичливих економічних взаємовідносин з приватним сектором деревообробки і створити єдиний цілісний деревообробний загальнодержавний комплекс, в якому всі учасники мають рівні права та обов’язки. Наприклад, життєво необхідно терміново відновити і наростити об’єми робіт деревообробних збережених цехів філій. Недолуга фінансова політика ДП «Ліси Україна» за інформацією в засобах масової інформації найближчим часом доведе багато філій в різних регіонах до фінансового колапсу.
Дехто з читачів може зауважити, що в даний час ринок необробленої деревини фактично впав і по філіях спостерігається накопичення запасів не проданої лісопродукції і по цій причині пропозиції автора статті щодо нарощування об’ємів виробництва недоречні.
Це так, але світової кризи з перевиробництва деревної продукції не спостерігається. Споживання деревини (обробленої і не обробленої) в світі суттєво не впало. І по цій причині автор статті вважає що падіння ринку необробленої деревини в Україні є конкретним недоліком діяльності керівництва ДП «Ліси України», яке є реально одноосібною юридичною особою, що представляє Україну на світовому ринку деревини.
І посилання чиновників на те що в Україні війна, частково закриті кордони та наявні інші нібито об’єктивні причини не витримують ніякої критики – творці ДП «Ліси України» Ви ж знали, що Ви творите. Ви ліквідували близько 350 юридичних осіб (лісгоспів) – самостійних експортерів продукції, зберігаєте заборону на експорт необробленої деревини, самі не можете чи не хочете вирішувати дану проблему (а може це вам так потрібно), реально узурпували право експорту деревини, хоча залишили право експорту обробленої деревини підприємцям, але так підняли ціни на необроблену деревину, що її подальша деревообробка робить готову продукцію не конкурентно спроможною в світі. Хотіли одноосібної влади в лісопромисловому комплексі – маєте, тепер працюйте, а не шукайте причини оправдання своєї особисто незадовільної роботи. І кивати на криве дзеркало немає підстав.
В кінцевому результаті при створенні відповідних фінансових умов в державі після війни можна буде і ліквідувати державну частку деревообробки, якщо врахувати, що в світі приватні підприємства проектують і будують надсучасні літаки та космічні кораблі, то приватні деревообробники і меблярі України можуть бути законодавцями моди і найкращими виробниками виробів з деревини в світі. Але всьому свій час і відповідні умови.
Для прикладу. Автор статті під час одного з відряджень був приємно вражений тим, що в мізерному меблевому унікальному підприємстві з чисельністю працюючих близько 55-65 осіб в районі міста Валенсія (Іспанія) в 90-х роках особисто з дружиною замовляв меблі президент однієї з країн та багато можновладців і бізнесменів з країн Європи, хоча окремі унікальні елементи таких меблів в той час вироблялися в Україні (Косів).
В пригороді Валенсії працювало підприємство в 3 зміни по виробництву Євро піддонів, з сировини, виробленої в деревообробних цехах лісгоспів України, які по якості відповідали міжнародним вимогам. Вся продукція, вироблена на вказаному підприємстві, відвантажувалась в США. І була рентабельною.
В районі міста Толедо в одному із сіл працював завод по виробництву паркету з паркетної фризи дуба, яка поставлялась із Житомирської області.
Було дуже приємно бачити штабеля з продукцією деревообробки з України за тридев’ять земель в різних регіонах Іспанії.
А в даний час автор статті підтримує будівництво в Україні сучасних приватних деревообробних різнопрофільних комплексів (по типу такого, який за інформацією в ЗМІ проектується і будується в Закарпатті), які будуть працювати в правовому полі в Україні і на Україну та будуть вагомими гравцями на міжнародному ринку готової продукції, а не експортерами необробленої деревини, в т.ч. і до 25% краденої, хоча хвальки з ДП «Ліси України» вихваляються, що ні одне поліно в результаті цифровізації і комп’ютеризації обліку деревини не проходить поза обліком. Так, окремо взяте поліно і купа сушняку, назбираного пенсіонером, не проходять повз Департамент безпеки ДП «Ліси України, а тисячі кубометрів якісної краденої деревини (згадаймо інформацію про Брустурнянське лісове господарство) – без проблем. І не є заслугою керівників ДП «Ліси України», що звільнили з посади деяких керівників та заступників регіональних офісів та десятки директорів філій – необхідно запитати. а хто їх казнокрадів або бездарних керівників та за які заслуги призначили на посади декілька місяців тому назад і яку відповідальність за це понесуть керівники ДП «Ліси України»?
Місця в деревообробному бізнесі повинно хватити всім. Але при цьому потрібно не забувати, що лісові ресурси в Україні обмежені і в рівній мірі необхідно в законодавчому порядку враховувати інтереси як потужних сучасних і майбутніх лісопромислових магнатів (в цьому слові немає нічого поганого), так і фізичних осіб підприємців. Те що в даний час спостерігається надлишок лісопродукції (необроблених лісоматеріалів) – то це тимчасове явище, сформоване діями керівництва ДП «Ліси України» Враховуючи наявний деревообробний потенціал та перспективи будівництва нових сучасних потужних деревообробних комплексів внутрішній ринок лісопродукції України найближчим часом стане прогнозовано лісодефіцитним, а можливо і імпортно залежним. Але це в недалекому майбутньому. Можливо хтось і скаже що це видумки, але автор впевнений в тому, що це стане дійсністю і в цьому немає нічого страшного. Багато лісо дефіцитних країн виробляють брендові вироби з деревини та унікальне деревообробне та лісозаготівельне обладнання.
А в даний час опустимось на землю нашу обітовану і повернемось до наявного стану лісового господарства і подивимось що творять з ним наші небожителі з ДП «Ліси України». А творять вони щось незбагненне – або від недосяжного нам грішним їх великого розуму, або, вибачте, по інших незрозумілих причинах, які в інтелігентному середовищі незручно називати.
Для всіх кваліфікованих лісівників незаперечною істиною є те, що ведення класичного лісового господарства є збитковим. Дана істина не потребує доведення. Відповідно суб’єкт господарської діяльності, який займається виключно веденням лісового господарства при обґрунтованих ринкових цінах на продукцію обов’язково є банкрутом за дуже короткий час, якщо не буде мати додаткових джерел фінансування.
Дещо з історії. Кінцевим продуктом ведення лісового господарства в Україні до створення лісгоспзагів та лісокомбінатів був ростучий ліс, той, на який оформлені відповідні документи (лісорубний квиток) на право його вирубки з відповідною оплатою його вартості (попенної плати, рентного платежу) в дохід держави і називається він лісосічний фонд
Реально при такій системі господарювання лісогосподарські підприємства передавали лісосічний фонд іншим суб’єктам господарювання згідно лісорубних квитків з переходом права власності на лісосічний фонд лісозаготівельнику.
Грошові надходження, отримані лісгоспом при веденні лісового господарства (реалізація насіння, посадкового матеріалу, деревини від рубок догляду, інших надходжень) також були доходом від ведення лісового господарства і також перераховувалися в дохід державного бюджету.
З метою забезпечення життєдіяльності лісгоспів їх діяльність повністю фінансувалась з Державного бюджету( в інших країнах в разі приватної власності на ліси приватник здійснює ведення лісового господарства за власні кошти, сплачує державі відповідні податки протягом процесу вирощування лісу.Вартість лісу, який підлягає вирубці, власник лісу державіне сплачує тому що юридично він є власником лісу).
По цій причині ведення лісового господарства в Україні здійснювалось Міністерством лісового господарства в особі лісгоспів, що фінансувались з бюджету, а лісозаготівлі проводились державними госпрозрахунковими лісозаготівельними підприємствами, що входили в систему Міністерства лісозаготівельної та деревообробної промисловості. Тобто були окремо борщ, окремо мухи.
В процесі еволюції економічної складової лісогосподарського виробництва з метою переходу ведення лісового господарства на госпрозрахункову основу, функції ведення лісового господарства, лісозаготівель, деревообробки, меблевого та лісохімічного виробництв вирішили частково об’єднати в різних регіонах по різному. Результати реформування спеціалістам загальновідомі. Необхідно зазначити, що в Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській областях об’єднання дало відчутні позитивні фінансові результати і на той час лісокомбінати в цих областях (в т.ч. і лісове господарство) купалися в грошах. Тільки в Івано-Франківській області в лісопромисловій галузі працювало більше 45 тисяч працівників. Цілком зрозуміло, що вказані державні підприємства стали власниками виготовленої продукції, яка мала статус державної. В цих умовах ризик корупції був зведений до мінімуму – готова продукція продавалась майже повністю через торгову мережу, а сировина і напівфабрикати, як державна власність, розподілялась по потребі в установленому порядку між іншими державними підприємствами.
При підготовці діючого Лісового Кодексу України Держкомліс зумів зафіксувати в Кодексі в ст. 17, 19 п.2 фактичну вимогу про те, що виключно державні, а також лісокомунальні, інші державні лісогосподарські підприємства є власниками не тільки лісосічного фонду (ростучого лісу, призначеного до вирубки згідно лісорубних квитків), а й права на лісозаготівлю та власності на заготовлену лісопродукцію з відповідним правом на її реалізацію та деревообробку, як додаткове джерело фінансування.
При розпаді СРСР в незалежній Україні основна частина деревообробки та меблевого виробництва стали приватними – потужні деревообробні та меблеві підприємства стали приватними акціонерними товариствами -результати реформування видимі до цього часу. В цей же час сформувався потужний прошарок деревообробників в особі ФОП та ТОВ.
В результаті маніпуляцій з ціновою політикою на необроблені лісоматеріали (протиборство з приватною деревообробкою шляхом необґрунтованого спекулятивного підняття цін на лісопродукцію та створенням керівництвом галузі корупційної системи реалізації продукції) деревообробка в лісгоспах почала ставати недоцільною (підкреслюю, не нерентабельною, а недоцільною – свої вагомі плоди почала приносити корупція при реалізації необроблених лісоматеріалів). От тут і понеслось – результати на сьогоднішній день очевидні.
Ситуація, яка склалася на даний час в ДП «Ліси України» дозволяє зробити висновок що керівництво ДП «Ліси України», знаючи історію лісового господарства з 50-х років минулого століття, всі переваги і недоліки за цей час у веденні лісового господарства, ліквідувавши в лісгоспах деревообробну галузь, очевидно будує свою діяльність на помилковій, шкідливій для держави та деревообробників позиції реалізації необробленої деревини по спекулятивних цінах, користуючись своїм реально монопольним становищем на ринку необробленої деревини, що в кінцевому результаті є беззаперечною і гарантованою базою корупції. Ціни на продукцію, які встановлюються ДП «Ліси України», як законодавцем моди, дають можливість військовим лісгоспам (до 300 тис. кубометрів заготівлі на рік) та агролісгоспам встановлювати також завищені ціни на лісопродукцію. Принцип простий – а навіщо демпінгувати ціни, якщо можна на дурняк заробити. А те що страдають покупці – фронт, державні структури, громадяни України, які постраждали від бомбардувань і ракетних обстрілів, то це все чомусь нікого не цікавить..
Але у встановленні завищених цін на необроблену деревину, що в цілому є непорядним заходом, ДП «Ліси України» заробляє для себе певні громадські дивіденди – отримані за рахунок такої не патріотичної реалізації надприбутки частково використовуються на патріотичні цілі, що у несвідомої частини суспільства створює незаслужений позитивний імідж для керівників підприємства, в той час коли частина працівників підприємства певний період по причині відсутності коштів працювала на півставки або були у відпустці без оплати. А може керівники підприємства цього не знали, бо якщо знали то це є знущанням над працівниками (в літературі воно називається частковим геноцидом по відношенню до працівників – при розрекламованих небувалих мільярдних чистих прибутках підприємства та немислимих зарплатах його керівників залишити частину працівників підприємства без засобів для існування). На думку автора статті цей факт свідчить про необ’єктивність інформації ДП «Ліси України» про фактичний фінансовий стан підприємства і виробничу (підкреслюється – виробничу) збитковість діяльності підприємства.
В цій ситуації автор статті чисто сердечно дякує Уряду України що в цей надважкий для України час в умовах війни Уряд при допомозі партнерів вишукав кошти і двічі зміг підняти мінімальну заробітну плату, зберегти ціну на енергоносії для населення та субсидії і в якісь мірі по можливості підняв пенсії та вишукав можливості допомоги обездоленим війною людям. От це дійсно заслуга. І без бахвальства.
Незважаючи на наявний словниковий запас, автор не має слів щоб висловити свою повагу і вдячність ЗСУ, а особливо тим воїнам, хто в окопах захищає Батьківщину, навіть жертвуючи своїм життя.
Це не пусті піарні слова від автора статті- він на них має право.
Аналізуючи внутрішню фінансову політику ДП «Ліси України» в лісовому господарстві на рівні середньостатистичного працівника цього підприємства і не будучи світилом науки і практики, якими вважають себе керівники ДП «Ліси України», враховуючи протиправну засекреченість дійсного стану справ в ДП «Ліси України» на підставі куцої наявної інформації можна зробити висновок, що ситуація в ДП «Ліси України «bardzo paskudna». А то чого її б так засекречувати. Можливо воєнний стан і частково обмежує інформаційне поле щодо діяльності ДП «Ліси України», але ж не настільки.
Адже фінансово-господарська діяльність підприємств – досконало регулюється нормативними документами такими як Господарський, Податковий, Цивільний та інші Кодекси України, П(с)БО, Накази та Положення відповідних Міністерств.
От виникає просте питання – на якій підставі і якими нормативними документами визначено обов’язкове щоденне відрахування філіями 35% від щоденного доходу від реалізації продукції у не визначений фонд (фонди) підприємства та який порядок використання коштів, акумульованих в цьому фонді (фондах). Адже елементарні розрахунки показують, що такі відрахування в більшості випадків не підйомні для філій і приводять до зростання їх кредиторської заборгованості і в кінцевому результаті до зупинки ними виробництва, що уже спостерігається. А незадовільна робота філій – це незадовільна робота підприємства.
Як не дивно, але цифра 35% реально взята із стелі по принципу – що хочу, те й второчу, і ніхто мені не указ
Але життя все відрегулює – адже наявна заборгованість підприємцям підрядникам по розробці лісосік або створенню лісокультур, чи виконанні інших лісогосподарських робіт, не може підтримуватися до безконечності на авторитеті лісничих і майстрів лісу, підкреслюю – не керівників підприємства. Але все це може закінчитися в любий час. Це добре що поки що є запас лісопродукції на складах по причині кризи перевиробництва і заборгованості підрядникам – але гроші мають властивості швидко закінчуватись і ДП «Ліси України» чекає не банкротство, а дещо гірше – колапс. Адже відповідальність за заборгованість перед підприємцями в кінцевому результаті несуть не філії, а юридична особа -ДП «Ліси України», які би внутрішні розпорядчі документи по питанню взаєморозрахунків філій з кредиторами ДП «Ліси України» не малювало. І на сьогоднішній день ця ситуація дозволяє в правовому полі любому підприємцю – кредитору філії ДП «Ліси України» або звернутись до ДП «Ліси України» про погашення боргу або в установленому порядку звернутись до суду з позовною заявою про банкрутство ДП «Ліси України». Так що, пани підприємці – кредитори, Ви маєте справедливу можливість негайно отримати свої зароблені кошти від ДП «Ліси України». За інформацією керівництва підприємства у них грошей наскільки багато, що їх в них уже кури не клюють. Можна сказати так – за Ваші гроші ДП «Ліси України» закупило за рік для своїх посадовців більше 220 легкових комфортабельних автомобілі, ігноруючи норми людської моралі і совісті та свої боргові зобов’язання перед Вами.
Або скільки працівників потрібно було скоротити і звільнити, щоб на зекономлені гроші купити ці автомобілі!
Можливо керівництво ДП «Ліси України», уповаючи на свою всемогутність, не розуміє, що в даний час ДП «Ліси України» стоїть перед загрозою того, що приватні підприємці в найближчий час візьмуть лісозаготівельний процес у своє управління і змусять керівників ДП «Ліси України», не філій, виконувати їх умови по оплаті виконаних робіт та організації виконання робіт, або в любий час зупинять виробничий процес по лісозаготівлях до виконання їхніх умов. І звільнення керівників філій, як любима методика керівництва ДП «Ліси України» по вирішенню проблем, тут не спрацює.
А з Олімпу ДП «Ліси України» лунає виключно бравурна музика про дуті досягнення – мабуть хватило коштів купити тільки одну однобоку платівку. Прийдеться просити волонтерів щоб купили ще якусь, а може керівники ДП «Ліси України» складуться та й щось самі придумають – адже кожен з них за місяць мають зарплату за 60-120 майстрів лісу і у відпустку за свій рахунок не ходять.
Безглуздість фінансової системи в ДП «Ліси України» проявляється і в наступному. В одній із статей п. Ісаченко С.А., (дякую за інформацію) опублікованої на сайті «Відкритий ліс» вказано, що філія «Путильське лісове господарство» перерахувало на розрахунковий рахунок ДП «Ліси України» близько 80 млн.грн. (35% від щоденного доходу) і залишилося без засобів для існування. По цій причині попросило у ДП «Ліси України» з своїх заплачених коштів 21 млн грн щоб якось вижити. З барського плеча керівників підприємства, лісгоспу дали ці кошти, але в борг. Тепер потрібно і щодня платити 35% від доходу, та ще й борг в сумі 21 млн.грн. повернути як поворотну фінансову допомогу. Все робиться по принципу – давай будемо зразу їсти твоє, а потім, коли з’їмо твоє, кожен буде їсти своє. Таким чином лісгосп буде постійно винен підприємству, як колись колгосп державі і реально приречений до банкрутства. Ті лісгоспи, які не взяли позику в ДП «Ліси України» заборгували мільйони гривень підрядникам за виконані роботи, які виходячи з особистих відносин вірять філіям, як покійний Хрущов М.С. (царство йому небесне) вірив в перемогу комунізму в окремо взятій країні..
Виникає питання – а кому потрібна така ситуація, хто давав завдання ДП «Ліси України» доводити лісгоспи до банкрутства? Чи це роблять з успіхом керівники ДП «Ліси України» за власною ініціативою?
Це ж було потрібно до такого додуматись керівництву ДП «Ліси України» – як татаро-монголи в 1200 – х роках встановлювали ясир для поневолених народів, так вони встановили ясир і для своїх філій.
Але ж за цей час після татаро-монголів змінилась система фінансових взаємостосунків в суспільстві, тим паче в межах одного з найбільших сучасних підприємств лісового господарства Європи (ДП «Ліси України») , відповідно з новітньою найкращою фінансовою системою (так думають керівники підприємства, але це не так насправді). В даний час любий мало-мальськи спеціаліст знає, що підприємство, в даному випадку філія, складає фінансовий план на рік, визначає свої реальні фінансові можливості і уже на базі фінансового плану філії можна визначити який процент надходжень філія може перерахувати у відповідні фонди підприємства, які визначаються Господарським Кодексом України та Статутом підприємства. Окремою строчкою визначається і обмежується сума адміністративних витрат, а не встановлюється вольовим рішенням директора, який перетягує для цього на себе диктаторське одіяло і встановлює собі німб на голові. А поки що геніїв лісоводів і економістів в управлінні ДП «Ліси України» ніхто не бачить – спеціалісти як спеціалісти… Бо все засекречено
І що ж в кінцевому результаті очікує ДП «Ліси України» при існуючій системі господарювання? З 100% впевненістю можна сказати – банкрутство. Притому найближчим часом – рік, два.
З метою зняття напруги в середовищі лісівників в зв’язку з наявною ситуацією, активно мусується тема реформування ДП «Ліси України» в публічне акціонерне товариство (ПАТ) заснованого на державній формі власності.
Декілька років тому автор даної статті в своїх статтях передбачив створення єдиного державного підприємства (в даний час це ДП «Ліси України») і реформування його в ПАТ як вважає автор із змішаною формою власності, тобто частина акцій повинна належати приватному капіталу, як працівникам лісгоспів і їх нащадкам, так і лісовим магнатам. Дана теза була зустрінута читачами з насмішками, але автор був впевнений в своєму прогнозі і так і сталося.. Але як зазначалося раніше, таке підприємство могло успішно функціонувати тільки при умові своєї багатогалузевої структури. Та автори реформування мають своє помилкове бачення структури єдиного монопольного підприємства – чи власне чи кимось нав’язане, але ведуть його однозначно до банкрутства. Яка мета такої політики офіційно і обґрунтовано незрозуміло як для працівників лісового господарства, так і для суспільства. Можливо за цим стоять якісь геніальні задумки на якісно вищому від світового рівня , які не досяжні для сучасних спеціалістів на рівні працівників ДП «Ліси України».
В розвиток даної теми необхідно зазначити, що лісівники уже погоджуються з тією давньою тезою автора статті, що ДП «Ліси України» буде реформоване В ПАТ . Автор статті притримувався і притримується концепції що ПАТ повинно бути обов’язково багатогалузевим із змішаною формою власності – як мінімум 51% акцій повинно належати державі, як власнику лісів, а 49% акцій повинні бути реалізовані приватним структурам та особам. Іншого не дано, якщо не ставиться питання про фінансування лісового господарства з Державного бюджету. І це не прояв самовпевненості автора – це обґрунтований вибір. Якщо ПАТ буде засноване на 100% державній власності з монопольною сферою діяльності у вигляді ведення лісового господарства – то за 2-3 роки воно стане банкрутом.
Необхідно не забувати, що при створенні ДП «Ліси України» було створено апарат з мільярдними затратами на його управління, а при створенні ПАТ добавиться ще й наглядова рада ПАТ з річним бюджетом до 200-300 млн.грн.
Для забезпечення нормального функціонування ПАТ в своєму складі повинно на думку автора статті мати деревообробні, лісохімічні, меблеві, целюлозно-паперові та інші виробництва тому що в разі існування лісогосподарського комплексу, як монопольного комплексу по веденню лісового господарства, то, як було сказано вище, буде необхідно додаткове фінансування з Державного бюджету. То навіщо тоді тин городити. Але в цьому є прикритий хитромудрий смисл, про який буде сказано в наступній статті.
Не виключене те, що будівництво великого багатогалузевого приватного деревообробного комплексу на Закарпатті це і є прообразом частини загальнодержавного багатогалузевого ПАТ і такі комплекси і будуть складати 49% акцій, а власники комплексів будуть формувати наглядову раду ПАТ, або іншими словами будуть керувати ПАТ в своїх інтересах без передачі їм у власність державних лісів (до певного часу). От так.
Але при цій всій ситуації залишається незрозумілим – навіщо доводити до банкрутства ДП «Ліси України» що активно здійснюється, або формувати його штучну гіперрентабельність за рахунок скорочення чисельності працюючих, як самого бездарного способу економії коштів? Адже це не принесе користі нікому, крім життєвих проблем працівникам підприємства і державі. Невже не зрозуміло, що процес банкрутизації підприємства очевидний і невже керівники ДП «Ліси України» наскільки недальновидні?
Не так давно була опублікована інформація про пілотний проект реформування Південного та Східного регіональних офісів шляхом ліквідації філій. Це знову черговий опус керівництва підприємства або піар акція по принципу півня, який прокукурікає, а дальше хоч і не розсвітай.
Автор вважав би , що для початку керівництво ДП «Ліси України» мало би визначити результативність того, що Ви за рік уже натворили, чого досягнули. Якщо сказати відверто, то нічого доброго – поки що розвалили діючу існуючу систему і посилили корупцію в системі та розкрадання лісових ресурсів. Так стверджують ЗМІ. А Ви беретесь за нову маніакальну стадію реформування, за результати якої ніякої відповідальності – ні моральної, ні матеріальної не несете.
Але про це пізніше.
Лісгоспи Сходу і Півдня України з прикладними науково-дослідними установами це найбільш вразливі підрозділи лісогосподарського комплексу України, які потребують догляду і підтримки від керівництва галузі, як малі діти в садочку або хворі в лікарні. І реально без реформування лише з великими зусиллями і патріотизмом працівників ці лісгоспи і наукові установи зводять кінці з кінцями А тут в порядку експерименту ріжуть по живому і апробують свої «геніальні» видумки, не гарантуючи позитивних наслідків реформування.
На думку автора статті, якщо вже формуємо нову систему взаємовідносин в лісовому господарстві в конкретному окремо взятому регіоні, то для гарантії отримання конкретних запланованих результатів (мети) реформування необхідно в першу чергу належним чином підготувати наявну структуру, (фундамент реформування) – привести у відповідність до нових реформованих і так званих гарантованих керівництвом ДП «Ліси України» умов праці, ( а то часто реально в більшості випадків піарні заяви керівників ДП «Ліси України» про майбутні досягнення від проведення реформування є міражами в пустині).
На даний час лісові культури на півдні України створюються по класичній схемі – підготував грунт, посадив сіянці, які за місяць всохли, списав культури. По цій причині на одній і тій же площі культури створюються 5-6 років з однаковим результатом. Напрошується висновок, що в умовах півдня України ліси необхідно створювати по зовсім іншій технології, враховуючи що ліс будучи частиною екологічного середовища формує своєрідний внутрішній мікроклімат і є своєрідною частинкою в загальній структурі екологічного середовища. І створення лісів на півдні України необхідно починати зі створення мінімальних лісорослинних умов з постійним їх поліпшенням. Наприклад, враховуючи що на лісокультурних площах трави виростають до висоти людини, доцільно провести попередньо двох разову обробку лісокультурної площі гербіцидами з відповідною перервою і засіяти (засадити) площу місцевими малоцінними породами піонерами, які би створили мінімальний лісовий мікроклімат, а вже потім проводити посадку лісокультур головною породою. Іншими словами створювати культури в 2 етапи. Дехто із спеціалістів лісового господарства можуть оцінити дану пропозицію як ахінею, але щось у створенні лісів на Півдні України потрібно міняти.
Автор впевнений в одному – наявний досвід створення лісів на півдні України свідчить про те, що настав час міняти технологію створення та породний склад лісів Півдня, особливо враховуючи процес глобального потепління. Ліс потрібно вирощувати, а не тільки садити, так як колись вчили. Ситуація міняється динамічно і швидкими темпами – не зробимо сьогодні, завтра буде пізно.
Можливо думка автора щодо реформування Південного і Східного офісів нікого і не цікавить, але автор, маючи певний практичний досвід роботи в лісовому господарстві в різних регіонах (від Макарова Київської області до Олешківських пісків та Ужгородського регіону) вважає за доцільне висловити своє бачення можливого реформування.
До проведення будь яких дій необхідно розробити, узгодити з усіма зацікавленими сторонами, трудовими колективами лісгоспів, науковцями організаційно-фінансовий календарний план реформування, враховуючи що реформування дуже дорого вартісний проєкт.
Повна характеристика проєкту це досить трудомістка робота і займе багато місця в статті. Тому обмежимося концептуальними поглядами.
Почнемо з того, що по причині низької заробітної плати, незадовільних соціальних умов і рівня життя лісівників Півдня, та відповідно їх низького авторитету серед місцевого населення, незадовільного технічного оснащення лісгоспів в структурі лісогосподарського комплексу Півдня України є в наявності до 40% вакантних посад з відповідними наслідками. Робота в лісовому господарстві в Південному та частково в Східному регіонах є не престижною і по цій причині наявні працівники реально не зацікавлені в підвищенні свого професійного рівня та не цінують своє робоче місце. А на загнаному коні ( та ще й до того клячі) далеко не заїдеш.
По цій причині в першу чергу необхідно навести належний лад в наявній ситуації, а не першочергово скорочувати працівників. І вже після цього проводити реформування. Цього можна досягнути тільки за рахунок фінансового потенціалу ДП «Ліси України», адже цей безлад в лісовому господарстві Півдня і Сходу України створили не місцеві майстри лісу і працівники лісового господарства, а керівники ДАЛРУ та ДП «Ліси України» під патронатом Міндовкілля. А місцеві працівники виживають хто як може – один має приватний виноградник, інший вирощує кавуни, третій держить домашніх тварин і між цим всім ще й працюють в лісовому господарстві.
А для результативного проведення реформування на думку автора статті потрібно:
- Залишити збережену наявну чисельність працівників базовою і встановити заробітну плату майстра лісу з доплатами і винагородами 20-25 тис. грн. за місяць з відповідним рівнем зарплат старших майстрів, помічників лісничих і лісничих.
- Вивчити і вирішити питання забезпечення працівників належними житловими умовами, в т.ч. службовим житлом.
- Рівень життєвого рівня працівників лісового господарства без корупційних та злодійських дій повинен бути вище реального середнього життєвого рівня населення регіону.
- Врахувати, що реальна ринкова заробітна плата не кваліфікованого підсобного робітника при повній занятості на даний час складає не менше 1000-1200 грн/день ( на таких ринкових умовах встановлена зарплата керівника ДП «Ліси України»)
- Сформувати відповідний мінімальний постійний кадровий робочий потенціал відповідно до виробничих планів підрозділів, що дасть можливість зменшити корупційні ризики їх діяльності (ДП «Ліси України» або його наступник в найближчому майбутньому ще досить жорстко поплатиться за відсутність постійного кадрового потенціалу).
- Забезпечити працівників лісового господарства не тільки трекерами, а службовими транспортними засобами та ПММ згідно обгрунтованих встановлених норм.
- З врахуванням наступаючого глобального потепління реформувати 2-3 лісгоспи в насіннєво-селекційні центри (від створення насіннєвих плантацій до вирощування сіянців із ЗКС та саджанців), як науково-дослідних філіалів НДІ.
- Забезпечити лісництва необхідними машинами та механізмами, особливо лісопосадочними комплексами, ПММ.
- Обов’язковою умовою успішного ведення лісового господарства на Півдні та сході України є визначення науковцями та практиками породного складу новостворюваних лісів з урахуванням наявної ситуації та глобального потепління.
Читачі скажуть що дана пропозиція це утопія, безглуздя, видумка автора по причині відсутності коштів в ДП «Ліси України» для виконання цього плану.
Але, перепрошую, пропозиція автора побудована на тезі, що на даний час ДП «Ліси України» за неодноразовими заявами в ЗМІ керівництва Міндовкілля, ДАЛРУ та ДП «Ліси України», отримало в результаті реформування за 2023 рік – перший рік свого існування надзвичайно великий чистий прибуток і має надлишок грошових коштів та не має де їх подіти.
За їх баченням, процес реформування лісогосподарського комплексу, яке вони уже частково провели і успішно проводять дальше, є гарантом того, що подібні, а то і більші надходження, будуть отримані і в наступні роки. Крім цього, в проекті Закону України про створення ПАТ передбачається зменшення частки дивідендів, які сплачуються державі до 30 %.
Автор статті, враховуючи рівень джерела інформації, вірить вказаній інформації і на її підставі і побудував свої вищевказані пропозиції. Якщо читачі вважають, що інформація про фінансовий стан ДП «Ліси України» не об’єктивна, то автор статті з великим сумом вимушений відкликати свої пропозиції, тому що також вважає, що ДП «Ліси України» під теперішнім керівництвом впевнено крокує до банкрутства і подальше реформування приведе до руйнації лісогосподарського комплексу.
А могло би бути так, як пропонує автор статті.
У автора статті виникає ще одне питання, яке доводить тезу про бездарне використання державних коштів в сучасний час. За пропозицією одного із чиновників ДП «Ліси України» в лісах підприємства почалась ера будівництва урбанізованих місць для відпочинку вартістю до 1,2-1,5 млн грн.. При цьому за державні гроші в лісі будуються добротні будинки, бані, набережні на берегах озер, доріжки і площадки з дорожньої плитки з відповідними шлагбаумами. Відповідно лісгосп несе затрати як на будівництво респектабельних об’єктів для відпочинку, так і на їх охорону та утримання. І кожен лісгосп хоче побудувати якомога краще, так зване, місце відпочинку, щоб заслужити похвалу якогось чиновника.
Будівництво таких так званих місць відпочинку в даний час – це маразм і знущання над ЗСУ та тисячами внутрішньо переміщених осіб. Невже до керівництва ДП «Ліси України» не доходить, що думають і говорять люди, в яких розбомбило хату і вони не мають де жити, інваліди і учасники війни, коли бачать такі хороми, які побудовані за їхні гроші та їхню кров.
Автор за своє життя побудував і побачив тисячі місць відпочинку в лісах в різних країнах світу. І завжди вони були частиною природного середовища. Місце відпочинку в лісі передбачає спорудження столів, лавок, укриття від дощу з природних підсобних матеріалів (кругляка, необрізних пиломатеріалів, пнів, каменю та інш.) і переслідує мету єднання людини з природою.
А як використовуються місця відпочинку, побудовані по прихоті окремих чиновників ДП «Ліси України». Наприклад приїдуть ухилянти від призову з «тьолками» в баньку, повеселяться безплатно, а потім працівники лісгоспу за ними ще й приберуть. Адже за словами чиновників послуги безплатні.
І це на очах у тисяч людей, у яких є бажання – відправити того чиновника, що запровадив таке марнотратство у такий важкий для країни час, в окопи на передову, щоб дурістю не маявся.
З цієї ситуації є простий гарний вихід – будувати такі місця відпочинку за власні кошти ініціаторів будівництва, іншими словами – любий каприз за ваші гроші. Чесно і порядно. І за побудовані нехай заплатять в порядку благодійної допомоги. В голові не вкладається – як будувати тереми для відпочинку за державні кошти, якщо держава вишукує кожну копійку для вирішення військових та соціальних проблем. Автор статті хоче ще раз висловити свою вдячність Кабінету Міністрів України, як господарському органу управління держави, за їх працю.
Медики у своїй практиці при лікуванні хворих дотримуються рекомендації Гіппократа – лікувати потрібно хворого, а не його хворобу.
Ця рекомендація повністю відповідає ситуації в лісогосподарському комплексі – необхідно лікувати лісогосподарський комплекс, а не його хвороби. А для цього потрібні кваліфіковані лікарі і бажання вилікувати хворий організм.
На даний час самою головною бідою в Україні є війна, яка забрала десятки тисяч людських життів громадян України, зруйнувала квітучі міста і села, залила кров’ю поля і ліси України. І ліс, і лісівники і в окопах, і на трудовому фронті встали на захист рідної країни. І в цей важкий час працівники лісового комплексу зобов’язані в умовах кадрового голоду та економічних проблем захистити ліс від головних хвороб.
Як відомо із ЗМІ, що головними хворобами лісогосподарського комплексу в даний час є три хвороби – це корупція, розкрадання лісових ресурсів та волюнтаристське керівництво галуззю. При цьому корупційні дії вчиняються винятково працівниками лісогосподарського комплексу, а розкрадання лісових ресурсів – 10% місцевим населенням поза контролем працівників лісового господарства, а 90% за участю працівників лісогосподарського комплексу.
При реформуванні підприємства в ПАТ тягар банкрутства ляже на ПАТ. Дехто висловлює думку, що ПАТ буде створюватися з чистого аркуша, а ДП «Ліси України» ліквідується як банкрут. Але це не те, це просто неможливо. В першу чергу ПАТ повинно прийняти від ДП «Ліси України» право постійного земле- та лісокористування, матеріали лісовпорядкування, ОВД, особовий склад, систему управління, наявні матеріальні цінності – тобто стати правонаступником всіх прав та обов’язків підприємства «Ліси України» і почати свою діяльність з кадрового голоду і казкової кредиторської заборгованості.
Не дивлячись на наявний воєнний стан потрібно приймати рішення – або виводити наявне підприємство, яке розвалюється на очах, з кризової ситуації, а потім його реформувати в ПАТ з можливою зміною деяких умов діяльності лісогосподарського комплексу, або створювати завідомо банкротуюче ПАТ.
Основною проблемою підприємства є штучно створена і підтримувана на всіх рівнях корупція. Як можна зрозуміти що керівництво підприємства яке мало всі можливості позбутися корупціонерів хоча би на місцевому рівні і дати можливість працівникам лісового господарства, деревообробникам, всім споживачам лісопродукції вийти з пазурів корупції і нормально працювати, призначило нових корупціонерів або залишило старих і в даний час частково їх тасує і показує це як героїчний вчинок, а не свою бездарність і формування нового клану корупціонерів. Щось в цій ситуації необхідно міняти.
Від автора.
Дана стаття не закінчена і написана до публікації проєкту Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України».
Після опрацювання проєкту вказаного Закону останні абзаци даної статті будуть викладені з урахуванням вимог проєкту Закону в наступній статті автора «Поїзд реформування прибуває на кінцеву станцію».
Дана стаття написана не з метою критики діяльності керівництва ДП «Ліси України», а висвітлення дійсного стану справ в лісогосподарському комплексі України з надією, що воно буде виправлятись. Хоча ДАЛРУ та ДП «Ліси України», як показує практика, на публікації в ЗМІ не реагують.
З повагою до читачів
та найкращими побажаннями керівникам ДП «Ліси України»
