ЗАКОНОДАВСТВО СВІДЧИТЬ: ВСЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТЕ, ЩО У КОСІВСЬКИХ СЕЛАХ ЛЮДИ МЕРЗНУТЬ БЕЗ ДРОВ, ЛЕЖИТЬ НА КЕРІВНИЦТВІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОВА

То що ж трапилося в Косівському районі Прикарпаття? З кого питати, чому люди опинилися без дров у гірських селах, які стоять посеред багатих карпатських лісів? З відчаю вони збираються на мітинги біля контори колишнього Кутського лісгоспу, який тепер є філією ДП «Ліси України». Усі інші цивілізовані способи придбати у лісівників дрова вичерпані – на прохання, вимоги, письмові заяви ніхто не реагує, кажуть – дров немає, бо нема дозволу на рубки.

Між тим, за словами місцевих мешканців, косівські ліси, зокрема в Космачі, вирубують під корінь – з дозволами чи без них (див. фото).

Почнемо з головного. За усі проблеми і конфлікти, пов’язані з використанням природних ресурсів, відповідає власник цього ресурсу.

З великими труднощами, з бурхливими дискусіями, саме за допомогою журналістів нарешті на рівні країни таки вдалося встановити, що власником лісового ресурсу є обласні державні/військові адміністрації. Саме власник зобов’язаний контролювати роботу лісокористувачів (посилання на мою статтю з цього питання в «Дзеркалі тижня» – у першому коментарі).

Використання лісів Івано-Франківщини, як усіх без винятку ресурсних областей, в першу чергу повинно відігравати позитивну роль в економічному і соціальному розвитку області.

Соціальний розвиток – це найперше забезпечити дровами приватні домогосподарства, лікарні, школи, дитячі садочки, які їх потребують для нормального життя в негазифікованих селах, а отже можуть без усяких перешкод купити у юридичних осіб-лісокористувачів дров’яну деревину в необхідному обсязі.

Однак у вкритому лісами Косівському районі забезпечення дровами давно перетворилося на велику проблему. Сьогодні ця штучно створена проблема загострилася до краю. І це у війну, коли і без того у людей багато горя.

Питається, про яку нестачу дров взагалі може йтися в районі, мало не дві третини території якого займають прекрасні карпатські ліси?

Раніше гуцули брали дрова у своїх приватних лісах. Після того, як радянська влада забрала усі ліси у державну власність, вони їх купують у державних чи комунальних спеціалізованих підприємств, які займаються лісовим господарством.

Дрова у лісі є завжди. З вітровалів, буреломів, сухостою, який з лісу забрати необхідно санітарними рубками. Це обов’язкові лісівничі заходи. Зрозуміло, що 80% вилученої деревини з таких рубок – якраз дров’яна деревина, в першу чергу призначена для реалізації місцевим домогосподарствам.

То в чому, питається, проблема?

А в тому, що зі створенням у 2002 році НПП «Гуцульщина» переважна частина косівських лісів стала природно-заповідним фондом.

Статус ПЗФ обмежує експлуатацію лісового ресурсу. Однак і заповідні ліси потребують догляду.

Закон вимагає, щоб постійні користувачі в державних лісах зі статусом ПЗФ (а це згаданий національно-природний парк з офісом у Косові та ДП «Ліси України» з офісом у Києві) обґрунтовували власнику ресурсу необхідність проведення рубок та їх обсяг. Зайти з бензопилою в ліс НПП «Гуцульщина» і ДП «Ліси України» можуть тільки після того, як міндовкілля та Івано-Франківська ОВА затвердять їм необхідні у таких випадках документи. Інакше їм гарантований кримінал за незаконне вилучення деревини.

Так от, відсутність дров у ДП «Ліси України» на Косівщині і гострий соціальний конфлікт виникли, зокрема, саме через те, що власник ресурсу з незрозумілих причин затвердив «Перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів» (див. документ) тільки в останній день січня цього року. Аж через 4 місяці після того, як директор Кутської філії зазначеного державного підприємства Юрій Сойма підписав «Перелік заходів» і подав його в ОВА.

«Які до нас претензії? – обурювався у нашій з ним розмові начальник управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОВА Андрій Пліхтяк. – Ми заходи погодили? Погодили. Тож за відсутність дров хай відповідає Кутський лісгосп».

В філії запевняють, що документ на право здійснювати рубки вони взагалі отримали у другій половині лютого. Вже після того, як доведені до відчаю місцеві мешканці прийшли до підприємства з мітингами продати їм нарешті дрова. Їх не можуть купити навіть воїни ЗСУ, які брали участь у бойових діях.

Школи, лікарня, дитячі садочки, сільські ради району з осені ще якось трималися на старих запасах, а потім розірвали з Кутською філією договори на постачання дров і закупили їх де тільки змогли, ясна річ, за високою вартістю через значні транспортні витрати.

Затримка з боку органів влади дозвільних документів на рубки призвела також до того, що лісгосп не виконав мобілізаційне завдання заскладувати в кожному лісництві не менше 200 кубів стратегічного запасу заготовленої деревини.

«Тільки одне Березівське лісництво і трохи Кутське, територія яких не потрапила в ПЗФ, можуть сьогодні законно здійснювати рубки догляду за лісом. Головне користування у нас взагалі заборонене. Але в тих лісництвах дров відведено всього 2 тисяч кубів, коли район потребує на рік 15 тисяч кубометрів», – зазначає начальниця лісового відділу Кутської філії Інна Гринюк.

«Села нашої громади не можуть возити дрова з Яблунова чи Березіва аж за 40 кілометрів. То «золоті» дрова, – розповідає староста Соколівського старостинського округу Косівської ТГ Василь Стефурак. – Є ще один важливий момент. Крутими схилами за відсутності під’їзних доріг до деяких гірських сіл неможливо підняти дрова вантажівками. Тому їх зазвичай заготовляли в горах вище осель і спускали кіньми, а то й зносили на плечах. Важко зрозуміти, в чому тут проблема. На землі багато лежить дров. Яворівська сторона вся сохне. І при цьому страждають люди».

«Район густонаселений. Газифікований наполовину, бо маємо гори. Сіл багато. І люди не покидають своїх домівок. Наш Кутський лісгосп завжди планував і виконував лісогосподарські заходи таким чином, щоб можна було доставити дрова до осель, – пояснює помічник лісничого Косівського лісництва Петро Пліхтяк. – Переконаний, що генеральний директор основного підприємства «Ліси України» Юрій Болоховець просто не знає про нашу ситуацію, бо йому доповідають, що все прекрасно. А вникнути в проблеми усіх філій йому одному важко».

Протягом минулого 2023 року Кутська філія кілька разів надсилала в міндовкілля (міністр Руслан Стрілець) заявку затвердити ліміт на рубки догляду. Вже 2024 рік – ліміт так і не отримали: з міністерства відписують, ніби в заявці якісь технічні помилки, ніби не затверджені матеріали лісовпорядкування.

Думали в лісгоспі перекрити потребу дров за рахунок санітарних рубок – погодження на них загальмувала ОВА.

А з іншого боку, які, питається, можуть бути ліміти, якщо офіційно цільове призначення земель, які Івано-Франківська ОВА надала в постійне користування Кутської філії ДП «Ліси України», значиться за кодом 0901, тобто для ведення лісового господарства?

НПП «Гуцульщина», до речі, рубає повним ходом. Якимсь дивним чином парк має привілеї погоджувати в міністерстві довкілля і природних ресурсів усі документи на рубки з першого разу.

Проте не усім ті погодження, схоже, потрібні.

«Ви б тільки бачили, яка у нас триває масова вирубка лісу, в промислових масштабах. І це точно не місцеві люди зайшли у ліс врубати кілька всохлих дерев на обігрів своїх будинків, – кажуть мені громадські активісти з Космача (див. фото). – Який ПЗФ для цих ділків? Які ліміти? А головне – до кого нам звертатися, щоб припинити це беззаконня з лісом? Ми не можемо купити готових дров зі своїх лісів, не можемо забрати впалі дерева. Але хтось інший преспокійно вивозить діловий ліс цілими фурами, залишаючи за собою самі пні».

В Кутській філії підтверджують, що по Космачу зафіксовані великі незаконні рубки на 40 млн гривень збитків. Зараз якраз триває ревізія в Космацькому лісництві, яку проводять самі лісівники. Складають акти правопорушень, направляють їх до правоохоронних органів. Якщо правопорушників не знайдуть, то штрафи за незаконну рубку в ПЗФ у десятикратному розмірі буде сплачувати державне підприємство «Ліси України».

Можливо з цієї причини його генеральний директор Юрій Болоховець вирішив, схоже, взагалі філію ліквідувати і надав нотаріальну згоду передати більше 12 тисяч її гектарів до НПП «Гуцульщина»? Що буде при цьому з селами, які увійдуть в територію парку, його не цікавить.

А що думає собі місцева влада, яка на відміну від керівника галузевого підприємства-монополіста зобов’язана піклуватися про добробут мешканців області та її районів?

«До нас восени приїздив голова Івано-Франківської облради Олександр Сич, – розповідають мені місцеві люди з Космача (вони просили не називати їх прізвище, тож не називаю). – Сказав, що ми на рівному місці створюємо конфлікт. За його словами, дрова нам взагалі не потрібні, бо треба палити в грубках бадилля з соняшнику, як це роблять в селах інших областей. Чим, мовляв, ми кращі?»

Начальниця Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук, яка представляє власника державних лісів району, взагалі боягузливо відмовчується.

Але от хто реально дивує в цій ситуації, так це відомий політичний діяч і крутий бізнесмен з Прикарпаття Ігор Палиця зі своєю політичною партією “За майбутнє!”, яка претендує на статус всеукраїнської і представлена в багатьох радах країни, у тому числі Івано-Франківській обласній.

Якщо Палиця зі своїми однопартійцями не здатен допомогти людям у зовсім не чужій йому Івано-Франківській області і розрулити проблему з дровами в одному гірському районі, то що він може в масштабах країни, окрім понтів і феєрверків?