У п’ятикілометровій зоні до кордону: дівчина-помічник лісничого – про свою роботу  під обстрілами

Нині в Україні немає повністю безпечних територій. А життя на прикордонні – це взагалі окрема історія. Між тим, люди на цих територіях не просто живуть, а ще й працюють.

Героїня сьогоднішньої розповіді Анастасія Голуб, помічниця лісничого філії Городнянське лісове господарство ДП «Ліси України», розповіла про особливості роботи в нинішній час.

Анастасіє, як воно, жити і працювати за п’ять кілометрів до кордону?

Слава Богу, в наше село ще прильотів не було. Але через те, що ми дуже близько до Сеньківки, нам часто дуже чутно, як відбуваються обстріли. Останнім часом вони взагалі дуже почастішали. Є таке село Гасичівка, то його буквально недавно обстріляли, а в нас там ліс неподалік і я там часто буваю. У лісі не так страшно, як чути якісь обстріли. Хоча в лісі не дуже розумієш, із якого саме боку це відбувається, бо від дерев іде відлуння.

Як довго ви взагалі працюєте та як складається ваша кар’єра?

Працюю з кінця 2020 року. Починала як старший майстер лісу, а нині я – вже помічник лісничого, тобто отримала підвищення. Я й почала свою кар’єру з виробництва, щоб бачити на власні очі, як усе відбувається: як ліс росте, як за ним доглядають, як заготовляють деревину.

Паралельно з роботою я навчаюся, наразі здобуваю ступінь магістра лісового господарства в «Чернігівській політехніці».

Нині ситуація така, що в нас мало людей, то я ще й старшим майстром електронного обліку деревини працюю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З дронів та мінометів: окупанти обстріляли Семенівську громаду

Про роботу в лісі ви з дитинства мріяли чи так просто склалося?

У моїй родині ніхто не був лісником, так просто склалося. Я навчалася в маленькій школі, сама я, до речі, родом із Сновщини. Тож Сновське училище було поруч. А в школі можна було навчатися тільки 9 класів. То я міркувала, що ще маленька, аби кудись далеко від дому їхати, тому пішла в училище. Щоправда, спершу думала, що буду озеленювачем, тобто ландшафтним дизайнером, але згодом зрозуміла, що це трішки не мій шлях.

А як почала працювати в лісовій галузі, то зрозуміла, що знайшла собі роботу до душі.

Чи безпечно нині ходити до лісу?

Звісно, правил ми дотримуємося і знаємо, куди можна їздити, а куди – ні. І людей попереджаємо про мінну небезпеку. І що наближатися до кордону небезпечно. У нас майже весь ліс примикає до державного кордону з білоруссю і росією. То ці частини взагалі закриті для відвідувань як для нас, так і для людей.

Трішки страх все одно є. Бо читаю новини, що, наприклад, у Новгород-Сіверському районі щось із дрона впало на машину або просто ДРГ зайшла і розстріляла цивільних.

Ситуація в лісі до широкомасштабного вторгнення і нині змінилася? Тварин побільшало чи поменшало?

Тварин точно не поменшало. Я давно не бачила настільки величезної кількості кіз. Лосі та кози вільно ходять. Вони почуваються безпечніше через те, що полювання заборонене.

Під час повномасштабного вторгнення ви кудись виїжджали чи залишалися вдома?

Нікуди не виїжджала. На роботі ми певний час були як на простої, не працювали, але недовго. Пам’ятаю, що 24 лютого ми всі прийшли на роботу о 8-й ранку. І якраз почули, як із російської та білоруської сторін стріляли «Гради», земля трусилася, а в сусідньому селі вже йшли танки. А я мала в той день відпускати машину лісу якраз із того села. Зателефонував водій тієї машини з Чернігова і запитує: «Їдемо чи не їдемо завантажуватися». А ми відповідаємо, що там уже танки стоять.

Саме через наше село кілька разів проходила техніка, але це невеликі колони. Місяць ми були в окупації, наш лісничий хліб людям у село возив, а в Городню на хлібозавод – борошно.

Побутує думка, що лісник – це більше чоловіча професія. Чи дійсно це так?

Жінкам не треба боятися йти в лісогосподарську галузь, я не відчувала проявів гендерної нерівності чи якихось утисків, отримала лише підтримку та повагу колег. Хоч і була 20-річною дівчиною без досвіду.

Доглядати за лісом – це не лише чоловіча робота.

Я і зараз щодня працюю в лісі, займаюся відпусканням, прийманням деревини. Але через те, що велика частина лісів замінована, наша господарська діяльність дуже обмежена. Через це ми не працюємо на повну потужність, як це було до повномасштабного вторгнення.

Фото – Анастасія Голуб

14 коментарів

  • ivanmisko

    Знищать те ,що залишилось з лісового господарства ,якраз таки лісівники .Болоховець тому приклад

  • forester18-24

    по темі освіти лісівничої – по перше вона абсолютно стагнувала і не представляє ніякої практичної цінності з двох причин ..перша -це знищення лісового господарства , кількість працівників зменшилася як мінімум у -5-10 разів, в порівнянні з тим часом , коли спеціалістів випускали 2 ВУЗи на Україні..по -друге , давним-давно склалася українська традиція що -“ліс дєло тьомноє і їм може завідувати любий дибіл”..пєдагог ПТУФшник, Фізкульт-привєт Вітя, Каратіст Валєра, Бандіт Гутя, Наркоман Шура ,Хвойда Крися …і зауважте -усім цим покидькам “освідчена та заслужена лісобратія ” кланялася і тапочки облизувала..далі більше… із сантєхніків електриків слєсарєй -чудєса заочної науки зробили за 5 хвилин світил лісівничої науки..а далі взагалі повний гоп-стоп..директорами лісничими стали сбученці мусора прапорщики і проча рукожопа челядь , я от знаю один лісгосп – так там взагалі суцільна мусарня і директор асфальто-бетонний дєятєль..на даний момент нема абсолютно ніякого сенсу в лісівничій освіті – тому що “хай Чабан в ДАЛРУ гукнули ..за лісничого буде!!!””” і останнє -це абсолютно логічно – бо убивати лісове господарство лісники -хай і сцикливі безязикі і продажні , всетаки неможуть, тому рєзніків набирають з відбросів суспільства .

  • Орловський Віктор

    ” Якщо студент хоче навчатися – він знаходить можливість”. Як для викладача політехніки звучить нормально, а як для майбутнього фахівця лісової справи “зрубать і відвантажити”, це жахливо, Де історія, традиції, легендарні особистості – це передається від ветеранів, у музеях, на кращіх лісових обєктах.

    • Шановний Орловський Віктор.
      Абсолютно з Вами згоден! Лісівник це спосіб мислення,поклик душі.
      Стержінь лісового господарства це династіїї. Це 3 -4 покоління!!!Передавання досвіду,умінь.знань.
      Стержінь лісових знаань це столітні фахові вузи як НУБіП і ЛЛТНУ.,
      На жаль зараз : зрубав-відвантажив -забув! Лісівничі знання: різні політехи,які вчать ”…учились понемножку чему нибудь и как нбудь”,як казав один відомий класик.

      • Для Sensei

        О чем Вы говорите? Столетние университеты не стоят туалетной бумаги, если в них утрачена традиция говорить ПРАДУ и они не могут влиять на реальное положение дел … Если бы возраст и традиции определяли успех, то сейчас в мире доминировал бы Египет… Конечно, я считаю что двух отличных лесных Вузов для Украины достаточно… Но в НУБиП И ЛЛТУ от этих Вузов есть только стены. Я уже 30 лет отслеживаю историю новейшего лесного хозяйства Украины… Постсоветские украинские ученые “лизали” ВСЕМ кого судьба возносила к вершинам лесной власти… Кто не “лиз..”, тот- “сос…”… или увольнялся по собственному желанию… Лишь немногие смогли себя сохранить в “белых одеждах”…И чему они будут учить? Наукообразие там будет – это факт, стремление студентов выехать – тоже будет, но на украинской земле будет работать всё больше выпускников Тех Вузов, – с купленными дипломами и должностями…

        В авторитетных ВУЗах мира такого быть не может… Для их это ПОЗОР…

        Я конечно утрирую, но чтобы сделать Украину мощной страной, надо перестать ВРАТЬ и убедить или принудить сдать липовые диссертации…Это было бы начало к возрождению авторитета науки в Украине, но… Есть ли среди живущих тот, кто сделает первый шаг? Видимо подорвать себя вместе с окружившими орками легче, чем встать и признаться что ты когда-то случайно дал слабину и взял, вместо борзого щенка, диссертацию, которую не только не писал, но даже не читал… А таких людей, причем достойных и талантливых … вагон и маленькая тележка… И среди них дорогие мне люди… Они повелись на стеклянные бусы но понять этого еще не могут…

        Новые образовательные центры тоже должны иметь право на возникновение и существование, но это должно быть обосновано новой парадигмой или новыми взглядами и технологиями… А какую новую парадигму или “на худой конец” технологию принесли в лесное хозяйство Украины более чем двух десятков новых лесных вузов, возникших в третьем тысячелетии в Украине… Их выпускники, в основном заочники, действуют по общей схеме “работал мастером лесозаготовок”, поступил заочно, “купил диплом”, поступил на работу инженером лесозаготовок, окупил диплом, купил должность, стал директором …окупил должность…

        • Орловський Віктор

          Посмішка Анастасії краще привітання у День Святого Валентина для тих хто живе і вірить.
          У Ваших дописах Михайло багато песимізму і демагогії, а молодь цікавить інше. Нещодавно після лекції мене спитали яка доля спустошеного Каховського водосховища і була дискусія. Як співучасник розробки проектів оушення боліт у витоках Дніпра і Волги та проекту перекидання вод північних рік на південь, я розповів про пагубні політичьні рішення і катастрофічні наслідки для природи. Ви у свій час були наближені до влади, розкажіть на особистому прикладі про вклад у формування наукових чи виробничих кадрів, на протязі вашого 30 річного періоду спостережень.

          • Будет время расскажу подробно… Я хорошо понимаю, что Вы считаете пессимизмом в моих текстах, но не понимаю что называете демагогией. Объясните пожалуйста на примерах…

            О вкладе… Вы сейчас находитесь на самом старом и самом посещаемом лесном сайте Украины. Через два года ему будет четверть века… Здесь всегда лесники могли говорить свободно… и всегда могли узнать что-либо новое… Значил ли он что -нибудь для отрасли пусть скажут люди…

            Все когда-то молодые люди которые со мной работали очень заметно профессионально выросли… От Поляковой, которая до прошлой недели руководила отраслевой наукой до Виталия Сторожука , который является отцом национальной лесной инвентаризации Украины и сейчас помогает завершить начатое им около 20 лет назад. По лесам полно моих пробных площадей на многих из которых проводят семинары для студентов и совещания для работников леса по старше… О международных проектах которыми я руководил, которые организовывал, в которых участвовал на ведущих ролях я уже не говорю… Благодаря им очень многие лесоводы побывали в Европе и привезли многое из того, чем сейчас гордится руководство отрасли… Конечно многое не сделано, но мне весьма активно мешали, кроме того я ещё жив и работаю…

            Что касается наблюдений, то только большой оптимист не видит, что вместо двух лесных ВУЗов, Украине стало 28, что преподают в них в основном люди в лесу не работавшие, что штампование диссертаций за деньги и услуги поставлено на поток…, что лучшая молодеж не находит себя в отрасли и уходит, либо не реализует себя, что карьеру отрасли делают совсем не лесники, а если и лесники то совсем не на тех принципах, которые используются в цивилизованном мире… Или вы хотите, чтобы я поименно назвал руководителей которым написали кандидатские и докторские или сейчас пишут или назвать тех очень известных в отрасли людей которым я писать отказался?

            Что касается улыбки Насти, то она прекрасна, но… Я не хочу, чтобы такие как Настя пололи сосну на питомниках в Чехии, собирали ягоды в Швеции, или вытирали зады старикам в Италии и Испании… Не хочу, чтобы в Украине ими командовали те, кого протянули по блату и кто по уровню подготовки, порядочности и трудолюбия не стоят… потного носка, таких девушек как Настя…

            Откуда мой пессимизм?… Я вижу что делается в отрасли и не согласен с этим… Я вижу что уровень подготовки лесоводов резко падает… Я вижу кто делает карьеру и как лучших, меняют на худших… Я вижу череду трудных лет, которые ждут Украину при любом исходе войны…И помимо этого, одного за другим я хороню своих самых близких друзей, которые были лучше и моложе меня… Для вас день святого Валентина, а для меня 40 дней по Петру Бевскому, который до конца, через страшные боли наполнял этот сайт для таких оптимистов как вы, но так и не услышал от них “Спасибо” …

            • Орловський Віктор

              Співчуваю близьким наших дрізів, тих хто відходить у світ кращий і дякую за роботу сайту, це підримує і створює відчуття кола однодумців. Бути оптимістом і писати на філософські теми під час ворожих вибухів за вікном – це спотворення себе, тому стисло.
              “Если бы возраст и традиции определяли успех, то сейчас в мире доминировал бы Египет… Конечно, я считаю что двух отличных лесных Вузов для Украины достаточно… Но в НУБиП И ЛЛТУ от этих Вузов есть только стены” Це і є демагогія і чому мовчать патріоти цих вишів? Александрійська бібліотека (Египет), Оксфорд, Кембрідж. Могилянка – це бренди і стіни в яких колись і зараз створені традиції, які не можуть порушувати ні професура , ні студенти , принципи на які орієнтуються ті хто планує отримати освіту. І якщо тільки такі ВУЗИ-школи будуть готувати майбутніх докторів філософії, науковців викладачів, то й будемо отримувати якісні кадри. А зараз ці 28 вишів зі своїми тимчасовими одноразовими спецрадами випускають багато непотребу, обслуговуючи чиновничі забаганки, це легко змінити, треба над цим працювати. Що до двох лісових Вузів то трохи істоії. У 1992 році, під час спілкування з Борисом Федоровичем Остапено – завідувачем кафедри лісівництва ХСГІ ім. Докучаєва, я як провідний лісовий інспектор Харківського облкомітету з охорони природи, поставив питання нехватки лісових кадрів у Харківській області , а він підтвердив це для для Півдні і Сходу України. З його поодачі відновив свою роботу один з старіших лісових Вузів України, що і зараз готує степових лісівників і лісомелірораторів. Тому моя пропозиція зупинитись на 3 вищіх лісових школах магістратурах

              • Maksym Matsala

                Хіба разові спецради є десь поза трьома університетами? Сумніваюсь.
                Докучаєва безсовісно злили в трубу і тепер це факультет у дивній установі під назвою ДБТУ. Переміщеною на захід із Харкова і такою, що втрачає потенціал із року в рік.
                До речі, НЛТУ у цьому році МОН планує оптимізувати і приєднати, мабуть, або до Львівської Політехніки, або до нового університету, який зроблять із Львівського унів. природокористування та ветеринарного. Тобто буде лісогосподарський факультет, а не НЛТУ.

    • Шановний Korma Olexandr.
      Ніколи непрофільний вуз не дасть того рівня знань і навичків як профільний! Відкрити лісогосподарський факультет можно хоч в в інституті кінематорграфії(в необразу закладу! ) І,що далі? Де лабораторіїї? де дослідні ділянки,де лісові машини механізми?Де методика?Де,спеціалізованого напрямку ,науково-педагогічний персонал?( Так,можливо забув про запрошення для дистанційних підробітків викладачів профільних вузів,або профільних науковців)На чому навчити студентів? Віртуальні програми ? Сумнівні трактати на лісову тематику з гугл ?Чи може Chat GPT? Недоречно,як мінімум! Що до АнастасіЇ Олександрівни то я до того ,що не губіть талоновиту молодь.Спрямуйте в загально відомі поважні академічні лісові вузи ,в т.ч.закордонні.

  • Олександр Корма один з найсумлінніших випускників НУБіП України. Нині його теоретичні знання та практичні фахові навички були би не зайвими у рідній Альма Матер…

  • Шановний Korma Olexandr.
    Ніколи непрофільний вуз не дасть того рівня знань і навичків як профільний! Відкрити лісогосподарський факультет можно хоч в в інституті кінематорграфії(в необразу закладу! ) І,що далі? Де лабораторіїї? де дослідні ділянки,де лісові машини механізми?Де методика?Де,спеціалізованого напрямку ,науково-педагогічний персонал?( Так,можливо забув про запрошення для дистанційних підробітків викладачів профільних вузів,або профільних науковців)На чому навчити студентів? Віртуальні програми ? Сумнівні трактати на лісову тематику з гугл ?Чи може Chat GPT? Недоречно,як мінімум! Що до АнастасіЇ Олександрівни то я до того ,що не губіть талоновиту молодь.Спрямуйте в загально відомі поважні академічні лісові вузи ,в т.ч.закордонні.

  • Korma Olexandr

    Шановний Sensei. Я не знаю такого навчального закладу НУБІЛ, напевно ви мали на увазі НУБІП України. Так, лісівнича наука в ньому значно розвинутіша, і це не дивно, бо вона там розвивається понад 120 років. Я навчав пані Анастасію, був куратором їхньої групи і хочу сказати. Якщо студент хоче навчатися – він знаходить можливість. Я знаю, що Анастасія Олександрівна прийшовши ввчечрі після роботи сідала за навчання. І повірте, для рівня помічника лісничого, лісничого, інженера “Чернігівська політехніка” дає достатній рівень знань, але наголошую, це для студентів, які хочуть навчатися. А студента, який не хоче навчатися, не навчиль ні НУБІП, ні НЛТУ, і таких прикладів немало.

  • ступінь магістра лісового господарства в «Чернігівській політехніці»…….
    ? Боже дівчинко не трать даремно час!
    Йдм в НУБІЛ хоч щось встигнеш навчитися на руїнах національної лісівничої науки!

Comments are closed.

Матеріали цього сайту доступні лише членам ГО “Відкритий ліс” або відвідувачам, які зробили благодійний внесок.

Благодійний внесок в розмірі 100 грн. відкриває доступ до всіх матеріалів сайту строком на 1 місяць. Розмір благодійної допомоги не лімітований.

Реквізити для надання благодійної допомоги:
ЄДРПОУ 42561431
р/р UA103052990000026005040109839 в АТ КБ «Приватбанк»,
МФО 321842

Призначення платежу:
Благодійна допомога.
+ ОБОВ`ЯЗКОВО ВКАЗУЙТЕ ВАШУ ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ 

Після отримання коштів, на вказану вами електронну адресу прийде лист з інструкціями, як користуватись сайтом. Перевіряйте папку “Спам”, іноді туди можуть потрапляти наші листи.