08/10/2008
0
На сайте УкрНИИЛХА размещен отчет Валентины Мешковой об участии в международной конференции (Упсала, Швеция). Подготовку и размещение в Интернет подобных отчетов надо не только приветствовать, но и сделать обязательной нормой. Приводим фрагмент отчета, посвященный разработке горельников и ветровалов. Описанные в нем, подходы давно стали обычной практикой и в Европе и в Америке, но пока еще не дошли до Украины. Оказывается, в УкрНИИЛХА есть специалисты, которые с ними хорошо знакомы. Почему их знания и не использованы при разработке украинских рекомендаций и нормативов остается загадкой.
М.Попков
Усі впливи на ліс відбиваються на лісовому секторі економіки. У зв’язку із зростанням відпаду дерев унаслідок впливу штормів, пожеж, комах і розвитку хвороб ринок буде насичений деревиною, і ціна на неї знизиться. Оскільки після вітровалів, льодоламів, пожеж та інших стихійних лих водночас утворюється велика кількість деревини, розробку загиблих деревостанів здійснюють поступово. Спочатку очищують ділянки поблизу автомобільних доріг, залізниць, ліній електропередач та інші, де падіння дерев може бути небезпечним. Потім вибирають дерева, що межують із стіною живого лісу, поступово заглиблюючись у центр ділянки стихійного лиха. Частину дерев залишають на корені – шкідливі комахи при заселенні нададуть перевагу цим деревам, а не стіні живого лісу. Якщо залишені загиблі дерева протягом року не будуть зрубані, вони вже не заселятимуться стовбуровими шкідниками, особливо в регіонах із недостатнім зволоженням. Такі дерева сприяють утриманню ґрунту (особливо в гірських місцевостях), вмісту вологи в ньому, затінюють певні частини ділянки.
За необхідності ці дерева можна рубати пізніше, але зазвичай цього не роблять – адже в природному лісі "дерева вмирають стоячи", з них поступово опадають гілки й верхівка, а "високі пні" розкладаються грибами, комахами й мікроорганізмами.
Навколо "високих пнів" (до 4 м заввишки, 2 – 5 шт. на 1 га), а також окремих груп і смуг загиблих дерев найшвидше розвивається природне поновлення і найкраще приживлюються штучно створені культури. Ці пні й дерева є як місцем розмноження ентомофагів, так і "відволікають" багатьох шкідливих комах (зокрема великого соснового довгоносика, коренежилів), які на зрубах і згарищах зазвичай пошкоджують висаджені культури та природне поновлення.
Деревина з ділянок, пошкоджених стихійними лихами, у стоячих деревах швидше висихає і зберігається триваліший час, ніж у кладках зрубаної деревини, де більший контакт із ґрунтом і вища ймовірність руйнування грибами. Тому за необхідності її можна продавати і через декілька років після стихійного лиха.
Мікрофлора в ризосфері залишених стоячих загиблих дерев і "високих пнів" не порушується, що створює умови для розвитку природного поновлення і навіть часткових культур. На ділянках, де залишають невирубані загиблі дерева і "високі пні", збільшується різноманіття ділянок мікрорел’єфу, що створює умови для виростання мішаних різновікових лісів.
У Швеції рубку дерев проводять протягом усього року, але у випадку рубання дерев улітку оброблюють пні препаратом гриба-антагоніста кореневої губки.
Лісосічні залишки переважно не спалюють. Іноді їх подрібнюють спеціальними пристроями на тріски, які розсипають на ділянці або використовують для одержання біопалива.
За відсутності подрібнювачів лісосічні залишки подрібнюють до довжини 1–2 м і залишають на ділянці в один шар (не купами, які можуть загорітися). У зволожених місцях такі відрізки гілок збирають у невисокі вали і утрамбовують тракторами. У північних регіонах лісосічні залишки після перебування під сніговим покривом заселяються комахами і дереворуйнівними грибами і не є небезпечними як джерело розмноження шкідників і збудників хвороб живих дерев.
У регіонах із недостатньою кількістю опадів і неглибоким рівнем снігу взимку, де лісосічні залишки хвойних порід можуть сприяти поширенню пожеж, їх спалюють лише після того, як відбулося заселення основними стовбуровими шкідниками, тобто ці залишки відіграють роль ловильних дерев.
…
У лісових культурах, створених на згарищах, інтенсивно розмножу-ються рицина хвиляста, великий сосновий довгоносик, коренежили, які становлять небезпеку для саджанців протягом 2–3 років (у північних країнах – до 5 років, у південних – 2 роки). Саме тому в багатьох країнах утримуються від створення лісових культур у перші роки після утворення зрубу, але при цьому застосовують заходи, що сприяють розвитку природного поновлення, зокрема весною рихлять ґрунт борознами. У Швеції, якщо через 2 роки після утворення зрубу виявляється, що кількість природного поновлення недостатня, підсівають сосну (з розрахунку близько 3000 штук на 1 га) ручним способом.
Полностью отчет можно прочитать на сайте УкрНИИЛХА
