ЛИСТ ПІВДЕННИХ ЛІСНИКІВ СТОЛИЧНИМ ТУРКАМ-ЯНИЧАРАМ

Ниже текст, полученный электронной почтой. По-моему, это первое выступление лесного ученого, определившего своё отношение к ситуации в отрасли. Для справки: Автор текста – Игорь Шейгас, как охотовед и научный сотрудник сформировался а Полесье, но уже очень долго работает в Степном филиале УкрНИИЛХА на Херсонщине. М.П.

Тези

1. Люди споконвіку не могли жити без тривог на Нижньому Дніпрі – пилові бурі, спека, постійна нестача води, не дивлячись на велику ріку та два солоних моря, одним словом – життя в пустелі. Чого варті старовинні назви сіл: Костогризове, Чалбаси, Дальній та Ближній Карабаї – лише прокажені та дикі кочівники виживали тут. Досі щільність народонаселення Херсонщини найнижча в усій Україні.

 2. Цар російський, супостат-імператор-кровопивця (чи не соромно нашим царям) і той виділяв червінці з казни на роботу лісництва, створеного на Олешківських пісках. В тяжких муках, починаючи з позаминулого століття, зупиняли піски. Зупинили. Створили 80 тисяч гектарів рукотворних лісів. Весь світ (білі, жовтолиці, чорні, в чалмах, шортах, фраках) приїздив з усіх континентів, бо закордонний народ не вірив, що на такий подвиг здатні прості українці. Подвиг справжній: олешківський пісочок, перемитий Дніпром за мільйони років – чистий абразивний кварц, який точить людські легені ліпше, ніж наждак. Хворіли та хворіють від нього всі лісокультурниці та механізатори, які вирощували та вирощують ліс.

3. Виростили не просто ліс, виростили та зберегли оазис у пустелі. Оазу, що тримає та зберігає підземні води, дає життя, крім лісових насаджень, мільйонам життів "братів наших менших", які, до речі, поводять себе людяніше та доцільніше "старших братів". Дає кисень, вбирає та фільтрує людські міазми, дарує душевний спокій, зігріває, годує.

4. Працювали всім миром. На науковій основі – 90 років лісова наука тримає руку на пульсі лісових та охоронних заходів, бо посадити ліс – пів-справи. Зберегти його – тяжче, як показали страшні лісові пожежі останніх років, від яких страждають ліси не лише у нас – у всьому світі. Існує пряма та страшна залежність: забудеш за охорону лісу – пожнеш горе – створені дідами та батьками рукотворні ліси вирубають та спалять браконьєри.

5. Працювали, старалися, аж тут – "гоп", повірили в столиці байкам Петра І (пардон – Сашка), який лісу ніколи не садив, а лише рубав сосни на щогли кораблів, про те, що лісники не потребують зарплати, бо чоботи на дубах ростуть, і залишили лісову галузь, сотні підприємств, тисячі сімей напризволяще. Одним дурним словом споганили чесну роботу лісників, які ніколи ні копійки не були винні державі, які щороку ховають під соснами і дубами лісників та єгерів, синів лісової охорони, які постійно гинули і продовжують гинути від рук злодіїв та посіпак, захищаючи ЛІС.

6. Схаменіться, хлопаки. Майте розум, ви ж гілляку рубаєте, на якій сидите: у наш техногенний час без лісу та його кисню подохнете в своїх мерсах і людей простих та безневинних погубите попутно. Абразив жадібності страшніше, ніж пісок, точить наші душі.

7. Амінь.