Приїхали

Размещаю заметку уважаемого Анатолия Рожненко, присланную на УЛ. Она написана в форме открытого письма коллегам, но по сути является законченной статьей, с четки изложением позиции автора. М.П.

Шановні колеги!
   

Становище, яке склалось в лісовій галузі нагадує мені катастрофу потяга, який зійшов з рейок. Тепловоз і частина вагонів розбита, частина лежить на боці, частина ще стойть на рейках. Машиніст і команда контужені, перелякані. Ніхто не знає чому це трапилось і що робити. Ті, що в непошкоджених вагонах вважають, що все добре і їх це не обходить. Це, як говорять, приїхали.

    Чому ж ми лісова галузь одна з престижніх в Україні, до останнього часу єдина ще не зруйнована «реформаторами» від влади дійшла до такого стану? Наша галузь дійсно терпить катастрофу. Спочатку катастрофу моралі-коли одні травили непокірних і нетерплячих, а інші на це спокійно дивились. Коли «варяги» почали розтягувати галузь і встановлювати свої правила. Коли почали продаватись нагороди і депутатство. Коли давили громадськість і профспілки. В галузі діяв принцип «кнута і пряника». Одних звільняли і морально знищували інших(які добре прислужували) хвалили . Мовчали. Байдужість і апатія, як іржа, роз’їли нашу галузь. Це було не рік і не два. І от маємо. Тисячі «чому?».

     Що сталось і хто винен? Подивіться в зеркало і ви отримаєте частину відповіді. А інша частина-це знову байдужість. Навіть в цей час, коли галузь майже знищена. Коли через непрофесіоналізм і некомпетентність керівництва агентства припинилось бюджетне фінансування, коли йде масове звільнення працівників, коли Південь перейшов на одноденний робочий тиждень. Так, звичайно, лунають голоси болю і обурення від профспілок, окремих працівників лісового господарства, деревообробників, депутата Верховної Ради О.Єднака. Але де ж начальники управлінь, директори лісгоспів, корпус лісничих? Чому мовчать сайти обласних управлінь, «Лісовий і мисливський журнал», газета «Природа і суспільство»? Адже ми є основними спонсорами цих видань.
Потрібно подякувати тільки Попкову М.Ю. за те, що маємо можливість на його сайті «Український лісовод» розмістити наші бачення ситуації і проводити дискусії.

З задоволенням прочитав «Звернення працівників центрального апарату Держлісагентства до всіх, хто працює в лісовій галузі України». Гарний текст, добрі наміри. Невже дістало? Не вірю, не вірю. Люди, які працювали в оточенні і підтримували спортсмена, інструктора єдиноборств, агронома, які готували проекти по «найманих бригадах», лісовичках, які стояли у «истоков» консалтину, які розробляють принципи дії єдиного лісового підприємства не можуть в одночас змінити свою думку.

Хтось дуже помилився, коли написав листа від їх імені. Краще б це було від однієї особи, але з прізвищем.
Ще одне звернення- пана «лісового функціонера», ставленика В.Сівця, голови товариства лісівників О.Яреська. Проснулися. Це взагалі не хочеться навіть обговорювати.

Таке враження, що дехто хоче відбілитись і бути білим і пухнастим. Думаю не вийде.

Єдина структура, яка з самого початку дій «реформ» від О.Ковальчука, без підтримки владних структур галузі виступає і відстоює і права галузі і права її працівників-це профспілка працівників лісового господарства України та її очільник С.Й. Кривов’язий. Зустрічі і дебати з керівництвом Держлісагентсва, величезна кількість звернень до Президента, Прем’єра, секретаря РНБО, міністра АПК, губернаторів і інших владних структур дають свої певні плоди. Але цього мало. Іде великий спротив, бажання очорнити дії профспілок, посіяти недовіру. Нелегко витримувати такий напір. Потрібна Ваша допомога. Потрібно, як ніколи, об’єднатись. Показати свою силу і мужність.

Я підтримую постанову Президії ЦК Профспілки працівників лісового господарства України № П-18-1 від 02.02.2016р. і в разі невиконання наших вимог прошу долучитись до проведення протестних акцій(згідно чинного законодавства) всіх працівників галузі. Саме зараз і саме від нас залежить майбутнє нашого лісу, нашої галузі, наших працівників. Крім нас ніхто не відстоїть ні галузь, ні наші права, ні наші робочі місця. Прийшов час не просто говорити, а спасати галузь. Завтра може бути пізно.