30/01/2016
4Спасибо автору: публикация очень своевременна. Согласитесь, полные ответы на поставленные уважемым Петром Чечелюк вопросы (http://www.lesovod.org.ua/node/27227)- очень хорошее дополнение к его статье. Предлагаю опубликовать на УЛ полные ответы других специалистов (пусть анонимно) , в том числе и тех, кто потом испугались и просили их фамилию не "светить". Я не отказываюсь от своих слов, но многие из них взяты из первой части моего доклада (http://www.lesovod.org.ua/node/27216), на которым я ещё работаю и надеюсь что он станет лучше…Контекст – имеет значение. Опять спасибо – neckuchno. Напишите на мою почту: пойму кто Вы (пока только догадываюсь) – открою редакторский доступ. У Вас хороший вкус. Приглашаю ВСЕХ к обсуждению. Прочел и отметил синим слова которые я не говорил, а может не узнаю?. М.П.
Початок XXI століття увійшов в історію державного управління лісами України як період найглибшого занепаду і розрухи. Упродовж останнього десятиліття органом управління галузі керують люди, що не мають профільної лісової або суміжної освіти й елементарного досвіду роботи. Вони формують свої команди теж переважно з керівників без профільної освіти й досвіду роботи або з досить покірних лісових фахівців, які не наважуються висловлювати власну професійну думку про те, що відбувається. Нині спеціалісти з доброю освітою і досвідом роботи вже не мають вирішального впливу на управління лісами України, що призводить до лавиноподібного наростання помилкових і непрофесійних рішень керівників, зокрема міністра АПК економіста Олексія Павленка, його першого заступника зоотехніка Ярослава Краснопольського, очільника Держлісагентства агронома Олександра Ковальчука. Ці чиновники пропонують народу чергову реформу лісової галузі України.
Ось як вони пишуть про себе на власному сайті AGRONEWS: "У тяжких умовах керівництву Державного агентства лісового господарства, Міністерству АПК доводиться впроваджувати радикальні, болісні, але безальтернативні реформи. Бо як можна інакше охарактеризувати стратегію Держлісагентства на ліквідацію лісгоспів і створення на їхній базі державного підприємства, яке не підлягатиме приватизації, захистить інтереси держави і народу України в цій сфері, як не революцію в галузі. Замість ліквідованих на всій території держави лісгоспів запрацюють філії нового підприємства, які не отримуватимуть фінансування з державного бюджету, а зароблятимуть гроші самі, впроваджуючи сучасні технології та модернізуючи власні виробничі потужності".
Автор зв'язався з відомими в лісовій галузі країни людьми: викладачами лісових факультетів вітчизняних вишів, ученими, представниками інших організацій, що мають прямий стосунок до галузі. Вони вибірково погодилися відповісти на такі запитання. Які проблеми лісового сектора покликана розв'язати інституціональна реформа галузі? Яку участь ви брали в підготовці й обговоренні реформи, як оцінюєте рівень її підготовки? Як ставитеся до ідеї ліквідації лісгоспів і створення єдиного держпідприємства? Чи вважаєте реформу необхідною і здійсненною? Які ризики пов'язані з її здійсненням? Як за відсутності державного фінансування виживатимуть суміжні ланки галузі: наука, селекція, охорона лісу і все те, що фінансується з бюджету? Оцініть діяльність Кабінету Міністрів з підготовки реформи в лісовому господарстві.
Павло КРАВЕЦЬ, директор Національного представництва FSC в Україні, доцент кафедри лісового менеджменту Науково-навчального інституту лісового та садово-паркового господарства Національного університету біотехнологій і природокористування України, кандидат сільгоспнаук:
"Не можна назвати створення "єдиного лісового підприємства" реформою лісової галузі. Вибір організаційно-правової форми підприємства, що забезпечує ведення лісового господарства, є лише інструментом для досягнення поставленої мети і завдань. Без їх чіткого визначення і послідовності реалізації, визначення індикаторів їх досягнення неможливо вести мову про реформування. Реформа лісової галузі в такому вигляді, у якому її було представлено на колегії МінАПК — без жодних обґрунтувань, розрахунків та обговорень, — не більш ніж черговий прожект, зумовлений "реформістською сверблячкою" згаданого міністерства й Держлісагентства. Незважаючи на численні застереження, міністерські чиновники намагаються впровадити дуже просту й привабливу (на перший погляд) ідею — об'єднати всі державні лісові підприємства під дахом однієї юрособи. Таким чином будуть легко консолідовані в одних руках кошти підприємств і перерозподіл їх з регіонів, які їх заробляють (Полісся, Карпати й Лісостеп), у традиційно дотаційні (Південний і Східний). Необхідність вибивати кошти з держбюджету одразу відпадає. Звідси "авторитет" реформаторів: уряд у захваті, бо ніхто не "доїтиме" бюджет, а керівництво галузі отримує нову монополію з ручним управлінням і можливістю перерозподіляти кошти.
У запропонованому вигляді реформа — не що інше, як один з чергових етапів руйнування лісової галузі напередодні її подальшої приватизації.
Досвід країн Центральної і Східної Європи вчить, що реформа лісової галузі є перманентним процесом удосконалення всіх її систем. Деякі країни проводять реформи поетапно, протягом десятків років, що в підсумку дає можливість говорити про досягнення балансу екологічних, економічних і соціальних інтересів. Тому Україна має зосередитися не на проведенні небезпечних експериментів з ліквідації більш як 240 лісових підприємств зі створенням нового лісового монстра, а на роботі над повноцінною стратегією розвитку галузі.
Висновки дуже сумні. Тому необхідно планомірно й методично руйнувати основу нинішнього хаосу в лісах — брехню. Саме брехня — викривлення або приховування даних про реальну ситуацію в лісах і лісовому господарстві, у тому числі з пожежами, розкраданням деревини, розпилом лісових земель, загибеллю лісів від шкідників і хвороб і т.д. — дозволяє керівникам вищого рівня уникати відповідальності за свої зловмисні й непрофесійні дії і, зрештою, продовжувати руйнування системи управління лісами".
Петро ЛАКИДА, директор Навчально-наукового інституту лісового та садово-паркового господарства Національного університету біотехнологій і природокористування України, доктор сільгоспнаук
"Інституціональна реформа лісової галузі має виробити модель управління лісовим господарством країни, яка б відповідала: а) міжнародним принципам, розробленим демократичним співтовариством у частині розподілу функцій держави: законодавча й контролююча мають бути відділені від функції власника як базис подолання корупції; б) вітчизняним особливостям ведення лісового господарства в різних природно-кліматичних зонах — Поліссі, лісостепу, степу й гірських районах Карпат і Криму, де екологічні, економічні й соціальні функції кардинально відрізняються і мають різні пріоритети; в) підписаним урядом Програмі діяльності Кабінету Міністрів (Коаліційній угоді) і Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", принципам децентралізації влади.
Підготовка реформи йде непрозоро. МінАПК практично самоусунулося від розробки й ухвалення національної лісової політики, що є його прямою функцією. Доручення підготувати концепцію реформування керівництву Держлісагентства, де немає жодного фахівця лісової галузі, який узяв би на себе відповідальність за запропоноване, чиє ім'я було б відоме в лісових колах, — говорить само за себе.
Що стосується оцінки діяльності Кабміну з підготовки реформи в лісовому господарстві, скажу, що мені важко оцінювати те, чого немає — діяльності. Адже те, що відбувається нині, більше схоже на мишачу метушню з невизначеними цілями. На жаль, слід констатувати повний безпрецедентний провал у кадровій політиці управління лісовою галуззю — чогось подібного я за свою більш ніж 40-річну виробничу діяльність не зустрічав.
Тепер — щодо питання, як за відсутності держфінансування виживатимуть суміжні ланки галузі? Відбудеться руйнування економічних засад лісового господарства, спроможності лісогосподарських організацій утримувати свій штат, забезпечувати виконання робіт з охорони, захисту та відтворення лісів, у тому числі боротьби з лісовими пожежами та іншими лихами".
Михайло ПОПКОВ, науковий співробітник Інституту агроекології та природокористування, експерт команди Світового банку, що реалізує проект ФЛЕГ.
"Проект ФЛЕГ багато зробив для обґрунтування необхідності реформ та вибору альтернативних моделей реформування. На жаль, сьогодні ніхто не може оцінити той варіант, який пропонується Держлісагентством. Він не був предметом відкритого професійного обговорення. Я вважаю, що келійний стиль підготовки реформ, обраний керівництвом Держлісагентства, підірвав довіру суспільства до самої ідеї реформування.
Зазначу, що "формування і забезпечення реалізації державної політики лісового та мисливського господарства", а також "забезпечення нормативно-правового забезпечення" лісової галузі вже п'ять років входять до сфери обов'язків МінАПК, яке не має знань, досвіду, традицій і фахівців для виконання даної роботи. На жаль, дотепер міністерство не виступає самостійним гравцем у сфері лісових відносин і, по суті, задовольняється роллю "весільного генерала". Міністр повністю довіряє керівництву Держлісагентства, затверджує ухвалені ним рішення і бере на себе відповідальність за якість їх підготовки.
Що стосується торгівлі деревиною та її експорту, змушений констатувати, що Україна — надто бідна держава, щоб дозволити собі марнувати державний ресурс, реалізуючи його за демпінговими цінами, і спрямовувати частину вигоди на задоволення зростаючих потреб лісових чиновників, керівників підприємств та інших суб'єктів, що прагнуть збагатитися за рахунок державного лісу. Підсумки проведеного економічного аналізу галузі сумні.
У 2016 р., крім апарату Держлісагентства, з бюджету фінансуються бюджетні організації — це заповідники, НВП (63,3 млн грн) і галузева наука. Власне на лісове господарство виділено мізерне фінансування: 1,7 млн грн замість 382,7 млн грн в 2015 р. На мій погляд, це цілком антидержавне рішення, відповідальність за яке лягає на МінАПК. Саме воно формує лісову політику, спрямовує діяльність Держлісагентства і є розпорядником бюджетних коштів. Щоправда, уся ця діяльність виконується під диктовку керівництва Держлісагентства, сформованого з колишніх фахівців аграрного сектора, які висунуті як "кризові менеджери" міністром АПК і користуються його безмежною довірою. Можна вважати, що мети досягнуто — криза лісової галузі, причому найважча за роки незалежності, успішно створена. Якщо ситуація не буде виправлена у найкоротший час, то непоправних втрат зазнають лісове господарство малолісних регіонів, лісовпорядження, підприємства, відповідальні за охорону й захист лісу на національному рівні. За півроку держава може зазнати втрат, які відгукнуться пиловими бурями і сараною, пожежами і масовим розмноженням шкідників, втратою контролю за лісокористуванням і нелегальними вирубками. На відновлення втраченого підуть десятиліття.
Оцінюючи ситуацію в цілому, можна констатувати, що за останнє десятиліття діяльність Держлісагентства погіршила умови для розвитку деревообробної промисловості країни, чим призвела до значних прямих і непрямим економічних втрат держави. Ситуацію треба міняти, але мало надії на те, що це здатен зробити орган влади, який має власні інтереси в лісовому бізнесі, що не завжди збігаються з інтересами держави.
Щоб остаточно прибрати всі бар'єри до легкого шляху збагачення за рахунок вирубування й продажу лісу, потрібна була "реформа". Історія ліквідації в нашій країні лісової державної політики коротка й трагічна. Вона почалася у двохтисячних роках, і маховик її сьогодні запрацював на повну силу".
Такі невтішні висновки про перспективи і долю життєво важливої і єдиної галузі, яка дивом залишилася в держвласності, роблять відомі в лісовій галузі люди. До речі, під час збирання матеріалів охочих висловити свою думку про подальшу долю українського лісу було дуже багато, але газетна площа має обмеження. Із сумом зазначу, що пообіцяв узяти участь у дискусії відомий у галузі вчений академік Орест Фурдичко, але впродовж п'яти днів так і не знайшов часу надіслати авторові 20—30 рядків відповіді на запитання.
Без відповіді залишили запитання і в прес-групі Держлісагентства.
Що можна сказати за підсумками дискусії? Тимчасова влада спішно віддає український ліс на розграбування. Якщо "реформі" дадуть "зелену вулицю", то вона стане однією з найбільш нерозумних реформ періоду незалежної України і призведе до більш згубних результатів, ніж реформа щодо ліквідації радянських колгоспів. Вона зазнала нищівної критики з самого початку, бо в ній не враховано жодної пропозиції і зауважень відомих в Україні фахівців лісового господарства. Фахівці особливо наголосили, що масштаби виснаження лісів і занепад лісового господарства ефективно маскувалися і продовжують маскуватися завдяки низці особливостей галузевої звітності та "статистиці". Зруйновано інформаційну систему галузі, яка давала дані про площі насадження нових лісів, відсутня достовірна інформація про масштаби знищення й пошкодження лісів незаконними вирубками.
З огляду на викладене, ситуація в лісовому господарстві й системі держуправління лісами виглядає вкрай важкою, майже безнадійною. Простих і швидких способів її виправлення не існує — для виходу із занепаду й розрухи знадобиться велика тривала робота.
У результаті найближчими роками напевне складеться обстановка, за якої укомплектувати всі рівні системи держуправління лісами кваліфікованими фахівцями з відповідною освітою буде вже неможливо. Швидше за все, стара практика продовжиться — законопроекти, які передбачають виправлення концептуальних помилок лісового й суміжного законодавства, відхилятимуться доти, доки цих помилок офіційно не визнає керівництво держави.
Загалом український лісовий сектор (у широкому значенні цього поняття) ставатиме дедалі більш конфліктним, викликатиме дедалі більше запитань і претензій з боку громадянського суспільства. Оскільки розумне й прийнятне для всіх вирішення цих проблем у рамках нинішньої системи управління лісами в більшості випадків виявиться неможливим, конфлікти дедалі частіше переходитимуть у політичну площину. Втім, вони вже переходять. Дедалі більше людей переходитимуть від вимог зберегти ліс до вимог замінити осіб які перебувають при владі, на тих, хто може забезпечити збереження того, що завжди належало і ще сьогодні належить людям. Знищення лісів, що руйнує середовище проживання людей, швидше за все, стане одним з найпотужніших чинників пробудження народної самосвідомості й формування громадянського суспільства, здатного до сильних і ефективних протестних дій. Декому мало від цього не буде.
Ответы других специалистов ЗДЕСЬ
4 коментаря
admin
Какие проблемы лесного сектора призвана решить институциональная реформа лесной отрасли?
Зміст інституціональної реформи лісової галузі має починатися з переукладання суспільного договору між владою і громадянами про роль і значення лісів для суспільства, економіки країни, громади, окремої особи. Це не що інше як ціннісні установки, які формуватимуть відносини між різними групами суспільних і приватних інтересів до лісу на найближчі роки та десятиліття.
Слід вказати, що проблеми лісової галузі накопичувалися протягом тривалого періоду і не можуть бути розв’язані простими популістськими рішеннями. Нині маємо парадоксальну ситуацію, коли єдина галузь економіки, яка знаходиться в управлінні і власності держави, перебуває під нищівною критикою, з однієї сторони, деревообробників, а з іншої, екологів, які ратують за збереження лісів та їхнє використання у рекреаційних, естетичних і виховних цілях. Так, маємо ситуацію, коли наростання двох протилежних тенденцій не супроводжувалося пошуком балансу інтересів, а досягалося за рахунок лісової галузі. Збільшення площі лісів заповідних лісів, а отже, і обмеження лісокористування призводило до пошуку «компромісу», коли обсяги рубань при цьому не тільки не зменшувалися, але й поступово зростали, проте вже в порядку проведення інших – санітарних рубок. Складність ситуації в тому, що поряд із суто економічними мотивами їх проведення є й об’єктивні, а саме, старіння лісів і відповідно поступове розладнання насаджень, половина яких є штучно створеними, впливи змін клімату, які негативно позначаються на стійкості насаджень до ураження шкідниками і хворобами.
Відсутність відвертого і принципового діалогу з суспільством, конфлікт державних і приватних інтересів у межах однієї структури управління, відсунення галузі на узбіччя національних пріоритетів зумовило втрату довіри суспільства та паразитування на ній прошарку інтересантів усіх мастей.
Інституціональна реформа, на мою думку, має бути покликана забезпечити формування загальнонаціонального форуму, який примусив би сісти за один стіл представників усіх груп інтересів та зокрема зафіксувати кілька принципових положень: 1) неможливість зміни державної власності на ліси; 2) закріплення за лісовою галуззю надійних і довготривалих джерел фінансування, які забезпечуватимуть розширене відтворення лісових ресурсів; 3) розвиток приватного лісівництва на землях, які не придатні для сільськогосподарського використання та лісового підприємства в лісовому та суміжних галузях.
Какое участие Вы принимали в подготовке и обсуждении реформы, как оцениваете уровень её подготовки (если принимали)?
Протягом останніх двох років мав можливість брати участь у різноманітних процесах по підготовці пропозицій щодо реформування як експерт програми FLEG II, член Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів України, учасник низки нарад, круглих столів, які організовувалися в рамках різноманітних проектів міжнародної допомоги країні та ініціативи Інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України, член робочої групи з реформування лісової галузі при Держлісагентстві України.
Наявність значної кількості дискусійних площадок щодо подальшого розвитку лісової галузі зіштовхнулося з проблемою розпорошеності серед них професійного та експертного середовища, і головне, відсутністю єдиного центру координації та кооперації їхньої діяльності, синтезу результатів.
У результаті маємо професійні пропозиції напрацьовані, зокрема, в рамках програми FLEG II, але за відсутності механізму їх врахування при підготовці урядових рішень, вони лягають мертвим вантажем на полиці урядових структур, ігноруючи потенціал та енергію перетворень, яка існує в професійному середовищі лісової галузі.
Применимо ли к украинскому лесу понятие «капитализм»?
Розуміючи капіталізм як систему суспільних відносин, яка заснована на приватній формі власності та підприємницькій ініціативі, намагаюся застерегти від пошуку простої відповіді на це питання. Передусім необхідно наголосити, що Конституцією закріплено право власності на ліси за українським народом, тобто йдеться про загальнодержавне багатство, яке має працювати на добробут усіх громадян. Суспільством втрачена інституціональна пам'ять приватної власності на ліси, а її штучне повернення не призведе до отримання жодних вагомих переваг, а лише нищівної руйнації задля досягнення швидкоплинної економічної вигоди. Приклади реституції лісів у країнах Центральної і Східної Європи, які мали менший історичний досвід соціалістичного ладу, переконливо свідчить про це.
Разом із тим приватна власність і підприємництво, як показує практика інших країн, може цілком добре та успішно співіснувати з державною формою власності на ліси. Це різноманітні послуги в лісовому господарстві (лісозаготівлі, консультування, планування, догляд за лісом), мисливстві, рекреації, туризмі тощо.
Не використаним залишається потенціал земель, які вийшли з сільськогосподарського використання. Спрощення для приватних власників таких земель процедур вирощування лісових насаджень з метою отримання сировини для виробництва целюлози, енергетичної біомаси, інших ресурсів і корисностей значно прискорило б розвиток приватного сектору лісової та суміжних галузей і знизило експлуатаційне навантаження на ліси, які мають вагоме значення для суспільства в цілому (продукування кисню, очищення повітря від забруднення, попередження розвитку ерозії ґрунтів, депонування вуглецю тощо).
Как Вы относитесь к идее ликвидации лесхозов и созданию единого государственного предприятия? Считаете ли Вы реформу осуществимой, если да, то какого времени и ресурсов это потребует? Какие риски связаны с осуществлением подобной реформы?
Неможливо назвати створення єдиного підприємства реформою лісової галузі. Вибір організаційно-правової форми підприємств, які забезпечують ведення лісового господарства, є лише інструментом для досягнення поставленої мети, цілей і завдань. Без їх чіткого визначення, етапності і послідовності реалізації, визначення індикаторів їх досягнення неможливо говорити про реформування!
В такому вигляді, як це було презентовано на колегії Мінагрополітики без будь-яких обґрунтувань, прорахунків і обговорень – це не більше, ніж чергові прожекти, які зумовлені «реформістським зудом» керівництва Міністерства і Держлісагентства України. Незважаючи на численні застереження, керівництво намагається втілити, на перший погляд, дуже просту і привабливу ідею – об’єднання усіх державних лісогосподарських підприємств під дахом однієї юридичної особи. Таким чином, можна легко консолідувати залишки коштів на рахунках підприємств в одних руках і перерозподіляти кошти з регіонів, які заробляють (Полісся, Карпати і Лісостеп), на регіони, які є традиційно дотаційними (південь і схід країни). Необхідність вибивання коштів з державного бюджету одразу відпадає. Отже, подвійна вигода: уряд у захваті, бо грошей з бюджету давати не потрібно, а керівництво галузі отримує нову монополію з ручним управлінням і можливістю перерозподілу коштів. Правда, розробники такого простого рецепту реформування й досі не представили жодних матеріалів (обрахунків, обґрунтувань тощо), де б містився аналіз усіх можливих ризиків реалізації цього проекту. А вони лежать на поверхні, в умовах заборони експорту деревини в круглому виді, частка виручки від якої сягала 50%, значної втрати коштів місцевих бюджетів, позбавлення самостійності у прийнятті господарських рішень, втрати мотивації збільшення виручки від реалізації продукції (адже все одно відберуть), мрії про досягнення самофінансування стають марними.
В запропонованому вигляді реформа є не що інше, як одним із етапів руйнування лісової галузі перед її подальшою приватизацією.
Досвід країн Центральної та Східної Європи вказує, що реформа лісової галузі є перманентним процесом удосконалення усіх її систем, адаптуючись до різноманітних чинників і викликів. Деякі країни налічують два, а то й три етапи проведення реформ протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років, що в підсумку дозволяє говорити про досягнення балансу екологічних, соціальних і економічних інтересів.
Україні варто зосередитися не на проведенні небезпечних експериментів із ліквідацією більше 240 підприємств та створенням нового державного монополіста, а на роботі над повноцінною стратегією розвитку галузі та, паралельно, втіленні пропозицій, які були підготовлені робочою групою по реформуванню лісової галузі при Держлісагентстві України.
Как в отсутствии государственного финансирования будут выживать смежные звенья отрасли: наука, селекция, охрана леса и все остальное, что финансируется с бюджета?
Слід зазначити, що лісова галузь представлена це не тільки підприємствами, які забезпечують ведення лісового господарства, але й значну роль відіграють ті, які здійснюють підготовку кадрів, проводять наукові дослідження, інвентаризацію і таксацію лісу, забезпечують захист від шкідників і хвороб, охорону лісів від пожеж.
Значна частина коштів надходила як із державного бюджету, так і власних коштів підприємств. У бюджеті цього року фінансування лісового господарства зменшено в 6 раз! За таких умов виконання функцій підтримки галузі, не кажучи про її розвиток, не можливе.
Можна прогнозувати лише подальше скорочення персоналу підприємств і організацій та обмеження обслуговуванням лише тих господарюючих суб’єктів, які готові платити кошти. Забезпечення суспільних інтересів, де відповідальність має брати на себе держава, буде втрачене і призводитиме до вкрай негативних наслідків. Багато хто з читачів пам’ятає низку телевізійних сюжетів відчайдушної боротьби працівників МНС з лісовою пожежею в зоні радіаційного забруднення Чорнобильської АЕС влітку 2015 року. Але лише фахівці знають про те, що вже не перший рік по владним коридорам блукає готовий до впровадження проект виявлення і попередження лісових пожеж в зоні ЧАЕС. Вартість реалізації проекту значно нижче, аніж витрати на гасіння пожежі та ліквідації наслідків, не кажучи про проблеми забруднення радіонуклідами, іміджеві втрати на міжнародній арені тощо.
Оцените деятельности Правительства по подготовке реформы в лесном хозяйстве. Дайте прогноз развития лесного сектора на ближайший год.
Відповідаючи на це питання варто наголосити, що не лише лісова галузь зіштовхнулася з проблемою реформи заради реформ. Гучні заяви щодо децентралізації та дерегулювання зводяться до бажання уряду позбутися останніх державних активів через їх приватизацію або хоча б суттєво обмежити фінансування за рахунок коштів державного бюджету.
Послідовної та системної роботи з підготовки реформи не було. Відбувалася імітація процесу та відволікання колективів, професіоналів і небайдужих громадян від істинних намірів горе-реформаторів. Відсіч псевдо реформі на круглому столі 3 листопада 2015 року в Інституті лісового і садово-паркового господарства НУБіП України зумовила заспокійливі обіцянки щодо «рестарту» реформи зі сторони першого заступника Мінагрополітики України Я.Краснопольського, а разом із тим продовження її підкилимного проштовхування.
Прогноз розвитку галузі негативний. За умов нав’язування реформи зверху та несприйняття трудовими колективами запропонованих змін, очікую посилення відцентрових тенденцій та утворення як формальних, так і неформальних регіональних лісогосподарських і лісопромислових об’єднань. Такі об’єднання в забезпечених ресурсами областях будуть лобіювати інтереси місцевих громад і переробників деревини з метою використання природної ренти на місцях. Складнішою є ситуація на півдні і сході країни, адже якщо уявити реалізацію запропонованого сценарію процедури ліквідації більш, ніж двохсот підприємств та створення на їхній основі одного підприємства, то за короткий період це не є можливим. Відсутність державного фінансування призведе до різкого скорочення працюючих, поглиблення проблем незаконних рубок, неможливості охорони лісів від пожеж, загострення екологічних проблем внаслідок розвитку ерозії тощо.
Хочу сподіваюся, що мій прогноз не справдиться, але відсутність відкритого і відвертого обговорення проблем та пошуку їх вирішення не дає можливість стверджувати про інше, принаймні до змін в уряді.
Павло Кравець
Директор Національного представництва FSC в Украіні,
доцент кафедри лісового менеджменту ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України,
кандидат сільськогосподарських наук
тел./факс: 527 83 70
тел.: 223 68 45
моб.: 067 502 38 45
email: p.kravets@ua.fsc.org
pavlo_kravets@ukr.net
canada
Автор переслідував ціль в найпопулярнішому в Україні соціально-політичному виданні викласти думку відомих у лісової галузі людей, фахівців про подальшу долю українського лісу. Отримав відповіді, за що їм дуже вдячний. Але в статті є попередження, що газетна площа має обмеження, тим паче, газетна площа в такому (повторююсь), популярному виданні. Під статтю мені дали 15 тисяч знаків з пробілами, я поставив на 19 тисяч знаків і отримав з редакції «прохання» скорочувати. Журналісти знають, що таке «скорочувати» і боротись за кожне слово. Тому я вибрав з відповідей найголовніше, найактуальніше, найболючіше (на свій розсуд). І, щоб не дублювати одну й ту ж думку, відповіді взяв вибірково. Крім мене, статтю «допоміг» мені підчистити літературний редактор. На це є право і необхідність редактора, редакції і, врешті решт – автора. А якби усі відповіді скласти докупи, то з-під пера автора вийшла б невелика повість на кшалт «Пригоди Тома Сойєра» чи «Сага про Форсайтів» в мініатюрі. Ні редакція, ні автор такого не ставили таку ціль. Я зовсім не включив в інтерв’ю Степана Кривов’язого – справжнього захисника працівників лісової галузі, який вийшов з тієї ж «лісівничої шинелі» і знає їхні біди і радощі далеко краще, ніж ми, всі разом взяті. Але я в будь-який час можу зробити з ним окреме інтерв’ю в хорошу центральну газету. Як, до речі, і з іншими учасниками інтерв’ю. Я вельми радий, що доля звела мене з цими розумними, сміливими людьми, сподіваюсь, що вони мене розуміють і нікому не вдасться нас пересварити. Можливо, мені не усе вдалось, так як хотілось, адже за усіма законами і правилами журналістики в публікації повинні викласти свою точку зору спеціалісти з різних сторін «барикад». Однак так звані ініціатори реформи і ті, хто їм симпатизує, і ті, хто зайняв позицію «болота» (і вашим, і нашим), уникнули відповідей. Хтось змовчав, хтось пообіцяв і не зробив, а хтось виставив безглузді умови. В сім’ї, як кажуть, не без … Не відповів мені лісівник європейського штибу, син великого бойківсько-старосамбірсько-лемківсько-галицького народу Орест Фурдичко, хоча й пообіцяв. Очевидно, запитання журналіста були для нього і, зокрема, для його позиції, не вельми зручними. А щодо позиції, то в нього вона чітка і давно усім зрозуміла – власні амбіції. Він дасть інтерв’ю заштатній гуцульській районній газеті типу «Тупик комунізму», і там без заперечення надрукують ці амбіції, які перебувають в стані хронічного запалення. Я переглядаю пресу і з впевненістю скажу, що про Фурдичка написано більше, як про Жан-Поль Марата, щоправда – усе – негатив. Збрехала мені і його спічрайтер-помічниця Оксана, запевнивши, що дасть відповідь (зберігаю лексику) «на протязі тижня». Журналісти працюють з різними людьми: сьогодні з двірником, а завтра – з академіком. І серед перших, і серед других зустрічаються блюзніри. Серед других, зазвичай, їх більше. Ще гірше повелися з автором в закритому акціонерному товаристві з вкрай обмеженою відповідальністю (ЗАТ) «Агентство лісових ресурсів». В автора дедалі більша зневага до цієї масонської ложі і сподіваюсь, що мою думку сьогодні поділяють 95% людей лісової і суміжних з нею галузей. Там якась Олена Шпильківська (назвалась кандидатом філологічних наук, доцентом, очевидно, при агентстві функціонує філія Інституту мовознавства ім. О. Потебні), обманювала автора щоденно впродовж тижня. З розмови зрозумів, що дуже нервова жінка і її здоров’я потребує негайного втручання кваліфікованого психіатра. А в останню годину пані зажадала окрему статтю (!!!) «…з окремою позицією агентства (Ковальчука)». «Пропозиція» була несподіваною, як повістка в суд, але навряд, чи очікують в щотижневику персональну статтю з цим «інтервюрером». Я не здивувався: в агентстві при нинішньому голові ніхто ніколи нікому правди не сказав. А втім, я не залишаю мрії зробити з ними «окрему статтю», і вельми хвилююсь, аби встигнути це зробити, доки там в кріслі сидить Ковальчук. Треба поспішати. Ось такі вони – дОценти з пОртфелями, вчені-кидали і іже з ними – люди з обмеженою відповідальністю чи то, ба, з обмеженою внутрішньою культурою. Так задумано. Така карма. Така Господня воля. З таким настроєм я виніс свою публікацію на суд народний…
admin
Уважаемый Петр, Ваша статья базируется на ответах работников двух структур – НУБиП и Института агроэкологии и приодопользования. Последним руководит О.И. Фурдичко. Мне кажется то, что он не нашел время ответить не повод для Вашей тирады в его адрес. Впрочем, подозреваю, что самый большой грех Ореста Ивановича, в Ваших глазах, – то что он с Богданом Ивановичем в одной группе учился.
Ещё раз повторю – люди разные и они меняются. Фурдичко своё слово ещё скажет… А вот во многих других, кто по должности и статусу обязан защищать отрасль и направлять реформы, кого мы вообще не слышим и кого Вы не назвали, я совем не уверен.
В целам статья полезная, хотя бы потому что привлечет внимание к бедственному положению лесной отрасли. Спасибо. Ждем следующих работ.
Успехов,
М.П.
canada
Тут немає тирад, а є думка багатьох людей, з якими я спілкувався впродовж довгого часу. Люди знають, як він залишав посаду першого заступника голови Комітету, знають багато чого іншого. Час комунікацій. А Богдан Колісник тут ні при чому. Колісник, навіть як об’єкт моєї критики і нищівної критики місцевої преси (яка вже, на щастя, трохи охолола), стоїть вище на п’ять голів за свого інститутського однокурсника. Адмін, давайте не будемо про це, не будемо чіпати і розвивати досить делікатну і неприємну тему.
Comments are closed.