Інша точка зору на реформування

Цей текст, що був доданий як коментар, розміщуємо як окрему статтю, яка можливо буде цікава читачам сайту, оскільки представляє собою бачення реформи лісівниками окремого лісогосподарського підприємства. Однак, це бачення сприймається як творче опрацювання пропозицій українсько-шведського проекту 2000 року.

Ліси України є її національним багатством. Усі ліси України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави та є об’єктом права власності українського народу. . (ст.1 ЛКУ). Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовим Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Адміністрація та члени трудового колективу державного підприємства «Костопільське лісове господарство» долучилися до розгляду питання реформування лісової галузі, визначили сучасні проблеми лісового сектору економіки України, визначаили пріоріитети лісової політики та основні фактори, які на неї впливають, досліджено досвід європейських країн і запропоновано шляхи реформування., які , на наш погляд, є доцільними.

Сучасні проблеми лісового сектору економіки України можна розділити на чотири групи.

1. Правові проблеми

Діюче законодавство і підзаконні акти недостатньо враховують особливості ринкової економіки в лісовому секторі. Питання власності, оподаткування, оренди, система обліку і фінансування потребують удосконалення.
Держлісагентство України та підпорядковані йому структури поєднують у собі функції контролю, управління, законотворчості з господарською та комерційною діяльністю, що суперечить антимонопольним принципам і може стати причиною конфліктів у майбутньому.

2. Лісівничо-екологічні проблеми.

Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання приросту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових рубок. Впровадження ландшафтно-водозбірних принципів при плануванні та веденні лісового господарства; поширення реконструктивних рубок і вдосконалення методів догляду за лісами, спрямованих на формування стійких деревостанів з високою якістю деревини.
Охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування стійких лісів;
Система відбору, охорони лісів і проведення лісогосподарських заходів у лісах природо-заповідного фонду.

3. Економічні проблеми

Забезпечення стабільного, достатнього і доцільного фінансування лісовогогосподарства. Зміна системи планування, яка занадто централізована і малопристосована до ринкових умов господарювання.Необхідно створити умови для довгострокових інвестицій
Формування ринку оптової та роздрібної торгівлі лісом.
Непередбачуваність законодавства (особливо податкового і природоохоронного) виступає як окрема економічна проблема, що перешкоджає довгостроковому плануванню розвитку лісового господарства.

4.Соціальні проблеми

Складна соціальна ситуація в регіонах і населених пунктах, де основою економіки є підприємства лісового і деревообробного комплексів.
Тенденції надавати економічному успіху першочергового значення, відторгнення екологічних обмежень, якщо вони перешкоджають зростанню особистого добробуту.Зростання числа і обсягів самовільних рубок, прояви тіньової економіки, випадки корупції.

 

Очевидно, визначаючи пріоритети лісової політики України на сучасному етапі, необхідно чітко уявляти основні умови її реалізації, головні з яких зводяться до наступного:

1. Загальнодержавна політика.

В ході виборів і референдумів народ України остаточно вибрав стратегічний шлях свого розвитку. Його орієнтири – суверенітет, демократія, ринкова економіка.

2.Екологічні фактори.

2.1. Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом людської діяльності. ЇЇ наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства, пов'язані із глобальним потеплінням клімату, забрудненням значних територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС і пошкодженням лісових масивів, а, подекуди, їх знищенням внаслідок незаконного видобутку бурштинку.

2.2. Стійкість значної частини лісів понижена, що проявляється у прогресуючому погіршенні їх стану. В останні десятиліття значно зросли збитки та шкода, заподіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами, шкідниками.

3. Ресурсно-економічні фактори.

3.1. За останні 40 років загальний запас деревини в лісах України збільшився вдвічі. Розрахункові і реальні обсяги заготівлі, навпаки, загалом зменшилися. Внаслідок цього частка використання приросту і інтенсивність лісокористування в Україні зараз нижчі, ніж в переважній більшості країн Європи.

3.2. У ході робіт з лісовідновлення і лісорозведення на Україні переважно орієнтувалися на шпилькові породи – сосну в рівнинній частині і ялину в Карпатському регіоні. Це призвело до значного зростання частки шпилькових монокультур у породному складі лісів. Насадження цієї категорії характеризуються низькою стійкістю до несприятливих умов середовища, шкідників та хвороб.

3.4. Помітна тенденція до погіршення якості стиглих і пристигаючих лісів, особливо твердолистяних. Це проявляється в зниженні середніх запасів і проценту виходу ділової деревини при головних рубках, а також зростання частки рубок, пов'язаних з погіршенням стану насаджень (санітарних, лісовідновних), в загальному обсязі лісокористування.

4. Соціальні фактори

4.1. В умовах кризи зросла значимість лісового господарства як галузі, що спроможна зберегти робочі місця в сільській місцевості, де проблеми працевлаштування найгостріші. Лісовий сектор має значний потенціал для розширення ринку праці, насамперед за рахунок зайнятості в галузі переробки деревини.

4.2. На фоні різкого зниження рівня життя значної частини населення підвищилась роль лісу як джерела палива і продуктів харчування. Водночас посилилася незаконна експлуатація лісових ресурсів (самовільні рубки, захвати території, браконьєрство).

4.4. Спостерігається зростання інтересу суспільства до проблем, що пов'язані з лісом і лісовим господарством. Проте рівень його поінформованості загалом не високий.

Пріоритети лісової політики

Стратегічні пріоритети

Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відновлення біорізноманіття лісових екосистем. В зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні маловідрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства України можуть бути представлені наступним чином:

1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді.
2. Збереження і відновлення біорізноманіття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності.

3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів.

4. Забезпечення ефективного виконання лісовими екосистемами захисних і соціальних функцій..
5. Зростання економічної ефективності використання лісових ресурсів, досягнен ня рентабельності лісового господарства, забезпечення сприятливих умов для роз витку деревообробної промисловості.

 

У країнах Європи, спостерігається чітке розмежування повноважень між різними органами влади по горизонталі та децентралізація по вертикалі управління щодо оганізації, планування та контролю. Реформування лісового господарства в Україні має відбуватися з урахуванням досвіду країн із розвинутою ринковою економікою, оскільки ці країни мають позитивний досвід економічного регулювання процесів управління і використання лісових ресурсів.

— в Естонії створений Державний департамент лісу(функція нормування, спостереження і частково підтримки) і державне лісогосподарське підприємство (функція власника). Деревообробка приватизована;

— в Латвії — сектор при Міністерстві землеробства (функція нормування), Державна лісова служба (функція спостереження і частково підтримки) і державне акціонерне товариство (функція власника). Деревообробка приватизована;

— в Чеській республіці існує департамент лісу в складі Міністерства сільського господарства (нормування), державна лісова служба (нагляд і частково підтримка) і державне лісове підприємство (функція власника). Значну частину лісогосподарських робіт і робіт з переробки деревини в державних лісах виконують приватні підрядчики;

— в Польщі державні ліси знаходяться у власності Державного Казначейства. Ведення лісового господарства в них здійснюється Державним лісовим підприємством, яке включає Генеральну дирекцію, 17 регіональних дирекцій і більше 400 лісових райони. Деревообробка приватизована. Функція державного контролю покладена на Міністерство охорони навколишнього середовища, природних ресурсів і лісового господарства.

Виходячи з досвіду європейських країн, більш компетентних на шляху демократії та ринку (Польща, Чехія, Угорщина, Латвія, Естонія та ін.), можна передбачити, дві принципові зміни ролі держави в лісовому секторі України, які повинні відбутися в ході подальших реформ.

По-перше, повинні бути усвідомлені і явно визначені інтереси держави як лісового власника. Функції власника слід делегувати самостійній господарській структурі (підприємству, компанії, акціонерному товариству з 100% державним капіталом), наділивши її всіма повноваженнями власника і повною відповідальністю за результати діяльності. Ситуація, в якій в одному лісі розпоряджаються і господарюють різні суб'єкти, суперечить принципам ринкової економіки і перешкоджає економічно ефективному веденню лісового господарства.

По-друге, структури, які виконують функції нормування і контролю, повинні бути повністю звільнені від господарських функцій. Необхідно позбавитися від дублювання функцій державного контролю. Безумовно, місцеві органи самоуправління можуть мати власні ліси і вести в них господарство, проте повноправно вони можуть розпоряджатися лише комунальними лісами, тобто лісами в межах населеного пункту та зеленої зони навколо нього.

Тому доцільно реформувати систему управління лісами країни, в підпорядкуванні якого повинні знаходитись дві великі і незалежні одна від одної структури. Одна повинна орієнтуватися на виконання функції нормування, контролю та частково підтримки (наприклад, лісовий департамент при Державному агентстві лісових ресурсів), друга — функції власника (наприклад, Центр управління державними лісами ).

Розглянемо схему органів управління, яка у даному випадку є трирівневою: загальнодержавний рівень, регіональний та місцевий. На загальнодержавному рівні структура управління представлена Державним агентством лісових ресурсів України, Генеральною дирекцією Центру управління державними лісами, та державною службою – лісовим департаментом . (рис. 1).

Загальнодержавний рівень

Державне агентство лісових ресурсів України

Генеральна дирекція Центру управління лісами
Лісовий департамент
Державна лісова служба;
Управління лісами охоронного призначення

Регіональний рівень

Регіональні представництва Центру управління лісами
Регіональні представництва – обласні управління державної лісової служби

 

Місцевий рівень

Державні лісогосподарські підприємства

 

Лісовим департаментом у складі Держлісагентства виконується функція нормування і частково реалізовується функція підтримки; складаються стратегічні плани розвитку лісового фонду та проекти ведення лісового господарства для підприємств усіх форм власності. За втілення цих планів відповідає Державна лісова служба. Основною функцією Державної лісової служби (і її ргіональних представництв) є контроль за дотриманням лісового та мисливського законодавства у лісах України усіх форм власності. Крім того, на нашу думку, даній службі варто делегувати частину функцій підтримки, таких як моніторинг лісів, координація та часткове виконання робіт щодо охорони та захисту лісу, частково наукові дослідження (на сьогоднішній день це є повноваженням Державного агентства лісових ресурсів України), проведення освітніх програм щодо ведення лісового господарства. Функцію загального (генерального, державного) контролю за станом лісів та дотриманням норм екологічного законодавства виконує інспекція при Міністерстві екології, у повноваження якої також повинне входити затвердження планів ведення господарства в лісах охоронного призначення.

Однією з основних перепон на шляху до досягнення рентабельності лісового господарства в цілому є ліси, експлуатація яких заборонена законодавством. Основна їх частина знаходиться в малолісних регіонах держави і виконує важливі захисні та екологічні функції. Ведення господарства в насадженнях даної категорії — це ліси Степу, а також ліси в заповідниках інших регіонів —потребує великих затрат і практично не дає прибутку. В контексті запропонованої нами схеми реформування, функції держави, як власника цих лісів, покладені на самостійне Державне управління лісами охоронного призначення. Ведення господарства в даних насадженнях потребує цільових бюджетних дотацій.

Функцію власності на державні ліси у Степу, Поліссі, Карпатах, Лісостепу пропонується передати економічно самостійному Центру управління державними лісами, який підзвітний щодо результатів своєї діяльності Державному агентству лісових ресурсів. Проте Державне агентство лісових ресурсів призначає генерального директора Центру (чи раду директорів), визначає обсяги виходу продукції, укладання договорів на виконання робіт, що замовляються і субсидуються державою.

Статею 98 ЛКУ передбачено джерела фінансування заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення. Це є кошти: державного бюджету, місцевого бюджету та власні кошти підприємств.

Нами пропонується наступна сфема фінансування лісогосподарської діяльності:

 

Державні лісогосподарські підприємства

Бюджетні асигнування (місцевий бюджет) на виконання програм з поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення за рахунок рентної плати за використання лісових ресурсів

Власні кошти підприємств(на проведення лісогосподарської діяльності – за рахунок доходів, отриманих від господарської діяльності

Чистий прибутокпідприємств

 

Регіональні представництва – обласні управління державної лісової охорони

Кошти державного бюджету

 

Регіональні представництваЦентру управління лісами

Бюджетні асигнування (обласний бюджет) на виконання програм з поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення за рахунок рентної плати за використання лісових ресурсів

Фонд спільних ініціатив по розвитку лісового господарства за рахунок внесків державних підприємств (відсоток від чистого доходу)

 

Лісовий департамент

Кошти державного бюджету

 

Генеральна дирекція Центру управління лісами

Бюджетні асигнування (державний бюджет) на виконання програм з поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення рахунок рентної плати за використання лісових ресурсів

Фонд спільних ініціатив по розвитку лісового господарства – доходи, отримані від пере розподілення регіональних фондів.