Гослесагентство об Украинском лесоводе и его редакторе

Работа нашего сайта базируется на убежденности в том, что в своем большинстве лесники умные люди, – которые имеют право читать ВСЁ, что пишут СМИ о проблемах, так или иначе связанных с лесом и  лесным хозяйством, и могут самостоятельно делать выводы и реагировать на прочитанное.

Подобный подход заставляет публиковать и неприятные материалы. Проявляя слабость я иногда их снимаю, по просьбе своих коллег, с которыми нас связывают многие годы работы. Трудно бывает публиковать несправедливые, а иногда и оскорбительные материалы, направленные против кого-либо персонально. Однако и это приходиться делать. В этом случае, я всегда высказываю свою точку зрения стараясь защитить справедливость. Не делаю я исключения и для себя. На сайте УЛ размещена статья "Ефект сантехніка Попкова в лісовому господарстві", подготовленная редактором или редколегией?  сайта "Лісівник" и приуроченная к моему днюь рождения. Сегодня я размещаю остальніе материалы этого издания. Это вполне уместно в предверии коллегии на которой Витя Корниенко будет докладывать ". Про діяльність Держлісагентства, його територіальних органів, підвідомчих підприємств і організацій у напрямку взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації." Надеюсь он не обойдет и работу сайта "Лісівник", которій рожден  и поддерживается управлением науки. Другим стимулом для публикации данного материала является наметившаяся тенденция "тихой расправы" с свободно мыслящими лесоводами, многие из которых являются моими друзьями. Я не собираюсь этого терпеть и если реакции на публикацию со стороны Гослесагентства не последует оставляю за собой право продолжить тему.

Автора публикаций размещенных ниже я не знаю и  никогда не видел. Очевидно, что писал он со слов людей, которые меня  хорошо знают и любят. Думаю его основной "музой" явилась  Люба Полякова, но допускаю что не обошлось и без представителей науки.  Безусловно свой "одобрямс" высказал и Витя (не думаю, что к этому причастны Юра и Оля), а может и другие руководители отрасли ("Лісівник" – сайт персонально защищающей АПК и ХВЮ). Их лесники хорошо знают, а о "писаре" и редакторе сайта "Лісівник" чуть подробнее.

Наулик Леонид Ростиславович – головний спеціаліст відділу науки та зв’язків з громадськістю Управління використання лісових ресурсів та науки Державного агентства лісових ресурсів України.

 Помилка резидента Попкова
середа, 29 липня 2015 р.

Як і всякий досвідчений розвідник, яким є Головний Редактор "Українського лєсовода" (УЛ) – дочірного сайта "Россия сегодня", він має свою агентуру. Чомусь весь світ називає їх кротами, тільки для М.П. вони – "ШтЫрлицы" (по аналогії як для Жириновського "selfie" – "себяшка").

Один із Штырлицев є і в Агентстві. Вербування такого агента для Головного Редактора "УЛ" було тривалим, але врешті решт результативним.

Враховуючи, що в агентстві побудована надзвичайно ефективнаКуСюЗаІсю (так "напевно японську" Комплексну Систему ЗахистуІнформації називає Системний Адміністратор – запам'ятайте це ім'я) – отримати із-зовні інформацію, презентації, документи, фото тощо – було для Головного Редактора "УЛ" майже неможливим.

Допоміг людський фактор, а саме використання природних людських слабкостей – на передок, на задок, на печінку та/або жадоби збагачення.

Але через безалаберність Головного Редактора "УЛ" нещодавно над ШтЫрлицем нависла реальна небезпека викриття – він опинився на грані провалу. Мова йде про совкову звичку Головного Редактора – "Не пущать" – блокувати IP адресу працівників Агентства при відкритті свого сайту. Тобто в робочий час набравши адресу lеsоvоd.оrg.uа держслужбовці або отримували порожній екран, або помилку 404, або переадресовувалися на інший сайт, наприклад, Google.com.ua. Ніхто на попковський блог із робочого комп'ютера потрапити не міг. Лише кріт (!) – міг.

І ось процесом виявлення цього крота зайнявся не хто-небудь, а сам (як Ви вже здогадалися) Системний Адміністратор (ми ж просили запам'ятати). Разом з двома амбалами в четвер, під час засідання колегії, він планує обійти всі ПК, і де буде виявлено доступ до сайту УЛ – володар того ПК і є кротом-штырлицем.

Редколегія сайту "Лісівника" глибоко занепокоєна можливим фактом виявлення такої цінної людини, тому пропонує усім працівникам Агентства терміново впровадити на своїх комп'ютерах анонімайзер. Це не те що Ви подумали, це доступ на сайт УЛ через проксі-сервери, розташовані поза межами України. Одним з таких серверів є сайт http://mrchameleon.ru (див. мал.)

Не залишайтеся байдужими! Врятуємо крота від викриття. Як знати, на його місці можете колись опинитися і Ви…

Див. попередні статті на цю тематику

Ефект сантехніка Попкова в лісовому господарстві

Лісова прокладка

неділя, 26 липня 2015 р.

Я вважаю, що читач новин лісової тематики має право на якісне та своєчасне інформування з цього питання. І ніякі прокладки йому не потрібні (на кшалт озвучених Миколою Томенком). 

/В этой иллюстрации чувствуется рука женщины. Человек с електронной почтой pidorr@ex.ua такое вряд ли придумает. М.П./

Однією з таких прокладок, на моє переконання, є сайт "Український лєсовод". Як міфічний Робін Гуд Головний Редактор цього інтернет-видання краде у багатих (читай сайтів, власники яких витрачають власні та й немалі гроші на виплату гонорарів реальним авторам статей, копірайтерам, дизайнерам, фотографам), та дає бідним. 

Читачам "УЛ" не потрібно годинами моніторити контент відомих сайтів, працювати з пошуковими системами-роботами. Заходь та читай крадене.

Але це ще не все – який ж продаж (в даному випадку інформації) без upsell (допродажу, як у МакДоннальдс – до Coca Cola пиріжок бажаєте?).

В нашому випадку – неперевершених коментарів Головного Редактора сайту. І обов'язково на початку статті, в кінці просто банально не будуть читати. Це щоб налаштувати читача на свій лад – "Я Святецьку знаю – хороша людина…", "На жаль автора не знаю, але думки його…", "Далі не читав, просто шкода витраченого часу…", "Я статтю ще не вичитав, багато слів злиплися…".

Мені це нагадує нові поліцейські машини – їздять із ввікнутими коли треба і не треба мигалками, не для того щоб жах на бандитів наводити чи користь суспільству приносити – а для того, щоб люди бачили, що машини є. Що гроші платників податків на нову Поліцію в умовах кризи не дарма витратили.

Або ще приклад – одягли працівників ЖЕКа, що ходять по подвіррю "заколачуючи груші" подалі від дорожнього руху, у люмінісцентні накидки-жилети (вночі аж світяться). Не для того, щоб на жеківців випадково машина не наїхала (яка там на газонах движуха?), а щоб власники квартир своєчасно платили за комунальні послуги та не задавали зайвих питань, на що пішли гроші.

Ось і ходить такий собі Головний Редактор "Українського лєсовода" (із мигалками на голові та у люмінісцентному жилеті) по широким шпальтам чужих статей Інтернету, і підсвічує. А без цього про нього ніхто б і не знав. Чи я не правий? Чи давно ви читали його авторські статті? Із класики – "Спёкся, мэтр Калиостро". Світове світило, яке продовжує вчити своїх студентів, давно не практикує? Давайте попросимо Барона Мюнтхаузена довести свою міць та знову політати на ядрі, як це в кінці фільму "Все той же Мюнтхаузен" робить неперевершений актор Янковський. Спитаємо мовою східного сожителя "А вам слабо?"

Краще б було назвати сайт "Український лєсовод" блогом – наприклад Попковський блог ("Вот как наша фамилия зазвучала" – із к/ф "Весна на Зарічній вулиці"), або використовувати для своїх опусів соціальні мережі. Аде це не підходить з двох причин:

У першому випадку – автору потрібно якось обгрунтувати інвестиції світового банку. А вони просто на Попковський блог, а тим паче соцмережі витрачати кровно зароблені гроші не будуть.

А в другому випадку – Головний Редактор не зможе вільно, як модератор, оперативно блокувати показ негативних коментарів та приховувати антилайки (чи там здається – "не подобається", вибачте, я не користувач соцмереж). А так собі на сайті "УЛ" хороші (?!) коментарі залишаються, а погані – просто не оприлюднюються. І у відвідувача сайту складається враження – ОДОБРЯМС, всі підтримують висловлені Головним Редактором коментарі до статей. До редакційного акаунту мають доступ лише перевірені "партійці" (члени РСДРП(б) із 1905 року :) ). Підбірка висмикнутих із Інтернету статей заточена лише під редакційну політику його "Карабаса Барабаса", який, як досвідчений ляльковод, смикає за мислимі та немислимі ринви.

До речі, про липову експертність Головного Редактора. Невже Ви вважаєте, що якщо сфотографуватися на фоні "Мони Лізи", Ви станете Леонардо да Вінчі? Чи як пробіжити з Борзовим стометрівку станете відомим спортсменом? Чи якщо скажете "Да знаю я Барака Обаму, Петра Поршенка, Біла Гейтса, Андрія Шевченка тощо" ваш рейтинг від цього виросте? Ви ж не Катя Осадча. Знати у її розумінні – це зустрітись і поговорити, а у Вашому випадку – побачити по телевізору.

Оці зауваження, думаю, підуть на користь "Українському лєсоводу".

/В этой иллюстрации  Наулик пытается "намекнуть" на Аллу Святецкую, с которой мы долгие годы вместе работаем и дружим.  Точно не знаю, но кажется  именно Алла помогла ему б устроится в Гослесагентсво. Может єто благодарность? Если "да" то  правильно Лёня выбрал для себя адрес электронргой почты. Он явно хороший ИТ – специалист, но его суть в названии его почтового ящика – pidorr@ex.ua М.П./

Стосовно ймовірної критики на адресу цієї статті доморощених бомбістів: "Нашого вождя зобижають!" – А хіба Ви, захисники, не хочете, що сайт "УЛ" був кращим. А хіба хтось із його читачів не бажає, щоб "Український лєсовод" був кращим? 

Якшо не хочете – тоді вся ваша критика на адресу цієї статті піде Українському лєсоводу під хвіст – як не пронос, так золотуха. Який сайт, такі й у нього прихильники – ви варті одне одного.