01/10/2008
0
Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства виповнилося 55 років. Своєрідним подарунком до ювілею стало відкриття нового адмінприміщення Ішівського лісництва.
Контора Ішівського лісництва розташована всього за кілька кілометрів від кордону з Польщею. А його ліси впритул підходять до річки Західний Буг. Полякам зі свого берега добре видно стрункі сосни, крислаті дуби, що на березі українському. Свою назву лісництво успадкувало від зниклого з карти ще 1939 року села. Мальовничому Ішеву тоді не вистачило місця на землі. Оскільки мав нещастя бути розташованим на самому березі Західного Бугу. А коли ріка поділила кордони двох держав, із села людей примусово виселили.
Ще одна характерна ознака Ішівського лісництва: понад сорок років його очолюють батько й син Козіки. Спочатку 24 роки Костянтин Козік (на жаль, нині покійний) і вже 17-й рік — його син Володимир. Можливо, така кадрова стабільність, а ще близькість держкордону і допомогли лісництву зберегти славу прекрасних мисливських угідь. Його територію облюбували 43 благородні олені, понад 80 диких свиней і майже 90 козуль, чотири лосі. Щоби збільшити поголів’я диких свиней, тут облаштували вольєр. Ось і цього року в грудні в ліс випустять четверо поросят, щоб поповнювали свій рід. Правда, подекуди звірі виходять на людські городи, щоби поласувати картоплею чи буряками. Щоб кабанчикам не кортіло чужого, лісівники щороку відводять 25 гектарів під коренеплоди і зернові культури.
Не забувають в лісництві й про головне своє завдання — садити та вирощувати ліс. Лише цієї весни тут заклали його на площі сорок гектарів. Єдине, чим не могли досі хвалитися в лісництві, це зведеною ще півстоліття тому конторою. Тож коли розпочали будувати нову, намагалися зробити її такою, щоб і через сто років не було соромно людям показати. Звели будиночок із дерева, обгородили парканом, облаштували територію. Усередині теж переважає дерево. Майже всі матеріали свої. Споруда вийшла не гірша за казковий палац. Нещодавно відбулося її урочисте відкриття.
— Щоб виробництво розвивалося, потрібно будувати, — сказав начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник. — Тому щороку до дня свого професійного свята здаємо якийсь промисловий чи соціальний об’єкт. Як бачите, не відійшли від традиції і цьоріч. Дехто нам закидає, що, мовляв, вирубуємо надто багато лісів. Але звернімося до конкретних фактів. Якщо в 1956 році лісистість області становила 26 відсотків, то сьогодні — 34. Загальний запас деревини за цей час зріс із 22 до 89 мільйонів кубометрів. Середній вік насаджень тоді був 31 рік, сьогодні — 51. Отож статистика на нашій стороні.
Від імені місцевих жителів до присутніх на святі звернулася виконуюча обов’язки микитичівського сільського голови Наталія Сень.
— У наших краях важко знайти роботу, — відзначила вона. — Колективні господарства розвалися, тож лісництво дає змогу багатьом нашим чоловікам працювати. Лісництво ніколи не залишається осторонь сільських проблем, допомагає нам деревиною, іншими матеріалами, за що щиро їм вдячні.
Голова Володимир-Волинської райдержадміністрації Юрій Михалець зауважив, що місцеве лісомисливське господарство, яке очолює Володимир Українець, відіграє важливу роль в економіці району, у вирішенні соціальних питань. Спорудження нового лісництва — це теж ще одна вагома інвестиція у розбудову регіону.
У день відкриття Ішівського лісництва було похмуро і сльотно. Та навіть холодна осіння мжичка не могла зіпсувати свята. Складені із соснового бруса стіни випромінювали таку позитивну енергетику, що навіть похмурий день видався усім сонячним. Тож хай у новій споруді його господарям працюється легко і продуктивно.
Волинська область.
Стрічку на відкритті новобудови перерізають (зліва направо) директор Володимир-Волинського лісомисливського господарства Володимир Українець, начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник та голова Володимир-Волинської райдержадміністрації Юрій Михалець.
Микола ЯКИМЕНКО.
Голос України, № 186 (4436)
1 жовтня 2008 рiк
