05/11/2023
0- Часом ми бачимо багато,
- але не помічаємо головного.
- Того, хто не замислюється про далекі труднощі,
- неодмінно чекають близькі неприємності.
Конфуцій.
Від автора статті:
АКСІОМА.
Якісне класичне повноцінне ведення лісового господарства з дотриманням діючих технічних, економічних, соціальних та законодавчих норм, включаючи реалізацію продукції від всіх видів рубок, – ЗБИТКОВЕ.
По цій причині державне підприємство «Ліси України» чи інший суб’єкт господарювання (акціонерне товариство), діючий на вказаних засадах, без зовнішніх інвестиційних фінансових вливань є безальтернативним потенційним БАНКРУТОМ.
Рентабельних показників фінансово-господарської діяльності вказані суб’єкти господарювання можуть досягнути ТІЛЬКИ ПРИ УМОВІ ПОРУШЕННЯ ВИЩЕВКАЗАНИХ НОРМ.
А ТЕПЕР ПО СУТІ СТАТТІ.
Основними проблемами лісогосподарського комплексу, які становлять загрозу існуванню ДП «Ліси України» є проводиме бездарне реформування, глобальне потепління, кадровий голод в лісогосподарському комплексі і як не дивно – створення акціонерного товариства, задля чого і проводиться реформування в умовах глобального потепління та наростання кадрового голоду.
Проблема перша– бездарне реформування.
В країні проведено часткове реформування лісогосподарського комплексу – буря перемін вже потроху вщухає, лісівники змирилися з ситуацією, пробують пристосуватися до роботи в нових умовах і вже можна провести попередню оцінку результатів епопеї. Але, як сказав Конфуцій, «часом ми бачимо багато, але не помічаємо головного». Так і в ситуації яка склалася, ми бачимо дуже багато всього різного, але на думку автора статті не звертаємо належної уваги на наявні сформовані головні проблеми в лісогосподарському комплексі, які в кінцевому результаті обумовлюють його важкий хворобливий стан, аж до банкрутства, що суб’єктивно сформований реформаторами.
Необхідність проведення реформування була очевидною – в країні ресурсні лісгоспи купалися в грошах, в той час як значна частина лісгоспів дихала на ладан. Прошу звернути увагу – фактична ціна трудозатрат по веденню лісового господарства та дохід від реалізації продукції на одиницю трудозатрат в лісгоспах різних природних зон по причині недосконалого законодавства різнилися в десяток разів. Це обумовлювало те, що матеріальна база лісгоспів та стан соціального захисту працівників викликали в комплексі об’єктивні протиріччя, сприяли розвитку корупції і поділу працівників всіх рівнів на своїх і не наших з відповідними наслідками. В галузі процвітав економічний хаос, корупція та зловживання в усіх її ешелонах, розкрадання лісосировинних ресурсів, призначення на посади своїх людей, кваліфікація яких не відповідала займаним посадам.
По цій причині середня рентабельність по галузі і наявність загального чистого прибутку керівників галузі влаштовувала, як середня температура хворих по лікарні.
Однією з основних причин реформування було вирішення питання створення умов рівномірного оптимального фінансування всіх виробничих підрозділів лісогосподарського комплексу незалежно від лісорослинних умов та результатів їх фінансової діяльності з попутним вирішенням інших об’єктивних і суб’єктивних питань (ліквідація фінансової залежності підрозділів від суб’єктивної волі керівного органу, вивільнення неугодних працівників і цілих колективів, посилення волюнтаризму в управлінні лісогосподарським комплексом та інш.)
Другою окозамильною причиною було бажання розділити організаційні, контрольні та виробничі функції ДАЛРУ, але як в тій пісні вийшло «яким ти був, таким ти й залишився» – всі функції ДАЛРУ після реформування залишилися, а змінився тільки фасад. Питання було би вирішене належним чином тільки тоді, коли управління ДП «Ліси України», як виробничим комплексом, здійснювалося би через інше відомство.
Аналіз ситуації, яка склалася перед реформуванням, показує що мети даного реформування можна було досягнути 2 шляхами:
- Примітивним шляхом створення на базі лісогосподарського комплексу країни єдиного державного суб’єкта господарювання (підприємства, акціонерного товариства).
- Збереження існуючої на той час базової структури комплексу і частковою зміною системи управління комплексом та законодавчої бази для забезпечення фінансування лісогосподарського комплексу за рахунок підвищення рентабельності його фінансово-господарської діяльності та проведення відповідної реорганізації.
Керівники економіки та бізнесу в управлінні ДАЛРУ якраз і провели реформування примітивним шляхом створення єдиного підприємства як найлегшого, але найболючішого варіанту
В даний час, якщо вірити словам т.в.о. директора ДП «Ліси України» п. Болоховця Ю.В., реформування принесло небачені результати – дохідність лісів підіймається небаченими раніше темпами, що не підтверджується утаємниченою відповідною офіційною звітністю. За перший квартал 2023 року ДП «Ліси України» зуміло добитися неймовірних непідтверджених в ЗМІ документально показників рентабельності – зростання чистого прибутку на100%. На думку автора статті приріст чистого прибутку в таких об’ємах за такий короткий період – це аномальне патологічне явище в економіці.
В той же час напрошується питання – а що керівники Держлісагентства до створення ДП «Ліси України» були сліпими кошенятами в економіці і управлінні лісогосподарським комплексом і не могли підняти рентабельність діяльності комплексу при наявних тоді умовах, чи умисно приховували його фінансові можливості в особистих інтересах, або іншими словами сприяли розкраданню лісових ресурсів та грошових коштів, які чудом на протязі першого кварталу 2023 року з’явилися в активах підприємства у вигляді чистого прибутку.
Проведений аналіз економічної ефективності ведення лісового господарства показує що в останні 5 років дохід від реалізації продукції в системі ДАЛРУ складав 2,7-2,8 млн. грн. з тисячі гектарів земель лісового фонду. В промисловості цей показник в деякій мірі відповідає терміну «фондовіддача». Як виглядає цей утаємничений плановий показник по ДП «Ліси України» за перше півріччя 2023 року поки що невідомо. В той же час в одному з передових держпідприємств, яке не займається деревообробкою, цей показник складає більше 5 млн. грн. з тисячі гектарів (в 2023 році реально досягне більше 6 млн. грн. з тисячі гектарів і його збільшення уже штучно стримується адміністрацією підприємства). До речі, в даному господарстві розрахункова лісосіка по всіх видах користування постійно вагомо зростає. Підприємство без показухи спокійно переходить на поступові рубки головного користування – об’єм деревини заготовленої на суцільних рубках постійно скорочується і складає в 2023 році 9,8% від загальної площі рубок .
Подібних показників добилася і Поліська філія Столичного офісу.
Дехто може сказати, що в системі ДАЛРУ є багато таких підприємств, але загальний показник знижують лісгоспи Півдня та Сходу України. Та це заперечення не витримує ніякої критики тому, що в системі ДАЛРУ дійсно доля ресурсних лісгоспів була значно вища і показник отримання доходу з тисячі гектарів лісового фонду повинен складати не менше хоча би 4 млн. грн. по ДАЛРУ.. Де дівалася ця різниця між 4 і 2,8 млн грн. з тисячі гектарів невідомо – а це близько 7 млрд. грн. додаткового доходу щорічно, якого би повністю хватило для оптимального ведення лісового господарства в системі ДАЛРУ.
Яким буде реально рівень зростання дохідності ведення лісового господарства в нових умовах господарювання можна буде побачити по результатах роботи ДП «Ліси України» за 2023 рік, якщо ДП «Ліси України» виконає свій обов’язок і опублікує результати своєї діяльності. Може вдасться нашому теляті вовка з’їсти і рівень рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства збережеться на рівні показників першого кварталу.
В той же час, в питаннях інформативності суспільства керівництвом підприємства ДП «Ліси України» складається парадоксальна ситуація – ні для кого не є таємницею, що власником лісів є Український Народ, тобто всі громадяни України. А ДП «Ліси України» є найманим працівником, якого найняв Український Народ для ведення господарства в лісах. І цілком зрозуміло, що ДП «Ліси України» повинно хоча би щоквартально відзвітувати Українському Народу про результати ведення лісового господарства та ефективності використання наданого йому Народом майна. Але керівництво підприємства утаємничує від нього структуру управління та рівень заробітної плати працівників підприємства, результати роботи підприємства. Це виглядало би смішно, якби не було так сумно.
Громадяни мають можливість на сайті Міноборони ознайомитися з структурою Міноборони та Генштабу, ми знаємо про стан справ на фронті, майже кожен день наш Президент звертається до Народу з інформацією про життя країни. А керівництву ДП «Ліси України» закони не писані.
Напрошується висновок, що ДП «Ліси України» нібито підприємство «всеобщего благоденствия» приватної форми власності керівників підприємства і його оточення.. Але рано-чи пізно все таємне мусить стати відомим. Стануть відомими і результати діяльності підприємства. А в даний час виходить так, ніби п’ятирічний хлопчик зробив шкоду і приховує її, щоб тато і мама не сварили.
Є підстави вважати що порушення конституційних прав українського народу, як власника лісів, на отримання інформації про господарсько-фінансові результати роботи ДП «Ліси України», його структури, чисельності працюючих, рівень заробітної плати в адміністрації та працівників ДП «Ліси України» рано чи пізніше буде усунуто з відповідними наслідками.
Попутно виникає питання – яка чорна кішка перебігла між ГО «Відкритий ліс» та ДАЛРУ і ДП «Ліси України», що проявляється ігноруванням в певній мірі сайту керівництвом ДАЛРУ та ДП «Ліси України». Адже очевидно, що відсутність тісної взаємодії між ними наносить значну шкоду лісогосподарському комплексу. Сайт «Відкритий ліс» незалежно від волі керівництва ДАЛРУ та ДП «Ліси України» уже став загальноукраїнською площадкою, де об’єктивно без прикрас обговорюються відкрито проблеми та досягнення лісового господарства України. То чому би ДАЛРУ та ДП «Ліси України» не скористатись сайтом «Відкритий ліс» і відкрито та доброзичливо через сайт поговорити з трудовим колективом лісогосподарського комплексу, в т.ч. і з керівниками філій, ІТП, науковцями, лісопатологами, лісовпорядниками про успіхи, досягнення та проблеми комплексу – адже працівники комплексу не вороги керівництва і разом або порадіють успіхам, або доброзичливо запропонують шляхи вирішення проблем. Поговорити не з власниками сайту, а з колективом свого підприємства. Адже деякі працівники комплексу висококваліфіковані працівники, якщо адміністрація ДАЛРУ і ДП «Ліси України» працює разом з ними в одній упряжці. Те що працівники підприємства мають статус підлеглих -це ще нічого не значить, серед них є унікуми, які бачать ситуацію в підприємстві краще керівників.
Добре було би взяти за зразок спілкування з народом України нашого Президента України п. Зеленського В.О., який в ЗМІ розділяє з народом і радість і горе.
Значний вплив на рівень рентабельності лісогосподарського комплексу та результати його господарсько-фінансової діяльності здійснюється рівнем заробітної плати та чисельністю працюючих в комплексі. А в цьому питанні в ДП «Ліси України» є досить серйозне протиріччя. В чому воно проявляється?
Візьмемо за основу такий розрахунок. Мінімальна зарплата в Україні на протязі останніх років складає 6700 грн. Місячна заробітна плата нашого Президента України в 2021-2022 роках складала 28 тис. грн., тобто співвідношення мінімальної зарплати в Україні до зарплати шановного п. Президента України складало 1: 4,17. І це при тому, що який величезний і складний об’єм роботи, і якої відповідальності, виконує п. Президент України, важко собі уявити.
Основною рушійною силою в системі ДП «Ліси України» є майстер лісу. Його посадовий оклад в різних лісгоспах різний, але в середньому близький до 10 тис. грн. ( в цю суму входять службові організаційні витрати майстра лісу – бензин, запчастини до бензопили, експлуатація власного транспорту, готівкова оплата робіт по благоустрою обходу. Ці витрати часом більші від зарплати). Виходячи із співвідношення мінімальної зарплати в Україні до зарплати шановного п. Президента України посадовий оклад директора ДП «Ліси України» не повинен перевищувати орієнтовно 41,7 тис. грн. (при офіційних розрахунках за основу береться тарифна ставка робітника першого розряду). Ніхто не збирається заглядати в кишеню директора ДП «Ліси України» і встановлювати йому посадовий оклад, але можна з впевненістю сказати що його оклад значно більший від вказаного, що викликає певну соціальну напругу в середовищі працівників ДП «Ліси України». Директор підприємства є публічною особою, і питання його зарплати заради його ж авторитету не потрібно приховувати, тому що в любому випадку вона активно обговорюється та буде обговорюватися з плітками і домислами, що принижує імідж директора підприємства. Та і навіщо це приховувати, якщо найближчим часом будуть оприлюднені декларації. Всьому свій час, але поки що зарплата директора ДП «Ліси України» таємниця за сімома замками.
Примітка: Відповідно до п. 5.11 Колективного договору між ДП «Ліси України» та Профспілками на 2023-2025 роки посадовий оклад Генерального директора підприємства встановлюється в залежності від розміру тарифної ставки робітника 1 розряду. Яке співвідношення – невідомо, та й не цікаво, тому що в житті все інакше і простіше – Генеральний директор ДП «Ліси України» є органом управління підприємством і його посадовий оклад визначається контрактом, що укладається між ним та органом управління майном. Встановлення посадового окладу для Генерального директора не має ніякого відношення до колдоговору і в колективному договорі не повинно обговорюватися, так як Генеральний директор є стороною підписання договору.
А от зарплата керівника філії згідно Галузевої угоди і колективного договору встановлюється у співвідношенні до тарифної ставки робітника 1 розряду і по методиці ДП «Ліси України» повинна бути вищою від зарплати головного лісничого, головного інженера філії на 5-15%, що повинно бути відображено в трудовому договорі. Або навпаки – зарплата головного лісничого, головного інженера повинна бути нижчою від зарплати керівника філії на 5-15%.
Давайте підійдемо до проблеми заробітної плати в системі ДП «Ліси України» з іншої сторони. Уряд проводить політику підвищення рівня життя населення шляхом підвищення заробітної плати. З цією метою встановлюється досить завищений рівень заробітної плати керівників різних рангів. А це зобов’язує керівника привести рівень зарплати підлеглих працівників у відповідність до свого посадового окладу, визначеного відповідно до пропорції між окладом п. Президента України і мінімальною зарплатою.
Так наприклад, посадовий оклад директора філії в ДП «Ліси України» складає орієнтовно 120 тис. грн. ( в окремих філіях 60 тис. грн.). Тоді посадовий оклад майстра лісу по всьому підприємству «Ліси України, підкреслюю –по всьому підприємству – чи в Карпатах, чи на Півдні, чи на Поліссі., в любій філії повинен бути 28770 грн., головного лісничого – 114 тис. грн при зарплаті директора 120 тис. грн. (в даний час зарплата головного лісничого складає близько 25 тис.грн. згідно Додатку №1 до Положення про оплату праці і преміювання до Колдоговору коливається 3,85-4,23 тарифної ставки робітника першого розряду на лісогосподарських роботах, яка в різних філіях в залежності від регіону різна). Зарплата головного бухгалтера повинна бути орієнтовно 102 тис. грн., лісничого і начальника відділу в управлінні філії 70-75 тис. грн. і т. д. Крім цього кожному працівнику по всьому підприємству ДП «Ліси України» однаково належить виплачувати різні надбавки (за стаж роботи, інтенсивність праці, наявність наукової степені).
Виникає питання – чому в Додатку №1 до Положення про оплату праці і преміювання не визначені коефіцієнти співвідношень посадових окладів для працівників управління ДП «Ліси України». Адже працівники управління не є якоюсь закритою кастою, а такі ж працівники підприємства як і всі.
В рівній мірі це співвідношення зарплат з тарифними коефіцієнтами повинно бути відображено в тарифній сітці робітників як погодинників, так і відрядників єдиною для всього підприємства ДП «Ліси України». По цій причині заробітна плата робітника першого розряду в ДП «Ліси України» в залежності від зарплати керівника філії в 120 тис. грн. повинна становити орієнтовно 28770 грн і зростати відповідно до розрядних тарифних коефіцієнтів (наприклад, звальщику лісу робітнику шостого розряду при виконанні норм виробітку повинна нараховуватись зарплата близько 57 тис. грн.). А фактично тарифна ставка робітника першого розряду в Бердичівській філії 6,0 тис. грн., в Тетерівській філії близько 10 тис. грн.. Незрозуміло, як в колективному договорі по Кременчуцькій, Ужгородській, Ємільчинській, Бердичівській та інших філіях допускається мінімальна тарифна ставка 6,0 тис. грн. при мінімальній зарплаті 6,7 тис.грн. От так – приплили.
Виникає питання – а де директор філії чи підприємства візьме такі кошти щоб виплатити таку зарплату? Відповідь дуже проста – ти директор, якщо ти собі поставив таку зарплату, то подбай і про підлеглих. Ти хочеш керувати – шукай в правовому полі для працівників кошти, це твої проблеми, але співвідношення зарплат повинно бути дотримано і відображено в колективному договорі підприємства ДП «Ліси України» з відповідною профспілковою організацією. Якщо не можеш підняти зарплату підлеглим працівникам – добровільно зменшуй свій посадовий оклад до досягнення відповідної пропорції або гонорово йди з посади.
Вийшло так, що не керівники філій, а керівництво ДП «Ліси України» уже породило конфліктну ситуацію і посіяло ворожнечу між директором та працівниками філії.
Зовсім інша картина з мінімальною зарплатою в ДП «Ліси України» буде при порівнянні зарплати Генерального директора ДП «Ліси України» і майстра лісу як основної базової професії в підприємстві. За чутками і плітками рівень зарплати керівників ДП «Ліси України» захмарний – називаються самі різні рівні. Але по причині відсутності офіційного оприлюднення зарплати директора ДП «Ліси України» ніяких розрахунків в даній статті не проводиться. Коли буде оприлюднена декларація, тоді і можна буде щось говорити. В даний час можна тільки сказати, що мінімальна заробітна плата майстра лісу, виходячи із орієнтовної утаємниченої заробітної плати директора ДП «Ліси України» і співвідношення зарплати шановного п. Президента України Зеленського В.О. до мінімальної зарплати в Україні, повинна бути по всьому підприємству для майстра лісу однаковою і складати орієнтовно не менше 100-130 тис. грн. за місяць – от тоді і лісова галузь буде декриміналізована, а посада майстра лісу престижною. При досягненні таких результатів з оплатою праці і мета реформування буде досягнута.
Дехто може сказати що цифри мінімальної зарплати в цьому випадку автором названі утопічні – з цим можна погодитись. Але є поняття соціальної справедливості при роботі в державному підприємстві. Зарплата робітників – це державні кошти, які зароблені працівником, і вони повинні розподілятися між працівниками справедливо і на підставі відповідних норм та вкладу кожного працівника в загальні результати роботи підприємства незалежно від посади. Не може отримувати директор ДП «Ліси України» зарплату за 70-80 майстрів лісу, а тільки максимально за 5.
При аналізі даної ситуації виникає питання – а чому мінімальний розмір заробітної плати в ДП «Ліси України» в залежності від зарплати керівників підприємства не став предметом гострих дискусій при прийнятті колективного договору – куди дивилася в той час профспілка і про що дбала, адже питання заробітної плати працівників є головним питанням колдоговору. По причині низької зарплати, криміналізації галузі та невпевненості працівників в завтрашньому дні на даний час робота працівника лісового господарства не є престижною і по цій причині незважаючи на масові скорочення в майбутньому в ДП «Ліси України» буде відчуватися кадровий голод по причині відсутності кваліфікованих кадрів.
І як наслідок, по причині бездіяльності наявної профспілки серед працівників лісогосподарського комплексу шириться думка про необхідність створення незалежної профспілки працівників ДП «Ліси України», тому що наявна не достатньо ефективна..
Примітка: Автор даної статті на рівні знань інженера лісового господарства опрацював Колективний договір між органом управління підприємством ДП «Ліси України» та Профспілковими організаціями в особі Ткачука В.І. на 2023-2025 роки. (Принагідне питання – а чи створили профспілкові організації філій для укладання колдоговору відповідно до ст. 12 КЗпП, як юридичні особи, єдиний представницький профспілковий орган в межах підприємства ( не ЦК профспілки) шляхом укладання відповідних угод та письмовим повідомленням про це власника.. Голова цього представницького профспілкового органу, а по суті умовно об’єднаного профкому підприємства повинен був підписати колдоговір або надати за рішенням представницького органу належно оформлене письмове доручення на підписання колдоговору персонально п. Ткачуку В.І. або іншому громадянину України.? Якщо в адміністрації підприємства немає вказаних всіх угод та відповідних письмових повідомлень первинних профорганізацій про делегування їх повноважень, протоколів або виписок із протоколів засідань представницького профспілкового органу з прийнятими ним рішеннями про підписання колективного договору, то колективний договір по причині порушення процедури його укладення є недійсним.
І ще – прошу пробачити, але колдоговір укладається не з керівництвом підприємства, як зазначено в колдоговорі, а з органом управління підприємством в особі т.в.о. Генерального директора.
З тексту договору можна зробити висновок що ДП «Ліси України» по своєму устрою не унітарне державне підприємство, що передбачено Господарським Кодексом України, а якесь федеральне утворення або США в мініатюрі зі своїми Конституцією і законодавством в кожному об’єкті федерації або штаті (філії).
В той же час, укладення єдиного колективного договору означає що на відокремлені підрозділи поширюються єдині для всього підприємства норми фінансово-господарської діяльності незалежно від результатів діяльності філії. Якщо філія планово збиткова, то її фінансовий стан регулюється підприємством дотаціями за рахунок централізованих коштів, отриманих в результаті рентабельної діяльності інших підрозділів. Наприклад, по підприємству встановлюються єдині доплати (винагороди) працівникам за стаж роботи, почесні звання, різні надбавки, які повинні виплачуватись в кожній філії по всьому підприємству однаково щомісячно незалежно від результатів діяльності окремо взятої філії. А фактично в колдоговорі закладена норма, що виплата таких надбавок залежить від результатів фінансово-господарської діяльності по кожній філії. В додатку №4 до Положення про оплату праці та преміювання встановлена мінімальна тарифна ставка працівників 1 розряду (мінімальна, а не конкретна) по різних філіях, яка різниться більш як в 2 рази. Як можна пояснити двом односельчанам, що живуть поряд і працюють на однакових посадах та в однакових умовах через просіку, але один в Стрийській філії, а один в Сколівській – чому робітник в Стрийській філії отримує 13 тис. грн. за місяць, а в Сколівській -6. А якщо офіційно – на підставі якого нормативного документу керівництво ДП «Ліси України» встановило різну оплату одиниці однакових трудозатрат для різних філій і проводить дискримінацію працівників по незрозумілих ознаках? Напрошується висновок, що це робиться виходячи з особистих інтересів керівників підприємства. Адже Уряд України встановив однакову мінімальну зарплату 6700 грн. для всієї України, а не поділив по областях чи регіонах. В нормальному колдоговорі державного підприємства мінімальна зарплата робітника 1 розряду встановлюється на рівні не менше 110% мінімальної зарплати по країні конкретно і є єдиною для всього підприємства та залежить від фінансових можливостей всього підприємства, а не його окремих філій. Фактична ж заробітна плата та розмір преміювання робітника відрядника визначається виконанням норм виробітку та відповідними встановленими нормами преміювання по всьому підприємству. А на стор. 37 колдоговору дійшли ще й до того, що встановили тарифну ставку робітника 1 розряду на лісокультурних (лісогосподарських) роботах не нижче 110% мінімального прожиткового рівня для працездатних осіб, який складає в 2023 році 2684 грн. Парадокс – але згідно колдоговору підприємство має право встановити тарифну ставку робітника 1 розряду на лісокультурних та лісогосподарських роботах в сумі на рівні 2952,4 грн. за місяць. Як поєднати цю цифру з розміром мінімальної зарплати, визначеної Законом в сумі 6700 грн.?
В порядку інформації для авторів колдоговору – тарифна ставка в порівнянні з мінімальним прожитковим мінімумом визначається для державних службовців, а не для працівників госпрозрахункових підприємств, яким є ДП «Ліси України». По цій причині ця теза і відображена в Галузевій угоді, з якої і списали колективний договір. На 2023 рік мінімальний посадовий оклад для держслужбовців встановлений в розмірі 2 прожиткових мінімумів і складає 5178 грн.
Виходячи з вимог чинного законодавства, в додатку № 4 Положення про оплату праці на даний час по ДП «Ліси України» повинна бути встановлена єдина тарифна ставка 1 розряду на лісокультурних (лісогосподарських) роботах в сумі 13 тис. грн, така як в Стрийській філії. Причина проста – Закон забороняє зменшувати заробітну плату і по цій причині неможливо зменшити зарплату в Стрийській філії, а зарплату в усіх філіях можна і необхідно підтягувати до зарплати в Стрийській філії.
В 2024 році Уряд планує двічі підвищувати мінімальну зарплату. Це допоможе адміністрації ДП «Ліси України» у вирішенні питання підвищення мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду та її вирівнювання в межах підприємства і приведення її у відповідність до чинного законодавства.
Необхідно привернути увагу читачів до того, що колдоговір є нормативним документом і всі нормативи в ньому повинні бути чітко визначені, а не довільні – тарифна ставка робітника 1 розряду, як базовий показник, повинна бути чітко визначена, а не вказана для філії як мінімальна, тому що на підставі цієї тези директор філії та профспілка філії можуть встановити для працівників філії любу максимальну ставку, яку забажають. Колдоговір це дозволяє . При цьому необхідно врахувати, що середня зарплата по Україні в серпні місяці 2023 року була 17500 гривень, а зарплату в межах від 6750 грн до 11000 грн отримували консьєрж, санітар, прибиральник, посудомийник і деяка категорія працівників ДП «Ліси України».
Дивує беззубість профспілок філій, в яких мінімальна тарифна ставка встановлена на рівні 6000 грн. і їх представників в представницькому органі при підписанні колдоговору. Адже правове поле дозволяє профспілкам добиватися підвищення заробітної плати для працівників філії у відповідності до Закону в межах не менше 110% мінімальної зарплати і до 13 тис. грн, як це зроблено для Стрийської філії.
Автору статті можуть заперечити – мінімальна зарплата в любому випадку досягається виплатою премій, надбавок, гірських, а то і просто доплат. Але навіщо умовності та милостиня, якщо є Закон і колдоговір.
При проведенні реформування не врегульоване належним чином питання заробітної плати директорів та штатних розкладів управління філій в залежності від площі лісів, об’єму реалізації продукції та об’єму і якості лісокультурних робіт, стану охорони лісу. В той же час в колдоговорі сказано, що конкретний розмір окладу директора філії встановлюється відповідно до посади і кваліфікації (стор. 37). Виникає питання – а на підставі яких показників встановлюється посада і рівень кваліфікації для директора філії? Як це зрозуміти? Якими офіційними мірками визначається кваліфікація директора філії? Швидше всього – своїм все, а іншим –по закону.
А все вирішується просто – з метою запобігання проявам особистих стосунків доцільно законодавчо закріпити через бальну систему рівень зарплати керівника філії і штатний розклад управління філії в залежності від об’єму робіт та розділити філії по оплаті праці і штатній структурі орієнтовно хоча би на 5 груп. Такий розподіл буде стимулювати розвиток філій, а відповідно і підприємства, а також буде зрозумілий, об’єктивний і справедливий.
Відповідно необхідно поділити на групи по оплаті праці лісництва, майстерські дільниці старших майстрів в залежності від площі, об’єму виконуваних робіт, наявності числа контурів, пожежної безпеки, рівня можливості вчинення незаконних рубок лісу та пошкодження насаджень і т.д. При цьому, зарплата рядового майстра лісу в межах всього підприємства (не філії) повинна бути однаковою і регулюється створенням орієнтовно однакового об’єму трудозатрат по дільниці, розрахованого відповідно до коефіцієнтів по видах робіт.
Зрозуміло, що при однаковій тарифній ставці робітника першого розряду (відрядника чи погодинника) в межах державного підприємства «Ліси України» норми виробітку та оплата праці робітників формуються в залежності від лісорослинних умов і можуть бути самими різними.
Вищевикладене вказує на те, що реформування проведено без визначення його чітких результатів, на даний час організаційно та економічно не завершене, призвело на даному етапі до конфліктної ситуації в лісогосподарському комплексі і по цій причині є бездарним.
Не досягнуто також основної мети – не розділені організаційні, технічні, виробничі та контрольні функції ДАЛРУ.
В кінцевому результаті напрошується висновок – вказане реформування проведено по принципу – сила є, розуму не потрібно.
При цьому в структурі комплексу добавилися дорого вартісне управління ДП «Ліси України», його регіональні та обласні офіси, реально витрати на утримання яких значно перевищують витрати на утримання бувших обласних управлінь лісового господарства. Крім цього збереглися регіональні управління лісового господарства з обласними відділами. То чого добилися?
Таким чином, результати реформування є проміжними і провальними та потрібен план його закінчення і приведення лісогосподарського комплексу в оптимальний робочий стан. Іншими словами, в результаті реформування отримали калічку, яку терміново необхідно лікувати.
Про наслідки такого реформування сказав Конфуцій у другій частині епіграфу до даної статті.
Відносно другого шляху реформування вже пізно говорити, але доцільно його розглянути.
Україна відійшла від тоталітарної планової економіки Радянського Союзу і перейшла на ринкові відносини. Виходячи з цього, автор статті пропонує таку структуру лісогосподарського комплексу, яка би відповідала сучасним вимогам.
При запропонованому автором статті шляху реформування, структура комплексу в основі залишалася незмінною. Базовим господарством залишався лісгосп з правами юридичної особи. Але управління структурою докорінно змінювалось- всі підприємства об’єднувались в трест з виробничими регіональними управліннями в системі ДАЛРУ, а краще в складі іншого міністерства або ФДМУ. Суть реформування зводилась до зміни законодавчої бази – тобто не пристосовувати реформування під діючу нормативну базу, а шляхом мінімальної зміни деяких нормативних актів створити оптимальні умови діяльності комплексу.
При цьому пропонувався наступний алгоритм реформування.
Автор статті схилявся до позиції формування єдиного відокремленого виробничого органу управління – тресту, як підприємства, суб’єкта господарської діяльності. До тресту всі лісгоспи входять із збереженням ними прав юридичної особи, що передбачено законодавством.
При входженні до тресту лісгоспи умовно втрачають тільки виробничо-фінансову самостійність, але залишаються юридичними особами, при цьому за лісгоспами зберігається право постійного земле- та лісокористування. По цій причині не виникали би проблеми по земле- та лісокористуванню, які виникли на даний час.
Довідково: Трести є головною організаційно-виробничою структурою в країнах з ринковою економікою, а особливо в США. Їх позитивна роль особливо проявляється при кризових явищах в економіці. Факт з історії – за рахунок створення і діяльності трестів і прийняття НЕП Росія вийшла з економічної кризи після Першої світової та громадянської війн, а США- з великої депресії тридцятих років минулого століття.
Так що, вивчаючи досвід організації лісогосподарського виробництва європейських країн керівники та спеціалісти лісової галузі не врахували світовий досвід організації економічних взаємовідносин між суб’єктами господарської діяльності, які могли би бути оптимальними для лісового господарства України.
Трест один з видів об’єднання підприємств, які не мають виробничої та комерційної самостійності. При цьому трест несе тільки певну адміністративну відповідальність за результати діяльності підприємств, які входять до його складу, але мають право кооперування та перерозподілу коштів. Детально організація діяльності трестів постійно вивчається науковцями і практиками та удосконалюється. Трести не є об’єднаннями, які існували в радянський період – це зовсім різні структури.
Рівень зарплати всіх працівників тресту та штатна структура лісгоспів повинна була би сформуватись трестом на основі розподілу лісгоспів по групах оплати праці, при цьому, тарифна сітка по оплаті праці робітників повинна бути єдиною по тресту. Трест має можливість акумулювати кошти і здійснювати їх перерозподіл між підприємствами, які входять до складу тресту.
Команда п. Болоховця Ю.В. в першому кварталі 2023 року доказала, що ДАЛРУ приховувало наявні фінансові можливості Агентства. Адже тільки за перший квартал діяльності підприємства чистий прибуток нової системи збільшився вдвічі. Цього показника можна було добитися і не проводячи наявного реформування, а тільки виконати певні планово- організаційні заходи, можливо і з прийняттям відповідної Постанови чи Розпорядження КМУ, як це було зроблено при проведенні реформування.
Створення тресту мінімізувало би соціальну напругу в колективах та у взаємовідносинах лісгоспів з органами місцевої влади.
Таким чином, шлях реформування який здійснений ДАЛРУ фактично в принципі відрізняється від позиції автора статті. Для наглядності візьмемо такий приклад.
Маємо підприємство, в якому працює 50 механізмів з необхідним персоналом, які завантажені роботою на 50% (так як працювало ДАЛРУ, отримуючи 50% можливого чистого прибутку) і необхідно підвищити його продуктивність в 2 рази
ДАЛРУ, реформуючи дане підприємство по своїй проведеній схемі з метою підвищення ефективності його діяльності скорочує 50% машин і механізмів (ДАЛРУ скоротило 50% лісгоспів), при цьому скорочуються обслуговуючий персонал, апарат управління, розпродується значна частина майна ( в ДАЛРУ продаються деревообробні цехи та нижні склади лісгоспів, майже на 50% скорочується чисельність працюючих). Машини обслуговуються на приватних станціях технічного обслуговування (роботи в лісі виконуються приватними структурами). Підприємство виконує той же об’єм робіт з невеликим ростом що і до реформування, але отримує дещо більший чистий прибуток за рахунок зменшення чисельності працюючих. Тобто реформування проводиться екстенсивним шляхом, на певний період підприємство в своєму розвитку зростає – поліпшення фінансових показників діяльності носить тимчасовий характер з подальшим погіршенням фінансового та матеріального стану підприємства, що чекає і ДП «Ліси України».
Автор статті мав можливість працювати на підприємстві, яке в подібній ситуації при реформуванні залишило в підприємстві всі машини, механізми та працюючих, але адміністрація підприємства чітко поставила питання про підвищення об’єму доходу за короткостроковий період в 2 рази, тобто машини і механізми завантажуються роботою на 100 %. Таким чином в 2 рази збільшується об’єм сплати податків, підприємство стає в 2 рази потужнішим з відповідним зростанням чисельності робітників та заробітної плати працівників. Підприємство отримує значно більші фінансові можливості для розвитку, порівняно з підприємством, яке було створено при реформуванні на умовах ДАЛРУ.
Такий принцип реформування дозволив підприємству за неповних 14 років збільшити чисельність працюючих на підприємстві з 19 осіб, в т.ч. 11 працівників лісового господарства, до 420 працівників з відповідним зростанням об’єму виробництва, чисельності і якості верстатного деревообробного парку, чисельності машин і механізмів автопарку та соціальних гарантій для працівників. На той час в підприємстві уже було 1200 гектарів орних земель та окультурених сінокісних угідь, що дозволило забезпечити кожного лісника службовим гужовим транспортом та безоплатними кормами для службових коней. Працівники підприємства мали можливість виписати для свого домашнього господарства зерно та безоплатно заготовити сіно для домашньої худоби по потребі, що дозволяло поліпшити рівень їх матеріального благополуччя.
В іншому лісопромисловому підприємстві об’єм лісозаготівель за орієнтовно такий же період за рахунок інтенсифікації виробництва та використання наявної матеріальної бази зріс з 75 тис. кубометрів за рік до 200 (до 3,3 кубометра з гектара лісової площі) з відповідними наслідками. Тільки в соціальному плані це дозволило певній частині працівників підприємства (а працівникам з хронічними хворобами щорічно) мати можливість безоплатно відпочивати 24 дні в рік у будинку відпочинку підприємства, а члени їх сімей мали 50% скидку від вартості путівки. Останній 60-квартирний будинок для працівників цього підприємства був зданий в експлуатацію в 2001 році, в якому працівники отримали квартири безоплатно. Будинок будувався в період гіперінфляції і бартерних відносин – що це таке спеціалісти знають. Вартість будинку на той час складала 2,8 млн. доларів США.
На підприємстві діяло 17 видів матеріально-морального заохочення працівників.
В економіці рівень соціального захисту працівників підприємства відображає реальний фінансово-господарський стан та рівень використання наявної матеріальної бази підприємства.
Підводячи підсумок необхідно визнати, що з реформуванням лісогосподарського комплексу по методиці ДАЛРУ вийшло так, ніби вони з радістю і веселощами з’їхали на санках з горба. Але все добре має властивість через певний час закінчуватись і зараз санки потрібно тягнути вгору.
Чи правильний шлях обрало ДАЛРУ з реформуванням і яким чином піде подальший розвиток ДП «Ліси України» одному Богу відомо. Але дуже хотілося би, щоб лісогосподарський комплекс і люди в ньому були здорові і щасливі.
Глобальне потепління.
Очевидно що уже всі працівники лісового господарства впевнилися в тому, що на Україну і весь світ насувається катастрофічне глобальне потепління, яке викликано діяльністю людського суспільства, і має самі різні прояви. В попередніх статтях автор постійно привертає увагу лісівників і екологів до цієї проблеми і позиція автора по цьому питанню уже чітко сформована. До цього можна тільки додати, що автор статті свідомо підтримує Програму Президента України «Зелена Україна», як вкрай необхідний захід міжнародного та державного рівня, і в силу своїх можливостей буде сприяти її виконанню незважаючи на рівень опонентів. Адже на кону можливість життя найближчих майбутніх поколінь. І лісівники в силу своїх функціональних обов’язків і як громадяни України зобов’язані уже сьогодні конкретно вносити свій вклад в боротьбу з глобальним потеплінням.
Ризики, які несе глобальне потепління для України, детально описані українськими провідними кліматологами в статті «Іспанія чи Австралія. Як зміниться клімат України через 50 років». Читачі можуть ознайомитися з нею в інтернеті. Автор дозволить собі зробити деякі висновки з даної статті.
Опустелювання України (прошу вдуматись в ці слова) буде проходити з південного сходу і до 2070 року в певній мірі досягне Черкас. Пилові бурі будуть частими гостями на Поліссі. В той же час місцеве накопичення вологи в атмосфері буде приводити до випаду опадів у вигляді потужних місцевих злив, які обумовлять потужні повені. Нормою стануть морози літом в Іспанії та 20 градусна жара зимою в Арктиці. Один з експертів вважає, що зміни клімату відбуваються в Україні швидше, ніж прогнозували.
Відчутно впливає глобальне потепління і на ліси України – уже спостерігається масове всихання насаджень сосни на Поліссі та ялини в Карпатах і заселення їх вторинними шкідниками.
Напрошується обґрунтований висновок – глобальному потеплінню необхідно вже сьогодні ефективно протистояти всіма доступними методами – а то буде пізно.
Прошу пробачити, але в цій ситуації на погляд інженера лісового господарства, яким є автор статті, в Міністерстві та ДАЛРУ по відношенню до лісового господарства та глобального потепління якось все робиться шиворіт-навиворіт.
В якості заходу по запобіганню глобальному потеплінню Україною була прийнята Програма Президента України «Зелена країна», якою передбачалося збільшити площу лісів України за 10 років на 1 млн. га. і підвищити рівень лісистості України з 15,9 % до 17,4%. В якості конкретизації даного заходу передбачалось висадити 1 мільярд дерев на протязі трьох років, що дозволило би створити не менше 200 тисяч гектарів нових лісів. Цілком зрозуміло, що враховуючи тенденції опустелювання території України та військовий стан в Україні створення нових лісів в можливих межах та відновлення лісосмуг необхідно більш інтенсивно проводити на Півдні України з одночасним залісненням непридатних земель в центральних та західних регіонах країни.
В той же час, з подачі одного з конкурсантів на посаду Голови Держлісагенства в 1 мільярд дерев окозамилювачі з ДАЛРУ, а потім і ДП «Ліси України» почали включати в його склад кількість посадкового матеріалу, який висаджувався на лісокультурних площах в межах наявного лісового фонду без відповідного збільшення площі лісів. І думають, що ніхто нічого не розуміє. От це афера віку в лісовому господарстві. Вибачте шановне панство, але недоречно засмічувати мозки суспільства очевидною неправдою. Те, що створили пару тисяч гектарів нових лісів і включили до них самосійні ліси на приватних землях сільськогосподарського призначення – це не виконання Програми «Зелена країна», а насмішка над нею, це оцінка безпорадності ДАЛРУ при виконанні конкретної державної програми.
А для вирішення цього питання є елементарний порядок та певний досвід, які говорять про наступне. В першу чергу, під створюванні ліси було необхідно визначити виконавця робіт та передати виконавцю робіт відповідну площу земель, для чого план по створенню нових лісів було необхідно довести до ДАЛРУ та кожної області, району, громади. Перед початком робіт по виконанню Програми «Зелена країна» мав би бути виконаний комплекс робіт по плануванню складу новостворених лісів з врахуванням лісорослинних умов та загрози глобального потепління, для чого було необхідно залучити відповідні наукові кадри за участю спеціалістів лісового господарства та скласти необхідну проектну документацію і оформити це відповідною інструкцією, затвердженою наказом Міністерства. Виконання значного об’єму робіт по створенню лісів обумовлювало необхідність складання календарного плану виконання робіт, відповідного кошторису по фінансуванню та його джерел, складання плану матеріально-технічного забезпечення. Але цього не було зроблено.
В той же час, виконання Програми «Зелена країна» під звуки бравурних маршів без оцінки наявної ситуації та своїх можливостей авантюрно взяло на себе Держлісагенство з надією отримати почесні звання, ордени і медалі та вирішило виконати завдання про створення 1 млн. га. нових лісів з кондачка без будь якої підготовки. Діяли по принципу – іди туди, не знаю куди, роби то, не знаю що, але щось роби.
Але авантюра є авантюра. В кінцевому результаті на даний час країна за період з прийняття програми «Зелена країна» до даного часу отримала великий пшик. І відповідальність за це, на думку автора статті, несе ДАЛРУ, яке взяло на себе таку непосильну місію і в той же час при наявності такого відповідального завдання зайнялося непродуманим реформуванням лісогосподарського комплексу, ніби щось їм кололо. Не знали, не знали, взяли та й забули що коней на переправі не міняють.
Тепер Програму Президента України «Зелена країна» ДАЛРУ необхідно обов’язково виконати, так як виконання цього завдання має значне міжнародне значення та значний вплив на майбутній мікроклімат в Україні та її авторитет на міжнародній арені.
Щоб не вийшло так, як з «Державною стратегією управління лісовим господарством до 2035 року» – документом епістолярного жанру декларативного характеру і ніким не затребуваним з особливою властивістю припадати пилом в шухлядах робочих столів працівників лісового господарства.
Хотілося би привернути увагу читачів і до наступного. Враховуючи невідворотність процесу глобального потепління було би необхідно під Програму «Зелена країна» розробити нормативний технічний документ, в якому визначити породний склад новостворюваних лісів, тобто визначити які нові породи необхідно впроваджувати в насадження. А Міністерство робить , як було вказано вище шиворіт – навиворіт, створює таємну робочу групу і приймає рішення про заборону в лісових культурах інвазійних порід, в т.ч. дуба червоного та робінії (акації білої). Нібито на даний час це саме головне.
В своєму інтерв’ю по даному питанню п. Марчук Ю.М. дипломатично висловився що вилучення цих порід із складу лісів недоречно. А автор даної статті конкретно каже, що це рішення в частині цих двох порід безглузде і шкідливе для держави. Дуб червоний є економічно, екологічно та технічно дуже цінною породою і його шкідливість, як інвазійного виду, наскільки мізерна , що не піддається виміру.. Щоб не заглиблюватись в доказову базу можу сказати таке. Автору статті на протязі року прийшлося вести гостру полеміку щодо впровадження дуба червоного в ліси України особисто з професором Огієвським В.В. та колективом кафедри лісомеліорації ЛоЛЛТА. На початку полеміки вони називали дуб червоний «сорняком». Після дискусії було визнано, що дуб червоний є перспективною породою для впровадження в лісові культури та лісосмуги в лісостеповій зоні України.
А обґрунтованість створення лісосмуг та лісокультур в південних регіонах з участю робінії наскільки очевидна і випробувана часом, що навіть не підлягає обговоренню.
Робінія досить перспективний вид і для використання в лісостеповій зоні. Автор особисто підтверджує, що в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області робінія досягає висоти 20-22 метрів з очищеним стовбуром і дає дуже цінну деревину та є затребуваним медоносом, що в даний час досить важливо.
Напрошується висновок, що якби така інквізиторська робоча група створювалась у ХV1-ХV11 століттях, то у нас не було би картоплі, помідор, кукурудзи, інших сільгоспкультур та багатьох видів дерево-чагарникової рослинності, тому що вказані види не вписувались в тодішню місцеву екологічну систему. Але цього не сталось – виходить що тоді люди, навіть інквізитори без дипломів ВНЗ, академіків ЛАНУ, були мудріші.
А чи не доцільніше було в даній ситуації створити робочу групу з науковців та практиків, яка би на умовах доброзичливості і гласності розробила пропозиції по впровадженню в лісокультури та лісосмуги інтродуцентів та аборигенних порід, стійких при вирощуванні в умовах глобального потепління. І на протязі найближчих двох-трьох років перейти до відновлення лісів такими породами. Це не вимагає ніяких бюджетних або додаткових коштів, але необхідно, бо завтра буде пізно. Автора статті дивує – весь світ впритул займається боротьбою з глобальним потеплінням, а для наших посадовців в ДАЛРУ та Міністерстві якось все по цимбалах. І не потрібно списувати свою бездарність на військовий стан.
А Конфуцій сказав правду – того, хто не задумується про далекі труднощі, неодмінно чекають близькі неприємності (однозначно в найближчий час виникне необхідність масової вирубки всихаючих лісів те неможливості якісного відновлення лісів по причині відсутності коштів та посадкового матеріалу).
На превеликий жаль подальша полеміка по питанню створення робочих груп призведе до того, що прийдеться визнати, що дієву лісогосподарську науку і практику Міністерство і ДАЛРУ кинули під ноги. Хочу привернути увагу до такого факту – на думку автора статті лісогосподарська наука переходить в стан летаргічного сну, нібито ще дихає і бореться за своє життя, але якщо її терміново не підтримати, то потрібно буде дуже багато зусиль і фінансів щоб її вивести з летаргії. А нам потрібні і науковці лісоводи, фізіологи і лісопатологи, генетики і селекціонери, проектанти та виробники лісогосподарських машин і механізмів.
Про що говорить той факт, що кандидат наук, спеціаліст лісового господарства на даний час щоб утримувати свою сім’ю залишає спеціалізований науковий заклад та вимушений шукати будь яку іншу роботу далеку від спеціальності.
Завершуючи оцінку цієї ситуації можна сказати: шановні істинні науковці, тримайтеся, без Вас лісове господарство не має майбутнього. Буде і на Вашій вулиці свято.
Принагідно привернути увагу до наступного – при масовому всиханні лісів і пов’язаних з цим лісових пожежах по причині глобального потепління різко зросте об’єм заготівлі лісопродукції. І це не тільки в Україні, а по цілому світу. Спожити такий об’єм лісопродукції буде неможливо – світ захлинеться в такій кількості деревини. І це призведе до наслідків, які викладені в одній притчі.
«Рибалка зловив золоту рибку і по своїй жадібності попросив її виконати одне його бажання – щоб все, до чого він доторкнеться, ставало золотом. Рибка виконала його бажання – все до чого доторкався рибалка ставало золотом, навіть їжа. Через дуже короткий час рибалка загинув».
Висновок простий – природа пропонує і надає можливість недалекоглядним жадним лісокористувачам постійно в межах правового поля збільшувати об’єми лісозаготівель без відповідного відновлення лісів і затягує суспільство в пастку, яка веде до його загибелі.
Кадровий голод
На даний час кадрової проблеми в ДП «Ліси України» немає. Навпаки, за шкідливою думкою керівників підприємства на вулицю необхідно викинути декілька тисяч професіоналів низової ланки. І роблять це без будь яких докорів совісті. В той же час у бувших лісгоспах високий градус соціальної напруги, люди негативно відкликаються про реформаторів всіх рівнів. Іншими словами ситуація така – верхи скачуть, низи плачуть.
І ніхто з керівництва ДАЛРУ і підприємства не думає над тим, що на підприємство ДП «Ліси України», ВО «Держліспроект», науково-дослідні установи галузі насувається кадровий голод і які будуть наслідки в найближчому майбутньому. А вони передбачені в цитаті Конфуція, яка приведена в другій частині епіграфу до даної статті.
Дехто з читачів може заперечити – щось автор статті перегинає, адже в любий час вивільнені сьогодні професіонали готові повернутися і заповнити вакантні місця. Воно то й так, але й не так.
Почнемо з початку.
Демографи в Україні б’ють тривогу. Демографічна ситуація в країні по об’єктивних причинах складається негативна.
По причині ненависної війни, розв’язаної терористом Росією проти України з метою знищення Українського Народу і України як держави, і як не гірко зі сльозами на очах це писати, але частина цвіту нашого народу гине на фронті або стає інвалідами – а це чиїсь батьки, матері, діти, внуки. Близько 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали в різні країни по всьому світу. Виїхали, в основному. жінки і діти та працездатні чоловіки , а також виїхало і багато сімей в повному складі. Враховуючи працьовитість наших людей, багато з них уже працевлаштувались, отримали пристойні умови життя і позитивні характеристики від працедавців і по цій причині за оцінками наших демографів близько 40% переміщених осіб не повернуться в Україну, в т.ч. і діти – майбутній кадровий виробничий потенціал.
За висновком експертів, в діючу армію призвано близько 20% працівників діючих підприємств. Зросла відносна кількість пенсіонерів, інвалідів, іншої частини непрацездатного населення.
В країні по причині війни постраждали промисловість, сільське та лісове господарства, об’єктивно зменшилась кількість робочих місць у виробничому секторі економіки, що об’єктивно потягнуло за собою певні негативні економічні наслідки та перебудову ринку праці.
Різко зменшилась народжуваність. За оцінками демографів тільки в західних областях України коефіцієнт народжуваності перевищує смертність в 1,1-1,4 рази. А в центральних та східних регіонах він зменшився до 0,8-0,9.
Але війна – це негативне явище в житті народів і повинна в недалекому майбутньому закінчитись, причому обов’язково нашою перемогою – просто іншого не дано, тому що для України це війна справедлива, а патріотизм українських воїнів зашкалює і нас підтримує весь світ.
І перед Україною постане питання відбудови міст і сіл, відновлення виробничих та енергетичних потужностей, логістики, гостро постане питання боротьби з глобальним потеплінням. Це однозначно сформує значну потребу в трудових ресурсах, яку Україна об’єктивно не зможе вирішити самостійно і буде вирішувати з іншими країнами. В цій ситуації зрозуміло, що якщо Туреччина дасть кошти на відновлення доріг, то цілком зрозуміло що вона захоче щоб роботи виконувались її фірмами і кошти залишались в її державі. Якщо Україні будуть поставлятися машини, механізми нового покоління, то фінансові донори захочуть виробляти їх у своїх країнах. Та об’єктивно, зранена Україна сама і не зможе повністю забезпечити свої потреби. Автор надіється, що по відношенню України буде задіяний план, адекватний плану Маршалла по відновленню Європи після Другої світової війни, що дозволить Україні вийти на новий рівень технічного, економічного та суспільного розвитку.
Зрозуміло, що ведення лісового господарства в цей час по об’єктивних причинах не буде пріоритетом в діяльності органів державної влади і в значній мірі приведення діяльності лісогосподарського комплексу до європейських стандартів з однозначним забезпеченням відбудови лісоматеріалами ляже на плечі лісівників, до чого необхідно бути готовими. Надіятися на те, що роботи в лісі будуть виконуватися підрядним способом приватними структурами немає чого, тому що кадровий голод буде для всіх. І по цій причині ДП «Ліси України» необхідно мати свою потужну кадрову та технічну базу.
В той же час, по причині переходу до ринкових відносин на ринку праці, поступово відходитиме в минуле такий рудимент планової економіки, як нормування праці. Все буде визначатися ринковою ціною об’єму виконуваних робіт через торги – ДП «Ліси України» буде вимушене укладати договори на кожний вид і об’єм робіт з підприємцями, які погодяться виконувати певний об’єм робіт за меншу ціну. А от як буде ДП «Ліси України» визначати мінімальну ціну для оголошення тендеру і складати річний фінансовий план по підприємству – це вже питання.
Лісівниками активно обговорюється процес реформування ДП «Ліси України» в ПАТ при 100% державній власності з надією на те, що можна буде без паперової тяганини укладати прямі договори. Дехто думає – ото заживемо! Та радіти рано – по одному з варіантів створення ПАТ кошти ПАТ залишаються державними і їх використання на оплату виконаних робіт приватними структурами регулюється тендерами.
При відбудові країни виникнуть виклики, яких буде досить багато. Серед них:
- Приведення рівня зарплати працівників лісового господарства до рівня зарплати працюючих на відновлювальних роботах.
Враховуючи що нестача внутрішньої робочої сили підніме вартість праці, а залучення іноземців беззаперечно приведе до підвищення заробітної плати до рівня країн Євросоюзу та США. На даний час мінімальна заробітна плата в Польщі складає 850 євро, в Німеччині – 2200 євро, в Норвегії 3700 євро. По цій причині необхідно уже в найближчий час поступово підвищувати заробітну плату працівників лісогосподарського комплексу з метою її вирівнювання в майбутньому, тому що з метою підтримання їх життєвого рівня за рахунок розкрадання лісових ресурсів після війни фронтовики і правоохоронні органи не дадуть. А голодні коні, як відомо, тягнути воза не можуть, і як наслідок просто зупиняться, що в лісогосподарському комплексі означає колапс.
- Назріла необхідність постійного підвищення престижності професії, яка в даний час завдячуючи реформуванню, як кажуть нижче плінтуса. Якщо раніше вважалося за честь вгостити лісника сто грамами та гальбою пива, то зараз майстра лісу обминають десятою дорогою. На сьогоднішній день має ще трохи можливостей виконати план по створенню культур, догляду за лісом тільки той майстер лісу, в якого велика рідня. За ту мізерну плату за досить значні трудозатрати ніхто працювати не хоче. Навіщо здоровій жінці іти доглядати культури або розсадник за 200-300 гривень в день, якщо вона може заробити 600-1000 гривень на виробництві в теплому цеху, за прибирання приватного будинку, догляд за престарілими та на інших роботах. Подібна ситуація з толковими інженерами, водіями, газо- електрозварювальниками, токарями, слюсарями та іншими категоріями працівників, яких уже днем з вогнем не знайдеш. І це проблема не тільки лісогосподарського комплексу. Як приклад падіння рівня престижності праці в лісовому господарстві може служити зменшення числа абітурієнтів в середні та вищі навчальні заклади на професію «лісове господарство».
Цю проблему в лісовому господарстві можна вирішити за рахунок підняття престижу підприємств і працівників лісового господарства. І для цього потрібна грамотна дієва програма.
- Викликає непорозуміння і наявна різниця в оплаті праці всіх категорій працюючих в системі ДП «Ліси України», про що сказано вище. Необхідно привести її у відповідність до європейських стандартів. Якщо запроваджуються європейські виробничі норми, наприклад площа майстерської дільниці – то забезпечуються паралельно і європейські зарплати. А яким чином це зробити – це вже робота чиновників ДП «Ліси України» – вони собі зробили зарплату по 2-3 тисячі гривень в день в теплих світлих кабінетах з кавою, то нехай зроблять таку і для всіх працівників підприємства.
- Ліквідувати наявну криміналізацію галузі.
- В керівництві підрозділами є багато «митрофанушок» та «недорослі», а іншими словами тимчасових випадкових людей, для яких інтереси підприємства ніщо. Це серйозна кадрова проблема і наносить значну шкоду і мабуть цю проблему до кінця війни необхідно вирішити, а то будуть серйозні наслідки.
Щоб не вийшло так, як в народі кажуть – краще з розумним загубити, чим з дурнем знайти.
- І ще одне – працівникам лісового господарства видають трекери і зобов’язують їх носити, це так як ніби корові, що пасеться в лісі, прив’язали дзвоник.
Керівники ДП «Ліси України»! Не принижуйте людей, їх гідність, не робіть з них бидло. Можливо Ви не знаєте, але у них для цивілізованого зв’язку є мобільні телефони. І якщо майстер лісу захоче кудись відлучитися, але потрібно показати що він в лісі, то він знайде десятки способів щоб зробити Вас , наприклад, пастухами – прив’яже той трекер своїй корові, яка пасеться на території його майстерської дільниці і контролюйте де вона ходить.
Можливо Ви не знаєте, але якість роботи працівника лісового господарства, майстра лісу оцінюється не тим, де він знаходиться, а фактичними об’ємами та якістю виконаних робіт і станом охорони лісу.
Краще додайте працівникам впевненості в завтрашньому дні. А то при такій підготовці до відбудови держави Вам не буде з ким її відбудовувати. Кадри необхідно берегти, а не розкидатися ними.
Працівник – це найбільша цінність в галузі.
А тепер про головне – бачення створення ПАТ.
Не дивлячись на зовнішню простоту питання створення ПАТ з участю лісу, як природного комплексу і засобу виробництва, досить складний процес і вимагає застосування специфічних економічних, юридичних та екологічних норм.
Наскільки можна зрозуміти наявну ситуацію, то поки що у певних кіл чиновників і бізнесменів є чітке бажання прибрати до рук лісогосподарський комплекс країни, але ще немає чіткого плану дій по здійсненню цього бажання.
При цьому розглядається цілий ряд варіантів.
І один з них, який самий ажіотажний – це приватизація лісів, яка може бути здійснена лише шляхом викупу або розпаювання лісів між громадянами України, подібного до розпаювання земель сільськогосподарського призначення,.
Орієнтовна вартість лісів України досить значна і за мінімальними оцінками буде не менша трильйона гривень. При продажі лісів через аукціони вартість лісів зросте в декілька разів.
Як відомо, рентабельною фазою в лісопромисловому комплексі є тільки окремо взяті рубки головного користування та переробка деревини. Рентабельність класичного лісогосподарського виробництва в кінцевому результаті збиткова, про що сказано в преамбулі до даної статті. По цій причині в даний час викуп лісів, як промислового об’єкту для ведення лісового господарства не доцільний, так як вкладений капітал взагалі не окупиться і принесе тільки турботи по веденню лісового господарства.
На даний час можливий викуп незначної площі лісів для рекреаційних потреб, ділянок для будівництва промислових об’єктів, будинків відпочинку, санаторіїв, створення парково-відпочинкових зон, а також невеликих лісових масивів без мети отримання прибутку (тобто в кого є лишні гроші, той може купити собі ділянку лісу і вести лісове господарство для власного задоволення). Іншими словами, об’єктивно можлива часткова незначна приватизація лісів.
Безоплатне розпаювання лісів з послідуючою скупкою паїв для ведення лісового господарства фінансово недоцільна, про що сказано вище. Ну і державі недоцільно втрачати природний ресурс вартістю трильйони гривень.
Таким чином, приватизація лісів шляхом їх продажу або розпаювання невигідна як для держави, так і для покупців лісів і в даний час, а особливо в період глобального потепління, не є нагальним питанням, є економічно недоцільною і необґрунтованою в правовому полі. Так що до цього питання повертатися не варто.
По цій причині розглядаються інші варіанти.
Основним напрямком вирішення даного питання, по якому на думку автора статті будуть розвиватися події, є передача в приватне користування лісогосподарського комплексу, підкреслюю не приватизації лісів, а передачі лісів в приватне тимчасове довгострокове користування.
Для цього розглядається декілька можливих варіантів його вирішення, в т.ч. і створення ПАТ.
Можна заспокоїти працівників лісового господарства, що враховуючи чинне законодавство та бездарне, не доведене до логічного кінця реформування лісогосподарського комплексу, поки що створення ПАТ зайшло в глухий кут і найближчим часом без суттєвих змін земельного та лісового законодавства неможливе. Основними підставами для такого твердження є:
- На державне підприємство «Ліси України», яке планується перетворити в ПАТ, згідно вимог ЗКУ, повинно бути оформлено належним чином в законодавчому просторі право постійного землекористування із закріпленням меж земельних ділянок в натурі. По цій причині юридична особа ДП «Ліси України», як передумову створення ПАТ, вимушене виконати комплекс робіт по оформленню права постійного землекористування на всі землі, які в даний час ним використовуються в т.ч. і без належного правового оформлення. Оформлення права постійного землекористування підприємством та реєстрації права землекористування в Державному реєстрі вимагає значних коштів і часу та не допускає ніяких умовностей;
- Згідно ст. 120.1 п.1 землі надаються ПАТ в оренду на 50 років з орендною платою не менше 12% нормативної грошової оцінки земель, а при відсутності оцінки – 12% вартості ріллі. Іншими словами за кожен гектар орендованих земель ПАТ потрібно буде сплачувати орендну плату не менше 2,8-3,0 тис. грн. за рік, що обумовить гарантовану збитковість діяльності ПАТ.
- Враховуючи специфічність ПАТ «Ліси України» для забезпечення його життєдіяльності необхідно ввести суттєві зміни в ЗКУ, ЛКУ, Податковий Кодекс України, природоохоронне законодавство, систему бухгалтерського обліку, що вимагає значного часу.
В цій ситуації за замислом ініціаторів створення єдиного ПАТ, акціонерне товариство створюється на 100% державній власності – це буде те ж саме державне підприємство, що і ДП «Ліси України», тільки буде потрібно сплачувати додатково орендну плату в розмірі 12% вартості ріллі (а при оцінці лісових земель-ще більше) і обов’язково оформити право постійного землекористування, для чого також потрібні значні кошти і що дуже важливо-значний час.
Згідно райдужних планів ініціаторів ці кошти валом поваллять від інвесторів, які тільки і чекають щоб вкласти кошти в лісове господарство. І чого б це? Іншими словами – утопія.
А тоді виникає питання – а навіщо створювати ПАТ, засноване на 100% державній власності, якщо можна піти іншим шляхом.
При наявних вимогах ЛКУ згідно ст. 17 ЛКУ для надання лісів в постійне користування ПАТ безоплатно немає підстав – неможливо прирівняти ПАТ до державного підприємства (та і тоді в даній ситуації відпадає потреба створення ПАТ), а ст. 18 не передбачає передачу лісів за плату для ведення лісового господарства.
Залишається варіант приватного використання лісів, але без їх приватизації, тобто на праві безоплатного або незначного платного використання.
Як вихід із наявної ситуації, держава може волюнтаристським шляхом без реальної економічної оцінки лісів та шляхом часткової зміни законодавства в угоду певним групам фінансово забезпечених осіб встановити доступну ринкову вартість 50%+1 акція ПАТ у власності держави, щоб залучити потенційних приватних покупців акцій (а фактично інвесторів) і створити єдине ПАТ зі змішаною формою власності з наданням ПАТ лісів в оренду.
Але майбутнім акціонерам до цього необхідно вирішити питання про надання ПАТ державної дотації на ведення лісового господарства та зменшення розміру орендної плати за землі, що при наявній корумпованості системи цілком можливе. При цьому, як заявляють керівники галузі, ліси при створенні ПАТ залишаються в державній власності, чого вимагають працівники лісового господарства. Так що, і вовки ситі, і кози цілі, але ліс не наш з відповідними наслідками.
Використання лісів на таких умовах вигідне для власників великих лісопереробних комплексів, що дозволить їм мати в своєму розпорядженні значні лісові ресурси, обминаючи процедуру їх закупівлі через лісоторгові біржі. При цьому, їм не потрібні примітивні лісопереробні цехи існуючих філій ДП «Ліси України» і по цій причині вони в даний час при реформуванні лісогосподарського комплексу розпродуються. Напрошується висновок, що ця дія є складовою підготовки до приватного використання лісів.
В той же час, наявні лісопромислові клани добровільно не захотять створення єдиного на всю Україну ПАТ по принципу колгоспу з їх участю.
В такій ситуації можна створити декілька ПАТ, в якому група акціонерів при Статутному капіталі ПАТ мінімально 8,375 мільйона гривень може взяти в оренду на 50 років декілька мільйонів гектарів лісів, на які оформлено належним чином право землекористування ДП «Ліси України».
Цей варіант самий вигідний для власників лісопереробних комплексів, які можуть поділити між собою любу площу лісів України, і досить реальний.
Таким чином, аналіз ситуації по питанню створення ПАТ в цілому дозволяє зробити висновок, що найбільш вірогідно буде створюватись декілька регіональних ПАТ в інтересах певних груп лісопромисловиків по мірі створення необхідних умов, про що сказано вище, з частковою зміною чинного законодавства. Але для цього потрібен відносно значний час.
Підводячи підсумок по статті, необхідно відмітити що вона написана з доброзичливою метою. Автор в даній статті на рівні знань інженера лісового господарства дав свою оцінку наявної ситуації в лісогосподарському комплексі та запропонував своє бачення доцільності і можливості її поліпшення. В статті ні в якій мірі не обговорюється результативність дій окремих посадовців – це функція державних органів. Автор з повагою відноситься до їх праці, розуміє проблемність ситуації але як кажуть – ти мій друг, але істина дорожча.
Автор висловив своє особисте бачення складності ситуації, в якій знаходиться в даний час ДП «Ліси України», і обґрунтовано передбачає можливість його занепаду по цілому ряду причин при роботі з дотриманням існуючих норм і правил та вважає наявний стан затишшям перед економічною бурею. Цілком зрозуміло, що адміністрація підприємства, керівники та колективи деяких філій притримуються зовсім іншої думки і вважають становище підприємства стабільним, економічно стійким і йому в економічному плані нічого не загрожує.
Ну що ж – час розсудить хто правий, але автор статті ще раз хоче привернути увагу адміністрації і трудового колективу підприємства ДП «Ліси України» до економічної загрози, яка насувається і вже буде відчутна найближчим часом.
З повагою до працівників лісового господарства
Михайло Іванович, інженер лісового господарства
