СЕГОДНЯ – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ЛІСУ

ЗЕЛЕНА КОРОНА СТЕПУ

…А творцем і володарем цієї «корони» є Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства (начальник – Дмитро Подольський; головний лісничий області – Олександр Скрипник). Воно об’єднує 11 державних підприємств. Їм підпорядковані 47 лісництв, і під піклуванням яких перебуває зараз понад 199 тисяч гектарів справжнього лісу, цього зеленого степового дива.

Ліс посеред степу – явище особливе. Це не лише вражаюче естетичне видовище, але й повчальний приклад того, як людська мудрість і працьовитість здатні дарувати планеті компромісні витвори, породжені природною запрограмованістю майже безводного, випаленого степу, і таким же природним прагненням людини пом’якшити цю суворість, зробити ареал свого мешкання затишнішим, привабливішим, придатнішим до повсякденного буття.

Можна з цілковитою впевненістю сказати, що степовий ліс є одним із небагатьох доказів того, що людина справді має право і здатна «перетворювати природу», рішуче вторгаючись в її задуми, якщо, звичайно, при цьому вона не порушуватиме кореневих принципів свого співіснування з первісним довкіллям.

Озеленення степу – справа копітка, багаторічна і, водночас, щоденна; вона вбирає в себе і спеціальну науку, і віковий досвід людства. А коли заходиться про озеленення Причорноморського степу, лісівники нерідко згадують ще й рядки О. Пушкіна, що стосуються саме цієї проблеми і цього атрибуту людської працьовитості в нашому краї:

Все хорошо,
но дело в том,
Что степ нагая
тут кругом.

Звичайно ж, функції лісу виходять далеко за межі давання «насильственной тени», оскільки насправді він постає у вигляді складної екологічної лабораторії, у якій твориться цілий комплекс всього того, що визначає екологічне здоров’я степу і степовиків, великого розмаїття рослинного і тваринного світу, а зрештою, екологічний стан самої природи континенту. До того ж сучасне лісове господарство – це складний виробничий комплекс, який охоплює всі ланки його існування, від вирощування саджанців, до санітарної і промислової вирубок лісу та виготовлення з деревини різноманітної продукції. Тож чи варто дивуватися, що зараз у галузі працює понад півтори тисячі лісівників, понад шістсот з яких належать до працівників державної лісової охорони, тобто це лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, лісники, працівники апарату лісгоспів… Всі ті люди, від яких безпосередньо залежить і розвиток лісового господарства, і його санітарний стан, і його економічні показники.

Так, зараз чимало площ області зайнято лісовими насадженнями, але чи достатньо їх для того, щоб забезпечувати екологічний баланс природи нашого краю, чи є в цієї галузі реальні перспективи, і якими вони видаються на тлі глобального вселенського потепління?

На моє прохання охарактеризувати стан лісівництва на Одещині, головний лісничий краю Олександр Скрипник сказав:

– Стратегія нашої галузі очевидна: постійно розширювати площі під лісами та лісовими насадженнями, так само постійно дбаючи при цьому про збереження всього того лісового фонду, який вже вдалося накопичити. Одразу скажу, що клімат нашого степу досить несприятливий і підступний для лісівництва: сильні і тривалі посухи, раптові, і так само сильні, ожеледиці, буревії, малопридатні для багатьох видів насаджень ґрунти, літні пожежі… Все це призводить до того, що нам доводиться боротись буквально за кожне посаджене деревце. Особливо складні умови в південних районах області, де всі ті чинники, які я перелічував, проявляються часто і згубно. Поза всі наші досягнення, Одещина й досі характеризується, як область «малолісиста та лісодефіцитна». Не вдаючись до складних професійних викладок, скажу, що, за світовими нормами, лісистість будь-кого краю має сягати щонайменше дев’яти відсотків території, ми ж поки що маємо лише шість. Чому за точку відліку взято дев’ять відсотків? Та тому, що саме за цієї межі ліси найефективніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси краю, протидіють ерозійним процесам. Тобто, саме за таких обсягів насаджень ліси починають повноцінно взаємодіяти з природою краю та впливати на її екологічне здоров’я. Ось чому ми нарощуємо темпи. Лише за останні три роки створено
5442 га захисних лісових насаджень, хоча при цьому пам’ятаємо, що таких лісозахисних смуг нам потрібно мати щонайменше на 104 тисячах гектарів.

– Відомо, що існує Державна програма «Ліси України», виходячи з якої, в жовтні 2004 року облрада затвердила регіональну програму «Ліси Одещини, на 2005-2015 роки»…

– Саме в межах цієї програми ми й діємо. Досить сказати, що в поточному році вже посаджено
2094 га лісових насаджень, а в перспективі планується довести обсяг таких насаджень до трьох тисяч гектарів на рік. Для утримання лісів у належному стані, наші лісівники провадять рубки догляду за лісом. Якщо викласти це мовою лісівників, то йдеться про освітлення, прочищання, прорідження, а також про санітарні, реконструктивні та прохідні рубки. Скажімо, минулого року таких рубок проведено на площі
5664 га, при цьому заготовлено 139 тис. кубометрів деревини. Але одразу хочу заспокоїти шанувальників лісу: усі площі, де провадяться суцільні санітарні рубки, обов’язково заліснюються вже в поточному, або навесні наступного року. Так, у поточному році ми вже відтворили понад
376 га лісових культур. Серед кращих наших колективів – Савранське лісове господарство, очолюване заслуженим лісівником, ветераном праці Анатолієм Слободянюком, якому підпорядкований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Савранський ліс». До речі лісистість цього району становить 20,6 відсотка, що на тридцять відсотків більше, ніж середня лісистість по Україні. Особлива увага відтворенню лісових насаджень приділяється сьогодні у Кодимському, Одеському, Котовському та Березівському лісгоспах. Досвідчений колектив утворився в Ширяївському лісгоспі (охоплює Ширяївський, Іванівський та Любашівський райони), який з ось уже впродовж восьми років очолює Катерина Репко, і в якому працюють такі знані фахівці-ветерани, як лісничі Микола Яковенко та Василь Якименко, інженер лісового господарства Олена Барладян. Й одразу ж зауважу, що в кожному з цих лісгоспів піклуються про надійну професійну зміну, створюють шкільні лісництва, дбають про підготовку молодих фахівців.

…Але, говорячи про лісову корону степу, ми повинні мати на увазі не лише власне ліси та лісозахисні смуги. Слід пам’ятати, що в степу кожне деревце відіграє особливу роль, несе в собі особливу екологічну та естетичну значущість. Тож, якщо ми хочемо жити в зеленому раю, кожен із нас повинен подбати про те, щоб озеленити своє подвір’я чи свою дачну ділянку, посадити дерева та кущі в поближньому парку або сквері, озеленити занедбане пустирище. І вже з особливою старанністю треба дбати про кореневий і трав’яний захист джерельця, річечки чи поближньої кринички, від стану яких зрештою залежатиме стан усього зеленого довкілля. Тобто, в душі всі ми повинні почуватися лісівниками. А тому зі святом вас усіх, шанувальники зеленого дива нашого краю!

Богдан СУШИНСЬКИЙ,спецкор «Одеських вістей»