Дати волю природі 

Перспективи впровадження наближеного до природи лісівництва обговорили учасники V Форуму Української лісової платформи

Стале управління лісами передбачає впровадження наближеного до природи лісівництва та природоорієнтованих рішень у лісовому секторі. Такі підходи варто впроваджувати поступово, системно, а практичні рішення у лісовому господарстві підкріплювати змінами у законодавстві. Такі думки озвучували учасники V Форуму Української лісової платформи, дискутуючи, то як саме підтримувати наближене до природи лісівництво, які чинники цьому заважають чи сприяють і чому це важливий напрямок розвитку лісового сектору.

Олександр Сошенський, к.с.-г.н., доцент кафедри лісівництва НУБіП України, співробітник Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж, експерт WWF-Україна, наголосив на важливості ведення наближеного до природи лісівництва з урахуванням зміни клімату, уразливості лісів до пожеж та ураженням насаджень шкідниками та хворобами. Це основні чинники, від яких нині потерпають наші ліси. Так, орієнтовно 5 тисяч гектарів лісів гине щороку від несприятливих погодних умов, ще 14 тисяч гектарів – унаслідок ураження шкідниками та хворобами. Науковець додав, що для впровадження системи наближеного до природи лісівництва варто зважати на нинішній стан лісів та їхній видовий і віковий склад. За його словами, наші ліси сформовані з-понад 30 видів деревних порід, серед яких домінують сосна, дуб, ялина, береза, вільха, ясен, граб та ялиця. 43% усіх лісів України – це хвойні ліси, з яких 35% – соснові. За віковою структурою у нас домінують середньовікові насадження, яким виповнилося 40–60 років і які становлять майже 48% усієї площі лісів.

– Зараз ми бачимо, що кожні 3, 4 або 5 років відбуваються сплески пожежних максимумів, коли розгораються пожежі, великі за площами. Найгіршим в історії незалежної України був 2020 рік, коли пожежі пройшли загальну площу понад 75 тисяч гектарів лісів, це стало наслідком критичних або кризових погодних умов. 2022 рік також фігурує як один із негативних років з точки зору пожеж, але це було зумовлено впливом війни на пожежну динаміку, – розповів Олександр Сошенський. – Щоб запобігати великим пожежам та робити наші ліси стійкими до зміни клімату, пожеж, шкідників тощо, важливо впроваджувати методи наближеного до природи лісівництва. Одним із показників, наскільки ми використовуємо методи наближеного до природи лісівництва, є розподіл рубок головного користування за видами. 89% усіх рубок головного користування, які проводяться в Україні, це суцільні рубки. Лише 11% – це поступові, вибіркові та комбіновані рубки. За останні 15–16 років ця динаміка зберігається. На жаль, рубки переформування, які безпосередньо спрямовані на те, щоб перетворити чисті, прості насадження у багатоярусні, сягають лише 1% у загальній структурі рубок та оздоровлення лісів. Починаючи з 2016 року, спостерігається тенденція до зростання площі рубок переформування, але цей показник однаково залишається низьким і не перевищує 3000 гектарів за рік.

Так само невисокі показники маємо нині з природним відновленням лісів, що теж вважається одним зі чинників наближеного до природи лісівництва, який впливає на стійкість насаджень. Так, у лісовідновленні України сьогодні переважає штучне поновлення лісів над природним. Маємо 67% штучного відновлення лісів, а решта – природне. У деяких країнах Європи, приміром, Словаччині, це співвідношення протилежне. Словацькі лісівники віддають перевагу природному відновленню, яке займає понад 50–60% у веденні лісового господарства.В який спосіб можна збільшувати частку природного лісовідновлення в Україні? На думку Сошенського, варто переймати досвід Європи щодо збільшення частки природного відновлення, збільшувати показники рубок переформування, а також більше уваги приділяти охороні ландшафтів від лісових пожеж.

Юрій Дербаль, експерт з питань лісового господарства та довкілля ГО «Форза», розповів про важливість інтегрованого управління лісами та водними об’єктам, що теж допомагає у реалізації наближеного до природи лісівництва. До того ж такий досвід впроваджують активно у США та країнах Європи. Так, лісівники перед проведенням лісозаготівлі оцінюють стан водозборів, визначають серед них ті, які треба захищати чи відновлювати. Для захисту водозборів розробляють систему заходів з їхнього відновлення, а далі відстежують результати їхнього впровадження, щоб потім скоригувати у разі досягнення позитивного ефекту від таких заходів. Стан кожного водозбору оцінюють за 12 параметрами.

Та перш ніж реалізовувати ці підходи, треба провести підготовчу роботу. Юрій Дербаль пояснює, як у Карпатському регіоні робили перші кроки для синхронізованої роботи фахівців лісового та водного господарства. Для початку виділили межі водозборів та оцифрували ліси певної території. В 2007 році з’явилася карта лісів Закарпатської області, яка демонструє просторову інформацію про стан лісів усіх постійних лісокористувачів. Це не просто зображення, а геоінформаційна система з дуже детальною базою даних. У цій базі, крім лісових, є понад 9 тисяч водних об’єктів.

– Такі кроки важливі, адже відповідно до Карпатської конвенції є спеціальний протокол про стале управління лісами, який вимагає гармонізувати моніторинг лісів, інформаційні системи і базу даних разом із такими самими інструментами європейської системи. Тому ми б радили Держводагентству та Держлісагентству визначити відповідальних осіб за водотоки в лісах, впровадити межі лісових водозборів, тобто присвоїти їм ідентифікаційні коди, а також нанести межі та коди водозборів на цифрові та паперові лісовпорядні карти. Звичайно, щоб ця робота була зроблена не лише на папері, потрібно запровадити методичні рекомендації з оцінки стану таких водозборів. Проведення такої оцінки, звісно, не одноразова кампанія, це безперервний процес, який потрібно проводити щороку.

Попри озвучені фахівцями труднощі, на думку Галини Левіної, юристки ГО «ЕкоПраво-Київ», експертки WWF-Україна, розвиток наближеного до природи лісівництва на практиці в Україні значно випереджає розвиток законодавства, що його регулює. Так, основи для впровадження наближеного до природи лісівництва є в нормативно-правових актах, де прописана певна термінологія, а також у тих, де описані положення про заходи, які належать до наближеного до природи лісівництва. Передусім, це Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року, в якій ідеться про забезпечення переходу до лісівництва, наближеного до природного, запровадження природоохоронних технологій лісозаготівлі, підвищення стійкості лісів через зміни клімату, зменшення випадків лісових пожеж. Стратегія якраз закладає правові передумови для розвитку законодавства лісових систем.

– Також про наближене до природи лісівництво йдеться у Стратегії управління лісами до 2035 року. Зокрема серед шляхів досягнення стратегічної цілі щодо ефективного управління лісами зазначено про зміни правил здійснення лісогосподарських заходів та поступову відмову від суцільних рубок. Але досі у нашому законодавстві немає визначення чи окреслення певних характерних ознак терміну наближеного до природи лісівництва. Тому бажано на рівні законодавства розкрити, що ж являє собою наближене до природи лісівництво. Також варто вдосконалити економічні механізми, які б стимулювали лісівників впровадження його.Експерти WWF-Україна також радять розробити та прийняти інструкції чи методичні рекомендації для врегулювання способів здійснення наближеного до природи лісівництва. На думку Галини Левіної, було б добре у цій інструкції врахувати особливості ведення господарства в різних категоріях лісів, з різним породним складом та різними природними умовами.

Ще одна з пропозицій – закріпити на законодавчому рівні положення про обов’язковість включення питань господарювання на засадах наближеного до природи лісівництва у навчальні програми закладів освіти. Це важливо для підготовки майбутніх фахівців, які якраз будуть розвивати на практиці і впроваджувати наближене до природи лісівництво.