ЧИ МОЖЕ ВІЛЬХА БУТИ… ДУБОМ?

Один із сайтів Херсона з поміткою «терміново» видав минулого четверга на своїй сторінці ось таку інформацію: «Кілька годин тому у пониззі Дніпра нардеп Андрій Гордєєв (округ № 183, фракція БПП) попередив незаконну вирубку вільхи. «Ламали хатки» негідникам Юрій Попутько — начальник департаменту екології Херсонської ОДА, поміч­ники нардепа Олександр Кручиненко і Федір Самойленко, керівник Білозерської РДА Романов, керівник Білозерської райради Донець, а також учасники АТО Кохановський Євгеній і Марчук Андрій».

/Замечу что материал Гордеева размещен на УЛ: http://www.lesovod.org.ua/node/26148  М.П./

А все відбувалося минулого четверга на території Білозерського лісництва ДП «Херсонське лісомисливське господарство».

Вечоріло. На територію лісництва в’їхав КАМАЗ, вщерть завантажений вільховими чурбаками. На них вже кілька тижнів чекали не в морпорту, не на турецькому березі, а в Надєждівці, Токарівці, Томиній Балці, самій Білозерці, у школах, сільрадах і лікарнях. Список бажаючих придбати недорогі дрова у лісничого Анатолія Ковальського завжди під рукою. Але все не складалося. Вільху ту давно б пора зрубати, вивезти із плавнів на човнах на берег, та де взяти під це ресурси?..

Останні чурбаки важко гепалися об землю, як тут, мов повітряний десант, на території лісництва «приземлилася» експедиція: власне депутат Гордєєв, його помічники, районне начальство, учасники АТО, міліція, телевізійники… Кіно та й годі! Таке враження, що прийшли неждані гості не в державну установу, а брати до зубів озброєну чисельну банду.

І пішли «захисники природи» з усіх боків пресувати лісничого Анатолія Ковальського: «Хто дав право?! Покажи документи!..». Анатолій Францович на всі оті вимоги відреагував спо­кійно: «Будь ласка! Ось лісорубний квиток, ось товаро-транспортна накладна, ось…».

Лісничий спокійно (а в душі іронічно) зауважив «лісознавцям», що вільха ніколи не належала до цінних порід деревини, що зелене листя на спиляних стовбурах — не підстава залишати дерево рости

Аргументи Ковальського на гостей, відчувалося, не подіяли. Може, тому, що не вкладалися у домашню, схоже, заготовку, обнародувану на сайті народним депутатом Гордєєвим: «Ні губернатор, ні директор департаменту екології ніяких дозволів не давали. Я вдячний, що люди звернулися і порушили цю проблему. Таку сваволю потрібно припиняти».

Що воно за «сваволя» така, і в чому вона виявляється? І коли, в які часи, в якій країні дозволи на проведення тих же санітарних рубок дають губернатори, директори департаментів екології чи, як на те вже пішло, прокурори?

…Лісничий Анатолій Ковальський дістає документи, принагідно знайомлячи з ввіреним йому господарством: «Територія лісництва є частиною земель державного лісового фонду. Що стосується нас, то це у більшості заплави, річки, води, болота. Вільха, про яку мова, росла на дванадцятому виділі 64-го кварталу загальною площею 500 гектарів. Вік стиглості цієї породи дерева — 35—40 років».

— І він уже настав?

— Ще кілька років тому фахівці «Укрдерж­лісопроекту» встановили: вільсі на «крамольному» кварталі вже більше 80 років! І якби ці дерева прибрати хоча б 30 років тому, то яке красиве поновлення було б. А так… Зараз ця вільха знаходиться у різних стадіях — є суховерха, гнила, вітровальна. У ній живе дуже багато наявних у природі шкідників, гнилі стовбури захаращують русло ріки. Куди вже далі?..

— То що, їх рубати можна без всякого? — запитую у Анатолія Ковальського.

— Можна. Тоді, коли схочеш і скільки схочеш, але… у себе вдома! А у нас же все по-іншому. Кожних 10 років відбувається лісоустрій, який проводить названий вище інститут «Укрдержлісопроект». Експедиція цього інституту обстежує буквально кожен клаптик державного лісового фонду і визначає, де що росте, який його вік тощо і план заходів на найближчих 10 років.

— А якщо виникають непередбачувані обставини — пожежа, шкідники…

— Тоді — додаткові обстеження. Так, до речі, було і з 64-м кварталом. У 2012-му експедиція видала припис, де необхідно проводити санітарно-оздоровчі заходи. Коли з’явилися фінансові і матеріальні можливості, ми й приступили до прибирання вільхи за планом санітарно-оздоровчих заходів, погодженим із директором нашого лісомисливського господарства і затвердженим начальником облдержлісгоспу. Після такого погодження лісосіки відводяться в натурі. Лише після всіх цих обов’язкових процедур видається лісорубний квиток. Такий квиток під № 7 ми одержали ще 29 квітня поточного року і, коли з’явилася можливість, приступили до роботи.

— Взагалі я вам скажу, що лісосіки для нас є збитковими, — продовжує Анатолій Францович. — Але завтра ж прийде та сама екологічна інспекція і запитає: «А чого ж ти, шановний, не виконуєш санітарно-оздоровчі заходи?». Є закон, і ми мусимо його виконувати!

Це ж саме Ковальський говорив і «десантникам» депутата Гордєєва. Але ті мов не чули: «Чому немає актів узгодження з екологічною інспекцією?».

Відповів: такі акти подаються на узгодження тільки тоді, коли проводяться рубки догляду у заповідних зонах — національних парках, заповідниках, заказниках і так далі. Доводив, що не 3 гектари лісу випиляні, як вони доводили, а на площі трьох гектарів зрізано 64 хворих дерева. А всього тих дерев там більше тисячі!

Директор ДП «Херсонське лісомисливське господарство» Олександр Глод більше обурений не голослівними заявами депутата Гордєєва, а іншим випадком, що стався ось-ось у Токарівському лісництві. Там зловмисники вночі рубали 10 ясенів. Жителі села тут же повідомили про це майстра лісу Романа Москаленка, той — лісничого Валентина Бовсунов­ського. Вони, негайно виїхавши на місце злочину, зателефонували до дільничного міліції. І почули у відповідь: «Буде вказівка начальства — виїду».

Видно, вказівки не було. А злочин, оцінений у суму більш як 22 тисячі гривень, є.

— Отут би управлінню екології підключитися, — говорить директор Херсонського держлісгоспу Олександр Глод. — Ми з екологами завжди тісно співпрацювали: рейди, спільні перевірки… Наше підприємство завжди відкрите. І хоч зараз діє мораторій на перевірки, ми не проти них.

Старший майстер лісу Білозерського лісницт­ва, Володимир Пахомов, котрий майже чотири десятиліття пропрацював на одному місці, так оцінив перевірку, влаштовану депутатом Гордєєвим: «Та при жодній владі такого не траплялося. Ну приїхали екологи чи «зелені», перевірили документи, вибачилися і поїхали. Шоу та й годі! Сто процентів — передвиборна реклама!».

— Хіба ж це правильно і справедливо нав’язувати людям думку про те, що всі лісники — злодії? Такі «викривальні» акції мають ще й сер­йозні політичні наслідки. У нас трудяться майже 90 чоловік, а у них — рідня. Скажіть: чи голосу­ватимуть ці люди за владу, яка в особі тих же депутатів чи обласних чиновників так упереджено ставиться до їхніх батьків, синів, братів і сестер?..

Це запитання Олександра Глода я переадресовую народному депутатові України з парламент­ського Блоку Петра Порошенка Андрію Гордєєву.