Олег Янчевский: Чи потрібна працівникам лісового господарства України Європа ( на прикладі Макарівського лісгоспу).

Очень искренний материал появился на нашей странице в фейсбук. Переношу его на основной сайт. Немного жаль лесничего. Он явно далеко не худший в СИСТЕМЕ, которая всегда вела селекцию на исполнительность и сообразительность. Но…несмотря на обаятельность, попал на острое перо….

Сейчас в Уставе ДП “Леса Украины” четко обозначено главная цель предприятия – получение прибыли. Выбирая при рубках ухода лучшие деревья и экономя на культурах и не рентабельных уходах лесничий фактически следует уставу. Другая цель ДП – улучшить свой имидж. Она достигается за счет использования триады: самоконтроль – самооценка – самопиар. В этой связи, современные лесничие ДП просто обязаны учиться основам ПИАРА, а следовательно и публичной лжи. Делать это легче всего подражая собственным лидерам: генеральному и исполнительному директорам ДП “Леса Украины”.

Учитесь:

Интересно, что по этому поводу думает Гослесагентство? Одно уже усилило контроль за ДП “Леса Украины” или удовлетворено ролью карманной структуры при монополисте? Посмотрим, как будут складываться отношения этих структур “после развода” и что из этого в итоге выйдет. М.П.

Спочатку подивишся це постановочне шоу і мало не розчулишся – Потім заходиш в цей самий ліс і бачиш, що навіть сприяння природному поновленню ці “генії” зробити не можуть, не кажучи про ручне висаджування. Навіть табличкі поміняти на зрубах лінь. Спиляти і продати -наше все.

Спочатку подивишся це постановочне шоу і мало не розчулишся –
Потім заходиш в цей самий ліс і бачиш, що навіть сприяння природному поновленню ці “генії” зробити не можуть, не кажучи про ручне висаджування. Навіть табличкі поміняти на зрубах лінь. Спиляти і продати -наше все. А завтра – хоч потоп. Але …. – “Дбаючи про лісове багатство, працівники ДП «Макарівське лісове господарство» дбають і про виховання своєї зміни, бо усвідомлюють – вся їх робота може бути марною, якщо не буде кому передати справу. Тому і намагаються, в міру сил, виховувати нове покоління екологічно свідомих людей, які розуміють важливість праці лісівників. Саме з цією метою, при лісгоспі і створені учнівські лісництва.”(Київське ОУЛМГ)

А завтра – хоч потоп. Але …. – “Дбаючи про лісове багатство, працівники ДП «Макарівське лісове господарство» дбають і про виховання своєї зміни, бо усвідомлюють – вся їх робота може бути марною, якщо не буде кому передати справу. Тому і намагаються, в міру сил, виховувати нове покоління екологічно свідомих людей, які розуміють важливість праці лісівників. Саме з цією метою, при лісгоспі і створені учнівські лісництва.”(Київське ОУЛМГ).

«Одного задушливого надвечір’я він прокинувся. Хтось покликав його, але він не міг зрозуміти – хто. У квартирі було порожньо. Гладкий гіпсовий кіт-копилка, що розсівся на підвіконні, відігріваючи боки, ліниво повернув голову, потягнувся, забряжчавши мідяками, і раптом повернув голову, підморгнув ситим оком:

-Живемо, брате, м-м-а…

Вікно не відчинялося , мабуть , літо сто. Спер голову на руки колишній юнак, і так йому стало, ніби він столітній дід, збирався вже вмирати, але не вмер, і виліз на осоння кості погріти. Коли це бачить: – у будиночку напроти сім’я чай п’є. Стоїть на столі мідний самовар, в мисках – кренделі, булочки, пироги, в блюдцях –варення. Праворуч старий кнур сидить –зарослий щетиною, у вилинялій майці, ніби лікований алкоголік, кривиться і дмуха на на той чай з огидою. Зате льоха в рожевій комбінації благоденствує – губи злипаються від варення, піт градом котиться, тілеса коливаються. Побачили його, головами закивали, вітають, ніби давнього знайомого:

– А ми теж оце хро-хро-хропака давили!

Струснув він головою_ хіба можна, щоб люди як свині жили? Ні, не вони його кликали. Обернувся він до дзеркала і сахнувся. Такий само пикатий кабан зирив на нього: очі запливли, шия товстенна, щоки поросли білою щетиною, ніс закопірдився, ось-ось зарохкає. А ще дивувався сосідам, коли сам такий. Ось що трапляється з людиною, коли вона перестає страждати…»(С)

Скільки часу Михайло, разом с керівництвом обманював журналістів, державу, пускав ліс наліво, дозволяв вбивати і сам вбивав довірливих лісових кіз біля годівниць за погрозливими табличками свого лісництва «Полювання заборонено!». І нічого, тупо – нічого не саджав на зрубах. Як звичайний чорний лісоруб, як ті самі орки, що вирубують ліса на півдні і влаштовують сафарі в Асканії Нова. Михайло не завжди був таким, але він прийняв правила гри від старших товаришів. І йому це сподобалось. Головне на камеру казати одне, а житті робити діаметрально протилежне. Але якщо одержані неправедним шляхом гроші людина використовує для …погіршення свого здоров’я, то це просто сон розума. Нахріна їм Європа? І у всіх є виправдовуваня